Постанова № 13448327, 10.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2011 р. справа № 2а-28037/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання дій Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька неправомірними при винесенні повідомлення про перерозподіл сплаченої суми на сплату податкового боргу з податку на додану вартість і пені № 105660016771091 від 29.09.2010р. на суму 3229,01 грн.; зобовязання Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки особового рахунку Державного підприємства «Донецьквантажтранс» шляхом зарахування перерозподіленої суми, яка була віднесена на сплату податкового боргу в розмірі 197702,99 грн. та пені в розмірі 3229,01 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість за серпень 2010р.

за участю представників сторін:

від позивача: Чеверди Г.О. за дов. від 09 березня 2010 року

Рудь О.О. за дов. від 20 грудня 2010 року

від відповідача: Базишена Р.О. за дов. від 29 вересня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Донецьквантажтранс» заявлено позов до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька неправомірними при винесенні повідомлення про перерозподіл сплаченої суми на сплату податкового боргу з податку на додану вартість і пені № 105660016771091 від 29.09.2010р. на суму 3229,01 грн.; зобовязання Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки особового рахунку Державного підприємства «Донецьквантажтранс» шляхом зарахування перерозподіленої суми, яка була віднесена на сплату податкового боргу в розмірі 197702,99 грн. та пені в розмірі 3229,01 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість за серпень 2010р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність повноважень податкового органу змінювати призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні, та погашати пеню, так як позивач не вказував у призначенні платежу спрямування коштів на погашення пені, отже зазначені дії податкового органу суперечать нормам статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III(далі Закон №2181). Тому просить позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, зазначає, що розподіл пені здійснено у відповідності до підпункту 16.3.3. пункту 16.3. та підпункту 16.1.1. пункту 16.1. статті 16 Закону №2181, про що позивачу направлено повідомлення № 105660016771091 від 29.09.2010р. Зазначає, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону №2181 має імперативних характер і розповсюджується на всіх субєктів податкових правовідносин. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 25.12.2006р., включене до ЄДРПОУ за номером 34828840, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька з 29.12.2006р. (арк. справи 47 - 55).

29.09.2010 р. позивач платіжним дорученням № 8712 на суму 200932,00 грн. з призначенням платежу «сплата ПДВ за серпень 2010р.» сплачував податкові зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2010р. (арк. справи 6) за декларацією від 20.09.2010р. № 9003931479 (арк. справи 8, 9).

Згідно зворотного боку облікової карти платника податків (арк. справи 39), зазначені кошти в сумі 197702,99 грн. спрямовані позивачем на погашення недоїмки по іншим деклараціям - №9002149097, № 90002838137 та за актом інвентаризації, а 3229,01 грн. на погашення пені.

Дії щодо зазначеного розподілу сум основного платежу з ПДВ в сумі 197702,99 грн. та пені 3229,01 грн. є предметом оскарження в даній справі.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум податкових зобовязань з податку на додану вартість в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Стосовно розподілу коштів на погашення пені та направлення повідомлення про такий розподіл, суд приходить до висновку, що такі дії податкового органу не відповідають чинному законодавству, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, платіжним дорученням № 8712 на суму 200932,00 грн. з призначенням платежу «сплата ПДВ за серпень 2010р.» сплачував податкові зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2010р.

Як зазначає відповідач, розподіл сум на погашення пені здійснено відповідно до підпункту 16.3.3. пункту 16.3. статті 16 Закону № 2181.

Підпунктом 16.3.3. пункту 16.3. статті 16 Закону № 2181,встановлено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

З аналізу наведених норм вбачається, що підпункт 16.3.3. пункту 16.3. статті 16 Закону № 2181встановлює порядок сплати пені платником податків (окремо виділеної в платіжному документі чи не зазначеної окремо в платіжному документі), а також порядок її розподілу податковим органом.

Відповідно до пункту 1.3 частини 1 статті 1 Закону № 2181, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як вбачається з платіжного доручення, позивач взагалі не визначав окремо в платіжному документі суму пені. А відповідачем не враховано призначення платежу, зазначене в платіжному дорученні і самостійно спрямовано суми коштів на погашення пені минулих періодів, що здійснено поза межами повноважень податкового органу щодо зміни призначення платежу, зазначеному в платіжному документі.

Враховуючи те, що сплата коштів платника податків спрямована податковим органом на погашення податкового боргу інших періодів, аніж тих, які були зазначені в платіжному дорученні, розподіл цих коштів податковим органом у відповідності до підпункту 16.3.3. пункту 16.3. статті 16 Закону № 2181, не відповідає порядку погашення податкового боргу з пені, оскільки погашення пені відбувається при сплаті податкового боргу. Враховуючи те, що позивач не сплачував податковий борг минулих періодів, - нарахування та сплата пені цих минулих періодів є безпідставним.

Відповідно до пункту 3.6. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123, зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно із пунктом 11.4. Інструкції, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, погашення пені відображається в картці особового рахунку платника податків.

Враховуючи те, що податковим органом неправомірно спрямовано суму коштів, зазначених в платіжному дорученні в рахунок погашення податкового боргу та пені минулих періодів, ці операції підлягають виключенню з картки особового рахунку з плати за землю позивача.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 року за № 522/7843, затверджена Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (далі Інструкція № 290).

Цю Інструкцію розроблено відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування в Україні», Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до пункту 3.7. Інструкції № 290, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25 квітня 2002 № 74/194, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2002 за № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 за № 567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.

Враховуючи те, що платник податків не сплачував пеню разом зі сплатою податкового боргу та не визначав її окремо у платіжному дорученні, а також те, що судом встановлено безпідставність сплати податкового боргу та пені минулих періодів, складання та надсилання позивачу повідомлення, у відповідності до пункту 3.7. Інструкції № 290, про суми розподілу сплачених коштів є також безпідставним, оскільки в платіжному дорученні позивача, що містяться в матеріалах справи, чітко вказане призначення платежу.

З урахуванням того, що податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу та безпідставно направив позивачу повідомлення № 105660016771091 від 29.09.2010р. і те, що в особовому рахунку з податку на додану вартість неправомірно обліковуються суми не за призначенням платежу, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена у відповідності до пункту 2 статті 71 КАС України, правомірність своїх дій, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька неправомірними при винесенні повідомлення про перерозподіл сплаченої суми на сплату податкового боргу з податку на додану вартість і пені № 105660016771091 від 29.09.2010р. на суму 3229,01 грн.; зобовязання Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки особового рахунку Державного підприємства «Донецьквантажтранс» шляхом зарахування перерозподіленої суми, яка була віднесена на сплату податкового боргу в розмірі 197702,99 грн. та пені в розмірі 3229,01 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість за серпень 2010р. задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька при винесенні повідомлення про перерозподіл сплаченої суми на сплату податкового боргу з податку на додану вартість і пені № 105660016771091 від 29.09.2010р. на суму 3229,01 грн.

Зобовязати Державну податкову інспекцію в Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки особового рахунку Державного підприємства «Донецьквантажтранс» шляхом зарахування перерозподіленої суми, яка була віднесена на сплату податкового боргу в розмірі 197702,99 грн. та пені в розмірі 3229,01 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість за серпень 2010р.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецьквантажтранс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 січня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 14 січня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.