Ухвала суду № 134437755, 25.02.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/812/26

провадження № 1-кс/405/673/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , законного представника - ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області підполковника юстиції ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 07.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025120000000133 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бережки Дубровицького району Рівненської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживав до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

встановив:

до Подільського районного суду м. Кропивницького від старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області підполковника юстиції ОСОБА_7 надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за викладених у клопотання підстав, додала, що підозрюваний під час обшуку намагався зламати свій телефон.

Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в обґрунтування чого вказав про відсутність ризиків, які наведені слідчим та прокурором; просив врахувати вік підозрюваного, що обґрунтованість підозри останній не оспорює. ОСОБА_4 співпрацює зі слідством і не має наміру переховуватись, вчиняти інші подібні дії він не буде. За наведених обставин захисник просить відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триванням під вартою.

Підозрюваний повністю підтримав позицію захисника та додав, що вину визнає повністю, обґрунтованість підозри не оспорює. Має освіту 9 класів, не працював, проживав з мамою в житлі, яке належить останній. Також, підтвердив, що дійсно під час обшуку намагався знищити свій мобільний телефон, де була переписка з куратором з російської спецслужби.

Законний представник неповнолітнього підозрюваного підтримав позицію захисника.

Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного, захисника та законного представника слідчий суддя дійшов таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 07.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025120000000133 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

23.02.2026 о 09 год. 45 хв., затримано ОСОБА_4 на підстав ст. 208 КПК України.

Цього ж дня слідчим, у порядку та в строки передбачені 277 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Згідно повідомлення про підозру від 23.02.2026, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що: мешканець м. Рівне Рівненської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянином України, маючи достатній рівень знань для розуміння факту здійснення шпигунської та підривної діяльності проти України представниками іноземної держави агресора - розвідувальних органів рф, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, у невстановленому місці та час, але не пізніше початку жовтня 2025 року, з ідеологічних та корисливих мотивів, вирішив надати представникам іноземної держави агресора - розвідувальних органів Російської Федерації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Так, встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 , з використанням власного Telegram-акаунту створеного в Інтернет-месенджері «Telegram» « ІНФОРМАЦІЯ_3 », встановив контакт із представниками рф, з метою надання іноземній державі, представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом підшукування і вербування осіб для проведення підривної діяльності в Україні та здійснення за їх участі підпалів.

Так, на виконання завдання представника рф про організацію підпалів з метою здійснення підривної діяльності в Україні ОСОБА_4 в період з жовтня 2025 року до лютого 2026 року, перебуваючи в м. Рівному Рівненської області, вжив заходів для підшукання та вербування осіб, яким пропонував отримати заробіток за вчинення підпалу в м. Кропивницькому Кіровоградської області.

Зокрема, на виконання завдання представників іноземної організації, спрямованого на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки, 03.10.2025 ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, здійснив листування з мешканцем м. Кропивницький ОСОБА_9 , якому запропонував здійснити підпал військового автомобіля за грошову винагороду у сумі 500 доларів США та надав останньому детальні інструкції щодо способу вчинення підпалу.

Про вказану пропозицію ОСОБА_9 повідомив правоохоронні органи та в подальшому діяв під їх контролем.

Так, 13.10.2025 ОСОБА_9 , на виконання завдання ОСОБА_4 , здійснив у м.Кропивницький імітацію підпалу автомобіля, у камуфльованому забарвленні, після чого надіслав відеозапис підпалу останньому.

Крім цього, на виконання завдання представників іноземної організації, спрямоване на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки, 07.02.2026 ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, здійснив листування з мешканцем м. Кропивницький ОСОБА_10 , якому запропонував здійснити підпал військового автомобіля за грошову винагороду у сумі 600 доларів США, та надав останньому детальні інструкції щодо способу вчинення підпалу.

Про вказану пропозицію ОСОБА_10 повідомив правоохоронні органи та в подальшому діяв під їх контролем.

Продовжуючи свої злочинні дії, на виконання завдання представників іноземної організації, спрямованого на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки, 20.02.2026 ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, здійснив листування з мешканцем м. Кропивницький ОСОБА_10 , якому запропонував здійснити підпал стаціонарного генератора біля однієї з лікарень міста Кропивницького за грошову винагороду у сумі 2500 доларів США, на що останній надав згоду, оскільки діяв під контролем правоохоронних органів.

22.02.2026 ОСОБА_10 , на виконання завдання ОСОБА_4 , здійснив у м. Кропивницький імітацію підпалу стаціонарного генератора, після чого 23.02.2026 надіслав відеозапис підпалу останньому.

Отримані відеозаписи з підпалами військового автомобіля та генератора, надісланих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_4 надіслав представникам іноземної організації, з метою отримання грошової винагороди.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Надані стороною обвинувачення докази, а саме: протокол проведення НСрД від 31.10.2025 відносно ОСОБА_4 , протокол проведення НСрД від 24.02.2026 відносно ОСОБА_4 , протоколами допиту свідків, протоколом обшуку від 23.02.2026, в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри, про яку повідомлено ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 111 КК України.

Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:

- щодо ризику передбаченого п. 1 - кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волік строком на 15 років (довічне позбавлення волі до неповнолітніх не застосовується)і. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 75 КК України (пільговий інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений;

- щодо ризику передбаченого п. 2 - кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 , вчинено ним в умовах воєнного стану, поєднаного у сприянні співробітнику спецслужб країни агресора, тобто рф. Окрім цього, методи за якого ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, ретельно приховувались підозрюваним. Також, з моменту затримання підозрюваного та застосування до нього запобіжного заходу пройшов дуже малий проміжок часу, а стороною обвинувачення на цій стадії досудового розслідування здійснюється збір та відшукання доказів вчинення кримінального правопорушення. Крім того, як було встановлено у судовому засіданні та підтверджено підозрюваним, останній намагався знищити під час проведення обшуку його телефон, де містилась переписка з куратором з спецслужб рф ;

- щодо ризику передбаченого п. 3 - кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 , протоколами допиту свідків, які дають викривальні покази, разом з їх анкетними даними та місцем їх проживання, відкриті стороні захисту, оскільки додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідків.

Крім того, окремі свідки у кримінальному провадженні, які підлягають допиту, є неповнолітніми особами, що в силу віку вказує на їх вразливість та можливість здійснення на них незаконного впливу з метою зміни показань щодо дійсних обставин вчинення злочинів.

- щодо ризику передбаченого п. 5 - кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 , вчинено ним в умовах воєнного стану поєднаного у сприянні співробітнику спецслужб країни агресора, тобто рф, вчинено умисно, з метою незаконного збагачення; також слідчий суддя наголошує на кількості разів виконаних ОСОБА_4 завдань поставлених спецслужбами рф.

Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 т. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведено.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років (довічне позбавлення волі до неповнолітніх не застосовується), раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 є неповнолітнім, не неодруженим, повністю визнав свою вину, обґрунтованість підозру не оспорює та проживав разом з матір`ю, утриманців не має, характеризуючих даних та відомостей про стан здоров`я відносно підозрюваного сторонами не надавались, міцність соціальних зв`язків, наявність доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

Отже, наведені вище обставини свідчать, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, навіть за умови що він неповнолітній, оскільки менш суворий запобіжний захід не може гарантувати належну поведінку підозрюваного, строк якого слід обліковувати з моменту затримання підозрюваного.

Водночас, стороною захисту не спростовано тих доказів та фактів, на які посилаються слідчий та прокурор, а отже не доведено підстав для застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Більше того, позиція сторони захисту про необхідність застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою до неповнолітнього підозрюваного є необгрунтованою.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 177 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи положення наведеної вище статті процесуального закону, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Отже, наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає про обґрунтованість клопотання слідчого та наявність підстав для його застосування.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 369-372, 492 КПК України, -

постановив:

клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області підполковника юстиції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 09 год. 45 хв. 23.02.2026 до 23.04.2026 включно, в межах строку досудового розслідування.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваній, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_11