Рішення № 134482049, 27.01.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/313/26

Справа №753/12060/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Сенюти В.О.

за участю секретаря судових засідань Каба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуренс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 25.06.2025, на адресу Деснянського районного суду міста Києва надійшла за підсудністю цивільна справа № 753/12060/25 за позовом АТ «СК «ББС Іншуренс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.06.2023 по трасі Лісова дорога з с. Зазим`я до Броварського проспекту відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ОРЕL АSСОNА д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «LEXUS», NX300 , д.н.з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 Автомобіля «LEXUS», NX300 , д.н.з НОМЕР_3 було застраховано відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 006-2049605/11НТ від 24.02.2023, укладеного між ОСОБА_3 та «СК«Брокбізнес» після перереєстрації АТ «СК «ББС Іншуренс». Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2023, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу. На виконання взятих обов`язків, за наслідками звернення потерпілої особи з заявою про страхове відшкодування, позивачем було проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 255953,55 грн. Оскільки, цивільно-правову відповідальність відповідача як водія ОРЕL АSСОNА д.н.з НОМЕР_1 було забезпечено в ПАТ «НАСК «Оранта» в подальшому ТОВ «ТГ Оранта» відповідно до укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу № АТ/2717303 з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, у розмірі 160 000,00 грн. за наслідками направленої позивачем претензії, ТОВ «ТГ Оранта» сплатило на користь «СК «ББС Іншуренс» грошову суму у розмірі 152000,00 грн. на виконання умови полісу з дисконтом 8000,00 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 96908,84 грн. та здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача, через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якому представник підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі Відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності Відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, 16.06.2023 по трасі Лісова дорога з с. Зазим`я до Броварського проспекту відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ОРЕL АSСОNА д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «LEXUS», NX300 , д.н.з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 754/8709/23 встановлено, що подія сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль «LEXUS», NX300, д.н.з НОМЕР_3 було застраховано відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 006-2049605/11НТ від 24.02.2023, укладеного між ОСОБА_3 та «СК«Брокбізнес» після перереєстрації АТ «СК «ББС Іншуренс».

На виконання взятих обов`язків, за наслідками звернення потерпілої особи з заявою про страхове відшкодування, позивачем було проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 255953,55 грн.

Оскільки, цивільно-правову відповідальність відповідача як водія ОРЕL АSСОNА д.н.з НОМЕР_1 було забезпечено в ПАТ «НАСК «Оранта» в подальшому ТОВ «ТГ Оранта» відповідно до укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу № АТ/2717303 з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, у розмірі 160000,00 грн. за наслідками направленої позивачем претензії, ТОВ «ТГ Оранта» сплатило на користь «СК «ББС Іншуренс» грошову суму у розмірі 152000,00 грн. на виконання умови полісу з дисконтом 8000,00 грн.

За приписами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18) міститься такий висновок щодо застосування норм права:

«Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

Враховуючи викладене, а також, приймаючи до уваги обґрунтованість позовних вимог, та відсутність будь-яких спростувань з боку відповідача, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача в порядку регресу витрати, пов`язані із виплатою страхового відшкодування та витрат, пов`язаних із визначення розміру завданих збитків на загальну суму 96908,84 грн., а тому, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 10-13, 18, 76-83, 133, 141, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуренс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуренс» в порядку регресу витрати, пов`язані із виплатою страхового відшкодування на загальну суму 96908,84 грн. та судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуренс», код ЄДРПОУ 20344871, місцезнаходження: м. Київ, вул. Білоруська,буд.3.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 27.02.2026.

Суддя В.О.Сенюта