Постанова № 13447157, 11.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.11.10Справа №2а-7973/10/14,/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі судового засідання Белової Ю.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКримського республіканського центру зайнятості

до ОСОБА_1,

за участю представників сторін:

від позивача Шаганов А.О., представник, дов. № 13/12-1691 від 08.05.2008 р.

від відповідача не зявився;

про стягнення заборгованості у сумі 813,87 грн.

Суть спору: Кримський республіканський центр зайнятості (далі позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 813,87 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату та час розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин не зявився у судове засідання, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що відповідно до інформації у персональний картці №010510409102200001, ОСОБА_1 звернулася до Євпаторійського міського центру зайнятості із заявою про вирішення питання її працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України “Про зайнятість населення” №803-XII від02.03.1991р. зі змінами та доповненнями (надалі Закон України “Про зайнятість населення”) та “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” №1533-III від02.03.2000р.

21.12.2009 року між Євпаторійським міським центром зайнятості та відповідачем було укладено договір №010510021800065 про направлення ОСОБА_1 на професійну підготовку до Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Євпаторійське професійно-технічне торговельно-кулінарне училище».

Відповідно до п.2. вказаного договору ОСОБА_1 зобовязалася пройти повний курс навчання, оволодіти професійними знаннями та навиками, скласти іспит, та виконувати правила внутрішнього розпорядку навчального закладу.

Згідно п. 2.2.2 договору Євпаторійський міський центр зайнятості зобовязався виплачувати ОСОБА_1 матеріальну допомогу у період проходження професійної підготовки (за умови збереження права на її одержання).

У п. 3 договору №010510021800065 передбачено, що у разі припинення навчання без поважних причин з громадянина стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно Наказу №5 «В-СНН» від 09.04.2010 року, була відрахована зі складу слухачів Євпаторійського професійно-техничного торгівельно-кулінарного училища за систематичну відсутність на зайняттях курсів.

Наказом Євпаторійського міського центру зайнятості № 49 від20.05.2010р. «Про повернення вартості навчання в наслідок умисного невиконання зобовязань гр. ОСОБА_1.» було наказано запропонувати гр. ОСОБА_1 відшкодувати суму вартості навчання у розмірі 813,87 грн., а в разі відмови від добровільного відшкодування вказаних сум підготувати документи для звернення до суду.

Євпаторійським міським центром зайнятості на адресу ОСОБА_1 було направлено претензію №16 від 20.05.10р., у якої було запропоновано відповідачу добровільно відшкодувати збитки Фонду загальнообовязкового державного страхування на випадок безробіття у розмірі 813,87 грн., яку було отримано відповідачем особисто 25.05.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №294215.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” №1533-III від02.03.2000р. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду (ч.1 ст.8).

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом (ч.2 ст. 8).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”№ 1533-III від02.03.2000р. функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення”№ 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, судом встановлено, що позивач є установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 є республіканським органом виконавчої влади.

Таким чином, Кримський республіканський центр зайнятості у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”№ 1533-III від02.03.2000 року (далі Закон № 1533).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п.1 ч.1 ст.1);

- страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п.5 ч.1 ст.1);

- страховий випадок - це подія, через яку:

а) застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

б) застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття (п.8 ч.1 ст.1).

Судом встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості також визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення”№ 803-XII від01.03.1991р., відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Можливість вирішення спорів, які виникають у звязку зі застосуванням Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, будучи субєктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних осіб щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України № 1533 право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

При зясуванні питання про те, чи відноситься відповідач до застрахованих осіб, які відповідно до ст.6 Закону України №1533 мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст.25 Закону України “Про зайнятість населення” держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Відповідно до п. 3 Ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.28 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України №308 від 20.11.2000 року «Про затвердження Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного» у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за набутою професією (спеціальністю) з осіб стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи щоденні) та витрат на проживання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 умисно не виконала зобовязання по договору №010510021800065, тобто систематично порушувала правила внутрішнього трудового розпорядку, не зявлялася на заняттях курсів, за що й була відрахована з числа слухачів.

Відповідно до довідки наданої суду позивачем, заборгованість відповідача перед Кримським республіканським центром зайнятості (витрати на професійне навчання) складає 813,87 грн., та станом на 11.11.2010р. відповідачем не сплачена.

У порядку ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів оскарження наказу Євпаторійського міського центру зайнятості №49 від20.05.2010р., або сплати заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, у сумі 813,87 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова оформлена та підписана 16.11.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (97400, АР Крим, м. Євпаторія, АДРЕСА_1) на користь Кримського республіканського центру зайнятості (р/р 37179300901202 Банк ГУ ГКУ м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 03491168) заборгованість у сумі 813,87 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.