Постанова № 13447709, 20.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2010 р. справа № 2а-25266/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.

за участю:

представника позивача Перешивайло О.О.

представника відповідача Чернишова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті», м. Донецьк

до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області

про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р.; визнання недійсною Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010р.; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000834/1 від 02.07.2010 року; стягнення з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суми надмірно сплаченого податку у розмірі 68 437,36 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (код ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк», МФО 334817,

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Виробниче обєднання «Конті» заявлено позов до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р.; визнання недійсною Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010р.; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000834/1 від 02.07.2010 року; стягнення з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суми надмірно сплаченого податку у розмірі 68 437,36 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (код ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк», МФО 334817.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р.; визнати недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р.; визнати недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000834/1 від 02.07.2010 року; стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 68437,36 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для підтвердження митної вартості товару (какао-масло «РРР NON-DEO BLOCKS»), яке було поставлене Компанією «GRACOMAR S.L.» він 01.07.2010 р. надав через свого декларанта - Закрите акціонерне товариство «Укрсервіс» до Східної митниці документи: контракт № СР-2010/4 від 03.06.2010 р. укладений між Компанією «GRACOMAR S.L.», комерційний інвойс № 20100621/СР/5 від 21.06.2010р., сертифікат про походження товару, комерційну пропозицію від 04.01.2010 року, специфікацію № 5 від 21.06.2010 року, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 01.07.2010 року № 1533, щодо вартості товару.

Проте, Східною митницею не було прийнято декларацію митної вартості на товар, якою було задекларовано в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) чергову партію какао масла (далі - товар) за ціною 7024, 00 доларів США за 1000 кг. на суму 144 560,00 доларів США та надано картку відмови у прийнятті № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р. та винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000834/1 від 02.07.2010 року, яким визначено ціна товару 8310,00 доларів США за 2-м методом, передбаченим ст. 268 МК України. У звязку з чим позивач був змушений здійснити митне оформлення товару декларацією за ціною 8310,00 доларів США (всього - 166200,00 доларів США), яка була встановлена Східною митницею рішенням про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/000834/1 від 02.07.2010 року. В результаті цього, сума ПДВ сплачена до бюджету склала 262945,02 грн., в той час як за ціною договору повинна складати 228708,38 грн., отже сума надмірно сплаченого ПДВ становить 342236,64 грн.

Для підтвердження митної вартості чергової партії товару, який був поставлений Компанією «GRACOMAR S.L.» позивач 14.07.2010 р. надав через свого декларанта документи: контракт № СР-2010/4 від 03.06.2010р., специфікацію № 18 від 08.07.2010 р. до цього контракту, комерційний інвойс 20100708/СР/18 від 08.07.2010 р; сертифікат про походження товару № 0021358, комерційну пропозицію від 04.01.2009р. для підтвердження вартості товару за ціною 7228,00 доларів США за 1000 кг. Але, з огляду на вищезазначену вимогу Східної митниці, позивач був змушений здійснити митне оформлення товару за ціною 8310,00 доларів США за 1000 кг, що була встановлена рішенням митного органу про визначення митної вартості № 700000006/2010/000834/1 від 02.07.2010 року. Тому позивач оформив товар декларацією № 700000012/2010/008484 від 01.07.2010 року, у звязку з чим сума надмірно сплаченого ПДВ становить 34 200,72 грн.

Позивач вважає, що дії Східної митниці (далі Відповідача 1) у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020616 від 19.11.2009р. є протиправними, а картка відмови № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р. та Рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/000834/1 від 02.07.2010 року прийняті безпідставно та є незаконними.

Позивач зазначає, що Відповідачем 1 порушені вимоги статті 259, 267 Митного кодексу України, оскільки у відповідності до вимог цих статей, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу і визначається декларантом за ціною угоди щодо цих товарів. Позивач зазначає, що визначення вартості товару 2-м методом, передбаченим статтею 268 МК України є безпідставним, оскільки позивач не проводив консультації із декларантом у відповідності до вимог частини 2 статті 266 МК України, дані, що містилися в системі комерційного обліку позивача не розглядалися. Митний орган самостійно визначив митну вартість не підтвердивши це проведеним розрахунком, не надав жодних доказів здійснення таких обчислень, не обґрунтовуючи сумніви щодо визначеної позивачем вартості за 1-м методом. Відповідач 1 лише навів одну обставину, яка стала причиною визначення вартості товару митним органом наявність у Єдиній автоматизованій інформаційної системі Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) інформації про здійснення митних оформлень за цінами, відмінними від заявлених позивачем.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Тому позивач просить суд стягнути на його користь з Державного бюджету України надмірно сплачену суму ПДВ у загальному розмірі 41132,97 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач 1 - Східна митниця в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що згідно статті 11 МК України до основних завдань, покладених на митні органи України, відноситься захист економічних інтересів України, контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, в тому числі, контроль за правильністю визначення вартості товарів, що імпортуються в Україну.

Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 МК України, зокрема, шляхом:

1.Перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766. 2.Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: -рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; -наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартістю прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. Під час здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості в рамках ст. 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує ЄАІС ДМСУ, а також інформацію електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини. Право митного органу на використання цього джерела інформації передбачено підпунктом 1 пункту 3 розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМС України від 24.06.2009р. № 602, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.07.2009р. за № 669/16685 (далі Порядок № 602).

Після розгляду пакету документів, поданих до митного оформлення, та наявної інформації у відділі контролю митної вартості про ціни на подібний товар декларанту було запропоновано подати додаткові документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. При цьому в рамках положень пункту 11 Порядку № 602, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант був зобов'язаний подати додаткові документи: договір з третіми особами, що повязані з договором про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, калькуляцію фірми виробника, прайс-листи виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та сировини.

Позивач не надав жодного із зазначених документів, що унеможливило надання правового обґрунтування доцільності їх застосування під час митного контролю. Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України, пункту 14 Порядку визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідач 1 зазначає, що декларант позивача 01.07.2010 року відмовився від подання додаткових документів, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці ДМВ.

Крім того, Відповідач 1 стверджує, що фактично консультації з декларантом проводилися, під час яких декларанту було розяснено, що до цього товару застосовуються скоригована митним органом середньозважена ціна, про що свідчить підпис декларанта на зворотному боці ДМВ від 12.11.2009 р. Проте довести проведення консультацій неможливо, оскільки форма їх проведення не встановлена законодавством.

Таким чином, митним органом було здійснено коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ та прийнято рішення щодо можливості застосування 2-го методу визначення митної вартості.

Представник Відповідача 1 - Східної митниці у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з тих самих підстав, які викладені в обґрунтування заперечень проти позову. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі Відповідач 2) у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Думка Відповідача 2 стосовно заявлених позовних вимог суду не відома, оскільки ним суду заперечення проти позову не надано, тому, на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Відповідача 2.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача та представника Відповідача 1, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.10.1997р. код ЄДРПОУ 25112243 .

Судом встановлено, що 03.06.2010 р. Компанією «GRACOMAR S.L.», Іспанія (Продавець) та ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» (Покупець) було укладено контракт № СР-2010/4.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. вищезазначеного контракту Продавець продає, а Покупець купує сировину для кондитерського виробництва, кількість, якість, терміни та умови поставки, ціна товару визначаються специфікаціями, які є невідємними частинами даного контракту.

Товар какао масло («РРР NON-DEO BLOCKS»), у спірних випадках поставлявся на підставі Специфікації № 5 від 21.06.2010. за ціною 7024,00 доларів США за 1000 кг, Специфікації № 18 від 08.07.2010. за ціною 7228,00 доларів США.

01.07.2010 р. Позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 (далі Порядок № 1766) надав Відповідачу 1 Декларацію митної вартості № 700000012/2010/008484, якою була задекларована митна вартість товару какао масла «РРР NON-DEO BLOCKS» у кількості 20000 кг. за ціною 7024,00 доларів США за 1000 кг.

Відповідно до статті 1 МК України митна декларація письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Тобто, митна та податкова декларації не є тотожними документами. Так, вантажна митна декларація є підставою для початку митного оформлення товару, який переміщується через державний кордон, та здійснення комплексу заходів контролю з боку митних органів з метою перевірки відомостей, заявлених декларантом у вказаному документі.

Відповідно до статті 1 МК України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Судом встановлено, що на виконання пунктів 7 та 11 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта (ЗАТ „Укрсервіс") подав Відповідачу 1 наступні документи:

1) контракт № СР-2010/4 від 03.06.2010., укладений з Компанією «GRACOMAR S.L.» як Продавцем, та ЗАТ «ВО «КОНТІ», як Покупцем;

2) специфікацію № 5 від 21.06.2010 року;

3) комерційний інвойс: № 20100621/СР/5 від 21.06.2010 р.;

4) сертифікат про походження товару;

5) комерційну пропозицію від 04.01.2010 р.;

6) висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 01.07.2010 року № 1533.

Таким чином, позивачем, відповідно до ч.1 ст. 264 Митного кодексу України, була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Проте, Відповідач 1 без врахування інформації в наданих разом з декларацією митної вартості позивачем документах, одразу предявив вимогу про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості.

У графі «Для відміток митного органу» ДМВ № 700000012/2010/008484 посадовою особою митного органу було зазначено, що у відповідності до Порядку № 1766, необхідно надання додаткових документів:

- договір з третіми особами;

- розрахунки про здійснення платежів на користь третіх осіб;

- калькуляція фірми-виробника товару;

- каталоги, специфікації, прайс-листи фірми-виробника;

- копію ВМД країни відправлення;

- висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- бухгалтерські документи про оплату товару;

- інформація зовнішньоторгівельної та біржових організацій про вартість товару;

- експортну ВМД;

На виконання цієї вимоги позивачем було зроблено запит до Компанії «GRACOMAR S.L.» про надання зазначених документів. Компанією «GRACOMAR S.L.» було повідомлено, що інформація про оплату товару є конфіденційною, а у наданні іншої інформації Cargill Cocoa Sarl - постачальником Компанії «GRACOMAR S.L.» було відмовлено.

Відповідач 1 відмовив в прийнятті Декларації митної вартості № 700000012/2010/008484, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р. В обґрунтування відмови Відповідач № 1 посилався на відсутність підтверджуючих документів згідно з вимогами п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766.

02.07.2010. декларантом позивача було отримане рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000834/1 від 02.07.2010 року (далі - Рішення про визначення митної вартості). Даним Рішенням відділ контролю митної вартості Відповідача 1 визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 166200,00 доларів США, тобто за ціною 8 310, 00 доларів США за 1000 кг.

Крім того, судом встановлено, що для підтвердження митної вартості чергової партії товару, який був поставлений Компанією «GRACOMAR S.L.» позивач 14.07.2010 р. надав через свого декларанта наступні документи:

1)контракт № СР-2010/4 від 03.06.2010р.;

2) специфікацію № 18 від 08.07.2010 р. до цього контракту;

3) комерційний інвойс 20100708/СР/18 від 08.07.2010 р;

4)сертифікат про походження товару № 0021358;

5) комерційну пропозицію від 04.01.2009р. для підтвердження вартості товару за ціною 7228,00 доларів США за 1000 кг.

Але, з огляду на вищезазначену вимогу Східної митниці, позивач був змушений здійснити митне оформлення товару за ціною 8310,00 доларів США за 1000 кг, що була встановлена рішенням митного органу про визначення митної вартості № 700000006/2010/000834/1 від 02.07.2010 року. Тому позивач оформив товар декларацією № 700000012/2010/008484 від 01.07.2010 року, у звязку з чим сума надмірно сплаченого ПДВ становить 34 200,72 грн.

Суд зазначає, що позивачем митна вартість товару визначалась за першим методом за ціною договору (контракту).

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно статті 249 МК України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено МК України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон країни, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що право визначення митної вартості товарів надається декларанту відповідно до положень МК України, під митною вартістю розуміється ціна товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, обчислюється відповідно до положень МК України та повинна базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Крім цього, митна вартість товарів, визначається із застосуванням певного вичерпаного переліку методів, при цьому умови їх застосування встановлюються тільки МК України.

Як зазначив Відповідач 1, у відповідності до вимог пункту 11 Порядку № 1766, позивач повинен надати на вимогу митного органу додаткові документи. Оскільки він їх не надав, Відповідачем 1, застосовано 2-й метод визначення митної вартості у відповідності до вимог статті 265 МК України та пункту 14 Порядку № 1766.

Відповідно до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Пунктом 14 Порядку № 1766 передбачено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене, при здійснені контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця насамперед повинна додержуватися положень МК України та зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Проте, митним органом в судовому засіданні не доведено, що він зобовязував декларанта позивача визначити митну вартість товару іншим способом. Крім того, митну вартість товарів Відповідач 1 повинен був визначити на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, тобто у відповідності до вимог МК України, а не у відповідності до пунктів 11, 14 Порядку № 1766, яким визначається лише декларування митної вартості товарів, а не її визначення.

Суд не приймає посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару з урахуванням цінової бази даних ЄАІС ДМСУ, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена зазначеною нормою.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Як встановлено судом, декларантом та позивачем були надані митному органу усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 Порядку № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Проте, суд вважає, що митний орган безпідставно вимагав від декларанта подання додаткових документів, оскільки у митного органу не було підстав для вимагання договору з третіми особами, що пов'язаний з договором на поставку товару, оскільки відповідно до умов Контракту № СР-2010/4 від 03.06.2010., укладеного з Компанією «GRACOMAR S.L.» та поставка товару здійснюється на умовах DDU (Інкотермс 2000) Макіївка, Україна, пр. Трочинського, 22, тобто жодних договорів з третіми особами, що повязані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, позивачем не укладалось.

Згідно ст. ВЗ Міжнародних правил по тлумаченню торгових термінів «Інкотермс», редакція 2000р., для покупця не передбачено обов'язків по укладанню договору перевезення, такі обов'язки покладені на продавця, а тому не було підстав для вимагання зазначених документів. Аналогічно, не мало і не могло мати місця здійснення платежів третім особам на користь продавця.

Суд не приймає посилання Східної митниці не те, що на її вимогу про надання калькуляції фірми-виробника товару, каталогів, специфікацій, прайс-листів фірми-виробника, копії ВМД країни відправлення також позивач відмовився надавати ці документи, оскільки пунктом 11 Порядку № 1766 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі 2 "Для відміток митниці" декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Як вбачається з декларації митної вартості, декларант ознайомився з записом митного органу та зазначив, що надання документів, визначених органом вважає недоцільним, оскільки декларантом були надані документи в повному обсязі для проведення процедури оформлення та визначення митної вартості за ціною договору за 1-м методом у відповідності до статей 266, 267 МК України. Для застосування 1-го методу визначення митної вартості забезпечено дотримання всіх умов, правил та вимог, що встановлені законом для її визначення. Надані декларантом документи та відомості є обєктивними, піддаються обчисленню, підтверджуються документально, та є необхідними та достатніми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

У судовому засіданні представник Східної митниці пояснив, що консультації між митним органом та декларантом проводилися і полягали у тому, що інспектором митниці було розяснено про причини неможливості прийняття митної вартості, визначеної позивачем. Проте, довести факт проведення консультацій митний орган не може.

Стаття 266 МК Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, фактично митним органом обов'язкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обов'язкових консультацій з декларантом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дій.

У звязку з чим, суд приходить до висновку, що Відповідачем 1 безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, прийняті Рішення про визначення митної вартості товару за другим методом та надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки він діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права Позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Судом також встановлено, що у відповідності із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з п. 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Податок на додану вартість у контексті вимог статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за третім методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Таким чином, позивачем було надмірно сплачено ПДВ до бюджету, відповідно до розрахунку до позову у сумі 68437,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Сума надмірно сплаченого ПДВ не оспорюється жодною стороною та підтверджується наявністю на вантажних митних деклараціях відбитків штампів Східної митниці «Сплачено» із зазначенням дати та підписом відповідної посадової особи Східної митниці. За таких обставин матеріалами справи підтверджена надмірна сплата позивачем платежів.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви про повернення надмірно стягнутих податків, зборів (обов'язкових платежів) можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті», м. Донецьк до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р.; визнання недійсною Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010р.; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000834/1 від 02.07.2010 року; стягнення з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суми надмірно сплаченого податку у розмірі 68 437,36 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (код ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк», МФО 334817 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р.

Визнати недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20534 від 02.07.2010 р.

Визнати недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000834/1 від 02.07.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 68437,36 грн. (шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять сім гривень 36 копійок), шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 25 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Галатіна О.О.