Постанова № 13448092, 27.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2010 р. справа № 2а-26679/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

представника позивачаБілецького О.О.,

представника відповідачаКлименка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000591520/0 від 12.11.2010,-

В С Т А Н О В И В:

24.11.2010 ДП «Добропіллявугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 №№ 0000591520/0, 0000611520/0, 000060152/0, 0000631520/0, 0000621520/0, 0000651520/0, 0000641520/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань зі збору, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, збору за забруднення навколишнього природного середовища ВП «Шахта Добропільська» ДП «Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 26352481) за період з 03.09.2009 по 19.02.2010, за наслідками якої складено акт № 1250/15-1/26352481 від 10.11.2010). На підставі цього акту та у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки відповідачем безпідставно були визначені суми сплати податкового боргу та змінено призначення платежу, оскільки відповідач врахував сплачені суми в якості погашення податкового боргу, який виник на підставі розрахунків плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи та збору за забруднення навколишнього природного середовища, та нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань. Вважає, що відповідачем було порушено право позивача самостійно визначати цільове призначення власних грошових коштів.

Посилаючись на ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, ст. 139 Господарського кодексу України, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п.7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 №№ 0000591520/0, 0000611520/0, 000060152/0, 0000631520/0, 0000621520/0, 0000651520/0, 0000641520/0 (а.с. 3-5).

Ухвалою суду від 27.12.2010 позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 №№ 0000591520/0, 0000611520/0, 000060152/0, 0000631520/0, 0000621520/0, 0000651520/0, 0000641520/0 розєднані у самостійні провадження по кожному податковому повідомленню-рішенню.

Предметом розгляду у даній адміністративній справі є визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000591520/0 від 12.11.2010.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що пункт 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання та терміни її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобовязань відповідно до Закону здійснюється у порядку, передбаченому статтю 14 шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань. Іншої можливості сплати платником податків податкових зобовязань наступного періоду до сплати податкових зобовязань попереднього періоду Закон не передбачає. Перевіркою позивача було встановлено несвоєчасність розрахунків з бюджетом по самостійно узгоджених сумах податкових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, зі збору до фонду за забруднення навколишнього природного середовища. Посилаючись на ст. 67 Конституції України, п. 3 ст. 9, ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування», п. 1.2 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Податковий орган не визначає призначення платежу, а лише нараховує штрафні санкції на суми сплаченого до бюджету податкового боргу. У звязку з календарною черговістю зарахування платежів, кошти, спрямовані платником податків на сплату самостійно узгоджених сум поточних податкових зобовязань та погашенні податкового боргу, в автоматичному режимі відповідно до вимог законодавства зараховувалися у рахунок погашення сум податкового боргу.

Просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 71-72).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач - державне підприємство „Добропіллявугілля” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003, включено до ЄДРПОУ за № 32186934, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 291209 (а.с. 29).

Відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська» є філією (іншим відокремленим підрозділом) Державного підприємства «Добропіллявугілля» без права юридичної особи, що підтверджується довідкою Управління статистики у місті Добропіллі серії АБ № 208671 від 07.10.2009 (а.с. 27). Згідно з довідкою Добропільської ОДПІ від 03.03.2005 № 58, Відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська» взято на облік як платник податків з 22.04.2003 (а.с. 28).

10.11.2010 Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, збору до фонду за забруднення навколишнього природного середовища, Відокремленим підрозділом «Шахта «Добропільська» Державного підприємства «Добропіллявугілля», ЄДРПОУ 26352481, за період з 30.06.2009 по 29.10.2010, за наслідком якої складено акт № 1250/15-1/26352481 від 10.11.2010 (а.с. 30-32).

Згідно з цим актом, перевіркою, у тому числі, було встановлено, що Відокремленим підрозділом «Шахта «Добропільська» Державного підприємства «Добропіллявугілля» здійснювалось погашення податкового зобовязання із плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно розрахунку вх. № 24548 від 05.02.2010 у сумі 26975,76 грн. із затримкою на 28 днів, чим порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30.12.1997 № 207/472/51/157, ст.ст. 26, 30 Кодексу України «Про надра», п.п. 17, 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин».

12.11.2010 Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000591520/0, яким позивачу на підставі вказаного вище акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку спати узгодженої суми податкового зобовязання на 28 календарних днів нараховано штрафні санкції у розмірі 10% несвоєчасно сплаченої суми узгодженого податкового зобовязання, що складає 2697,58 грн. (а.с. 33).

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся 24.11.2010 до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом (а.с. 3).

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення № 0000591520/0 від 12.11.2010, з огляду на таке.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2010 позивачем було подано до Добропільської ОДПІ розрахунок плати за користування надрами для видобування вугілля камяного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини вх. № 24548 за 2009 рік, у якому він визначив суму плати за користування надрами, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 21) 628158,04 грн. (а.с. 95).

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено розрахунком штрафних санкцій по спірному податковому повідомленню-рішенню (а.с. 34), відповідач зарахував в якості сплати податкових зобовязань, визначених вказаним вище розрахунком, суму, сплачену позивачем згідно платіжного доручення від 19.03.2010 № 183 на суму 156000 грн. із призначенням платежу перераховано авансовий платіж з плати за користування надрами за І квартал 2010р. по строку платежу 19.05 (а.с. 15).

Отже, у судовому засіданні встановлено та підтверджується актом перевірки і розрахунком штрафних санкцій, що відповідачем здійснено врахування сум, що сплачені вищевказаним платіжним дорученням, на погашення податкового боргу попереднього періоду, тобто боргу, який виник внаслідок несплати зобовязання, визначеного розрахунком від 05.02.2010 вх. № 24548. Наявність податкового боргу також знайшла своє відображення у зворотному боці облікової картки платника податку (а.с. 80-81).

Разом із тим, у призначенні платежу позивач вказував, що здійснює сплату авансового платежу з плати за користування надрами за І квартал 2010р. по строку платежу 19.05.2010. Крім того, представником позивача у судове засідання були надані платіжні доручення № 1375 від 18.12.2009 на суму 61900 грн., № 32 від 29.01.2010 на суму 366000 грн., № 96 від 19.02.2010 на суму 200258,06 грн. про сплату податкових зобовязань із плати за користування надрами за 2009 рік (а.с. 96-98).

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд знаходить необґрунтованим таке посилання відповідача, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок їх сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України “Про державну податкову службу в Україні” не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Законі України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому, зазначеним Законом встановлені випадки такого обмеження, які передбачені п.п. 8.6.1, 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону, ст. 9 стосовно застосування адміністративного арешту активів, ст. 10 стосовно продажу майна.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону встановлено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

При цьому, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що п. 7.7 ст. 7 Закону не встановлено право чи обовязок саме податкового органу, як наприклад у п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами.

Крім того, зазначеною нормою взагалі не визначений субєкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обовязок, належить саме позивачу.

Право державного органу повинно бути визначено саме Законом.

Суд зазначає, що однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати плати за користування надрами встановлюються спеціальним законодавством (Інструкцією про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30.12.1997 № 207/472/51/157, Кодексом України «Про надра», Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин»), то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000591520/0 від 12.11.2010, у звязку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000591520/0 від 12.11.2010 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0000591520/0 від 12.11.2010, яким до відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» державного підприємства «Добропіллявугілля» застосовано штраф у розмірі 2697 (дві тисячі шістсот девяносто сім) грн. 58 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Добропіллявугілля» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27 грудня 2010 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлено 04 січня 2011 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.