Постанова № 13447730, 24.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2010 р. справа № 2а-27473/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17.20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт»

до відповідачів1. Східної митниці,

2. Головного управління Державного казначейства України у

Донецькій області,

3. Головного управління Державного казначейства України

у м. Києві

про скасування рішення, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених платежів

за участю прокурора Ноздрьова С.В.

представника позивача Серафімова І.М.

представника відповідача 1 Гринюка О.М., Тітова В.А.

представника відповідача 2 Вертели М.В.

представника відповідача 3 Вертели М.В.

ВСТАНОВИВ:

03.12.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення Маріупольської митниці № 703000006/2010/000807/2 від 22.07.2010р., скасування рішення Східної митниці № 700000006/2010/000964/1 від 09.08.2010р., стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у загальній сумі 12918 513,51 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він звертався до Маріупольської митниці для митного оформлення товару, одержаного за контрактом з компанією Wetter Group S.A. (Британські Віргінські острови). При цьому ним були надані всі необхідні документи в підтвердження митної вартості товару для визначення її відповідно до ціни договору 0,75 доларів США за кілограм (за 1-м методом). Однак митний орган не погодився з визначеною декларантом митною вартістю та самостійно визначив її за резервним методом у розмірі 1,05 долара США за кілограм, про що виніс відповідні рішення, та згодом видав картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний контроль. Дані рішення та картки були оскаржені позивачем до Донецького окружного адміністративного суду у рамках справи №2а-21865/10/0570.

При митному оформленні наступних партій товару у Маріупольській та Східної митниці митний орган продовжував безпідставно наполягати та визначенні митної вартості за шостим методом виходячи з митної вартості 1,07 доларів США за кілограм. За твердженням позивача виконання цих вимог було обовязковою умовою здійснення митного оформлення товару.

Тому позивачем до митного органу були подані декларації із зазначенням митної вартості 1,07 доларів США, яка визначена за шостим методом.

22.07.2010 року Маріупольською митницею та 09.08.2010 року Східною митницею були прийняті рішення про визначення митної вартості товару у розмірі 1,07 доларів США за кілограм, що відповідає задекларованій позивачем митній вартості.

З метою запобігання псуванню товару позивачем здійснено митне оформлення товару за ціною, визначеною митним органом.

Позивач зазначає, що він мав можливість не погодитися з законністю рішення митного органу про визначення митної вартості товару, отримати відмову у митному оформленні товару та згодом оскаржити її. Однак обраний ним спосіб захисту оформлення за ціною, визначеною митним органом, а потім оскарження рішення (дій) не суперечить закону.

Позивач зауважує, що митний орган, як контролюючий орган мав діяти у спосіб, встановлений законом, тобто застосовувати по черзі можливі методи визначення митної вартості. У розпорядженні відповідача були усі документи для визначення митної вартості за першим методом, однак він необґрунтовано його не застосував. Внаслідок цього митна вартість товару суттєво збільшена, що призвело до надмірної сплати митних платежів. Відповідну суму позивач просить стягнути з державного бюджету України.

Крім того, позивачем надані письмові пояснення, у яких він зауважує на тому, що постановою від 07.12.2010 року у справі №2А-21865/10/0570 Донецький апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку про надмірну сплату митних платежів, що були визначені раніш прийнятими рішеннями митного органу за цим самим контрактом з компанією Wetter Group S.A.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача-1 в судове засідання зявилися, адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях №11-23/12716 від 24.12.2010р. Зазначають, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що декларантом самостійно визначено митну вартість товару за шостим методом у розмірі 1,07 доларів США за кілограм. При цьому ним був наданий висновок ДП „Укрпромзовнішекспертиза” від 19.07.2010 р. №1733, яким визначено, що рівень цін на вантаж позивача складає 1,05 доларів США за кілограм. Крім того, від імпортера товару був наданий лист, відповідно до якого собівартість товару, виробником якого є Equite Group, США, вище на 0,01-0,02 долари США ніж Tyson Foods Inc, США. Митна вартість товару останнього виробника була предметом спору у справі №2а-21865/10/0570, у той час як у даній справі виробником товару є Equite Group, США.

Відповідач-1 зазначає, що позивачем правомірно була визначена митна вартість товару за шостим методом, оскільки у відповідній графі декларації митної вартості він обґрунтував неможливість застосування попередніх пяти методів.

Що стосується прийняття рішень про визначення митної вартості, він пояснює їх тим, що митне оформлення відбувається з застосуванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), що імплементована до програмно-інформаційного комплексу „Інспектор-2006”. При здійсненні митних процедур щодо даного товару (курячі чверті заморожені) перевірка правильності митної вартості товару з прийняттям відповідного рішення є обовязковою. Тобто прийняття оспорюваних рішень повязано з інструктивними повідомленнями до митної процедури.

Позивач самостійно декларував митну вартість товару у розмірі 1,07 доларів США за кілограм, тому відсутня надмірна сплата до бюджету сум, які він просить стягнути.

Представник відповідача 2, 3 в судове засідання зявився. Проти задоволення позовних вимог заперечував.

17.12.10 року прокуратурою Донецької області повідомлено суд про вступ прокурора у розгляд справи (повідомлення №05/1-3375 вих СО від 17.12.2010р.).

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпродімпорт” зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа 10.09.2009, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №433703, ЄДРПОУ 36617444.

Відповідач Східна митниця є митним органом, який в спірних правовідносинах виступає як субєкт владних повноважень. Наказом Державної митної служби України №1188 від 08.10.2010 року Маріупольську митницю припинено шляхом приєднання до Східної митниці, а останню визначено її правонаступником. З 15.10.2010 р. Маріупольська митниця припиняє здійснення митних процедур. Пунктом 1, 7 частини 1 статті 3 КАС України встановлено, що субєкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. З наведеного слідує, що стороною у адміністративній справі може бути субєкт, який на час розгляду справи виконує відповідні владні управлінські функції. Східна митниця є субєктом владних повноважень та правонаступником Маріупольської митниці, яка втратила статус субєкта владних повноважень і тому не може бути стороною у даному спорі. Зважаючи на це належним відповідачем у даній справі у частині вимог про скасування рішення Маріупольської митниці є саме Східна митниця.

09.11.2009 року між Компанією Wetter Group S.A. - Британські Віргінські острови (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРПРОДІМПОРТ”- Україна (Покупець) укладений контракт №5/11/2009, згідно якого Продавець прийняв на себе зобовязання поставити м'ясо та мясні продукти у розмірі та за ціною, що обумовлена контрактом, а Покупець прийняв на себе зобовязання отримати товар та сплатити його вартість.

Пунктом 2.1. Контракту №5/11/2009 від 09.11.2009 року передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару вказується у специфікаціях та інвойсах, що є невідємною частиною Контракту. Валюта контракту та валюта платежу долари США, євро (п.2.3 контракту). Остаточною ціною товару є ціна, зазначена в інвойсах (п.2.4 контракту). На кожну партію товару Продавець зобовязаний надати інвойс, товаросупровідні документи, ветеринарний сертифікат, сертифікат про походження або відповідності, сертифікат якості (п.3.6 контракту). Всі банківські витрати на території країни та за її територією сплачуються Покупцем (п.4.3 контракту). Упаковка є неповертаємою та входить до вартості товару, палети, за їх наявності, є неповертаємими, а їх вартість сплачується окремо (п.5.1 контракту).

У період 22.07.2010 року по 20.08.2010р. позивачем з метою митного оформлення до Маріупольської митниці були надані вантажні митні декларації № 703070401/2010/101036 (22.07.10), № 703070401/2010/101047 (23.07.10), № 703070401/2010/101048 (25.07.10), №703070401/2010/101072 (28.07.10), №703070401/2010/101095 (30.07.10), №703070401/2010/101089 (30.07.10), №703070401/2010/101090 (30.07.10), №703070401/2010/101091 (30.07.10), №703070401/2010/101096 (03.08.10), №703070401/2010/101153 (13.08.10), №703070401/2010/101159 (16.08.10), №703070401/2010/101065 (27.07.10), №703070401/2010/101069 (28.07.10), №703070401/2010/101173 (17.08.10), №703070401/2010/101180 (19.08.10), №703070401/2010/101184 (19.08.10), №703070401/2010/101187 (20.08.10), №703070401/2010/101107 (03.08.10), №703070401/2010/101150 (12.08.10).

До Східної митниці позивачем також були надані вантажні митні декларації №700000011/2010/005206 від 09.08.2010, №700000011/2010/005315 від 12.08.2010, №700000011/2010/005719 від 27.08.2010. Разом з цими вантажними митними деклараціями позивачем були подані декларації митної вартості.

У зазначених деклараціях позивачем була визначена митна вартість товарів у розмірі 1,07 доларів США за кілограм та нарахована сума мита та податку на додану вартість (платежі під кодом 20 та 28 у графі 47 вантажних митних декларацій). Загальна сума сплаченого мита складає 13498837,36 грн., ПДВ 29697442,21 грн., разом 43196279,57 грн.

Відповідно до п. 1 Порядку внесення податку на додану вартiсть до бюджету пiд час ввезення (пересилання) товарiв на митну територiю України, який затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 2 квiтня 1998 р. N 417 податок на додану вартiсть пiд час ввезення (пересилання) товарiв на митну територiю України сплачується його платниками вiдповiдно до Закону України "Про податок на додану вартiсть" за ставками, що дiють на день оформлення вантажної митної декларацiї, одночасно iз сплатою мита та митних зборiв (до або на день подання вантажної митної декларацiї для митного оформлення).

Згідно з п. 3.1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 N 25/44 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 р. за N 64/11938) cплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на імя митних органів в ГУДК України у місті Києві.

Фактична сплата ПДВ та мита підтверджується штемпелями митниці „Сплачено” та наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Дані обставини ніким не заперечуються.

Позивач вважає, що він неправомірно при визначенні митної вартості у розмірі 1,07 доларів США за кілограм застосував шостий метод, і відповідач-1 не виправив цієї помилки під час митного оформлення. Правильним на його думку є застосування першого методу, за яким митна вартість має складати 0,75 доларів США за кілограм.

Внаслідок цього позивач стверджує про те, що ним надмірно сплачені до бюджету суми мита у розмірі 4037035,44грн. та ПДВ у розмірі 8881478,07 грн., разом 12918513,51грн. і ця сума підлягає поверненню з державного бюджету України.

Суд не погоджується з такими висновками позивача з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 1 Митного кодексу України (надалі МК України) митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Статтею 86 МК України встановлено, з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Митна вартість товарів і метод її визначення згідно зі ст. 262 МК України заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Згідно зі ст. 1 МК України декларація митної вартості заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим.

Митний орган у відповідності до п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (надалі Закон „Про порядок погашення...”) є контролюючим стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обовязок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Пунктом 1.11 статті 1 Закону „Про порядок погашення...” визначено, що податкова декларація документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Зважаючи на те, що митна декларація є підставою для нарахування та сплати визначених у ній платежів, вона підпадає під визначення податкової декларації у розумінні Закону „Про порядок погашення...”.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону „Про порядок погашення...” податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Статтею 90 МК України встановлено, що зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються.

Судом встановлено, що позивач самостійно визначав у поданих до контролюючого органу деклараціях податкові зобовязання з ввізного мита та ПДВ у сумі 43196279,57 грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що визначення цих податкових зобовязань відбулося під тиском митного органу, який відмовлявся пропускати ввезений позивачем товар у випадку визначення його митної вартості за ціною договору по першому методу.

Відповідно до ст. 86 МК України митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зважаючи на те, що відповдіачем-1 не надано допустимих доказів відмови у прийнятті митної декларації, суд виходить з вільного визначення ним митної вартості товару у розмірі 1,07 доларів США за кілограм.

За таких обставин самостійно задекларовані виходячи з цієї митної вартості податкові зобовязання не можуть бути оскаржені у судовому порядку. У звязку з цим доводи про неправомірність такого декларування не можуть братися до уваги, і визначені податкові зобовязання відповідають тим, які підлягають зарахуванню до бюджету.

Що стосується повернення коштів з державного бюджету, суд також приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з цією нормою та пунктом 15.3 статтi 15 Закону України "Про порядок погашення...” наказом Державної митної служби України вiд 20 липня 2007 р. N 618 (зареєстровано в Мiнiстерствi юстиції України 25 вересня 2007 р. за N 1097/14364) затверджений Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на вiдповiдних рахунках митного органу як передоплата, i митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами (надалі Порядок повернення).

Згідно з п. 2 розділу 1 цього Порядку він визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, i митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами, у тому числi у випадках, зазначених у статтi 264, частинi четвертiй статтi 284 Митного кодексу України та в мiжнародних договорах України.

У відповідності з п. 1 розділу 3 Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами, платником податкiв до загального вiддiлу митного органу, яким здiйснювалось оформлення митної декларацiї, подається заява довiльної форми, яка пiдписується керiвником i головним бухгалтером суб'єкта господарської дiяльностi або фiзичною особою.

Подання такої заяви із зазначенням напрямів зарахування коштiв, якi повертаються передбачене також Порядком взаємодiї митних органiв з органами Державного казначейства України в процесi повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмiрно зарахованих до бюджету митних та iнших платежiв, контроль за справлянням яких покладається на митнi органи, який затверджений спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України вiд 20 липня 2007 р. N 611/147 (зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 25 вересня 2007 р. за N 1095/14362, надалі Порядок взаємодії).

Крім того, подання заяви як підстави для повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) передбачено п.п. 15.3.1. п. 15.3 ст. 5 Закону „Про порядок погашення...”. При цьому така заява може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Судом встановлено, що із заявою про повернення з бюджету коштів у сумі 12918513,51грн. позивач до відповідачів не звертався. Відповідно, висновок, який передбачений пунктом 7 Порядку повернення та пунктом 2 Порядку взаємодії, до органів державного казначейства не надходив.

Таким чином, з боку відповідачів 2 та 3 відсутня бездіяльність із неповернення позивачеві з державного бюджету сплачених ним коштів, оскільки підстав для такого повернення вони не отримували.

Що стосується повернення коштів у відповідності з затвердженим постановою КМ України від 09.07.2008р. № 609 Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ (на який посилається позивач), для такого повернення особа має надати до органу державного казначейства відповідний виконавчий документ (п.6). Що стосується податкових зобовязань за переліченими вище вантажними митними деклараціями, судами не приймалось будь-яке рішення щодо їх надмірної або помилкової сплати.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з державного бюджету України надмірно сплачених сум ввізного мита у сумі 4037 035,44 грн. та ПДВ у сумі 8881478,07грн. є передчасними, неправомірними і тому не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про скасування рішення про визначення митної вартості товару Маріупольської митниці № 703000006/2010/000807/2 від 22 липня 2010 року та Східної митниці № 700000006/2010/000964/1 від 09 серпня 2010 року, вони також не підлягають задоволенню.

Перелічені рішення не використовувалися позивачем під час митного оформлення товарів за переліченими вище ВМД, а тому не мають юридичних наслідків для нього.

Такого виводу суд приходить виходячи зі змісту декларацій митної вартості, що подавалися позивачем при митному оформленні.

Згідно з п. 2 Порядку декларування митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, та подання вiдомостей для її пiдтвердження, що затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20 грудня 2006 р. N 1766 (надалі Порядок декларування) визначення митної вартостi товарiв - сукупнiсть дiй, якi вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартостi товарiв вiдповiдно до положень Митного кодексу України та iнших нормативно-правових актiв.

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що митна вартiсть товарiв та метод її визначення декларуються пiд час митного оформлення таких товарiв шляхом подання декларацiї митної вартостi.

Згідно з п. 6 Порядку декларування декларацiю митної вартостi, за винятком граф, призначених для вiдмiток митницi заповнює декларант. Посадова особа митного органу, яка проводить перевiрку заповнення декларацiї митної вартостi, не має права з власної iнiцiативи або за дорученням чи на прохання декларанта вписувати будь-якi данi до граф декларацiї, що повиннi заповнюватися декларантом, вносити до них змiни, доповнення чи виправлення.

З аналізу наведених норм випливає, що законодавчо регламентований спосіб декларування митної вартості шляхом подачі декларації митної вартості (надалі ДМВ), та особа, на яку покладена така функція декларант. Саме він заповнює певні графи ДМВ, і посадові особи митного органу не вправі вносити до них будь-які зміни.

Згідно з п. 5 Порядку декларування порядок заповнення декларацiї митної вартостi встановлюється Держмитслужбою.

Такий порядок затверджений наказом Державної митної служби України від 2 грудня 2003 р. N 828 (у редакції наказу Державної митної служби України від 26 жовтня 2009 р. N1017), та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 р. за N 1192/8513.

Порядок заповнення граф ДМВ-2 декларантом визначений у розділі 3 зазначеного наказу.

Згідно з ним у графі 7 знаком "Х" відмічається той метод оцінки, за яким визначено митну вартість.

Як вбачається з ДМВ, які були надані при митному оформленні спірних товарів, у цій графі декларантом відмічене застосування резервного методу.

Розрахунок митної вартості товару, який міститься на аркуші №2 ДМВ-2 у відповідності із наведеним наказом містить Розділ А "Підстава для розрахунку: номер і дата рішення, прийнятого митним органом". У цьому розділі залежно від обраного методу розрахунку заповнюється одна з граф - 12(а), 12(б), 12(в), - у якій наводяться дані з джерела, зазначеного в графі 9, з тією початковою величиною вартості (ціни), на підставі якої здійснюватимуться подальші розрахунки.

У графі 9 відповідно до Порядку заповнення ДМВ наводяться реквізити ВМД, ДМВ або інших документів, що використовувалися для визначення митної вартості за методом, відміченим у графі 7.

Виходячи з цього, саме у розділі А аркуша № 2 та графі 9 ДМВ-2 мають бути зазначені реквізити документа, який використовувався декларантом при визначенні митної вартості. Якщо декларант користувався при цьому рішенням митного органу, у зазначених графах має бути зазначений його номер та дата.

Як вбачається з графи 9 ДМВ №703070401/2010/101036 від 22.07.2010р. (за якою Маріупольською митницею прийняте спірне рішення від 22.07.2010р.) джерелом інформації, яка використовувалась декларантом визначена „Інформація, яка є у наявності у імпортера (отримувача)”. Розділ „А” аркушу №2 цієї ДМВ не містить реквізитів рішення митного органу.

У аналогічній графі ДМВ №700000011/2010/005206 від 09.08.2010 року (за якою Східною митницею прийняте спірне рішення від 09.08.2010р.) декларантом у якості джерела інформації для визначення митної вартості визначений „Рівень митної вартості аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено”. При цьому розділ „А” аркушу №2 цієї ДМВ також не містить реквізитів рішення митного органу.

У поданих до Маріупольської митниці ДМВ-2 № 703070401/2010/101047 (23.07.10), № 703070401/2010/101048 (25.07.10), №703070401/2010/101072 (28.07.10), №703070401/2010/101095 (30.07.10), №703070401/2010/101089 (30.07.10), №703070401/2010/101090 (30.07.10), №703070401/2010/101091 (30.07.10), №703070401/2010/101096 (03.08.10), №703070401/2010/101153 (13.08.10), №703070401/2010/101159 (16.08.10), №703070401/2010/101065 (27.07.10), №703070401/2010/101069 (28.07.10), №703070401/2010/101173 (17.08.10), №703070401/2010/101180 (19.08.10), №703070401/2010/101184 (19.08.10), №703070401/2010/101187 (20.08.10), №703070401/2010/101107 (03.08.10), №703070401/2010/101150 (12.08.10) графи 9 взагалі не заповнені, а розділ „А” аркушу №2 цієї ДМВ не містить реквізитів рішення митного органу.

У поданих до Східної митниці ДМВ-2 №700000011/2010/005315 від 12.08.2010, №700000011/2010/005719 від 27.08.2010 у графі 9 зазначено джерело інформації - „Рівень митної вартості аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено”. При цьому розділ „А” аркушу №2 цієї ДМВ не містить реквізитів рішення митного органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вже зазначалося, документом, на підставі якого відбувається декларування митної вартості є саме ДМВ. Отже саме вона є належним доказом джерел інформації, які використовував декларант при визначенні митної вартості.

Жодна з перелічених ДМВ не містить посилань на рішення про визначення митної вартості товару Маріупольської митниці № 703000006/2010/000807/2 від 22 липня 2010 року та Східної митниці № 700000006/2010/000964/1 від 09 серпня 2010 року. З цього слідує, що позивач не користувався ними при визначенні митної вартості товарів за переліченими ВМД.

Суд не приймає до уваги зазначення цих рішень у графі 44 вантажних митних декларацій. Згідно з Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, що затверджена накаом Державної митної служби України від 09.07.1997 N 307 (у редакції наказу Держмитслужби від 07.11.2007 N 933, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. за N 443/2247) у графі 44 “Додаткова інформація / Подані документи /Сертифікати і дозволи" зазначаються коди згідно з Класифікатором документів і реквізити документів, поданих при декларуванні. Тобто у ції графі перелічені документи, що подаються при декларуванні. Однак це не свідчить про використання таких документів при визначенні митної вартості, оскільки належним доказом такого використання є саме зазначення їх у ДМВ. ВМД стосовно вказаного питання не може вважатися належним доказом, що обумовлює неприйняття її до уваги судом.

З наведеного слідує, що прийняття спірних рішень не вплинуло на підстави, за яких позивач декларував митну вартість у перелічених ДМВ.

Крім того, спірні рішення не були підставою для відмови у митному оформленні товарів, оскільки відповідні картки відмови в прийняття митної декларації у спірних правовідносинах митними органами не приймалися.

Отже, ці рішення не впливають на права, свободи чи інтереси позивача і їх скасування не змінить правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачами.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

У п. 3.6 мотивувальної частини рішення від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004у справі N 1-10/2004Конституційний Суд України зазначив, що „охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст. Згідно з тим самим рішенням охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, що є самостійним об'єктом судового захисту з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб.

З наведеного випливає, що судовому захисту не підлягає абстрактне, не обумовлене прагненням до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом право чи інтерес.

Судом встановлено, що спірні рішення Маріупольської та Східної митниць не порушують права свободи та інтереси позивача, а тому відсутній предмет судового захисту. Таке обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010р. по справі №2а-21865/10/0570.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Східна митниця не є стороною у вказаній вище справі. Маріупольська митниця, яка була у ній відповідачем, не є стороною у справі №2а-27473/10/0570 (дана справа).

Крім того, згідно з вказаною нормою доказуванню не підлягають обставини, встановлені судовим рішенням. Встановлені судом обставини та висновки суду не є тотожними поняттями. У зазначеній вище постанові судом не встановлено фактичних обставин справи, які б мали значення для вирішення даної справи, оскільки предмети доказування у них відрізняються.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з державного бюджету України надмірно сплачених сум ввізного мита у сумі 4037 035,44 грн. та ПДВ у сумі 8881478,07грн. є передчасними та неправомірними. Вимоги про скасування рішення про визначення митної вартості товару Маріупольської митниці № 703000006/2010/000807/2 від 22 липня 2010 року та Східної митниці №700000006/2010/000964/1 від 09 серпня 2010 року є такими, що не повязані із захистом прав, свобод та інтересів позивача і тому не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України присудженню не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення Маріупольської митниці № 703000006/2010/000807/2 про визначення митної вартості товару від 22 липня 2010 року; скасування рішення Східної митниці № 700000006/2010/000964/1 про визначення митної товару від 09 серпня 2010 року; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у загальній сумі 12918513,51 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 24 грудня 2010р. Постанова складена у повному обсязі 29 грудня 2010р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.