Рішення № 134464578, 02.03.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/16234/25

Провадження № 2/727/277/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

Короткий зміст позовної заяви та її доводи

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 22.09.2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №3320009181-470732 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Вказаний Договір було укладено за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 6500,00 грн. (п. 1.1. договору, р. 3., паспорту кредиту); початковий строк кредитування, становить 14 днів ( п. 2.1. договору, р. 3., р.4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків); дисконтна відсоткова ставка 0,01 % на добу за початковий строк кредитування, визначений п. 3.6., п. 3.7. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. Графіку розрахунків); базова процентна ставка - 2.2.% на добу за продовжений строк кредитування кредитом, визначений п. 3.5, 3.6., 3.7, 3.8 договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 4 Графіку розрахунків).

Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала в особистому кабінеті, як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3320009181-470732 від 22.09.2021 року.

Однак, до теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

А тому просив суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за договором №3320009181-470732 від 22.09.2021 року в розмірі 18999,10 грн., що складається з заборгованості за сумою кредиту 6500,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування позикою 12499,10 грн, понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Рух справи в суді

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 січня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 січня 2026 року витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» докази по справі.

Аргументи учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути в його відсутності та задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно, про що є повідомлення в справі, про поважні причини неявки суд не повідомила та у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи в загальному провадженні та відзиву на позовну заяву не надала.

Згідно з ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд

Судом встановлено, що 22.09.2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір №3320009181-470732 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (зв.а.с.9-14).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 6500,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредит надається строком на 14 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. (п.2.2 договору).

В п.3.3. договору сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до договору.

В п.3.5 кредитного договору сторони погодили, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльний період, встановлений п.2.1 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.3.4 цього договору процентна ставка менша, ніж 2 відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п.3.4 договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.

Відповідно до п.3.6 кредитного договору, факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня пісдя закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 903 процентів річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Додатком № 1 до договору №3320009181-470732 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 22.09.2021 року є графік розрахунків (а.с. 16).

Згідно з п.2 Графіку розрахунків сукупна вартість кредиту за дисконтною ставкою складає 0.14% від суми кредиту (у процентному вираженні) або десять гривень 10 копійок та включає в себе: проценти за користування кредитом у розмірі 0.01% від суми кредиту (у процентному вираженні) або ноль гривень 65копійок та суму кредиту у розмірі 6500.00 (у грошовому вираженні).

Із паспорта споживчого кредиту до договору №3320009181-470732 від 22.09.2021 року вбачається, що тип кредиту - фінансовий кредит, сума кредиту 6500 грн., строк кредитування 14 днів (з можливістю продовження), мета отримання кредиту - на споживчі цілі, реальна річна процентна ставка 4% річних (а.с.8-зв.а.с.9).

Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор - 6094, для підписання кредитного договору №3320009181-470732 від 22.09.2021 року, шляхом направлення Позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 (вказаного Позичальником під час реєстрації в особистому кабінеті) електронного повідомлення СМС-повідомлення, що підтверджується візуальною формою послідовності дій Клієнта, щодо укладення електронного Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3320009181-470732 від 22.09.2021 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті кредитодавця (а.с. 38).

Відповідно до вищенаведеного, обґрунтованим є висновок, що без отримання SMS- повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання SMS повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачеві.

Факт перерахування 22.09.2021 року кредитних коштів в сумі 6500,00 грн. на номер картки НОМЕР_1 через платіжну систему ТОВ «Тас Лінк» підтверджується відповідним повідомленням про підтвердження платежу АТ «Таскомбанк» від 30.09.2025 року №42035/47(а.с. 20-21).

Відповідно до відповіді з АТ КБ «ПриватБанк» від 10.02.2026 року №20.1.0.0.0/7-260205/49016-БТ на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , на платіжну картку було здійснено зарахування переказу 22.09.2021 на суму 6500 грн. (а.с. 54-55).

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе кредитні зобов`язання не виконувала в повному обсязі, в зв`язку з чим у неї виникла заборгованість перед ТОВ «КОШЕЛЬОК» за договором №3320009181-470732 від 22.09.2021 року в сумі 18999,10 грн, з яких: 6500 грн заборгованість за тілом кредиту; 12499,10 грн. заборгованість за відсотками. Відповідач 19.10.2021 р. та 29.11.2021 сплатила в сумі 380 грн., що підтверджується детальим розрахунком заборгованості (а.с.16-17).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно статті 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТОВ «КОШЕЛЬОК» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_1 повернула кредитні кошти, отримані нею на підставі вказаного договору, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором за тілом кредиту та за відсотками.

Висновки за результатами судового розгляду

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «КОШЕЛЬОК» необхідно стягнути заборгованість за договором №3320009181-470732 від 22.09.2021 року в розмірі 18999,10 грн., що складається з заборгованості за сумою кредиту 6500,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування позикою 12499,10 грн., задовольнивши позовні вимоги.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що позов задоволено судом у повному обсязі з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Представник позивача ТОВ «КОШЕЛЬОК» в позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.

В обґрунтування заявленого розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року, укладеного між АБ «Герман Гурський та партнери» та ТОВ «Кошельок», із відповідним додатком від 15.10.2025 року (а.с. 36-37). Згідно із додатком до договору, ТОВ «Кошельок» доручає АБ «Герман Гурський та партнери» надати правову допомогу по стягненню з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суму боргу за кредитним договором від 22.09.2021 р. у вигляді: оформлення документів щодо надання правничої допомоги, збору та аналізу доказів, формування правової позиції, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви та ін. на загальну суму 10000,00 грн.

Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали цивільної справи, враховуючи принципи розумності, співмірності й нескладності справи, а також те, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, позов подано дистанційно через систему Електронний суд, справа розглядалася у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не з`явилися, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «КОШЕЛЬОК»адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в даній справі зводилося до складання позовної заяви, а тому суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 526, 527, 530, 626, 628, 638, 1048, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 134, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3320009181-470732 від 22.09.2021 р. в розмірі 18999 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 10 коп., що складається з заборгованості за сумою кредиту 6500,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування позикою 12499,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 02 березня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: