Постанова № 13447938, 27.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2010 р. справа № 2а-24929/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріГончар О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Лана Ойл»

доДобропільської обєднаної Державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

№ 0000682340/1 від 30 вересня 2010 року,

№ 0000672340/1 від 30 вересня 2010 року.

за участю:

від позивача: Бурс Л.В. (за дов. від 27 грудня 2010 року)

Здоренко Ю.О. (за дов. від 27 грудня 2010 року)

від відповідача:Єрмоленко Р.В. (за дов. від 16 грудня 2010 року)

Килимник В.М. (за дов. від 03 вересня 2010 року)

Приватне підприємство «Лана Ойл» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000682340/1 від 30 вересня 2010 року та № 0000672340/1 від 30 вересня 2010 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про порушення застосування податковою інспекцією підпункту 5.3.9. пункту 5.3. та підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначені основні засади формування валових витрат підприємства та підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначені підстави для включення сум сплачених податків до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду та вичерпний перелік підстав, наявність яких обумовлює неможливість включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту. Як зауважував позивач, наявність матеріально-технічної бази в контрагента не передбачено чинним законодавством обовязковою умовою ведення податкового обліку, формування валових витрат та податкового кредиту. Приватним підприємством «Лана Ойл» були виконані всі умови укладених із контрагентами договорів, проведені розрахунки, що й стало підставою відображення здійснених господарських операцій в податковому обліку. Щодо виявлених податковою інспекцією порушень правил оформлення вантажів, позивач зауважував на їх необґрунтованості вимогам чинного законодавства України та відсутності в Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерством транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, обовязку автопідприємства вчиняти будь-які відмітки в товарно-транспортній накладній.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги в повному обсязі, просили суд задовольнити позов.

Відповідач - Добропільська обєднана державна податкова інспекція проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. В наданих до суду письмових запереченнях на підтвердження правомірності прийнятих податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень відповідачем було визначено наступне. За даними податкового обліку Приватного підприємства «Лана Ойл», до складу валових витрат 1 кварталу 2009 року останнім було віднесено 36536,00 грн., до складу валових витрат 2-го кварталу 2009 року 109887,00 грн. Підставою для формування валових витрат стало виконання Приватним підприємством «Лана Ойл» умов укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» договору № 1/2 від 02 березня 2009 року. Проте, як зазначав відповідач, згідно листа відповіді Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька на запит про проведення перевірки підтвердження відомостей щодо відносин Приватного підприємства «Лана Ойл» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг», проведення перевірки контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімакс-торг» неможливо через незнаходження останнього за юридичною адресою. За даними декларації з податку на прибуток за 6 місяців 2009 року, наданої ТОВ «Провімакс-Торг» до податкової інспекції за місцем обліку, значення рядків 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань декларації» відсутні, додаток К-1 до декларації на прибуток за звітний період півріччя 2009 року не надавався, що свідчить про відсутність в ТОВ «Провімакс-Торг» основних засобів. Відповідно до розрахунків комунального податку, кількість працюючих на підприємстві у січні-жовтні 2009 року, квітні 2010 року складала 1 особа, у листопаді-грудні 2009 року, січні березні 2010 року - 2 особи. Таким чином, як зазначено податковою інспекцією, в контрагента відповідача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності, що свідчить про неможливість реального виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» договору № 1/2 від 02 березня 2009 року. Посилаючись на статтю 228 Цивільного кодексу України відповідач зауважував, що укладена угода № 1/2 від 02 березня 2009 року порушує публічний порядок, не спрямована на настання правових наслідків, через що позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат 1 кварталу 2009 року 36536,00 грн., другого кварталі 2009 року 109887,00 грн. Вказане порушення також призвело до заниження суми податку на додану вартість за відповідні звітні податкові періоди.

Щодо не підтвердження валових витрат первинними документами, то в обґрунтування цих висновків відповідач зазначав, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні № 601 від 04 червня 2010 року та № 348 від 12 квітня 2010 року на перевезення паливо-мастильних матеріалів поставлених за договором № 67 від 15 лютого 2010 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтосінтез», заповнені із порушенням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, а саме: не містять дату та час виїзду автоцистерн, пункт навантаження та розвантаження, № подорожнього листа, обєм та масу нафтопродукту. Виявлені порушення оформлення товарно-транспортних накладних, стали підставою для здійснення відповідачем висновків про порушення позивачем підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні валових витрат звітного податкового періоду 2 кварталу 2010 року та відсутності підстав для віднесення до складу валових витрат зазначеного звітного податкового періоду суми 399311,00 грн. за наслідками виконання умов договору на постачання паливно-мастильних матеріалів № 67 від 15 лютого 2010 року укладеного позивачем із ТОВ «Нафтосінтез».

В судовому засіданні представники відповідача наполягали на відсутності підстав для задоволення заявленого позову, просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Лана Ойл» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 34766795. Згідно довідки Управління статистики у м. Добропілля серії АБ № 037032 (арк. справи 9) основними видами діяльності підприємства є, зокрема, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля пальним.

Приватне підприємство «Лана Ойл» перебуває на обліку як платник податків в Добропільській обєднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість, що підтверджується даними акту перевірки (арк. справи 32-64). та не є спірною обставиною між сторонами.

02 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» та приватним підприємством «Лана Ойл» був укладений договір № 1/2 на постачання паливно-мастильних матеріалів. Наслідки виконання сторонами договору № 1/2 від 02 березня 2009 року були відображені позивачем в податковому обліку наступним чином.

15 квітня 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 1-й квартал 2009 року (арк. справи 135-136). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових складає 820812,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 811807,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 5195 грн. Відповідно до даних відомості 3.3. аналітичного обліку розрахунків з постачальниками товарів, робіт послуг за березень 2009 року (арк. справи 137), до складу валових витрат позивачем було віднесено суму витрат у розмірі 36536,00 грн. за наслідками придбання паливно-мастильних матеріалів в ТОВ «Провімакс-Торг».

23 липня 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 2-й квартал 2009 року (арк. справи 138-139). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових складає 1902003,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 1884 629,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 2642,00грн. Відповідно до даних відомості 3.3. аналітичного обліку розрахунків з постачальниками товарів, робіт послуг за червень 2009 року (арк. справи 142) до складу валових витрат позивачем було віднесено суму витрат у розмірі 109887,23 грн. за наслідками придбання паливно-мастильних матеріалів в ТОВ «Провімакс-Торг».

10 квітня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2009 року (арк. справи 146-147). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 74022,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 3900,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2009 року) до складу податкового кредиту березня 2009 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Провімакс-Торг» (індивідуальний податковий номер 362535705631) в сумі 7307,20 грн. (арк. справи 148). Відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних до складу податкового кредиту звітного податкового періоду позивачем було включено суму сплаченого податку за податковою накладною виданою ТОВ «Провімакс-Торг» № 11101 від 04 березня 2009 року, загальна сума ПДВ за якою складає 7307,20 грн. (арк. справи 80).

17 липня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року (арк. справи 150-151). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 71791,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 731,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року) до складу податкового кредиту червня 2009 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Провімакс-Торг» (індивідуальний податковий номер 362535705631) в сумі 21977,45 грн. (арк. справи 152). Відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних до складу податкового кредиту звітного податкового періоду позивачем було включено суму сплаченого податку за податковою накладною, виданою ТОВ «Провімакс-Торг» від 05 червня 2009 року № 34600, ПДВ в сумі 21977,45 грн. (арк. справи 77).

15 лютого 2010 року між позивачем та ТОВ «Нафтосінтез» був укладених договір № 67 на постачання паливно-мастильних матеріалів. Наслідки виконання сторонами умов договору № 67 від 15 лютого 2010 року були відображені позивачем в податковому обліку наступним чином.

09 серпня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період півріччя 2010 року (арк. справи 143-144). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових складає 1901237,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 1770546,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 2577,00 грн. Відповідно до даних відомостей 3.3. аналітичного обліку розрахунків з постачальниками товарів, робіт послуг за квітень, червень 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи до складу валових витрат позивачем було віднесено суму витрат у розмірі 399311,28 грн. за наслідками придбання паливно-мастильних матеріалів в ТОВ «Нафтосінтез».

В період з 10 серпня 2010 року по 21 серпня 2010 року Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Лана Ойл» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 16 грудня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 16 грудня 2008 року по 30 червня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 996/23-2/34766795 від 29 серпня 2010 року (арк. справи 32-64). Акт про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Лана Ойл» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 16 грудня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 16 грудня 2008 року по 30 червня 2010 року був підписаний позивачем із відміткою про незгоду із викладеними в акті висновками.

09 вересня 2010 року на підставі висновків, викладених в Акті перевірки № 996/23-2/34766795 від 29 серпня 2010 року податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000682340/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в загальній сумі 43926,00 грн., з яких за основним платежем 29284,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14642,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000672340/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 165633,00 грн., з яких за основним платежем 136434,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29199,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки № 996/23-2/34766795 від 29 серпня 2010 року підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000672340/0 та № 0000682340/0 від 09 вересня 2010 року стали висновки податкової інспекції про:

1) порушення позивачем підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , внаслідок чого позивачем було віднесено до складу валових витрат звітного податкового періоду 2-го кварталу 2010 року витрати з придбання паливно-мастильних матеріалів за умовами договору укладеного між позивачем та ТОВ «Нафтосінтез» в сумі 399311,00 грн., що непідтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами. Відповідно до викладеного в акті перевірки, товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтосінтез» (Кіровоградська обл., м. Світловодськ, код ЄДРПО; 36142267) на адресу Приватного підприємства «Лана Ойл» був оформлений продаж паливно-мастильних матеріалів відповідно до договору поставки нафтопродуктів № 67 від 15 лютого 2010 року, згідно накладних № 514 від 12 квітня 2010 рок на суму 243910,65 грн.., в т.ч. ПДВ 40651,77 грн., № 906 від 04 червня 2010 року на суму 235262,91 грн., в т.ч. ПДВ 39210,48 грн. В наданих до перевірки автотранспортних накладних вказаний перевізник ПП «Транспортний союз», але відсутні будь-які його позначки та реквізити. Також, відсутня адреса пункту навантаження. Тобто, товарно-транспортні накладні № 348 від 12 квітня 2010 року та № 601 від 04 червня 2010 року виписані із порушенням встановлених правил, суперечать умовам договору, не підтверджують факт транспортування товару та не можуть вважатися підтверджуючим документом. Таким чином, як зазначено в Акті перевірки, витрати підприємства з придбання ПММ від ТОВ «Нафтосінтез» , що не підтверджені товарно-транспортними накладними, підлягають виключенню зі складу валових витрат. Оскільки товарно-транспортна накладна є обовязковим документом для учасників процесу транспортних перевезень, то її відсутність (чи заповнення із порушенням законодавчо встановлених вимог) виключає підтвердження використання придбаних паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності.

2) порушення позивачем підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем було віднесено до складу валових витрат звітних податкових періодів 1-го кварталу 2009 року та 6 місяців 2009 року витрати за нікчемною угодою, укладеною позивачем із ТОВ «Провімакс-Торг» в сумі 146423,00 грн., з яких у першому кварталі 2009 року в сумі 36536,00 грн., у 2-му кварталі 2009 року в сумі 109887,00 грн. та порушення позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану варітьсь в сумі 29284,00 грн., у тому числі за березень 2009 року в сумі 7307,00 грн., за червень 2009 року в сумі 21977,00 грн. при взаємовідносинах з ТОВ «Провімакс-Торг», договір з яким є нікчемним. Як зазначено в Акті перевірки, згідно умов договору № 1/2 від 02 березня 2009 року, укладеного із ТОВ "Провімакс-Торг" (код ЄДРПОУ 36253574), останній зобовязався поставити на користь позивача паливно-мастильні матеріали. Згідно товарно-транспортних накладних, отриманих позивачем від ТОВ "Провімакс-Торг", до валових витрат позивачем було віднесено 146423,00 грн., у тому числі у першому кварталі 2009 року - 36536,00 грн. (за накладною № 11101 від 04 березня 2009 року), у 2-му кварталі 2009 року - 109887,00 грн. (за накладною № 43600 від 05 червня 2009 року). Згідно відповіді Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька (вих. № 38444/7/23-213 від 20 серпня 2010 рок) провести перевірку ТОВ «Провімакс-Торг» неможливо у звязку із незнаходженням підприємства за юридичною адресою. Крім цього, в ході проведення аналізу наданої ТОВ «Провімакс-Торг» податкової звітності податковою інспекцією за місцем знаходженням товариства, було встановлено, що остання податкова звітність, надана ТОВ «Провімакс-Торг» - декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року не містить значень рядків 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань», додаток К-1 до декларації з податку на прибуток не надавався. Відповідно до розрахунків комунального податку, кількість працюючих на підприємстві у січні-жовтні 2009 року, квітні 2010 року складала 1 особа, у листопаді-грудні 2009 року, січні березні 2010 року - 2 особи. Таким чином, податкова інспекція, посилаючись на відсутність в контрагентів позивача трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, дійшла висновків про неможливість реального виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» договору № 1/2 від 02 березня 2009 року та нікчемність цієї угоди. В Акті перевірки зазначено, що відповідно до пунктів 1, 2, статті 215, пунктів 1,5, статті 204, статті 216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю, а тому позивачем на порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було віднесено до складу валових витрат звітних податкових періодів 1-го та 2-го кварталів 2009 року суму витрат у розмірі 146423,00 грн. та віднесено до складу податкового кредиту у березні 2009 року 7307,00 грн., у червні 2009 року 21977,00 грн.

За наслідками розгляду наданої позивачем первинної скарги на податкові повідомлення-рішення № 0000672340/0 від 09 вересня 2010 року про визначення суми податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 165633,00 грн. та № 0000682340/0 від 09 вересня 2010 року про визначення суми податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 43926,00 грн., Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією було прийнято рішення № 20453/10/25-012 від 30 вересня 2010 року (арк. справи 67-72), яким було залишено без задоволення первинну скаргу позивача, а податкові повідомлення-рішення від 09 вересня 2010 року № 0000672340/0 та № 0000682340/0 без змін.

30 вересня 2010 року, позивачем були отримані податкові повідомлення-рішення; 0000672340/1 від 30 вересня 2010 року та № 0000682340/1 від 30 вересня 2010 року, прийняті за наслідками розгляду первинної скарги платника податків.

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат звітних податкових періодів 1-го кварталу 2009 року, 2 кварталу 2009 року, 1 кварталу 2010 року, повязаних із виконанням договорів на постачання паливно-мастильних матеріалів, укладених із ТОВ «Провімакс-Торг» та ТОВ «Нафтосінтез» та правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту звітних податкових періодів березня 2009 року, червня 2009 року, який був сформований позивачем за наслідками виконання договору на постачання паливно-мастильних матеріалів, укладеного із ТОВ «Провімакс-Торг».

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у звязку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг) для їх використання у власній господарській діяльності.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття субєктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Таким чином, визначальною умовою для формування валових витрат підприємства та суми податкового кредиту є використання придбаних товарів,(робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається за наявних в матеріалах справи документів, 02 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» та приватним підприємством «Лана Ойл» був укладений договір № 1/2. За умовами зазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» (продавець) зобовязалося поставити, а Приватне підприємство «Лана Ойл» прийняти та сплатити належний продавцю товар: паливно-мастильні матеріали. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору № 1/2 від 02 березня 2009 року, ціна товару договірна, форма оплати на розрахунковий рахунок відповідно до виставленого рахунку.

На виконання прийнятих зобовязань за умовами договору № 1/2 від 02 березня 2009 року, ТОВ «Провімакс-Торг» було поставлено на користь позивача товар у березні та червні 2009 року, що підтверджується накладними № 11101 від 04 березня 2009 року (арк. справи 79) та № 34600 від 05 червня 2009 року (арк. справи 76).

Відповідно до накладної № 11101 від 04 березня 2009 року (арк. справи 79) ТОВ «Провімакс Торг» було поставлено на адресу позивача: паливо А-92 у кількості 9134 літрів вартістю 43483,20 грн., з яких ПДВ в сумі 7307,20 грн. Аналогічні відомості щодо кількості та видів нафтопродуктів містяться в товарно-транспортній накладній № 11101 від 04 березня 2009 року, яка є підставою для здійснення бухгалтерського обліку нафтопродуктів. 04 березня 2009 року ТОВ «Провімакс-Торг» було видано податкову накладну № 11101 (арк. справи 80) за фактом першої події - постачання товарів, яка стала підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду березня 2009 року суми ПДВ у розмірі 7307,20 грн.

Відповідно до накладної № 34600 від 05 червня 2009 року (арк. справи 76) ТОВ «Провімакс Торг» було поставлено на адресу позивача: паливо А-76 у кількості 8376 літрів, паливо А-92 у кількості 8740,00 літрів, паливо А-95 у кількості 9134 літрів. Загальна вартість поставлених паливно-мастильних матеріалів за накладною № 34600 від 05 червня 2009 року складає 131864,68 грн., з яких ПДВ в сумі 21977,45 грн. Аналогічні відомості щодо кількості та видів нафтопродуктів містяться в товарно-транспортній накладній від 05 червня 2009 року, яка є підставою для здійснення бухгалтерського обліку нафтопродуктів. 05 червня 2009 року ТОВ «Провімакс-Торг» було видано податкову накладну № 34500 (арк. справи 77) за фактом першої події - постачання товарів, яка стала підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду червня 2009 року суми ПДВ у розмірі 21977,45 грн.

Зазначені господарські операції найшли своє відображення у відомостях аналітичного обліку розрахунків з постачальниками на бухгалтерському рахунку № 63.

За дослідження в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ТОВ «Провімакс-Торг» по факту передачі позивачу товарно-матеріальних цінностей, судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту звітних податкових періодів березня, червня 2009 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року за № 166, дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Відповідно до вимог пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, здійснення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та ТОВ «Провімакс Торг» договору супроводжувалося складенням первинних документів накладних, рахунків на сплату, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи. Здійснення позивачем сплати отриманих від ТОВ «Провімакс-Торг» паливно-мастильних матеріалів підтверджено наявними в матеріалах справи документами (арк. справи 189-196). Таким чином, даними бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення господарських операцій за договорами, які на думку податкового органу є нікчемними.

На підтвердження використання придбаних позивачем паливо - мастильних матеріалів за умовами договору № 1/2 від 02 березня 2009 року у власній господарській діяльності позивачем був наданий договір № 1 від 03 січня 2009 року, за умовами якого позивач прийняв на себе зобовязання поставити на адресу приватного підприємства «Піраміда АЗС» паливно-мастильних матеріалів (арк. справи 170,171).

Відповідно до наявної в матеріалах справ накладної № Л-006 від 04 березня 2009 року (арк. справи 172) позивачем на адресу ПП «Піраміда АЗС» було поставлено паливо А-95 у кількості 9134 літрів. Тотожність товару, поставленого на адресу позивача від ТОВ «Провімакс-Торг» за накладною № 11101 від 04 березня 2009 року та товару, поставленого позивачем на адресу ПП «Піраміда АЗС» підтверджується даними щодо кількості та марки палива, визначених в накладних на постачання № 11101 від 04 березня 2009 року та № Л-006 від 04 березня 2006 року, товрано-транспортної накладної № 11101 від 04 березня 2009 року. За наслідками продажу паливо-мастильних матеріалів на користь ПП «Піраміда АЗС» позивачем було віднесено до складу податкових зобовязань звітного податкового періоду березня 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 7505,10 грн. (за виданою податковою накладною 6 від 04 березня 2009 року, ПДВ в сумі 19999,78 грн.)

Відповідно до наявної матеріалах справи накладної № Л-020 від 05 червня 2009 року (арк.. справи 177) позивачем на адресу ПП «Піраміда АЗС» було поставлено паливо А-76 у кількості 8376 літрів, паливо А-92 у кількості 8740 літрів, паливо А-95 у кількості 9134 літрів. Тотожність товару, поставленого на адресу позивача від ТОВ «Провімакс-Торг» за накладною № № 34600 від 05 червня 2009 року (арк. справи 76) та товару, поставленого позивачем на адресу ПП «Піраміда АЗС» підтверджується даними щодо кількості та марки палива, визначених в накладних на постачання №№ 34600 від 05 червня 2009 року та Л-020 від 05 червня 2009 року, товарно-транспортною накладною від 05 березня 2009 року. За наслідками продажу паливо-мастильних матеріалів на користь ПП «Піраміда АЗС» позивачем було віднесено до складу податкових зобовязань звітного податкового періоду червня 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 22196,00 грн. (за виданою податковою накладною 20 від 05 червня 2009 року, ПДВ в сумі 34462,61 грн.).

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено подальший продаж придбаних товарів за умовами договору № 1/2 від 02 березня 2009 року та відображення такого продажу в податковому обліку, що свідчить про повязаність здійснених позивачем витрат на придбання цих товарів із здійснюваною ним господарською діяльністю.

Щодо посилання відповідача про нікчемність угод, укладених Приватним підприємством «Лана Ойл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг», суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту укладеного між позивачем його контрагентом договору № 1/2 від 02 березня 2009 року вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Провімакс-Торг»» при здійсненні спірних операцій. Зокрема, не встановлено, що спірні операції не відображені в податковому обліку цього підприємства, що відповідні обєкти оподаткування, які виникають внаслідок реалізації продукції позивачу, не включені до податкових декларацій, що з них не сплачено у встановленому порядку податки та інші обовязкові платежі. Крім цього, відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів наявності вини (умислу) в позивача чи в його контрагента на предмет спору.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за № 1/2 від 02 березня 2009 року, в відповідача відсутні підстави стверджувати, щоцей договір порушує публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З огляду на наведене вище вбачається, що відображення в податковому обліку Приватного підприємства «Лана Ойл» наслідків господарських операцій з ТОВ «Провімакс- Торг» в період з березня 2009 року по червень 2009 року відповідає вимогам чинного законодавства України. З наявних в матеріалах справи документів вбачається відсутність порушень вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що свідчить про не підтвердження наявними в матеріалах справи висновків податкового органу, викладених в акті перевірки про заниження податку на прибуток в сумі 36606 грн., у тому числі за 1й квартал 2009 року в сумі 9134,00 грн., 2 квартал 2009 року 27472,00,00 грн., та заниження податку на додану вартість в сумі 29284,00 грн., з яких у березні 2009 року в сумі 7307,00 грн., в червні 2009 року в сумі 21977,00 грн.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем підпункту 5.3.9. пункту 5.3.статті 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем було занижено суму податку на прибуток за звітний податковий період 2-й квартал 2010 року в сумі 99828,00 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.10 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

15 лютого 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтосінтез» був укладений договір № 67 на постачання нафтопродуктів (арк. справи 89). За умовами зазначеного договору, ТОВ «Нафтосінтез» (продавець) зобовязалося передати у власність покупця (позивача), а позивач прийняти та сплатити нафтопродукти у відповідності до умов договору та додатків до нього. Пунктом 1.2. договору визначено, що кількість, вартість та умови поставки визначають сторонами в додатках до договору. Відповідно до додатку № 2 від 12 квітня 2010 року сторонами за договором було узгоджено постачання ТОВ «Нафтосінтез» у квітні 2010 року на користь позивача наступних нафтопродуктів: пального А-76 у кількості 7200,00 літрів загальною вартістю 46944,00 грн., пального А-92 у кількості 22215 літрів загальною вартістю 151062,00 грн.. дизельного палива у кількості 7095 літрів загальною вартістю 45904,65 грн. Відповідно до умов цієї додаткової угоди постачання здійснюється на умовах DDU, с. Добропілля в автоцистернах; пункт призначення: Донецька обл.., Добропільський раойн, вул. Промислова 2, буд. 1б. Відповідно до додатку № 3 від 04 червня 2010 року сторонами за договором було узгоджено постачання ТОВ «Нафтосінтез» на користь позивача у червні 2010 року наступних нафтопродуктів: пального А-92 у кількості 26790,00 літрів загальною вартістю 175275,75 грн., пального А-95 у кількості 8910 літрів загальною вартістю 59987,25 грн. Відповідно до умов цієї додаткової угоди постачання здійснюється на умовах DDU, с. Добропілля в автоцистернах; пункт призначення: Донецька обл., Добропільський раойн, вул. Промислова 2, буд. 1б. Відповідно до товарно-транспортної накладної (арк. справи 88) у квітні 2010 року на користь позивача було поставлено паливно-мастильні матеріали загальною вартістю 243910,66 грн., у тому числі ПДВ 40651,78 грн. Відповідно до товарно-транспортної накладної (арк. справи 85) у червні 2010 року на користь позивача було поставлено паливно-мастильні матеріали загальною вартістю 235262,90 грн., у тому числі ПДВ 39210,48 грн.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем порядку оформлення товарно-транспортних накладних, що є підставою для визнання їх недійсними, суд зазначає наступне.

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України,Міністерства економіки України,Міністерства транспорту та зв'язку України,Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року (далі інструкція № 281).

Згідно пункту 5.4.1. зазначеної Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Згідно пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім цього в пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Згідно пункту 11.5. правил перевезень, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до пункту 7.5.6. Інструкції №281 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортною накладною у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Згідно пункту 7.5.1. цієї Інструкції товарно-транспортна накладна на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом під час постачання вантажовідправником оформлюється на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Пунктом 7.5.8. Інструкції передбачено, що у товарно-транспортній накладній зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних № 601 від 04 червня 2010 року та № 348 від 12 квітня 2010 року зазначені накладні містять реквізити, визначені підпункту 7.5.8. Інструкції № 281.

Проте, суд не приймає до уваги посилання відповідача порушення позивачем правил формування валових витрат звітного епізоду 2-го кварталу 2010 року з посиланням на те, що не зазначення в товарно-транспортних накладних часу виїзду автоцистерни з підприємства, що обумовлює неможливість підтвердження факту перевезення та надходження на адресу позивача паливно-мастильних матеріалів з огляду на наступне.

Згідно пункту 10.2.1. Інструкції №281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Відповідність паливно-мастильних матеріалів, поставлених за умовами договору № 67 від 15 лютого 2010 року, вимогам державних стандартів та технічних умов підтверджено Сертифікатами відповідності серії ДІ № 133467, серії ДІ № 133449, серії ДІ № 269692, серії ДІ № 133174, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 166-168). Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні № 601 від 04 червня 2010 року та № 348 від 12 квітня 2010 року містять визначення марки та видів нафтопродуктів, що надійшли, їхньої маси та загальної вартості, що дозволяє здійснити їх приймання на підприємством вантажоодержувачем. Дані, що містяться в цих товарно-транспортних накладних відповідають даним укладеного договору № 67 від 15 лютого 2010 року та додатків до нього. Окрім іншого, надходження нафтопродуктів на адресу позивача від ТОВ «Нафтосінтез» за умовами договору № 67 від 15 лютого 2010 року підтверджується документами обліку руху паливно-мастильних матеріалів за квітень 2010 року та червень 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи із зазначенням в них надходження та відпуску паливно-мастильних матеріалів за день, а також їх залишки на кінець дня (арк. справи 158, 162), журналом руху обліку нафтопродуктів форми 21-НП (арк. справи 163-165).

З наведеного вище вбачається, що наявними в матеріалах справи розрахунковими, платіжними та іншими документами, здійснення позивачем витрат в сумі 399311,00 грн. з придбання паливно-мастильних матеріалів за умовами договору № 67 від 15 лютого 2010 року, які були віднесені позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду 2-го кварталу 2010 року, що спростовує висновків відповідача про порушення позивачем підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні валових витрат 2-го кварталу 2010 року та відсутність підстав для донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток за 2-й квартал 2009 року в сумі 99828,00 грн.

Отже за не підтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження позивачем суми податку на прибуток в сумі 136434,00 грн. у звітних податкових періодах 1, 2 кварталі 2009 року та 2й квартал 2010 року та податку на додану вартість в сумі 29284,00 грн. у березні та червні 2009 року, вістуні підстави для донарахування суми податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000672340/1 від 30 вересня 2010 року та № 0000682340/1 від 30 вересня 2010 року, прийняті відповідачем Добропільською обєднаною Державною податковою інспекцією необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України“Проподаток на додану вартість”, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України,Міністерства економіки України,Міністерства транспорту та зв'язку України,Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом а державними цільовими фондами» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Лана Ойл» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000672340/1 від 30 вересня 2010 року та № 0000682340/1 від 30 вересня 2010 року, задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000682340/1 від 30 вересня 2010 року, яким Приватному підприємству «Лана Ойл» було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 43926,00 грн., з яких за основним платежем 29284,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 14642,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000672340/1 від 30 вересня 2010 року, яким Приватному підприємству «Лана Ойл» було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 165633,00 грн., з яких за основним платежем 136434,00 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями 29199,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватному підприємству «Лана Ойл» (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Промислова-2, буд. 1-б, ЄДРПОУ 34766795) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 27 грудня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений 31 грудня 2010року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.