Постанова № 13447684, 23.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 р. справа № 2а-24375/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивачаДорофієнка В.В.,

представника відповідача Собчука Д.В.,

представника третьої особиЖурби Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кутейниківський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Донецької області, третя особа Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, про визнання протиправними дій ДПІ у Амвросіївському районі Донецької області по предявленню першої податкової вимоги від 27.08.2010 № 1/198 на суму 873432,72 грн., визнання недійсною першої податкової вимоги від 27.08.2010 № 1/198 на суму 873432,72 грн., -

В С Т А Н О В И В:

22.10.2010 ВАТ «Кутейниківський комбінат хлібопродуктів» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Донецької області про скасування першої податкової вимоги від 27.08.2010 № 1/198 на суму 873432,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.09.2010 позивачем була отримана спірна податкова вимога, відповідно до якої станом на 27.08.2010 сума податкового боргу підприємств за узгодженими податковими зобовязаннями становить 873432,72 грн.

Позивач вважає вимогу податкового органу такою, що суперечить положенням п.п. 1.2, 1.3, 1.10 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі за текстом Закон № 2181), п.п. 3.1, 4.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 03.07.2001 № 266, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.07.2001 за № 595/5786, оскільки позивач ніколи не визначав у податковій декларації суму податкового зобовязання з повернення бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгосппродукції за держконтрактом 1994 року. Також сума такого податкового зобовязання ніколи не визначалася податковим органом. Крім того, повернення бюджетних позичок не може вважатися податковим зобовязанням з огляду на приписи Закону України «Про систему оподаткування».

У спірній вимозі мається посилання на розповсюдження на активи підприємства права податкової застави з 01.09.1998, що також є неправомірним, оскільки суперечить положенням п.п. 8.2.1, 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181. Визначений у вимозі строк виникнення податкового боргу суперечить положенням п. 15.2 ст. 15, ст. 18 Закону № 2181, які встановлюють граничні строки стягнення податкового боргу та умови його оскарження.

Оскільки у підприємства відсутній податковий борг, то є протиправним нарахування відповідачем пені згідно ст. 16 Закону № 2181.

Просив позов задовольнити (а.с. 3-8).

Ухвалою суду від 03.11.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучене Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області (а.с. 43).

До початку розгляду справи по суті позивач змінив позовні вимоги, про що надав відповідну заяву, в якій із посиланням на п.п. 1.10, 1.12 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1, 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Постанову Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році», спільний Наказ Мінфіну, Мінсільгосппроду та ДАК «Хліб України» від 04.03.1997 № 70/54/18, просив визнати протиправними дії ДПІ у Амвросіївському районі Донецької області по предявленню першої податкової вимоги від 27.08.2010 № 1/198 на суму 873432,72 грн., визнати недійсною першої податкової вимоги від 27.08.2010 № 1/198 на суму 873432,72 грн. (а.с. 62-65).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з тих підстав, що податкова вимога від 27.08.2010 № 1/198 була сформована відповідно до приписів Закону № 2181 та згідно з поданням УДК у Амвросіївському районі від 10.08.2010 № 72 про здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату платником (платниками) податків узгоджених сум податкових зобовязань у встановлені терміни, надісланому у відповідності до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181. У цьому поданні була зазначена сума заборгованості по Державному контракту 1997р. у розмірі 873432,72 грн., з яких основний платіж 251549,40 грн., пеня 621883,32 грн. Вважає, що податкова вимога від 27.08.2010 № 1/198 є законною та обґрунтованою, у звязку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що дії податкового органу та УДК у Амвросіївському районі відповідають вимогам п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році», спільного Наказу Мінфіну, Мінсільгосппроду та ДАК «Хліб України» від 04.03.1997 № 70/54/18.

Заборгованість за надані бюджетні позички у позивача склалась внаслідок недопоставлення сільгосптоваровиробниками сільськогосподарської продукції у рахунок погашення авансу, наданого виконавцям державного замовлення у вигляді матеріально-технічних ресурсів. Відповідно до вказаного вище спільного наказу у 1997 році були укладені тристоронні угоди на поставку матеріально-технічних ресурсів між заготівельним підприємством, сільськогосподарським товаровиробником, постачальником матеріально-технічних ресурсів на умовах поставки товаровиробниками зерна до державних ресурсів загальною вартістю, що еквівалентна вартості наданих матеріально-технічних ресурсів, тобто органи Державного казначейства України не приймали участь в укладенні зазначених угод. Органи державного казначейства перераховували кошти на оплату підприємствам-виробникам. Облік всіх матеріально-технічних ресурсів, отриманих товаровиробниками під державне замовлення, обсягів поставки зерна до державних ресурсів, надання, повернення бюджетної позички здійснювало ВАТ «Кутейниківський комбінат хлібопродуктів», яке щомісячно надає до управління Держказначейства довідки про надання та повернення бюджетної позички. При цьому узгоджуються суми залишків заборгованості на кінець звітного періоду та прострочена заборгованість по бюджетній позичці, які відповідають сумі податкового боргу, визначеному у поданні УДК в Амвросіївському районі Донецької області № 72 від 10.08.2010, на підставі якого ДПІ у Амвросіївському районі прийняла першу податкову вимогу.

Нарахування пені на прострочену заборгованість здійснювалося відповідно до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 № 290.

Просила відмовити у задоволенні позову (а.с. 79-81).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач відкрите акціонерне товариство «Кутейниківський комбінат хлібопродуктів» зареєстровано як юридична особа 29.06.1998 Амвросіївською районною державною адміністрацією Донецької області, включено до ЄДРПОУ за № 00957608, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 289012 (а.с. 9), довідкою Відділу статистики в Амвросіївському районі серії АБ № 204271 від 10.06.2009 (а.с. 11). Позивач здійснює діяльність відповідно до Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом загальних зборів акціонерів № 16 від 23.07.2009 (а.с. 12-33).

Позивач взятий на облік до ДПІ у Артемівському районі Донецької області як платник податків 21.07.1998, що підтверджується довідкою від 22.12.2008 № 43/10/29-013 (а.с. 10).

Статтею 21 Закону України «Про Державний бюджетний бюджет України на 2010 рік» визначено у 2010 році органи державної податкової служби України органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.

При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

27.08.2010 ДПІ у Амвросіївському районі була сформована перша податкова вимога № 1/198, згідно з якою станом на 27.08.2010 сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобовязаннями становить 873432,72 грн., а саме за платежем повернення бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгоспродукції за держконтрактом 1994р. 251549,40 грн. основного платежу, 621883,32 грн. пені (а.с. 34).

У відповідності до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України була затверджена форма такого подання постановою від 24 жовтня 2001 р. N 1387 «Про затвердження Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів».

10.08.2010 УДК у Амвросіївському районі було надіслано на адресу ДПІ у Амвросіївському районі подання № 72 про здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату платником податків узгоджених сум податкових зобовязань у встановлені терміни за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р. N 1387.

Отже, зазначене подання з огляду на приписи п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 є підставою для надсилання податкової вимоги від 27.08.2010 № 1/198.

Згідно з п.п. 6.2.3 «а» п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Правовим актом є акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших субєктів.

Зміст наведених приписів свідчить про те, що за обставин, які склались у даній справі, податкова вимога від 27.08.2010 № 1/198 є повідомленням про наявність несплаченого у позивача податкового зобовязання, яке містить попередження та застереження про можливі наслідки у разі несплати суми податкового зобовязання. Тобто, податкова вимога є заходом, спрямованим на погашення податкового боргу, а не рішенням податкового органу, що має для позивача юридичне значення. Так само не мають юридичного значення для позивача й дії податкового органу щодо надсилання податкової вимоги.

Отже, позовні вимоги, заявлені позивачем у даній справі, не можуть бути задоволені судом. Однак, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд вважає за необхідне надати повну правову оцінку даного адміністративного спору.

Підставою для надсилання спірної вимоги є несплата позивачем ВАТ «Кутейниківський комбінат хлібопродуктів» суми бюджетної позички, яка надавалась сільськогосподарським товаровиробникам у 1997 році. Зазначені правовідносини врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.97 N 124 "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році".

З метою виконання зазначеної постанови спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.97 N 70/54/18, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.06.97 за N 212/2016, було затверджено Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року.

Відповідно до цього Порядку безвідсоткова бюджетна позичка надавалась відділенням державного казначейства в 1997 році за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами з заготівельним (переробним) підприємством та сільгосптоваровиробником. Державним замовником на поставку продовольчого зерна до державних ресурсів був Мінсільгосппрод і ДАК "Хліб України", заготівельні та переробні підприємства і організації які мали укладати з товаровиробниками (виконавцями державного замовлення) державний контракт на закупівлю зерна. При цьому надання бюджетної позички органами державного казначейства здійснювалось або шляхом авансування оплати витрат сільгосптоваровиробників на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин, сільгосптехніки, витрат на капремонт техніки та погашення установам банків заборгованості по кредитах тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та ін.), або шляхом надання позички у вигляді матеріально-технічних ресурсів, в т. ч. зерна і кормозбиральних комбайнів. Фінансові органи забезпечували облік укладених контрактів та надання авансів в розрізі товаровиробників та заготівельних організацій, а останні забезпечували окремий облік зерна, прийнятого від товаровиробників, і проводили остаточні розрахунки з ними за поставлене зерно після відшкодування товаровиробниками суми авансу. Контроль за виконанням держконтракту (держзамовлення) покладався на Міністерство сільського господарства і продовольства України, ДАК "Хліб України" і заготівельні організації, а за наданням та поверненням бюджетних позичок - на Міністерство фінансів України, органи держказначейства. Відповідальність перед фінансовими органами за підсумками проведених ними документальних перевірок несли товаровиробники (за недопоставку зерна на суму отриманого авансу) та заготівельні організації (за неповернення бюджетних позичок).

Передача матеріальних добрив, паливо-мастильних матеріалів оформлялась трьохсторонніми актами приймання-передачі та згідно реєстрів. Згідно договорів, укладених між хлібоприймальними підприємствами та сільськогосподарськими товаровиробниками, на хлібоприймальні підприємства було покладено забезпечення приймання, зберігання та облік зерна в державні ресурси. Повернення позички здійснювалось хлібоприймальними підприємствами по мірі реалізації продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1997 році між товаровиробниками (сільськогосподарськими підприємствами) і державним заготівельником (ВАТ «Кутейниківський комбінат хлібопродуктів») відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році» та Порядку формування обсягів та закупівлі зерна і сортового насіння зернових культур за державним замовленням у 1997 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 № 124, було укладено договори на закупівлю за державним замовленням пшениці та інших зернових культур (а.с. 82-215).

Відповідно до умов цих договорів товаровиробник зобовязувався продати в рахунок державного замовлення продукцію, проводити зерном розрахунки за одержані аванси, надані у вигляді матеріально-технічних ресурсів, половину законтрактованого зерна і сортового насіння обовязково поставити в державні ресурси та ін. Заготівельник зобовязувався перерахувати товаровиробнику аванс, своєчасно прийняти всю предявлену товаровиробником продукцію, розрахунки за поставлену продукцію, її доставку проводити не пізніше 5 днів з дня надходження коштів на рахунок відділень Державного казначейства України.

Також умовами вказаних договорів передбачено відповідальність товаровиробника за невиконання умов договору у вигляді сплати неустойки заготівельнику у розмірі вартості недопоставленої продукції (розділ 5 договорів). Доказів вжиття заходів погашення заборгованості товаривиробників перед ВАТ «Кутейниківський комбінат хлібопродуктів» позивач у судове засідання не надав.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до УДК в Амвросіївському районі Донецької області були надані довідки про надання і повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1996-1997 року та звіт про використання та повернення бюджетної позички, наданої заготівельним організаціям для фінансування держконтракту 1995 року (а.с. 75-77).

З довідки про надання і повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року вбачається, що прострочена заборгованість позивача по бюджетній позичці складає 251549,40 грн. (а.с. 75). Вказана сума відповідає сумі заборгованості, вказаній у першій податковій вимозі від 27.08.2010 № 1/198.

Крім того, Управлінням сільського господарства і продовольства Амвросіївської районної державної адміністрації були затверджені графіки погашення сум заборгованостей, реструктуризованих згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України по Амвросіївському районі, з яких вбачається, що позивачу було розстрочено заборгованість по наданим бюджетним позичкам. Як було встановлено у судовому засіданні, позивач здійснював погашення заборгованості згідно із цими графіками.

Зазначені обставини свідчить про те, що позивачем фактично визнається наявність заборгованості перед бюджетом у вигляді неповернутої бюджетної позички.

Вимогами п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону № 2181 та п. 3.1 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 N 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 за N 522/7843, передбачено нарахування пені на суму податкового боргу після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання. Оскільки у судовому засіданні знайшла своє підтвердження наявність заборгованості у позивача перед бюджетом у розмірі 251549,40 грн., то є цілком обґрунтованим нарахування на суму заборгованості пені у порядку та розмірах, визначеними вказаними нормативно-правовими актами.

Таким чином, у ДПІ в Амвросіївському районі Донецької області відповідно до ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» були усі підстави для вжиття заходів погашення заборгованості по бюджетним позичкам та пені.

З огляду на викладене, є необґрунтованими позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кутейниківський комбінат хлібопродуктів», у звязку із чим суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Кутейниківський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Донецької області, третя особа Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, про визнання протиправними дій ДПІ у Амвросіївському районі Донецької області по предявленню першої податкової вимоги від 27.08.2010 № 1/198 на суму 873432,72 грн., визнання недійсною першої податкової вимоги від 27.08.2010 № 1/198 на суму 873432,72 грн. відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 23 грудня 2010 року. Повний текст постанови складений та підписаний 28 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.