Рішення № 134462899, 02.03.2026, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1905/25

2/689/73/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Шевчик О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Фурман Н.Л.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні селища Ярмолинці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9616362 від 07.02.2024 року в розмірі 49 000,00 грн, понесених судових витрат в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 07 лютого 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 00-9616362, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 08715. ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 7200,00 грн шляхом зарахування вказаних коштів на його банківську платіжну картку № НОМЕР_1 .

21 жовтня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, за умовами якого ТОВ «ФК «Ейс» прийняло належні ТОВ «Макс Кредит» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9616362 від 07.02.2024 року.

Відповідач не виконував належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яку позивач просить стягнути із відповідача у розмірі 49 000,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 7 920,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі - 41 080,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що дійсно укладав вказаний кредитний договір, однак, у зв`язку з наявними хворобами, не може влаштуватися на роботу та сплатити таку значну суму заборгованості, тому просив зменшити розмір відсотків.

Суд, заслухавши відповідача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 00-9616362. Крім того, 07.02.2024 відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту. Згідно з умовами Кредитного договору сума кредиту складає 7 200,00 грн зі строком кредитування 360 днів. Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 03.03.2024 та на кожний 25 день після рекомендованої дати протягом строку кредитування (пункт 1.3.1). Стандартна процентна ставка складає 2.47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується в межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору. Згідно з п.1.5.1 договору за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 10,00 % від суми кредиту, що складає 720,00 грн.

Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 7 200 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) 414949ХХХХ4713 (пункт 2.8 договору).

Зазначений кредитний договір було укладено в електронному вигляді та підписано електронним підписом одноразовим індикатором 08715 (а.с.9-13).

На виконання умов Кредитного договору, 07.02.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Крім того, згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 30.10.2025, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Як вбачається з виписки за договором б/н, за вказаною карткою за 07.02.2024 на зазначений рахунок зараховано кошти у сумі 7 200 грн (а.с.70-71).

21.10.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» було укладено Договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, відповідно до умов якого, право вимоги за договором № 00-9616362 від 07.02.2024 року перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» (а.с.33-41).

Відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

Так, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо погашення кредиту та процентів у встановлений строк, відповідно до розрахунку заборгованості, утворилась заборгованість в розмірі 49 000,00 грн, з яких: 7 920 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 41 080,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

При цьому, суд вважає, що заборгованість за тілом кредиту становить 7200 грн, а не 7 920 грн, водночас, сума 720 грн є комісією, а не тілом кредиту, що підтверджується: кредитним договором № 00-9616362 від 07.02.2024, паспортом споживчого кредиту, випискою АТ КБ Приватбанк про зарахування 07.02.2024 на рахунок відповідача коштів у сумі 7 200 грн (а.с.9-13,19-20,70-71).

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч.ч.1,2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Так, відповідно до п.1.2. Договору сума кредиту складає 7 200,00 грн.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 00-9616362 від 07.02.2024, станом на 21.10.2024, заборгованість відповідача за відсотками становить 41 080,00 грн (а.с.45-47).

Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів, суд враховує, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим вважає за необхідне змінити розмір відсотків і встановити їх в розмірі 7 200 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 14 400 (7 200 грн + 7 200 грн).

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків, суд також враховує те, що відповідач ОСОБА_1 має низку захворювань та немає доходів.

Вказані обставини підтверджуються: відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору щодо ОСОБА_1 за 2024-2025 роки, протоколом обстеження МРТ та виписним епікризом з історії хвороби стаціонарного хворого №74/2 МЦ (а.с.88-91).

Враховуючи встановлені факти та досліджені докази, суд вважає, позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 00-9616362 від 07.02.2024 року всумі 14 400 грн., з яких: 7 200 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 200 грн заборгованість за відсотками.

В задовленні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача до закінчення розгляду справи по суті було подано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, а саме, надано договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», а також додаткову угоду № 25770797305 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг, вартість послуг із правової допомоги складає 7 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 2 057,15 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 711,88 грн ((14 400 грн х100% : 49 000,00 грн) х 2 422,40 грн : 100%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 00-9616362 від 07.02.2024 в розмірі 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) гривень, з яких: 7 200,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 200,00 грн заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956) 2 057 (дві тисячі п`ятдесят сім) гривень 15 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» судовий збір в сумі 711 (сімсот одинадцять) гривень 88 копійок.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевчик О.М.