Рішення № 134462314, 02.03.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/509/23

Провадження по справі № 2/354/38/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки

та представника третьої особи адвоката Манченко О.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Якубовського О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу та поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 10.04.2023 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якого просила визнати за нею право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 62,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 вартістю 1851121,00 грн; комору площею 2,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 вартістю 61743,00 грн; однокімнатну квартиру загальною площею 123,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 вартістю 2972801,00 грн; транспортний засіб марки LEXUS RX400H, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , колір сірий, тип кузова-легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 475030,00 грн; визнати за відповідачем право власності на об`єкт будівництва(житловий будинок) вартістю 6567323,00 грн, розташований за адресою АДРЕСА_4 на земельній ділянці площею 0,08 га, кадастровий номер:2611091501:10:006:0026 для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд; транспортний засіб марки Dodge Challenger, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , колір чорний, тип кузову-легковий купе-В, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартістю 1750495,00 грн. та стягнути з відповідача на її користь різницю у вартості спільного майна у розмірі 1478498,00 грн та понесені судові витрати. В обгрунтування позову зазначила, що з 15.08.2004 почала спільно проживати однією сім`єю з відповідачем, вони мали спільний побут, спільний бюджет та проживали як подружжя без реєстрації фактичних шлюбних відносин. Також зі сторонами проживав та мав спільний побут син позивачки від першого шлюбу ОСОБА_4 , який може підтвердити факт спільного проживання сім`єю позивачки та відповідача з 2004 по 2022 рік. 07.05.2010 року сторони зареєстрували шлюб і на той час позивачка перебувала на сьомому місяці вагітності. За час перебування у шлюбі відповідач систематично вчиняв сварки, скандали, домашнє насильство, зокрема 04.10.2022 був притягнутий до адміністративної відпоідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому з вересня 2022 сторони фактично припинили шлюбні стосунки, а 16.01.2023 позивачка звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей із матір`ю, а також із позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Відповідач зареєстрований у АДРЕСА_5 . Позивачка разом із дітьми проживаєза адресою АДРЕСА_1 і за даною адресою зареєстровані спільні діти сторін. Оскільки позивачка з серпня 2004 року до вересня 2022 проживала з відповідачем, вона приймала безпосередню участь у всіх фінансових проектах сім`ї. Так за спільні кошти та спільними зусиллями подружжя мало кілька джерел прибутків: готельний бізнес, інтернет-магазин, послуги дизайну, візажу та фото, а також ними набуто рухоме та нерухоме майно. На даний час прибутками від готельного бізнесу та інтернет-магазину розпоряджається виключно відповідач, який жодних коштів позивачці та дітям не надає. У добровільному порядку дійти згоди щодо поділу спільного майна подружжя сторони не змогли. Із урахуванням наведеного позивач просить провести поділ спільного майна подружжя згідно запропонованого нею варіанту, при якому у власність позивачки перейде житло загальною площею 186,4 кв.м., нежитлове (допоміжне) приміщення 2,8 кв.м. та один транспортний засіб, а у власність відповідача перейде житло загальною площею 190,16 кв.м. та один транспортний засіб. Щодо врахування при поділі спільного майна подружжя житлового будинку за адресою АДРЕСА_4 , позивачка зазначила, що у 2008 році сторони спільно почали планувати будівництво вказаного будинку на земельній ділянці, яку відповідачу подарувала його мати. Будівництво розпочалось у 2013 році та було завершене у 2017 році. Незважаючи на те, що усіма документами займався відповілач, як власник земельної ділянки, усі основні будівельні роботи проводились спільними силами та за спільні кошти сторін вже після офіційної реєстрації шлюбу між ними, що підтверджується долученими доказами. Незважаючи на те, що вказаний будинок на час звернення до суду формально є об`єктом будівництва, з 2017 року він повністю завершений будівництвом та використовувався сторонами для здачі в оренду, а окремі кімнати подружжя використовувало для відпочинку своєї сім`ї на свята та вихідні. Вартість даного будинку є найбільшою у порівнянні з усіма іншими об`єктами спільного майна, а тому не врахування його при поділі спільного майна подружжя є несправедливим та таким, що порушить майнові права позивачки та її дітей. Так як будинок є неподільним, оскільки його реальний поділ на дві відокремлені частини без реконструкції неможливий, а земельна ділянка, на якій він роташований належить відповідачу і спільне користування є неможливим, позивачка просить визнати право власності на вказаний об`єкт нерухомості за відповідачем, врахувавши його вартість при визначенні розміру компенсації. Щодо поділу решти об`єктів майна позивачка просить врахувати, що на даний час вона разом із дітьми проживає у двокімнатній квартирі у АДРЕСА_1 , яка з 2014 року зареєстрована за нею на праві власності, для обслуговання якої у сусідньому будинку була придбана комора, право власності на яку також зареєстроване у 2017 році за позивачкою, іншого придатного житла для проживання позивачка із дітьми не має. Натомість однокімнатна квартира по АДРЕСА_3 перебуває у стані «сирця» та непридатна для проживання і потребує значних фінансових вкладень, а тому позивачка просить визнати право власності на дану квартиру за відповідачем, враховуючи технічну неможливість її поділу, оскільки вона є неподільною річчю. Щодо поділу автомобілів просить врахувати, що транспортний засіб марки LEXUS RX400H, реєстраційний номер НОМЕР_2 перебуває у користуванні позивачки, а автомобілем марки Dodge Challenger, реєстраційний номер НОМЕР_4 користується відповідач, а тому обраний варіант поділу є оптимальним.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17.04.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

17.05.2023 року, представник відповідача адвокат Якубовський О.О. подав до суду відзив на позов, у якому зазначено, що відповідач просить відмовити у задоволенні заявленого позову в частині поділу об`єкту будівництва, розташованого за адресою АДРЕСА_4 на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:10:006:0026 площею 0,08 га та провести поділ спільного майна подружжя із урахуванням вимог зустрічного позову, а саме: 1) визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на майно загальною вартістю 32354560,00 грн., а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 62,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 вартістю 2742000,00 грн.; автомобіль марки LEXUS RX400H, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 493560,00 грн.; 2) визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на майно загальною вартістю 2906111,00 грн., а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 123,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 вартістю 1206480,00 грн.; комору площею 2,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 вартістю 61743,00 грн.; автомобіль марки Dodge Challenger, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартістю 840880,00 грн.; автомобіль марки Volkswagen Atlas, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 вартістю 797008,00 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості спільного майна у розмірі 337343,93 грн. та від заборгованості по комунальних послугах по квартирі по АДРЕСА_3 . В обгрунтування заявлених заперечень зазначено, що об`єкт житлового будівництва - площею 190,16 кв.м., що розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:10:006:0026 по АДРЕСА_4 є об`єктом приватної власності ОСОБА_2 . Його було створено відповідачем до шлюбу із ОСОБА_1 та без використання її коштів і праці. Шлюб між сторонами був зареєстрований 07.05.2010 року. У період з 13.10.2001 по 03.07.2007 ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із іншою жінкою - ОСОБА_5 під час якого набув у приватну власність земельну ділянку площею 0,08 га для обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується договором дарування частини земельної ділянки від 18.05.2006, за реєстром №1-12. У подальшому, ОСОБА_2 , неперебуваючи у шлюбі та неведучи з будь-ким спільного господарства протягом 2007-2009 років на підставі чорнових креслень, які були складені ним за допомогою своїх товаришів місцевих мешканців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за особисті та залучені в якості кредиту у АКБ «Укрсоцбанк» кошти було збудовано на вказаній земельній ділянці триповерховий житловий будинок із цокольним поверхом, що підтверджується долученими фотографіями даного об`єкту та письмовими доказами. Відповідач звертає увагу на те, що на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:10:006:0026 є два об`єкта будівництва: 1) - спірна забудова житлового будинку (№1), будівництво якої було проведено у період 2006-2009 років та 2) фундамент закладений ОСОБА_2 у 2010 році для будівництва ще одного індивідуального будинку. Саме це порушення (щодо забудови фундаменту, а не житлового будинку) мається на увазі у листі вих.№71/20-22 від 26.09.2016 головного архітектора. У заяві ОСОБА_5 від 14.06.2013 на адресу ДАБК в Івано-Франківській області від 14.06.2013 йдеться як про перший об`єкт (збудований у період до 2010 року - чотирьохповерховий котедж) так і про другий об`єкт - фундамент під інший індивідуальний житловий будинок, облаштований у 2010 році. За будівництво обох об`єктів без дозвільної документації забудовника ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності (постанова ДАБК в Івано-Франківськійобласті №179 від 25.02.2013 - щодо фундаменту, а №150 від 25.02.2013 р. - щодо будинку) та вручено 2 приписи (окремо щодо будинку та окремо щодо фундаменту) про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, що видно із заяви ОСОБА_5 від 14.06.2013. Усі зазначені документи були викрадені ОСОБА_1 у ОСОБА_2 у лютому 2023 року. Із заявою про їх викрадення ОСОБА_2 звернувся 17.02.2023 до ВП №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУП в Івано-Франківській області. Із відповіді на вказану заяву видно, що ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути викрадені документи у термін до 22.03.2023, однак цього не зробила. Відомості за даним фактом внесено до ЄРДР за №12023096010000275, досудове розслідування на даний час триває. У доданих позивачкою до позовної заяви постанові №179 від 25.02.2013 Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області про адміністративне порушення за ч.1 ст.96 КУпАП, акті від 07.02.2014, постанові №62 від 02.03.2014 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.188-42 КУпАП теж йдеться про порушення при будівництві об`єкту №2 - фундаменту іншого індивідуального будинку. Наявні у матеріалах справи Ескізний проект, Будівельний паспорт від 31.05.2017 та повідомлення ОСОБА_2 від 09.08.2017 на адресу Управління держархбудінспекції в Івано- Франківській області про початок будівельних робіт, складені вже після закінчення будівництва. Вказані документи є наслідком вищезазначених адміністративних матеріалів про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та були вчинені для «легалізації» результатів раніше виконаних будівельних робіт, а тому вони не відображають інформації про реальну дату початку і закінчення будівництва спірного об`єкту. Долученими актом від 26.10.2010 №086132 про порушення правил користування електричною енергією, рішенням Яремчанського міського суду від 14.09.2011 усправі №2-110/2011 за позовом ВАТ «Прикарпаттяобленерго» до ОСОБА_2 про відшкодування вартості необлікованої електроенергії у сукупності із інформацією Яремчанської міської ради про зміну найменування вулиці підтверджується, що станом на 26.10.2010 будинок по АДРЕСА_4 вже був збудований. Оскільки будівництво об`єкту без електроенергії є неможливим - наявність договору про постачання електричної енергії між ОСОБА_2 та ВАТ «Прикарпаттяобленерго» датованого 12.10.2007 підтверджує здійснення будівництва вказаного об`єкту саме з 2007 року. Для будівництва зазначеного об`єкту ОСОБА_2 було використано лише особисті кошти і кредитні кошти, взяті у позику у АКБ «Укрсоцбанк». Вказаний кредитний договір було закрито 04.06.2010. Отже, кошти ОСОБА_1 або їх сім`ї із ОСОБА_2 для будівництва зазначеного будинку використані не були. Доказів, які б це спростовували матеріали справи не містять. Окрім того, цей об`єкт до його введення в експлуатацію не може вважатись ні житлом у розумінні ст.379 ЦК України, ані нерухомим майном у розумінні ст.181 ЦК України. За таких обставин відсутні правові підстави згідно ст.60 СК України для висновку про те, що вищезазначений об`єкт будівництва є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу ними у порядку ст.69-71 СК України, а тому у цій частині позову слід відмовити. Окрім цього, відповідач зазначає, що у 2019 році у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникло спільне бажання придбати з аукціону у США бувший у вжитку автомобіль для його подальшого ввезення в Україну, ремонту та продажу. Їх вибір зупинився на автомобілі марки Volkswagen модель Atlas номер кузову (VIN) НОМЕР_6 , 2019 року випуску, номер лоту НОМЕР_7 . Оплата за придбання автомобіля з аукціону подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснювалась по ціні 10044 доларів США на підставі двох інвойсів: 1) інвойс №А460664 від 18.09.2019 на ім`я ОСОБА_2 на суму 5022,00 доларів США; 2) інвойс №А460664 від 18.09.2019 року на ім`я ОСОБА_1 на суму 5022,00 доларів США. ОСОБА_2 провів оплату свого інвойсу 18.09.2019, що підтверджується фіскальним чеком та протоколом SWIFT переказу AT «КБ «Приватбанк». ОСОБА_1 теж провела оплату свого інвойсу орієнтовно у період з 18-23.09.2019 через AT «КБ «Приватбанк».У грудні 2019 року автомобіль було доставлено у морський порт м. Одеса для імпорту в Україну. Однак, через те, що майно ОСОБА_2 було арештоване у рамках виконавчого провадження №38867613 про стягнення аліментів, а майно ОСОБА_1 у 2019 знаходилось під арештом у виконавчому провадженні №30895786 від 24.02.2012, операцію імпорту автомобіля було проведено від імені племінниці позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується вантажно-митною декларацією форми МД-2 від 09.12.2019 року. 24.06.2020 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було видано генеральну довіреність на представництво щодо вказаного автомобіля. 09.07.2020 року Територіальним сервісним центром МВС №6141 (м. Тернопіль) автомобіль було зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 та видано свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_8 , яке завжди зберігалось у сторін. 16.06.2021 року ОСОБА_3 у м. Івано-Франківськ на ім`я ОСОБА_1 було видано ще одну генеральну довіреність на представництво щодо вказаного автомобіля. Протягом усього періоду експлуатації автомобіля він завжди знаходився у користуванні подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і на даний час перебуває у володінні позивачки. На даний час ОСОБА_2 ініційовано позов до ОСОБА_3 про визнання зазначеного автомобіля об`єктом спільної сумісної власності подружжя (справа №352/3926/23). Відповідач також не погоджується із наданими позивачкою висновками щодо оцінки спірного майна. Так на замовленням відповідача суб`єктом оціночної діяльності «ТОВ Антан-ЮГ» теж було проведено визначення ринкової вартості спірних об`єктів за результатми яких встановлено, що вартість двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 - становить 2742000,00 грн., а не 1851121,00 грн; щодо однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_3 то її оціночна вартість становить 1206480,00 грн, а не 2972801,00 грн. На момент придбання оціночна вартість даної квартири становила 768200 грн. З часу її придбання технічний стан не змінився. Оціночна вартість автомобіля Lexus RX 400Н реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 493560,00 грн, а не 475030,00 грн, а автомобіля Dodge Chaianger реєстраційний номер НОМЕР_4 -840880,00 грн, а не 1750495,00 грн. Вартість комори за адресою АДРЕСА_6 визначена вірно і становить 61743,00 грн. Отже, із переліку майна, яке підлягає поділу, з вищенаведених підстав має бути виключено об`єкт будівництва, розташований по АДРЕСА_5 , оцінений у 6567232,00 грн. Також у разі задоволення зустрічного позову у даній справі до переліку майна, яке підлягає поділу, має бути включено автомобіль Volkswagen Atlas 2019 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_5 ринковою вартістю 797008,00 грн. Оскільки вартість майна, яке відповідач просить виділити у власність позивачці, перевищує вартість майна, яка виділяється ОСОБА_2 , з ОСОБА_1 слід стягнути на користь відповідача різницю вартості у розмірі 329449,00 грн.

Окрім цього, 17.05.2023 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відповідно до якого ОСОБА_2 просив у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право приватної власності на автомобіль марки Volkswagen модель Atlas номер кузову(VIN) НОМЕР_9 , 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ринковою вартістю 797008,00 грн та провести поділ спільного майна подружжя із урахуванням даного об`єкту спільної сумісної власності. Одночасно заявив клопотання про об`єднання зустрічного позову до спільного розгляду із первісним позовом, а також просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом ОСОБА_3 . В обгрунтування заявленого зустрічного позову зазначив, що у 2019 році у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникло спільне бажання придбати з аукціону у США бувший у вжитку автомобіль для його подальшого ввезення в Україну, ремонту та продажу. Їх вибір зупинився на автомобілі марки Volkswagen модель Atlas номер кузову (VIN) НОМЕР_6 , 2019 року випуску, номер лоту НОМЕР_7 . Оплата за придбання автомобіля з аукціону подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснювалась по ціні 10044 доларів США на підставі двох інвойсів: 1) інвойс №А460664 від 18.09.2019 на ім`я ОСОБА_2 на суму 5022,00 доларів США; 2) інвойс №А460664 від 18.09.2019 на ім`я ОСОБА_1 на суму 5022,00 доларів США. ОСОБА_2 провів оплату свого інвойсу 18.09.2019, що підтверджується фіскальним чеком та протоколом SWIFT переказу AT «КБ «Приватбанк». ОСОБА_1 теж провела оплату свого інвойсу орієнтовно у період з 18-23.09.2019 через AT «КБ «Приватбанк». Отже, між продавцем G&G AUTO SALES LLC з однієї сторонни та подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки Volkswagen модель Atlas номер кузову (VIN) НОМЕР_10 з електронного аукціону. У грудні 2019 року автомобіль було доставлено у морський порт м. Одеса для імпорту в Україну. Однак, через те, що майно ОСОБА_2 було арештоване у рамках виконавчого провадження №38867613 про стягнення аліментів, а майно ОСОБА_1 у 2019 році знаходилось під арештом у виконавчому провадженні №30895786 від 24.02.2012, операцію імпорту автомобіля було проведено від імені племінниці ОСОБА_8 - ОСОБА_3 , що підтверджується вантажно-митною декларацією форми МД-2 від 09.12.2019. Протягом 2019 року - 2020 року на СТО у м. Івано-Франківську за замовленням ОСОБА_2 проводився відновлювальний ремонт автомобіля, також він здійснював витрати на придбання запасних частин для вказаного ремонту (документи, що підтверджують вказану обставину були викрадені у позивача ОСОБА_1 ). Окрім того, за кошти подружжя 30.06.2020 на автомобіль було встановлено газобалонне обладнання вартістю 47500 грн., що підтверджується документально. 24.06.2020 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було видано генеральну довіреність на представництво щодо вказаного автомобіля, за реєстром №912. 09.07.2020 року Територіальним сервісним центром МВС№6141 (м. Тернопіль) автомобіль було зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 та видано свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_8 , яке завжди зберігалось у сторін. 16.06.2021 року ОСОБА_3 у м. Івано-Франківськ на ім`я позивача та ОСОБА_1 було видано ще одну генеральну довіреність на представництво щодо вказаного автомобіля, за реєстром №861. Протягом усього періоду експлуатації автомобіля він завжди знаходився у користуванні подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і на даний час перебуває у володінні позивачки. ОСОБА_3 ніколи його не експлуатувала, оскільки знала, що являється лише титульним власником і автомобіль не придбавала. На даний час ОСОБА_2 ініційовано позов до ОСОБА_3 про визнання зазначеного автомобіля об`єктом спільної сумісної власності подружжя (справа №352/3926/23). За фактичних обставин справи вищезазначений автомобіль вартістю 797008 грн у складі інших речей також має бути об`єктом поділу спільного сумісного майна подружжя.

01.06.2023 представник позивача адвокат Манченко О.В. подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачка просить встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки у період часу з серпня 2004 року до реєстрації шлюбу 07.05.2010. В обґрунтування даної заяви зазначено, що з відзиву на позов вбачається, що відповідач не визнає, що найбільш дороговартісне майно- об`єкт будівництва(житловий будинок), розташований за адресою АДРЕСА_4 оціночною вартістю 6567323,00 грн., є спільним майном подружжя, набутим за спільні кошти та за рахунок спільної праці, а також заперечує факт спільного проживання сторін, починаючи з серпня 2004 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зазначаючи, що набув право власності на спірний об`єкт будівництва у 2009 році. Так відповідач посилається на те, що до 03.07.2007 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , проте рішення про розірвання шлюбу не надає. Разом з тим у рішенні Яремчанського міського суду від 24.11.2024 у справі №354/568/14-ц за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі в період з 01.01.2001 по 26.12.2005. У рішенні Любомльського районного суду Волинської області за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зазначено, що сторони проживають окремо з липня 2004 року. Позивачка та відповідач почали спільно проживати, спільно винаймати житло та вести спільний побут, мали спільний бюджет, а також розпоряджалися ним в спільних інетерсах, проживали як подружжя без реєстрації шлюбу з 15.08.2004, і саме у цю дату завжди відмічали річницю спільного проживання, що можуть підтвердити діти і родина відповідача, а також відповідач присвятив позивачці вірша до 18 річниці спільного проживання. З 2004 року сторони спільно проживали у містах Київ, Львів, Івано-Франківськ та у Івано-Франківській області, спільно приймали участь у подіях, пов`язаних з Помаранчевою революцією у листопаді-грудні 2004 року. Факт спільного проживання може підтвердити син позивачки, який на той час досягнув дев`ятирічного віку та постійно жив зі сторонами, а також родичі, друзі з обох сторін. У вересні 2009 позивачка дізналась про вагітність від відповідача, 07.05.2010 вони зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 народився іх спільний син ОСОБА_10 та ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_11 . Позивачка пригадує, що будівництво спірного будинку у АДРЕСА_4 тривало оірєнтовно з 2008 по 2017 рік, в тому числі частина будівельних робіт була виконана станом на 2001 рік, проте однозначно будинок не міг бути введений в експлуатацію ні станом на 2009 рік, ані у 2010 році. Позивачка приймала участь на всіх етапах будівництва, починаючи з земляних робіт з розкопки траншей під фундамент, завершуючи декором кімнат та прибудинкової території, особисто приймала участь як фізичною працею, так і фінансами, а долучені відповідачем фото стосуються зимового періоду 2011-2013 років, тобто вже після реєстрації шлюбу. На тривалість будівництва з 2013 по 2017 рік вплинули спори з Інспекцією ДАБК стосовно відсутності дозвільних документів. Відповідач у відзиві намагається спотворити фактичні обставини справи. Так у цивільній справі №344/1374/23 за позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів відповідач зазначав, що у нього відсутні доходи та майно, надавав інформацію про доходи за 1998-2017 роки, де за період 2007-2009 роки його дохід ставнови 10706,00 грн, що ставить під сумнів його фінансову спроможність особисто побудувати спірний будинок, а також надавав додаткові пояснення про те, що спірний об`єкт будівництва не зданий в експлуатацію, що підтверджував актом перевірки від 17.02.2014. Кредит у АКБ «Укрсоцбанк» не тільки був отриманий у період спільного проживання, а й погашався за спільні кошти сторін до реєстрації шлюбу. Так згідно наявної квитанції станом на 07.05.2010 залишок по кредиту становив 3984,98 доларів США, які сплачено після реєстрації шлюбу. У зустрічній позовній заяві у справі №344/1008/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей ОСОБА_2 вказував, що почав туристий бізнес у Карпатах у 2017 році, чим підтвердив, що спірний готель функціонує саме з цього часу. Крім цього, у період з 2016 по 2017 роки мав місце спір з ПАТ «Прикарпаттяобленерго», що перешкоджав завершенню розпочатого будівництва до 2017 року. Отже, з серпня 2004 року сторони почали відносини притаманні подружжю, а саме спільно проживали, вели спільне господарство, про що свідчить наявність спільних витрат, спільний бюджет, спільне харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, що засвідчують реальність сімейних відносин та можуть бути підтверджені як багатьма свідками, а також численними фото родини у домашньому побуті, на спільному відпочинку, тощо, тобто, майже за 6 років між сторонами вже склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, і їх реєстрація саме у 2010 році мала лише формальний характер. Оскільки позивачка з серпня 2004 року до вересня 2022 року проживала з відповідачем, у тому числі з серпня 2004 року по травень 2010 року без реєстрації шлюбу і з травня 2010 по травень 2023 року у зареєстрованому шлюбі, спільно нажите ними майно підлягає справедливому розподілу.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29.06.2023 прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та об`єднано в одне провадження із первісним позовом, залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , а також прийнято заяву позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.10.2023 за клопотанням ОСОБА_2 витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» належно завірені копії платіжних документів по платежах за інвойсом №А460664, здійснених ОСОБА_1 на користь G AND G AUTO SALES LLC у період часу з 18.09-23.09.2019 року.

Ухвалою суду від 31.10.2023 у даній справі призначено комплексну судову автотоварознавчу, будівельно-технічну, оціночно-будівельну та фототехнічну експертизу. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

17.01.2024 року до суду надійшло клопотання експертів №КСЕ-19/109-23/14025 від 05.01.2024 року щодо надання додаткових матеріалів та забезпечення огляду об`єктів дослідження та одночасно повернуто на адресу суду матеріали цивільної справи №354/509/23.

Ухвалою від 19.01.2024 провадження у справі було поновлено у зв`язку із отриманням клопотання експертів.

Ухвалою суду від 29.02.2024 клопотання судового експерта задоволено. Виключено з переліку питань, викладених в ухвалі Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 31.10.2023 про призначення комплексної судової автотоварознавчої, будівельно-технічної, оціночно-будівельної та фототехнічної експертизи у цивільній справі №354/509/23 питання №2 «Яка ринкова вартість транспортного засобу марки LEXUS RX400H, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , колір сірий, тип кузова-легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на час проведення експертизи» та питання №7 «Яка дійсна ринкова вартість на час проведення експертизи комори площею 2,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ». Решту питань, поставлених на вирішення перед експертами залишено без змін. Долучено до матеріалів цивільної справи №354/509/23 додаткові докази, та повторно направлено матеріали даної справи в експертну установу для продовження проведення призначеної ухвалою суду від 31.10.2023 комплексної судової експертизи. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23.09.2024 поновлено провадження у справі у зв`язку із отриманням висновку експерта №КСЕ-19/109-23/14025 від 30.08.2024 року.

Ухвалою суду від 14.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про призначення повторної судової товарознавчої експертизи.

Також ухвалою суду від 14.11.2024 за клопотанням ОСОБА_2 витребувано у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Івано-Франківськ повний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , який був зареєстрований Іванівською селищною радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області 05.03.2001.

Ухвалою суду від 21.02.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07.11.2025, постановленою без оформлення окремим документом із занесенням до протоколу судового засідання, поновлено пропущений сторонами процесуальний строк на подання доказів та задоволено клопотання ОСОБА_2 про долучення доказів від 19.08.2025 та клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів від 05.11.2025.

Ухвалою суду від 14.01.2026, постановленою без оформлення окремим документом із занесенням до протоколу судового засідання, задоволено клопотання ОСОБА_2 про долучення доказів від 01.12.2025 та клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів від 14.01.2026.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник первісний позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі із наведених мотивів, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити. Позивачка вказала, що 15.08.2004 року вона познайомилась із ОСОБА_2 і з того часу вони проживали із ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу із ними постійно проживав її син від першого шлюбу ОСОБА_4 . Зі своїм першим чоловіком вона розійшлася ще у 2002 році і відразу переїхала до м. Києва. Позов про розлучення зі своїм першим чоловіком вона подала одночасно із позовом про стягнення аліментів у 2006 році, але рішення суду у неї немає. Під час подій на Майдані вона познайомилась з усіма родичами ОСОБА_2 , також до них у подальшому приїжджали її рідні, зокрема племінники, вони з відповідачем спільно неодноразово влітку відвідували її батьків. Вони із ОСОБА_2 працювали на різних роботах у м. Києві, зокрема вона навчалась та працювала кондитером у кращих закладах міста та отримувала велику заробіту плату. Також вони періодично жили у інших містах, зокрема у Львові, у Дніпрі та у м. Надвірна, де працював ОСОБА_2 , започаткували спільний бізнес по виробництву товарів для обробки деревини та вже у січні 2005 року спільно відпочивали у Карпатах, де відповідач познайомив її зі своєю сім`єю. Надалі вони вирішили розвивати туристичний бізнес і перших туристів приймали ще у будинку матері ОСОБА_2 , потім у 2007 році залили фундамент під новий будинок по АДРЕСА_4 , на діляці, яку мати подарувала ОСОБА_2 . Роботи велися поступово, вони їздили на роботу у інші міста, а зароблені кошти вкладали у будову, спільно працювали і вона допомагала відповідачу у всіх підсобних, а потім і оздоблювальних роботах. У 2008 році був здудований перший поверх, тоді ще була повінь і вони хвилювалися за свій будинок, який стоїть на березі річки. ОСОБА_2 брав у банку кредит на будівництво, який вони спільно погашали, було важко, але допомагали її батьки, приїждала її сестра з чоловіком та племінники, які теж допомагали. У 2009 році цей будинок ще не був перекритий, не було сходів, вона була вагітна на той час. 07.05.2010 вони із відповідачем одружилися, а ІНФОРМАЦІЯ_1 народився їх син. На той час спірний будинок ще не був готовий і вони жили у будинку матері відповідача. На кінець 2010 року була готова одна кімната у новому будинку і вони перейшли туди жити та продовжували будову. Повністю будинок був готовий до проживання у 2011 році. Після завершення будівництва вони приймали туристів, набули решту спільного майна, яке було зареєстроване на неї. Вони із відповідачем жили разом до 02.09.2022, а потім з`ясувалося, що у нього є інша жінка. З того часу вона із неповнолітніми дітьми проживає у АДРЕСА_1 , а також у її користуванні перебуває комора по АДРЕСА_2 , яка була придбана для обслуговування цієї квартири та автомобіль LEXUS RX400H, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а автомобілем Dodge Challenger, 2018 реєстраційний номер НОМЕР_4 користується відповідач. У квартирі по АДРЕСА_7 ремонт не зроблений і коштів для цього вона не має, а автомобіль марки Volkswagen Atlas придбаний за гроші її батьків та є власністю її племінниці ОСОБА_3 . Просила врахувати, що навними доказами підтверджується відсутність у ОСОБА_2 у період будівництва спірного будинку достатніх коштів для цього, що свідчить про те, що це будівництво велося за спільні кошти.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні щодо задоволення первісного позову заперечили, зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити. ОСОБА_2 вказав, що житловий будинок по АДРЕСА_4 це була мрія його покійного батька, який помер у 1993 році. Батьки жили у старому будинку, а тому після смерті батька він збирав кошти, у 2002 році за власні кошти, а також кошти свого брата та матері закупив лісодеревину для будови, щоб вона просохла. Його знайомий розробив йому ескіз будинку і у 2006 році він почав будову, яку завершив у другій половині грудня 2009 року. На той момент будинок був повністю готовий, з інтер`єром, комунікаціями, інженерними мережами, опаленням та каналізацією. Ще у 2006 році мати подарувала йому частину земельної ділянки, щоб він міг взяти у банку кредит під заставу, який повністю сплатив ще до реєстрації шлюбу із ОСОБА_1 . Починаючи з 2005 року він був зареєстрований у с. Микуличин і працював на своєму будівництві, виконував більшість робіт самостійно, сам замовляв та оплачував послуги з виготовлення вікон, дверей, ліжок. Із ОСОБА_1 до моменту реєстрації одруження він спільно не проживав та не вів із нею спільного господарства, познайомились вони лише у травні 2010 року і з того часу стали жити разом, але позивачка ніякої участі у будівництві не приймала ні особисто, ні коштами, а потім викрала у нього документи і він не має на даний час належних доказів на придбання та оплату будматеріалів. Долучені до справи фото, на яких зафіксовано спільний відпочинок з ОСОБА_1 не можуть бути враховані судом як належні докази перебування у фактичних шлюбних стосунках. Також вказав, що не погоджується із визначеною вартістю квартири по АДРЕСА_3 , бо у висновку експертів вона значно завищена, ця квартира у знаходится у стані «сирця». Просив здійснити поділ спільного майна по частці згідно вказаного у відзиві варіанту.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 у судовому засіданні щодо задоволення зустрічного позову заперечила. Вказала, що вона є донькою рідної сестри ОСОБА_1 . Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 знає з кінця 2004 року-початку 2005 року. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 спершу жили у Києві, де працювали, та винаймали житло за різними адресами. Також у Києві жила її мати і вона з братом приїджали туди, і вони сім`єю ходили у гості до тітки більше трьох разів. У 2007 році тітка з ОСОБА_2 жили у м. Львів, куди вони також приїжджали у гості та жили тиждень. Потім сторони жили у с. Микуличин, де будували будинок і вони з братом приїждали туди на канікули у 2009, 2011-2013 роках. Під час першого приїзду у с. Микуличин, вони з братом, сторони у справі та син позивачки ОСОБА_4 жили у будинку у матері ОСОБА_2 . Щодо спірного об`єкта будівництва повідомила, що у 2007 році вона бачила закладений фундамент та перший поверх. У 2009 році, коли вона приїхала на канікули, було збудовано 4 поверхи, чи був накритий дахом будинок не пригадує, але двері ще були встановлені не всюди, будинок був нежилий. Востаннє вона була у с. Микуличин у влітку чи восени 2011 році і на той час спірний будинок був повністю завершений, там жили її тітка та ОСОБА_2 , туристів не було. На пеошому поверсі будинку знаходилась кухня, а з 2 по 4 поверх були житлові кімнати. У 2014 році сторони жили у м. Івано-Франківськ на квартирі, а будинок ус. Микуличин здавали туристам. Також пам`ятає як у 2004 році ОСОБА_2 разом із тіткою приїжджали до батьків позивачки у Запорізьку область на різдво.

Допитана у якості свідка ОСОБА_14 суду пояснила, що у 2004 році вони разом із сестрою жили та працювали у м. Києві. Влітку сестра познайомила її із відповідачем, з яким стала разом проживати з осені того ж року. Спершу сторони орендували житло на Троєщині, куди у школу сестра перевела і свого сина ОСОБА_4 , який постійно жив із нею та вітчимом. У 2004 році вони з сестрою та ОСОБА_2 були на Майдані, приїжджав також його брат із жінкою. І з 2005 року вони постійно зустрічалися із їхніми родичами та родиною ОСОБА_2 . Сестра спільно з відповідачем з 2005 року неодноразово приїжджала до їхніх батьків у Запорізьку область, де гостювали. У 2008 році сторони спільно були на похороні їхнього брата і за ініціативою ОСОБА_2 була побудована капличка в пам`ять про нього. На початку 2007 року ОСОБА_2 переїхав у м. Дніпро, потім у м. Львів, далі у м. Надвірна. Проте, куди б ОСОБА_2 не їхав по роботі, сестра із сином завжди переїжджали із ним. З першим чоловіком сестра розійшлася ще до переїзду у м. Київ і подала позов про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. ОСОБА_12 виїхав до росії і вони не могли його знайти. Спірний будинок у с. Микуличин сторони почали будувати у 2007 -2008 роках і був зведений перший поверх. У 2007 році у с. Микуличин приїждали їх із сестрою батьки на знайомство з родиною відповідача, а у 2009 році вона приїждала туди і допомагала сестрі приймати туристів, прибирала у будинку і жила там разом із сестрою та відповідачем на четвертому поверсі. Вказаний будинок був повністю збудований у 2009-2010 роках. До 2007 року сестра працювала у м. Києві кондитером, добре заробляла, потім вона займалась будинком, безпосередньо разом зі своїм сином від першого шлюбу приймала участь у будівництві, лакувала, займалась оздобленням, а перших туристів вони із ОСОБА_2 приймали ще у будинку його матері. Також коштами та продуктами допомогали їх із сестрою батьки.

Допитана як свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона є сусідкою батьків ОСОБА_1 , з якими разом працювала, а її діти навчались разом із дітьми ОСОБА_14 , а тому вони тісно спілкувались. ОСОБА_2 вона побачила вперше у 2005 році, коли він із ОСОБА_1 приїхав у гості до її батьків, і батько позивачки сказав, що це чоловік дочки. Надалі вона бачила сторін щороку влітку, коли вони приїждали у гості до батьків разом із сином позивачки. У 2007 році вона почала будову і батько позивачки їй розповідав, що донька з чоловіком у Карпатах будують базу відпочинку. У 2008 році ОСОБА_2 приїжджав до батьків позивачки на похорони брата ОСОБА_1 , і після похорону побудував там капличку, а востаннє вона бачила сторін у справі у 2021 році.

Допитаний як свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що є сусідом ОСОБА_2 та допомагав йому у підготовці до будівництва будинку у АДРЕСА_4 . Наприкінці 2003 року на початк 2004 він допомагав ОСОБА_2 перевозити обрізний брус з пилорами, який вони склали у кінці городу та накрили шифером. Будинку на той час ще не було. Після цього він поїхав за кордон та повернувся наприкінці 2007 року. У 2007 році пригадує, що ОСОБА_2 просив його завантажити автомобіль дошкою і перевезти до майстра ОСОБА_17 , який виробляє вікна та двері на той час була зведена «коробка» нового будинку і встановлений дах. У 2009 році взимку він був у спірному будинку, який мав три поверхи, та допомагав заносити меблі на другий поверх- шафи і ліжка. По усіх кімнатах він не ходив, але на другому поверсі кімнати були оббиті вагонкою, стояли вікна, двері, з вулиці були влаштовані сходи. Окрім ОСОБА_2 він у будинку нікого не бачив. Протягом трьох сезонів з 2010 року по 2012 рік він працював у ОСОБА_2 на прокаті лиж і 2 чи 3 рази бував у спірному будинку, де проводили святкування. З ОСОБА_1 він знайомий, і бачив її у с. Микуличин у 2010-2011 роках. Про те, що у ОСОБА_2 є нова дружина дізнався десь 2009 році. ОСОБА_2 із ОСОБА_1 жили у новому будинку, син ОСОБА_1 також приїжджав і жив певний пероід у с. Микуличин.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснив, що він є товаришем ОСОБА_2 з дитинства. Він займався будівництвом будинку для себе, а у 2005 році до нього звернувся ОСОБА_2 , який просив його проконсультувати, хотів виготовити план житлового будинку для здачі в оренду туристам. ОСОБА_2 приїжджав кілька разів, він допоміг йому виготовити чорнові креслення будинку, але будинок був збудований не за його проектом. На наступний рік ОСОБА_2 почав будівництво та будував його протягом трьох років, до зими 2009 року. Він кілька разів приїжджав на будову, контролював як робили кам`яну кладку, вказував де треба прокладати труби. У 2006 році він бачив як закладали цоколь будинку, у 2008 році стояли стіни другого поверху з бруса. На той час він працював у турагентстві, вони робили клієнтську базу, він звернувся у жовтні 2008 року до ОСОБА_2 , але будинок ще не був готовий, доробляли мансарду, сходи, у кінці листопада-грудні вже стояли сходи з цільного бруса на 2 поверх, вікна були повністю засклені, облаштовані водостоки. У кінці грудня він знайшов ОСОБА_2 відпочивальників, але той сказав, що вже сам здав будинок і з грудня 2009 року інформація про цей будинок була у базі даних для туристів. Вказав, що із жінкою ОСОБА_2 він не був знайомий і жодного разу її на будові не бачив.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_2 звертавсся до нього за порадами щодо дизайну та концепції під час будівництва житлового будинку у с. Микуличин біля річки. Він час від часу приїжджав на будову до ОСОБА_2 , який хотів здати будинок до 2009 року. Будівельні роботи велися на земельній ділянці, де живе мати ОСОБА_2 , та розпочалися у 2005-2006 році, вони радилися які краще будівельні матеріали використати-камінь, дерево чи мател. Він у 2007 році теж почав будувати будинок, а тому пам`ятає ті події. ОСОБА_2 завершив своє будівництво швидше, у 2009 році він вже займався оздоблювальними роботами, влітку чи восени телефонував йому, питав як зробити душ. Він тоді бачив, що будинок майже готовий, але коли ОСОБА_2 почав задавати його туристам не знає. Також вказав, що на будові бачив ОСОБА_2 , його матір та брата, дружини і дітей відповідача не бачив, про особисте життя вони не розмовляли, хто фінансував будівництво він не знає.

Допитаний як свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він займається столярними роботами та виготовляє вікна і двері. У 2007-2008 роках ОСОБА_2 привіз йому дошки і замовив вікна та двері для будинку. Він закінчив роботи у жовтні-листопаді 2009 року, бо запізнився, а у грудні 2009 року встановлював виготовлені вироби у будинку с. Микуличин. Роботи тривали 4-5 днів, спершу встановили вікна, а потім двері. Коли він приїжджав на заміри, то був збудований цоколь, другий поверх, який був накритий, всередині були сходи. Коли встановлювали вікна та двері, сходи всередині будинку вже були, але ще не всі роботи були закінчені. Пам`ятає, що на будові жила мати ОСОБА_2 , яка з ним розраховувалась та готувала їсти. Дружини та дітей ОСОБА_2 не пам`ятає.

Допитаний як свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що перебуває з ОСОБА_2 у товариських стосунках і на початку грудня 2008 року приїжджав до нього у с. Микуличин, де ОСОБА_2 будував будинок, який на той час був повністю побудований. Але не були виконані внутрішні роботи і вони жили у будинку матері ОСОБА_2 . З листопада 2008 року по 2010 рік він працював у ОСОБА_2 на прокаті лиж. У 2009 році, коли почався сезон, до нового року, він знову приїждав і будинок був повністю готовий, він складався із цокольного приміщення і трьох поверхів, оздоблювальні роботи були усі завершені і вони жили у цьому будинку, парились у бані, ОСОБА_2 жив на четвертому поверсі. Там також була жінка на ім`я ОСОБА_20 , яка готувала їсти, та чоловік на ім`я ОСОБА_21 , що працював на прокаті. У 2009 році він попросив ОСОБА_2 роздрукувати візитівки і на них вже було фото цього будинку і він ці візитівки особисто роздавав на Буковелі та водіям. ОСОБА_1 він взагалі не бачив та не чув про неї чи її сина, знав, що ОСОБА_2 розлучений. .

Допитаний як свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що він перебуває у дружніх стосунках із ОСОБА_2 . У 2005 році він почав будівництво власного будинку, а у 2006 році ОСОБА_2 почав будувати будинок у с. Микуличин і вони спілкувались, обговорювали робочі моменти, консультувалися щодо будівництва. Пригадує, що після початку будівниутва ОСОБА_2 скаржився, що не зробив гідроізоляцію будинку.Вони жили у різних містах, бачились рідко, але у 2010 році ОСОБА_2 повідомив його, що одружився, дружину звати ОСОБА_24 . Проте із ОСОБА_1 він вперше зустрівся лише у 2015 році у м. Луцьк, куди вона приїжджала із чоловіком, раніше він із нею не зустрічався. У с. Микуличин він був двічі, пам`ятає, що на початку грудня у 2008 році він їздив разом із ОСОБА_19 до ОСОБА_2 і у них виникла ідея створити прокат лиж. Жили вони тоді у батьківському будинку ОСОБА_2 . Новий будинок тоді вже був перекритий черепицею, велися внутрішні оздоблювальні роботи. На той час присутні були мати ОСОБА_2 , хатня робітнця, працівник на ім`я ОСОБА_21 , який мав працювати на прокаті. Потім він приїжджав у с. Микуличин у грудні 2009 року і вони жили у новозбудованому будинку, який був повністю готовий та придатний для проживання, була підведена вода, встановлена вся сантехніка, облаштований туалет, душ, кухня, встановлені сходи, зокрема на другий поверх були окремі сходи, а також вони парились у бані. Він тоді жив на другому поверсі, ОСОБА_19 на третьому, а ОСОБА_2 на мансарді.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що його батьки розійшлися коли він був у першому чи другому класі. Мати після цього поїхала на заробітки у м. Київ, і через деякий час забрала його до себе. Він у подальшому у 2005-2006 роках їздив до батька, який проживав з іншою жінкою, з якою має двох дітей. У 2004 році мати познайомилась із ОСОБА_2 у м. Києві із того часу вітчим був присутній у його житті. Йому на той час було десять років, він постійно жив із матір`ю та вітчимом, спершу вони жили по АДРЕСА_2 , де він ходив у школу №259, але постійно переїжджали на різні квартири, зокрема по АДРЕСА_8 . Пам`ятає, що у 2004 році до них приїжджали його двоюрідні сестра, брат та дядько, які жили у них і вони разом святкували Новий рік. У 2006 році він з матрі`ю та вітчимом жили у м. Дніпро, де він ходив до школи та залишався сам із вітчимом, коли мати їздила на сесію у м. Київ. Також вони жили у м. Львів. Потім вони півроку жили у м. Надвірна, куди переїхали з м. Києва, а потім переїхали у с. Микуличин і жили у старій хаті у ОСОБА_25 , деколи на стриху, а кімнати здавали туристам і він один рік ходив у школу у м. Надвірна. Після цього мати з вітчимом повернулися у м. Київ, мати працювала у торговельній компанії «Козирна карта», далі вони знову повернулися у с. Микуличин і він з 9 по 11 клас навчався у школі у м. Яремче. Протягом 2007-2008 років він разом із матір`ю та ОСОБА_2 жили у будинку ОСОБА_25 та знає її та усіх сусідів. У 2008 році мати поїхала у Запорізьку область доглядати хворого брата, в коли дядько помер вони з вітчимом їздили на похорон, а до того регулярно їздили втрьох до батьків матері у гості, де потім ОСОБА_2 побудував капличку. Спірний будинок мати з відчимом будували разом, він теж працював на будові від етапу викопування котловану, заливки фундаменту, допомагав носити бруси, робив обмуровку, заливку бетону над погребом, лакував, фарбував вікна. Мати теж допомагала, носила шутр відрами. У 2004-20005 роках будинку не було, будівництво розпочалось, коли він вчився у м. Надвірна, це був 2008-2009 рік, будували цей будинок етапами десь протягом 5 років. У 2008-2009 році приїждали майстри на будову і мати готувала їм їжу. У 2010 році народився його молодший брат і до того часу будинок ще не був побудований. Мати та вітчим постійно працювали, зокрема мати на керівних посадах у м. Києві, всі кошти вкладала у будівництво, бо будинок будували для проживання сім`ї і під бізнес. Здавати цей будинок туристам почали у сезон з 2010 на 2011 рік, і з 2010 року там жили на постійній основі, жив він з матір`ю та братом ОСОБА_34 і ОСОБА_2 він жив з матір`ю до 2012 року. Потім у 2021 році повернувся у с. Микуличин і приймав туристів, доглядав за будинком, а мати з вітчимом жили у м. Івано-Франківськ та періодично приїжджали до нього, розійшлися вони у 2023 році.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони у справі з 07.05.2010 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_11 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області 07.05.2010, актовий запис №25.

Згідно відомостей з Єдиного державного реестру судових рішень шлюб між сторонами розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.05.2023 справа №344/1008/23, яке набрало законної сили 16.06.2023, неповнолітніх дітей залишено проживати із матір`ю.

Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_12 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області 05.08.2010) та дочка ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_13 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції 15.04.2014).

Згідно довідок за №4269, 4268 про реєстрацію місця проживання особи неповнолітні діти сторін з 08.11.2016 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 міська рада.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний №23437593 від 25.06.2014, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 23438372 від 25.06.2014 та №103653284 від 14.11.2017 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності двокімнатна квартира загальною площею 62,5 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та комора №ХХІХ загальною площею 2,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка набута у власність на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 02.11.2027, укладеного із ФОП ОСОБА_28

10.03.2021 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Перець Н.В., за реєстром №179 набула у власність квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 123,9 кв.м., житловою площею 22 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 247583986 від 10.03.2021 року.

Також відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_14 за ОСОБА_1 з 15.10.2015 зареєстрований на праві власності автомобіль марки LEXUS RX400H, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_15 з 12.11.2020 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DodgeChallenger, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Згідно довідок про надання інформаційно-консультативних послуг суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЛЕКС СТАТУС» станом на 02.03.2023 оціночна вартість квартири двохкімнатної, загальною площею 62,5 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 1851121,00 грн; комори №ХХІХ, загальною площею 2,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - 61743,00 грн; однокімнатної квартири АДРЕСА_9 , загальною площею 123,9 кв.м., житловою площею 22 кв.м. - 2972801,00 грн; будинку, який використовується в якості готелю для здачі в оренду загальною площею 190,16 кв.м., що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 2611091501:10:006:0026, за адресою: АДРЕСА_10 грн; колісного транспортного засобу марки LEXUS RX 400H, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 - 475030,00 грн.

На долученій ОСОБА_1 фототаблиці з сімейного архіву на фото №1-5, 7 зафіксовано відпочинок сторін у справі із неповнолітнім сином позивачки ОСОБА_4 у Карпатах у січні 2005 року; на фото №6 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , дядько та брат ОСОБА_2 у 2006 році; на фото №8 ОСОБА_1 на роботі адміністратором у м. Київ у 2005 році; на фото №9-12 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у м. Києві із племінниками позивачки у 2007 році; на фото №13 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взимку 2009 у с. Микуличин; на фото 15-20 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виставці продукції фірми «Кенга-кут» спільний бізнес по товарах для обробки деревини у 2009 році; на фото №21-38 спільний побут родини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2009-2010 роках.

Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_16 , виданого Яремчанським МВ УДМС в Івано-Франківській області 09.08.2019, ОСОБА_2 з 19.08.2005 зареєстрований в с.Микуличин Івано-Франківської області.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 25.06.2005 у справі №2-222-05 стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 адліменти на утримання сина ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину, починаючи з 18.04.2005 і до повноліття.

Відповідно до договору дарування частини земельної ділянки від 18.05.2006, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., за реєстром №1922 ОСОБА_25 подарувала ОСОБА_2 належну їй частину земельної ділянки площею 0,0800 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 .

На підставі вказаного договору дарування ОСОБА_2 22.12.2006 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №891470 на ділянку площею 0,0800 га, цільове призначення- для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , якій присвоєно кадастровий номер: 2611091501:10:006:0026.

Виконавцем Хомин М. на замовлення ОСОБА_2 був виконаний Ескізний проект триповерхового житлового будинку по АДРЕСА_4 .

Відповідно до Іпотечного договору від 30.05.2008, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В., за реєстром №1327 ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №49-32/350 від 30.05.2008 передав в іпотеку АКБ «Укрсобанк» земельну ділянку площею 0,800 га, кадастровий номер: 2611091501:10:006:0026, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Наведене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №330989967 від 03.05.2023, в якій відображені відомості про реєстрацію іпотечного обтяження.

Із квитанції №kr23727 від 13.05.2009 вбачається, що ОСОБА_2 сплачено на рахунок Філії АКБ «Укрсоцбанк» у м. Івано-Франківськ кошти у сумі 51 дол. США на погашення кредиту, залишок по кредиту становить 4048,93.

Згідно квитанції №kr/6133 від 07.05.2010 ОСОБА_2 сплачено на рахунок Львіської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» кошти у сумі 100 доларів США на погашення кредиту, залишок по кредиту-3984,98.

Згідно квитанції №kr82537 від 01.06.2010 ОСОБА_2 сплачено на рахунок Львіської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» кошти у сумі 52 доларів США на погашення кредиту, залишок по кредиту-3984,60.

Згідно квитанції №kr83540 від 04.06.2010 ОСОБА_2 сплачено на рахунок Львіської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» кошти у сумі 3991 долар США 24 центи на погашення кредиту.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 14.09.2011 у справі №2-110/2011 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Прикарпаттяобленерго» 2001,54 грн вартості електричної енергії необлікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією у житловому будинку по АДРЕСА_5 .

Як зазначено у вказаному рішенні, 12.10.2007 між ВАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі філії Яремчанський РЕМ та ОСОБА_2 укладений договір про користування електричною енергією за адресою АДРЕСА_5 .

Постановою Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області по справі про адміністративне правопорушення №180 від 05.02.2013 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.97 КУпАП, та накладено на нього штраф в розмірі 170 грн за порушення вимог п.1 ч.1 ст.25 Закону України «Про основи містобудування» за фактом проведеного будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_4 з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил в частині виконання робіт без дозволу.

Постановою Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області по справі про адміністративне правопорушення №179 від 25.02.2013 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП, та накладено на нього штраф в розмірі 170 грн за порушення вимог п.1 ч.1 ст.25 Закону України «Проо основи містобудування» за фактом проведеного влаштування фундаменту під індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_4 з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил в частині виконання робіт без дозволу.

14.06.2013 інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області зареєстровано заяву ОСОБА_5 , в якій вона вказала, що на кінець 2009 ОСОБА_2 був побудований чотирьохповерховий котедж «Капатська Вежа» по АДРЕСА_4 , а в ході проведної перевірки контролюючими органами встановлено, що будівельні роботи проведені у 2010 році без дозволу на початок будівництва у зв`язку із чим просила надати відповідь чи усунуто ОСОБА_2 виявлені порушення закондавства та чи оформлено право власності на житловий котедж «Карпатська Вежа».

Згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 17.02.2014, Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області за результатами проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у присутності забудовника ОСОБА_2 встановлено факт невиконання законних вимог згідно припису від 22.02.2013 при влаштуванні фундаменту під індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_4 .

Постановою Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області по справі про адміністративне правопорушення №61 від 02.03.2014 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП, та накладено на нього штраф в розмірі 5100 грн за невиконання законних вимог (припису від 22.02.2013) Інспекції ДАБК при при проведенні будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_4 на підставі протоколу про адміністартивне правопорушення від 20.02.2014.

Постановою Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області по справі про адміністративне правопорушення №62 від 07.03.2014 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП, та накладено на нього штраф в розмірі 5100 грн за невиконання законних вимог (припису від 22.02.2013) Інспекції ДАБК при влаштуванні фундаменту під індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_4 .

04.08.2014 Відділом містобудування, архітектури та будівництва Яремчанського міськвиконкому ОСОБА_2 був виданий Будівельний паспорт за реєстровим №135-14/01/1384 на забудову земельної ділянки та Будівельний паспорт за реєстровим №128-01/1384 від 22.07.2014 для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_4 .

На Схемі забудови земельної ділянки позначено як наявність незавершеного самочинного будівництва.

26.10.2014 представниками Яремчанського РЕМ ВАТ «Прикарпаттяобленерго» у присутності споживача ОСОБА_2 складено акт №086132 про порушення Правил користування електричною енергією за адресою АДРЕСА_5 .

Відповідно до листа Відділу містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства виконкому Яремчанської міської ради №71/20-22 від 26.09.2016 за результатами розгляду звернення ОСОБА_2 щодо видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки в АДРЕСА_10 , для будівництва житлового будинку, встановлено, що будівельний паспорт не може бути виданий, оскільки замовником у поданих документах зазначено розміщення проектного житлового будинку частково в охоронній зоні ЛЕП 10кВ.

Філія ПАТ «Прикарпаттяобленерго» у листі №035/893 від 27.10.2016 повідомила ОСОБА_2 про неможливість погодження продовження будівництва будинку за адресою АДРЕСА_4 в охоронній зоні ЛЕП-10кВ.

31.05.2017 Відділом містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Яремчанського міськвиконкому ОСОБА_2 був виданий Будівельний паспорт за реєстровим №169-127/01/2311 на забудову земельної ділянки та Будівельний паспорт за реєстровми №163-01/2311 від 18.05.2017 для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_4 .

На Схемі забудови земельної ділянки та земельно-кадастровому плані позначено як наявність існуючого житлового будинку, так і наявність фундаменту під нове будівництво.

09.08.2017 Управлінням держхбудінспекції в Івано-Франківській області зареєстроване подане ОСОБА_2 повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІФ062171601048 з будівництва житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно довідки АТ «СЕНС БАНК» (правонаступника АТ «Укрсоцбанк» №8064-17.5 від 24.02.2023 заборгованість по кредитному договору №49-32/350 від 30.05.2008 відсутня, договір закрито 04.06.2010.

Згідно повідомлення ВП №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНп в Івано-Франківській області №1818 від 08.03.2023 звернення ОСОБА_2 з приводу відмови ОСОБА_1 повернути документи на нерухоме майно зареєстроване в ЄО №632 від 17.02.2002 та розглянуте по суті. У ході розгляду ОСОБА_1 зобов`язалася повернути всі документи, вказані в заяві від 17.02.2023 у м. Івано-Франеківськ 22.03.2023.

Відповідно до повідомлення ПП «Управляюча компанія «Комфорт Слобода» №01/07 від 09.03.2023 заборгованість по квартплаті по квартирі за адресою АДРЕСА_3 становить 11289,86 грн та по додаткових послугах 4500,00 грн.

Із акту обстеження від 27.03.2023, складеного депутатом Яремчанської міської ради Андруховичем А.М. у присутності ОСОБА_2 , та жителів с. Микуличин ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_4 будувався у 2006-2009 роках.

22.04.2023 ОСОБА_2 був допитаний дінавачем СД Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області як потерпілий у кримінальному провадженні №12023096010000275 від 13.04.2023 за фактом крадіжки документів ОСОБА_1 .

Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу №00039447148 від 27.04.2023 вбачається, що 03.10.2007 складений актовий запис №58 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Антан-ЮГ» станом на 28.04.2023 оціночна (ринкова) вартість двохкімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 2742000,00 грн; однокімнатної квартири АДРЕСА_9 , - 1206480,00 грн; колісного транспортного засобу марки LEXUS RX 400H, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 -493560,00 грн; колісного транспортного засобу марки DodgeChallenger, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 -840880,00 грн.

Із довідки №06.2/559, виданої Микуличинським старостинським округом 01.05.2023 вбачається, що відбулося перейменування вулиць у с. Микуличин, а саме колишня уч. Брищі, АДРЕСА_15 була перейменована на АДРЕСА_16.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24.11.2024 у справі № 354/568/14-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу відовідача та надання дозволу на оформлення документів на дитину для виїзду за кордон без згоди відповідача.

Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 дохід ОСОБА_2 становив: у 1998 році-1894,25 грн; у 1999 році-2832,09 грн.; у 2000 році-1418,84 грн; у 2001 році-7692,98 грн; у 2004 році-1153,00 грн; у 2005 році-42809,00 грн; у 2006 році-5724,48 грн; у 2007 році-8260,60 грн; у 2008 році-253,00 грн; у 2009 році-2192,45 грн; у 2010 році-1674,88 грн; у 2011 році-2823,00 грн.; у 2012 році-3219,00 грн; у 2013 році-0,00 грн; у 2014 році-7308,00 грн; у 2016 році-0,00 грн; у 2017 році-16000,00 грн.

На долучених ОСОБА_2 фото та цифрових носіях інформації зафіксовано спірний об`єкт будівництва, що розташований по АДРЕСА_4 із відомостями про дату створення відповідних цифрових фото.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2023 відкрито провадження у цивільній справі № 335/3926/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів листом від 27.10.2023 за №20.1.0.0.0/7-231020/10542 направило копії платіжних документів за інвойсом №460664, здійснених ОСОБА_1 на користь G AND G AUTO SALES LLC у період 18.09.2019 по 23.09.2019, відповідно до яких позивачкою згідно платіжної інструкції від 18.09.2029 сплачені кошти у сумі 5022,0 долари США за придбання автомобіля Volkswagen модель Atlas номер кузову (VIN) НОМЕР_6 , лот № НОМЕР_7 .

Згідно висновку експертів Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України №КСЕ-19/109-23/14025 від 30.08.2024, за результатами проведення призначеної ухвалою суду від 31.10.2023 комплексної автотоварознавчої, будівельно-технічної, оціночно-будівельної та фототехнічної експертизи встановлено, що ринкова вартість автомобіля DodgeChallenger, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на 06.06.2024 могла становити 796316,00 грн.

Оскільки на час проведення огляду об`єкта дослідження (фундаменти, стіни, дахове покриття та інше), а також виконане внутрішнє опорядження та об`єкт в цілому функціонують за призначенням, з технічної точки зору об`єкт, роташований за адресою: АДРЕСА_4 на земельній ділянці із кадастровим номером 2611091501:10:006:0026 вважається завершеним будівництвом, а його ринкова вартість станом на дату проведення експертизи може становити: 190,19 кв.м. х1080 дол. США=205405 дол. США.

Ринкова вартість квартири АДРЕСА_11 станом на дату проведення експертизи може становити: 62,5 кв.мх943,0 дол. США=58938 доларів США.

Ринкова вартість квартири АДРЕСА_9 станом на дату проведення експертизи може становити: 123,9 кв.мх428,0 дол. США=53029 доларів США.

Дата та час створення (зйомки) файлів фотознімків, виявлених на оптичному диску «ALERUS» з тому №1 на сторінці 128 такі:

-файл «IMG_6986.JPG» розміру 511КБ, дата та створення якого-15.10.2009 17:20:42 (2009-10-15 14:20:42 UTC), та дати та час зйомки якого-2009:15:10 17:20:41;

-файл «IMG_6987.JPG» розміру 534КБ, дата та створення якого-15.10.2009 17:21:10 (2009-10-15 14:21:10 UTC), та дати та час зйомки якого-2009:15:10 17:21:11;

-файлу «IMG_6988.JPG» розміру 581КБ не виявлено, але виявлено файл «IMG_6988.JPG» розміру 681КБ дата та створення якого-15.10.2009 17:21:16 (2009-10-15 14:21:16 UTC), та дати та час зйомки якого-2009:15:10 17:21:16.

У наданих на дослідження файлах «Img_6986.jpg» об`ємом 511КБ, «Img_6987.jpg» об`ємом 534 КБ, «Img_6988.jpg» об`ємом 681КБ ознак монтажу або будь-якого іншого втручання у їх метадані не виявлено.

На наданих на дослідження файлах «Img_6986.jpg» об`ємом 511КБ, «Img_6987.jpg» об`ємом 534 КБ, «Img_6988.jpg» об`ємом 681КБ зображно відповідно дро ухвали суду спірний об`єкт нерухомості- незавершений будівництвом об`єкт будівництва (житловий будинок), що розташований за адресою АДРЕСА_4 на земельній ділянці площею 0,0800 га із кадастровим номером 2611091501:10:006:0026.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2024 у справі №335/3926/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання автомобіля марки Volkswagen модель Atlas номер кузову(VIN) НОМЕР_9 , 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 набула спірний автомобіль у власність у встановленому законом порядку, та є його законним власником.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 01.10.2024 вказане рішення суду залишено без змін і воно набрало законної сили.

Постановою Верховного Суду від 17.03.2025 вказані рішення суду першої та апеляційної інстанції у цивільній справі №335/3926/23 залишено без змін.

Згідного Повного витягу з Реєстру щодо актового запису про шлюб №00048271969 від 03.12.2024, ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 05.03.2001 у Іванівській сільській раді Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, актовий запис №4. 07.04.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції складено актовий запис про розірвання шлюбу №69.

Ленінський районний суд м.Запоріжжя листом за вих. №01-22/778/2024 від 20.11.2024 у відповідь на адвокатський запит представника ОСОБА_1 щодо надання інформації за період з 2004 по 2010 рік відносно звернення до Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_12 про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів на утримання дитини, та надання належним чином завірених копій рішень Енергодарського міського суду Запорізької області, повідомив, що автоматизована система документообігу Енергодарського міського суду Запорізької області передана до Ленінського районного суду м.Запоріжжя для користування в роботі після 20.09.2022. Перевіркою даних автоматизованої системи документообігу Енергодарського міського суду запитувані рішення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_12 не виявлені. Пошук в системі учасників процесу за прізвищем, ім`ям, по-батькові « ОСОБА_1 та ОСОБА_12 » щодо вказаних рішень результату не дав. Одночано зазначено, що у період з 01.01.2011 реєстрація справ відбувалась шляхом внесення прізвищ (а також ім`я та по-батькові) учасників справи згідно алфавітних показників Енергодарського міського суду Запорізької області у паперовому вигляді. Архівні справи Енергодарського міського суду Запорізької області до Ленінського районного суду м.Запоріжжя для зберігання не надходили, тому у суду відсутня можливість надати інформацію щодо надходження до Енергодарського міського суду Запорізької області за період 2004-2010 року позовних заяв до ОСОБА_12 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованої ОСОБА_2 29.12.2024, вартість двокімнатної квартири без ремонту, сирець, що розташована за адресою АДРЕСА_1 становить 2529397,44 грн.

Згідно висновку судового експерта Самулевича В.М. №12/01/з від 24.01.2025, виконаного на замовлення адвоката Якубовського О.О. для подання до суду, ринкова вартість житлової квартири АДРЕСА_12 , станом на час проведення дослідження складає 3530375,00 грн.

Згідно повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №2196-7-26.1 від 27.01.2025 згідно автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні в Енергодарському відділі ДВС у Васильківському районі Запорізької області Південного міжрегонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №31583598 з примусового виконання виконавчого листа №2-2727, виданого 06.11.2006 Енергодарським міським судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_12 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина у розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 27.09.2006 і до повтоліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

06.03.2025 ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою щодо пошкодження невідомою особою належного йому автомобіля марки DodgeChallenger, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Ухвалою слідчого судді від 15.04.2025 задоволено скаргу ОСОБА_2 та зобов`язано уповноважену особу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 від 06.03.2025 та розпочати досудове розслідування.

Постановою слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 27.07.2025 кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025091010000707 від 23.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.

Згідно висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/109-25/9292-АВ від 08.07.2025 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12025091010000707 від 23.04.2025 встановлено, що вартість автомобіля DodgeChallenger, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на 06.03.2025 становила 781954,00 грн. Сума матеріальних збитків, завданих внаслідок пошкодження вкзаного транспортного засобу станом на 06.03.2025 становила 57794,71 грн.

Згідно довідки Надвірнянського ліцею №3 Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області №01-22/172 від 08.09.2025, виданої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , він дійсно у період з 07.11.2007 по 30.08.2008 навчався у 7 класі Надвірнянської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів №3 Надвірнянської міської ради, яка відповідно до рішення міської ради №98-3/2021 від 15.01.2021 перейменована у Надвірнянський ліцей №3 Надвірнянської міської ради.

Відповідно до довідки Яремчанського ліцею Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №206/05-11 від 27.08.2025, виданої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , домашня адреса: АДРЕСА_5 , він дійсно навчався у Яремчанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 Яремчанської міської ради з 2009 по 2012 рік.

Згідно повідомлення Надвірнянського ліцею №3 Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області №01-22/245 від 14.11.2025 довідка про навчання ОСОБА_4 була видана на підставі алфавітної книги запису учнів та наступних наказів директора школи: «Про зарахування» від 07.11.2007 №48-У та «Про відрахування» від 30.08.2008 №32-У. За інформацією, вказаною у даних наказах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 прибув у Надвірнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 з Київської ЗОШ І_ІІІ ступенів №259 та вибув на навчання у Київську ЗОШ І-ІІІ ступенів №259. Інформації про його місце проживання під час навчання у Надвірнянській ЗОШ І-ІІІ ступенів 33 немає.

Згідно до повідомлення Яремчанського ліцею Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №05-04/71 від 20.11.2025, домашню адресу ОСОБА_4 у довідці №206/05-11 від 27.08.2025 було вказано зі слів особи, яка звернулась за довідкою. Термін зберігання особової справи ОСОБА_4 минув і вона вилучена із архіву ліцею. ОСОБА_4 прибув на навчання до Яремчанського ліцею №1 08.09.2009 із ЗОШ №259 м. Києва, дата закінчення навчання у Яремчанському ліцеї №1-11.05.2012.

Відповідно до повідомлення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №3897/01-40/12 від 18.11.2025 Микуличинський старостинський округ №1 повідомляє про те, що згідно даних погосподарського і реєстраційного обліку села Микуличин відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відсутні.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами суд встановив наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 60 Сімейного кодексу (далі - СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дана стаття СК України кореспондується з ч.3 ст. 368 ЦК України, відповідно до якої майно набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою, третьою ст.61СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).

Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

За приписами ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17-ц, у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 № 464/7011/16-ц, від 09.07.2021 у справі №161/8116/19.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби, або приховав його, таке майно чи його вартість враховується при поділі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 314/2224/17.

При вирішенні первісного позову ОСОБА_1 суд враховує наступне.

У поданій 01.06.2023 заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки у період часу з серпня 2004 року до реєстрації шлюбу 07.05.2010.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

В порядку частини четвертої вказаної статті сім`я створюється не тільки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а й на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч.6 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. При цьому, в порядку ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, а також у разі його розірвання.

Положеннями ст.74 СК України врегульовані майнові права осіб, що проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Так, відповідно до ч.1 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Ці положення є виключенням, а отже, особи, які проживали без реєстрації шлюбу інших прав, ніж визначені статтею 74 СК України, не набувають.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до ч.1 ст.25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

У постановах Верховного Суду від 18.08.2018 у справі № 522/1252/14-ц, від 26.09.2018 у справі № 244/4801/13-ц, від 25.04.2019 у справі № 759/4596/18, від 13.05.2024 у справі № 727/8026/23 визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Тлумачення наведених вище норм сімейного законодавства дає підстави стверджувати, що законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є визнанням державою сімейних стосунків фізичних осіб і за своєю суттю є альтернативою зареєстрованого шлюбу, а отже такі відносини мають бути правомірними.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 336/1978/23.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 05.03.2001 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_12 , державну реєстрацію розірвання якого здійснено 07.04.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис№69, після чого 07.05.2010 вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 .

Частиною другою ст.114 СК України (редакція якої є незмінною), визначено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

У статті 115 СК України (у редакції, чинній станом на момент дердавної реєстрації розіврання шлюбу) зазначено, що розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану за заявою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу (1367-2002-п), зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

01.07.2010 прийнято Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», який набув чинності з 27.07.2010 .

Відповідно до частини другої розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» розірвання шлюбу, здійснене судом до набрання чинності цим Законом, підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Водночас у ході розгляду даної справи позивачкою за первісним позовом не долучено належно завірену копію рішення суду про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_12 та не надано суду будь-яких яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження інформації щодо дати постановлення відповідного рішення суду та набрання ним законної сили.

При цьому ОСОБА_1 не заперечила, що розірвання даного шлюбу було проведене у судовому порядку, враховуючи наявність на момент розлучення неповнолітнього сина від першого шлюбу.

За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити той факт, що набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 передувало даті державної реєстрації розірвання шлюбу, а тому із урахуванням встановлених фактичних обставин даної справи суд приходить до всиновку, що датою розірвання цього шлюбу слід вважати дату державної реєстрації його розірвання, тобто 07.04.2010.

При цьому суд враховує те, що наявність у матеріалах справи відомостей про перебування на виконанні в Енергодарському ВДВС у Васильківському районі Запорізької області Південного міжрегонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого провадження №31583598 з примусового виконання виконавчого листа №2-2727, виданого 06.11.2006 Енергодарським міським судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_12 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина не може слугувати належним доказом на підтвердження факту розірвання шлюбу між подружжям, оскільки СК України не містить заборони на стягнення аліментів з другого із подружжя під час перебування у зареєстрованому шлюбі.

Таким чином, перебування ОСОБА_1 у період з 05.03.2001 по 07.04.2010 у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_12 унеможливлює встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з серпня 2004 року, оскільки вказане не відповідає нормам сімейного права, суперечить моральним засадам суспільства та вимогам статті 25 СК України.

Посилання позивачки на те, що її перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_12 з 2004 року було формальним, суд до уваги не примає, так як наведена вище заборона встановлення факту спільного проживання при перебуванні в іншому зареєстрованому шлюбі є законовдачою, а не судовою. Судова практика лише роз`яснила (розтлумачила) наведені вище норми сімейного права.

Із урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні заявленої ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту її проживання із відповідачем однією сім`єю як чоловіка та жінки у період часу з серпня 2004 року до 07.05.2010 слід відмовити у зв`язку із перебуванням позивачки у вказаний період у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком.

При вирішенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на об`єкт будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_4 на земельній ділянці площею 0,08 га із кадастровим номером:2611091501:10:006:0026 суд враховує наступне.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Із комплексного аналізу Цивільного кодексу України, законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності" випливає, що особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.

До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва.

Відповідно до висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №525/511/16-ц, від 20.02.2020 у справі №496/6067/15-ц, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, а отже, є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю та може бути предметом поділу між подружжям.

Велика Палата Верховного Суду постанові від 12.04.2023 у справі №511/2303/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 07.09.2016 у справі № 6-47цс16, про можливість поділу між подружжям об`єкта незавершеного будівництва, який збудований за час шлюбу, будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації, вказавши, що відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Судом встановлено, що спірний об`єкт будівництва на момент розгляду справи фактично є завершеним будівництвом, що підтверджується висновком експерта, збудований на належній ОСОБА_2 на праві власності земельній ділянці на підставі відповідних дозвільних документів, проте в установленому порядку не введений в експлуатацію, а відтак відсутні підстави для визнання права власності на нього за відповідачем у судовому порядку.

Із відповідними вимогами про визнання за сторонами права власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи, використані у процесі зведення житлового будинку по АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 до суду не зверталась.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 , від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі №910/10784/16).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 по справі №921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на об`єкт будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_4 слід відмовити, так як позивачкою обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Відмова у позові із зазначеної підстави не позбавляє ОСОБА_1 права на звернення до суду із позовом про визнання за нею права власності на частку будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних під час будівництва спірного будинку.

Щодо решти позовних вимог первісного позову суд враховує наступне.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що за час перебування у шлюбі сторони набули у власність ряд об`єктів нерухомого та рухомого майна, право власності на які було зареєстроване за позивачкою ОСОБА_1 , зокрема: двокімнатну квартиру загальною площею 62,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; комору площею 2,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ; однокімнатну квартиру загальною площею 123,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ; транспортний засіб марки LEXUS RX400H, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки Dodge Challenger, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

У постанові від 01.04.2020 у справі №462/518/18 Верховний Суд вказав на те, що факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім`я якої зареєстроване.

У ході розгляду даної справи сторони факт набуття ними зазначеного майна у спільну сумісну власність у період перебування у зареєстрованому шлюбіне заперечували.

Також у ході судового розгляду встановлено, що відповідно до порядку користування спільним майном, який склався між сторонами після припинення шлюбних відносин, позивачка ОСОБА_1 спільно із неповнолітними дітьми проживає у двокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1 , де діти зареєстровані, для обслуговування якої сторонами була придбана комора, що знаходиться АДРЕСА_2 та у її користуванні залишився автомобіль LEXUS RX 400H, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а у користуванні відповідача ОСОБА_2 перебуває автомобіль Dodge Challenger, реєстраційний номер НОМЕР_4 , однокімнатна квартира по АДРЕСА_3 сторонами за цільовим призначенням не використовується, оскільки у ній відсутнє опорядження, покриття конструктивних елементів та інженерне обладнання.

Відповідно до наданих ОСОБА_1 довідок про вартість майна суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЛЕКС СТАТУС» станом на 02.03.2023 вартість комори №ХХІХ, загальною площею 2,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 становить 61743,00 грн, а колісного транспортного засобу марки LEXUS RX 400H, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 - 475030,00 грн.

Із вказаною вартістю спірного майна сторони повністю погодились у ході підготовчого провадження у справі та просили відповідне питання на вирішення перед судовими експертами не виносити.

Згідно висновку судових експертів №КСЕ-19/109-23/14025 від 30.08.2024, за результатами проведення призначеної ухвалою суду від 31.10.2023 комплексної судової експертизи встановлено, що ринкова вартість автомобіля DodgeChallenger, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на 06.06.2024 становить 796316,00 грн; ринкова вартість квартири АДРЕСА_11 станом на дату проведення експертизи становить 58938 доларів США; ринкова вартість квартири АДРЕСА_9 станом на дату проведення експертизи становить 53029 доларів США.

Вказаний висновок експертів є належно обґрунтованим, містить докладний опис проведених досліджень та зроблених висновків і не викликає сумнівів у суду у своїй об`єктивності та достовірності, підстав для визнання його недопустимим доказом суд не вбачає.

Отже, відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 30.08.2024 (41,1901 за 1 долар США) ринкова вартість квартири АДРЕСА_11 становить 2427662,11 грн, а ринкова вартість квартири АДРЕСА_9 становить 2184269,81 грн.

При цьому не вбачає підстав для врахування при визначенні розміру вартості однокімнатної кварири, що розташована по АДРЕСА_3 , долученого ОСОБА_2 висновку судового експерта Самулевича В.М. №12/01/з від 24.01.2025, оскільки при проведенні призначеної судом комплексної експертизи судовими експертами було здійснено натурне обстеження спірних об`єктів нерухомого майна, в той час як судовий експерт Самулевич В.М. проводив дослідження виключно методом вивчення наданих для проведення експертизи матеріалів, а тому даний висновок не може бути взятий судом до уваги в якості належного та достатнього доказу.

Водночас згідно висновку експерта №СЕ-19/109-25/9292-АВ від 08.07.2025 за результатами проведення судової-транспортно-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12025091010000707 від 23.04.2025 встановлено, що вартість автомобіля Dodge Challenger, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на 06.03.2025 становила 781954,00 грн, а тому враховуючи те, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з його дійсної вартості на час розгляду справи, саме ця вартість спірного автомобіля підлягає урахуванню при визначенні розміру часток сторін у спільному майні.

За таких обставин, виходячи із загальної вартості спільного сумісного майна, набутого сторонами за час перебування у шлюбі та рівності їх часток при поділі цього майна, а також враховуючи порядок користування спірним майном, що склався між сторонами після припинення шлюбних відносин, суд приходить до висновку, що у порядку поділу спільного майна подружжя слід визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 62,5 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , комору площею 2,8 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_2 та автомобіль марки LEXUS RX400H, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 загальною вартістю 2964435,11 грн.

За відповідачем ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя слід визнати право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 123,9 кв.м., житловою площею 22 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_3 та транспортний засіб марки Dodge Challenger, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , загальною вартістю 2966223,81 грн, стягнувши з нього на користь позивачки різницю вартості спільного майна у розмірі 1788,70 грн.

При цьому суд не вбачає підстав для урахування при визначенні вартості спірного майна розміру матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля Dodge Challenger внаслідок подій, що мали місце 06.03.2025, оскільки вказані витрати підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 страховиком або особою, яка їх завдала.

При вирішенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд враховує наступне.

У зустрічному позові ОСОБА_2 просив у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право приватної власності на автомобіль марки Volkswagen модель Atlas номер кузову(VIN) НОМЕР_9 , 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ринковою вартістю 797008,00 грн та провести поділ спільного майна подружжя із урахуванням даного об`єкту спільної сумісної власності.

Разом з тим, як встановлено судом, власником вказаного транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспотного засобу серії НОМЕР_8 є ОСОБА_3 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2024 у справі №335/3926/23, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 01.10.2024 та постановою Верховного Суду від 17.03.2025, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання автомобіля марки Volkswagen модель Atlas, реєстраційний номер НОМЕР_5 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Будь-яких інших вимог, у тому числі щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по несплаті комунальних послуг по квартирі по АДРЕСА_3 , у зустрічному позові не заявлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, оскільки на момент розгляду даної справи транспортний засіб марки Volkswagen модель Atlas, реєстраційний номер НОМЕР_5 не є власністю сторін у справі та відповідно не підлягає поділу між ними як спільне сумісне майно подружжя.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто рішення суду може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя слід задовольнити частково, визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 62,5 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , комору площею 2,8 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_2 та автомобіль марки LEXUS RX400H, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 загальною вартістю 2964435,11 грн, а за ОСОБА_2 визнати право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 123,9 кв.м., житловою площею 22 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_3 та транспортний засіб марки Dodge Challenger, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , загальною вартістю 2966223,81 грн, та стягнути з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 різницю вартості спільного майна у розмірі 1788,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог первісного позову та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя слід відмовити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 2908,44 грн сплаченого судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із відмовою у задоволенні зустрічного позову понесені ОСОБА_2 судові витрати відшкодуванню не підлягають,

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу та поділ спільного майна подружжя- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 62,5 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , комору площею 2,8 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_2 та автомобіль марки LEXUS RX400H, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 загальною вартістю 2964435(два мільйони дев»ятсот шістдесят чотири тисячі чотириста тридцять п»ять) гривень 11 коп.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 123,9 кв.м., житловою площею 22 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_3 , та транспортний засіб марки Dodge Challenger, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , загальною вартістю 2966223(два мільйони дев»ятсот шістдесят шість тисяч двісті двадцять три) гривні 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості спільного майна подружжя у розмірі 1788(одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) гривень 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2908 (дві тисячі дев`ятсот вісім) гривень 44 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя-відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_17 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований: АДРЕСА_13 , РНОКПП: НОМЕР_18 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована: АДРЕСА_14 , РНОКПП: НОМЕР_19 .

Повне судове рішення складено 02 березня 2026 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК