Рішення № 134438354, 27.02.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1288/25

Провадження №2-п/567/1/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року м.Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя Василевич О.В.

секретар Клімович О.О.

з участю відповідачки ОСОБА_1

представника відповідачки - адвоката Божко Т.Ю.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 25 000 грн., мотивуючи тим, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1263-8790 від 30.08.2023 р.

Вказує, що зазначений договір разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Відповідачці ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор для підписання вищевказаного кредитного договору та для підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 5 000 грн., строк кредитування - 300 днів, знижена процентна ставка - 2,50 % в день, стандартна процентна ставка - 3 % в день.

Вказує, що враховуючи вимоги Закону України "Про споживче кредитування" та Закону України "Про електронну комерцію", ст.639 ЦК України, кредитний договір від 30.08.2023 року є письмовим правочином та відповідає формі, визначеній ст.ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженими особами, що підтверджує досягнення сторонами всіх істотних умов договору.

Позивач зазначає, що умовами договору визначено, що позикодавець на умовах цього договору надає позичальнику кошти у позику на умовах фінансового кредиту, а позичальник зобов`язується отримати та повернути позику та сплатити суму процентів за користування позикою в порядку і в строк, визначений цим договором.

Вказує, що позивач виконав зобов`язання за вказаним договором та перерахував на картковий рахунок відповідачки кошти у розмірі 5 000 грн. строком на 300 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 2,50 % в день (знижена процентна ставка) та 3 % в день (стандартна процентна ставка).

Позивач зазначає, що відповідно до ст.ст.509, 526, 527, 530, 1054 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та закону. Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У порушення умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та допустила виникнення заборгованості, розмір якої станом на 17.06.2025 року становить 49 500 грн., яка складається з: 5 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 44 500 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Водночас, позивач зазначає, що ним було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 24 500 грн.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачки не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину в розмірі 25 000 грн., яка складається з: 5 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 20 000 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Інших процесуальних дій не вчинялося.

Згідно заочного рішення суду від 27.10.2025 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1263-8790 від 30.08.2023 року у розмірі 25 000 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано вищевказане заочне рішення та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Іншою ухвалою суду від 08.01.2026 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано в АТ «Ощадбанк» відомості про отримання ОСОБА_1 банківської платіжної картки, яка частково містить наступні реквізити № НОМЕР_1 ; відомості щодо повного номеру банківської платіжної картки, яка частково містить наступні реквізити № НОМЕР_1 , у разі належності її ОСОБА_1 ; відомості про зарахування за період з 30.08.2023 року та протягом наступних п`яти календарних днів грошових коштів у розмірі 5 000 грн. на платіжну картку, яка частково містить наступні реквізити № НОМЕР_1 , у разі належності її ОСОБА_1 , з наданням підтверджуючих документів первинного бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення тощо); відомості про те, чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_1 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив розгляд справи здійснювати у його відсутності. В поданому до суду запереченні вказав, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27.10.2025 року, за яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1263-8790 від 30.08.2023 року у розмірі 25 000 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. - залишити без змін. В обґрунтування заперечень ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вказує, що між товариством та ОСОБА_1 30.08.2023 року було укладено кредитний договір відповідно до ст.639 ЦК України, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, який укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», і такий договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору №1263-8790 від 30.08.2023 року суду було надано електронний доказ (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «А1678».

На підтвердження вищевикладеного, позивач надав моніторинг дій користувача ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі, згідно якого відображено послідовність всіх дій споживача та кредитодавця в хронологічному порядку, починаючи з моменту входу ОСОБА_1 на сайт кредитодавця, створення нею заявки, надсилання товариством sms про схвалення заявки, надсилання товариством повідомлення на е-mail про схвалення заявки, розміщення оферти в особовому кабінеті клієнта, підтвердження ознайомлення з офертою відповідачки, відправлення товариством sms з одноразовим ідентифікатором для підписання, отримання повідомлення про прийняття (акцепт), введення одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 та до моменту повідомлення про укладення договору та надання послуги шляхом переказу кредитних коштів на банківську картку, зазначену відповідачкою.

Зазначає, що відповідачкою задля своєї ідентифікації було використано систему BankID НБУ. При цьому лише користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг. Відповідачкою було передано товариству свої персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання), для належної її ідентифікації з метою укладення кредитного договору.

Вказує на те, що перерахування відповідачці кредитних коштів було здійснено ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що було обумовлено наявністю укладеного між товариствами договору № 4010 від 02.12.2019 р. про надання послуг в системі LiqPay, у відповідності до умов якого такий договір регулює відносини між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», згідно з якими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на банківські картки платників.

Зазначає, що відповідачкою при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу), проте позивач не може зазначати у договорі та інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки, а тому до суду було кредитний договір № 1263-8790 від 30.08.2023 року, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором «А1678», який частково містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки НОМЕР_1 . Просить заяву відповідачки про перегляд заочного рішення суду - залишити без задоволення, а заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27.10.2025 року - залишити без змін.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила проти позову, просила суд відмовити у його задоволенні та пояснила, що вона на даний час проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та до червня 2021 року вона проживала в АДРЕСА_2 . Пояснила, що кредитний договір від 30.08.2023 р. з позивачем вона не укладала та кредитні кошти за таким кредитним договором вона не отримувала. Зазначила, що впродовж багатьох років вона користується одним і тим же номером мобільного телефону - НОМЕР_3 та у її користуванні була та є одна банківська картка, емітована АТ «ОЩАДБАНК». Зазначила, що ні мобільний телефон з вказаним абонентським номером, ні банківську карту, емітовану АТ «ОЩАДБАНК» на своє ім`я, вона не втрачала та доступ до телефону і банківської картки сторонні особи не мали, окрім її колишнього чоловіка, її матері та неповнолітніх дітей. Зазначила, що до розлучення з чоловіком, останній інколи за її згодою оформляв кредити на її ім`я з використанням її персональних даних. Водночас пояснила, що вона не зверталася до правоохоронних органів з приводу вчинення відносно неї можливих шахрайських дій, пов`язаних із протиправним/несанкціонованим заволодінням вищевказаним номером мобільного телефону та банківською карткою. В ході судового розгляду під час дослідження витребуваних в АТ «ОЩАДБАНК» доказів ОСОБА_1 не змогла пояснити підстави зарахування в день укладення кредитного договору - 30.08.2023 р. на її банківський (картковий) рахунок 5 000 грн. та вважала, що це грошові кошти, які їй перерахувала сестра, яка знаходилася в Польщі або ж це могла була соціальна допомога, яка щомісячно надходила їй на вищевказану банківську картку. Вказала, що про борг за вищевказаним кредитним договором та оскаржуване нею заочне рішення суду від 27.10.2025 року вона дізналася лише 19.12.2025 року, після того як на її мобільний телефон надійшло повідомлення про накладення арешту на її банківську картку відповідно до постанови державного виконавця Острозького РВ ДВС. Просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Божко Т.Ю. в судовому засіданні заперечила проти позову та просила суд відмовити у його задоволенні повністю. При цьому вказала, що відповідачка ОСОБА_1 не укладала з позивачем кредитний договір, за яким з неї стягнуто заборгованість згідно заочного рішення суду, та зі змістом такого кредитного договору ОСОБА_1 ознайомлена не була. Вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів.

Згідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, заслухавши пояснення відповідачки та її представника, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30.08.2023 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №1263-8790, за умовами якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало відповідачці кредит у розмірі 5 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів. Дата надання/видачі кредиту - 30.08.2023 року (пункти 2.2, 4.1, 4.2 кредитного договору).

Пунктом 4.12 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 300 днів з моменту перерахування коштів; дата повернення (виплати) кредиту - 24.06.2024 року.

Згідно п.2.3 кредитного договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування.

Згідно п.4.8 кредитного договору базовий період складає 20 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку : якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії договору.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору базовий період сплати відсотків - проміжки часу впродовж строку дії договору в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно з пунктами 4.10, 10.1 кредитного договору плата за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою 3 % за кожний день користування кредитом. Пільгова процентна ставка 2,5 % за кожний день користування кредитом застосовується за кожний день користування кредитом протягом першого базового періоду (20 днів).

Згідно п.10.2 кредитного договору у разі несплати позичальником у повному обсязі нарахованих за пільговою процентною ставкою відсотків за користування кредитом не пізніше останнього дня першого базового періоду, нарахування процентів за користування кредитом за перший базовий період здійснюється за стандартною процентною ставкою. Надалі нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до моменту повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів (а.с.11-17).

Відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор А1678 для підписання кредитного договору №1263-8790 від 30.08.2023 року та для підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Невід`ємною частиною кредитного договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України, які також були підписані відповідачкою одноразовим ідентифікатором (пункт 11.13 кредитного договору).

Відповідно до вищенаведеного, суд приходить до висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений, а кредитні кошти не були перераховані відповідачці.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору, відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», та отримавши кредитні кошти відповідачка не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.

Сторони домовились, що кредитний договір укладається у вигляді електронного договору у розумінні Закону України "Про електронну комерцію". Укладаючи цей договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі цей договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Сторони підтвердили, що цей договір укладений в електронній формі має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою обізнаність та згоду з усіма умовами цього договору та Правил (п.3.1, 3.10 кредитного договору).

З наданого позивачем та дослідженого судом «Моніторингу дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі» вбачається відображення послідовності всіх дій ОСОБА_1 та кредитодавця у хронологічному порядку, починаючи з моменту входу ОСОБА_1 на сайт кредитодавця, продовжуючи до входу в особистий кабінет, створення заявки, надсилання смс про схвалення заявки, надсилання на емейл про схвалення заявки, розміщення оферти в особовому кабінеті клієнта, підтвердження ознайомлення з офертою відповідачки, формування одноразового пароля, відправлення смс з одноразовим ідентифікатором для підписання, введення одноразового пароля, отримання повідомлення про прийняття (акцепт) введення одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 та до моменту повідомлення про укладання договору та надання послуги шляхом переказу грошових коштів на банківську картку, зазначену ОСОБА_1 , об 11:42:01 год. 30.08.2023 року (а.с.150).

Відповідачка підписала кредитний договір № 1263-8790 від 30.08.2023 року електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора А1678, який було надіслано на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , використання та належність якого відповідачка підтвердила у наданих суду поясненнях (а.с.150).

Відтак доводи відповідачки про те, що вона не укладала з позивачем кредитний договір в ході судового розгляду свого підтвердження не знайшли та спростовуються дослідженими судом доказами, достовірність та належність яких відповідачкою та її представником не оспорюється та не спростовано, а тому у суду відсутні будь-які сумніви, які б давали обгрунтовані підстави вважати вищевказаний кредитний договір не укладеним.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Вищенаведене узгоджується з правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 р. у справі №404/502/18, від 09.09.2020 р. у справі №732/670/19, від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ЦПК України.

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні заявки-анкети для отримання кредиту, зробленої під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту позивача) вказується особа, яка створила таку заявку-анкету.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами таких договорів.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію», а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договорів між сторонами.

Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора. Укладення між сторонами вищевказаного правочину відповідачкою в порядку передбаченому законом не оспорюється та підтверджується належними та допустимими доказами.

Тобто, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, відповідачка підтвердила, що вона погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.

Враховуючи, що згідно вищевказаного положення кредитного договору, з його укладенням сторони домовились, що укладення такого договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитором ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З доводів позивача, які не спростовано відповідачкою, судом встановлено, що позивач видав відповідачці кредитні кошти в розмірі 5 000 грн. на картковий рахунок, вказаний відповідачкою в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі, що підтверджується довідками АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (а.с.29-32).

Крім того, з довідки АТ «ОЩАДБАНК» від 28.01.2026 р. та виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за 30.08.2023 р. вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 була емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_4 , на яку 30.08.2023 р. було зараховано 5 000 грн., та номер телефону НОМЕР_5 є її фінансовим номером та міститься в її анкетних даних. Доводи відповідачки про те, що вказана сума в розмірі 5 000 грн. могла надійти від її сестри або ж в якості отримуваної соціальної допомоги в ході судового розгляду свого підтвердження не знайшли, позаяк в матеріалах справи відсутні та відповідачкою не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наведених доводів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами з приводу отримання відповідачкою кредиту в ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачкою було порушено обов`язок з повернення кредитних коштів, а відтак з урахуванням відсутності наданих відповідачкою доказів, які б спростовували заборгованість у заявленому позивачем розмірі суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимагати повернення позики, що залишилася станом на 17.06.2025р. у розмірі 5 000 грн.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору/договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за кредитним договором обов`язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов`язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.

Таким чином, кредитний договір вважається виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.

Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також прострочену заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Згідно з частиною першою ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17).

Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачкою, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування кредитом, заявлений до стягнення, становить 20 000 грн. (з урахуванням застосування до відповідачки програми лояльності та списання частини боргу) та на даний час не сплачений, а відтак вказана сума також підлягає стягненню з відповідачки. Складений позивачем розрахунок заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом містить детальний розрахунок заборгованості з вказівкою на періоди протягом яких застосовувалась знижена та стандартна процентна ставка.

При вирішенні спору суд також враховує, що ОСОБА_1 не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором, наявність якої підтверджується розрахунком, наданим позивачем та не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості.

Суд також звертає увагу на те, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №607/11746/17).

При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку банку не повернуті, та згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення отриманої суми кредитних коштів.

З врахуванням наведеного, сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачки становить 25 000 грн., з яких 5 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 20 000 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 280-282,354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місце знаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, індекс 01133, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1263-8790 від 30.08.2023 року у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2026 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.