Ухвала суду № 134436260, 20.02.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1623/26

Провадження № 1-кс/362/136/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваної ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Василькові Обухівського району Київської області клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене із начальником Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023112340000086 від 28 квітня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,-

в с т а н о в и в:

19 лютого 2026 року слідчий СВ відділу поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ст. лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло відносно підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112340000086 від 28 квітня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 (РНКОПП НОМЕР_1 ), постійно здійснюючи діяльність як підприємець, обіймаючи посаду власника та керівника підприємницької структури, має статус фізичної особи-підприємця, далі ФОП ОСОБА_9 . Відповідно до ст. ст. 6, 19 Конституції України, всі суб`єкти господарювання повинні діяти лише на підставі та в межах повноважень, передбачених законами України. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» фізичні особи, які здійснюють господарську діяльність, забороняється використовувати свої повноваження та пов`язані з цим можливості для одержання неправомірної вигоди у приватних інтересах третіх осіб. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, що закріплює принцип ефективності та результативності, усі учасники бюджетного процесу зобов`язані забезпечувати досягнення максимальної ефективності використання бюджетних коштів. Згідно з відомостями ЄДР основними та додатковими видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_9 є зокрема: виробництво м`ясних та інших харчових продуктів, роздрібна й оптова торгівля продуктами харчування, текстильними товарами та товарами для дому, у тому числі через мережу інтернет (КВЕДи: 10.13, 10.89, 47.22, 47.29, 47.91, 46.32 та інші.)

Слідчий зазначає, що Комунальне підприємство «Фудсервіс» код ЄДРПОУ 35271754, далі - КП «Фудсервіс» визначене виконавцем «Програми територіальної оборони в Феодосіївській сільській територіальній громаді Обухівського району Київської області на 2022 рік», розробленої Виконавчим комітетом Феодосіївської сільської ради та затвердженої рішенням № 2 XV позачергової сесії VIII скликання Феодосіївської сільської ради. ОСОБА_6 перебуваючи у співучасті з невстановленою досудовим розслідуванням особою, маючи спільний злочинний умисел, сприяла вчиненню кримінального правопорушення, шляхом надання засобів вчинення злочину іншим співучасникам, для привласнення майна комунального підприємства «Фудсервіс» за наступних обставин. ОСОБА_6 достовірно розуміючи свою участь у вчиненні кримінального правопорушення, діючи умисно, у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 19 березня 2022 року, надала невстановленій досудовим слідством особі, засоби вчинення кримінального правопорушення, а саме свої персональні, реєстраційні дані фізичної особи підприємця, код ЄДПОУ 3657502982, номер розрахункового рахунку IBAN: № НОМЕР_2 для подальшого укладання між комунальним підприємством «Фудсервіс» та ФОП ОСОБА_9 договору № 45GB на поставку товарів за кодом ДК 021:2015:35810000-5 індивідуального обмундирування (індивідуальних засобів захисту) із вартістю товару, який істотно перевищує середньоринкову, у кількості 310 одиниць на загальну суму 2 620 000,00 грн. В подальшому усвідомлюючи, що визначена договором вартість товару істотно перевищує середньоринкову, ОСОБА_6 діючи умисно, маючи спільний злочинний умисел, знаючи про завищену ціну у договорі, не надаючи розрахунків собівартості, комерційних пропозицій або інших підтвердних документів, з метою приховування фактичних характеристик поставленого товару та унеможливлення перевірки його відповідності заявленим вимогам, ОСОБА_6 перебуваючи в змові з невстановленою досудовим слідством особою, умисно не надала сертифікатів відповідності, паспортів якості, документів про походження товару та інших матеріалів, які є обов`язковими для товарів військового та спеціального призначення, отриманала вказані грошові кошти на свій розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , після чого розпорядилася вказаними грошовимии коштами на власний розсуд.

Слідчий в клопотанні посилається на те, що своїми діями ОСОБА_6 у пособництві з невстановленою досудовим слідством особою привласнила грошові кошти у сумі 1 050 918,50 грн., чим спричинила збитки Феодосіївській сільській раді Обухівського району Київської області на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України пособництво у привласненні чужого майна, вчинене в особливо великих розмірах.

Слідчий в клопотанні вказав, що підозра ОСОБА_6 підтверджується рапортом про виявлене кримінальне правопорушення від 25 квітня 2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 07 серпня 2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 07 серпня 2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 17 серпня 2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 28 серпня 2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 28 серпня 2023 року, протоколом обшуку від 29 грудня 2023 року, протоколом обшуку від 29 грудня 2023 року, протоколом обшуку від 29 грудня 2023 року, проколом огляду від 04 листопада 2023 року, протоколом огляду від 29 березня 2024 року, протоколом огляду від 27 березня 2024 року, висновком експерта № СЕ-19/111-24/32386-ПЧ від 04 червня 2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 16 січня 2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 16 січня 2025 року, протоколом випробовування №168/2025 від 18 березня 2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 05 лютого 2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 29 січня 2024 року, висновком експерта №2001-26 від 20 січня 2026 року, повідомленням про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Слідчий в клопотанні посилається на наявність ризиків, а саме:

-перебуваючи на волі підозрювана ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;

-перебуваючи на волі підозрювана ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України.

-перебуваючи на волі підозрювана ОСОБА_6 може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України

Також слідчий вважає, що більш м`які запобіжні заходи передбачені ст. 176 КПК України до підозрюваного не можуть бути застосовані.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити, оскільки є ризики, зазначені в клопотанні.

Слідчий підтримав заявлене клопотання з тих саме підстав.

Захисник підозрюваної ОСОБА_6 ОСОБА_5 вважає клопотання не обґрунтованим і не логічним, також вважає, що домашній арешт є нелогічним і ніяк не стримає підозрювану ОСОБА_6 продовжити здійснювати підприємницьку діяльність, просила не обирати цілодобовий домашній арешт для забезпечення можливості підозрюваній періодично проходити необхідне їй лікування. Крім того захисник зазначила, що її підзахисна не знайома з учасниками кримінального правопорушення, про яких згадував слідчий, з ними не спілкувалась.

Підозрювана ОСОБА_6 підтримала позицію захисника, оскільки вона має певні проблеми зі здоров`ям, які потребують періодичного лікування в медичних закладах.

Заслухавши прокурора, слідчого, пояснення підозрюваної та її захисника, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваній та її захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені підозрюваній та її захиснику 29 січня 2026 року, приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112340000086 від 28 квітня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

29 січня 2026 року слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_4 , складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , однак підозрювана ОСОБА_6 відмовилась від отримання повідомлення про підозру, що зафіксовано за допомогою технічних засобів відеозапису, що додається до повідомлення про підозру. Відповідно до ст. 84 КПК України, відеозапис є належним та допустимим доказом, що містить фактичні дані щодо обставин вручення повідомлення про підозру.

На підтвердження підозри ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано рапорт про виявлене кримінальне правопорушення від 25 квітня 2023 року, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 07 серпня 2023 року, протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 07 серпня 2023 року, протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 17 серпня 2023 року, протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 28 серпня 2023 року, протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 28 серпня 2023 року, протокол обшуку від 29 грудня 2023 року, протокол обшуку від 29 грудня 2023 року, протокол обшуку від 29 грудня 2023 року, прокол огляду від 04 листопада 2023 року, протокол огляду від 29 березня 2024 року, протокол огляду від 27 березня 2024 року, висновок експерта № СЕ-19/111-24/32386-ПЧ від 04 червня 2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 16 січня 2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 16 січня 2025 року, протокол випробовування №168/2025 від 18 березня 2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_17 від 05 лютого 2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 29 січня 2024 року, висновок експерта №2001-26 від 20 січня 2026 року.

Відповідно до копій медичних документів наданих підозрюваною, ОСОБА_6 має певні складнощі зі станом її здоров`ям, і підозрювана потребує медичного нагляду у медичних закладах.

Вирішуючи вищезазначене клопотання, слідчий суддя виходить з положень ст. 2 КПК України, відповідно до якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність.

Згідно з ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт як вид запобіжного заходу може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Єдиною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України.

Його застосування без встановлення наявності підстав та ненадання матеріалів, що підтверджують ризики, передбачені ст. 177 КПК України є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього слідчий суддя з`ясував місце реєстрації підозрюваного, та його місце проживання.

Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту звертає увагу, що вжите законодавцем у ч. 5 ст. 181 КПК словосполучення «житло цієї особи» охоплює випадки, коли підозрюваний: 1) є власником (співвласником) такого житла; 2) зареєстрований у такому житлі; 3) постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації тощо.

Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з`ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров`я членів його сім`ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;

5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;

7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);

8) наявність судимостей у підозрюваного;

9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Луценко проти України» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».

Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні за ч. 5 ст. 191 КК України; її вік та стан здоров`я; яка має дві вищі освіти, заміжня, здійснює діяльність як Фізична особа підприємець, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима, враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваної, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні; компрометуючими матеріалами на підозрювану прокурор не володіє; також прокурором слідчому судді не додано доказів, а також не містять матеріали клопотання і кримінального провадження, що до підозрюваної раніше застосовувались запобіжні заходи, умови яких він порушував, а також спростовується, що з часу затримання і до часу звернення з клопотанням до суду підозрювана не переховувалась від досудового слідства та суду, а самостійно прибула до слідчого судді для розгляду цього клопотання, а тому приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.

Оцінюючи обґрунтованість вказаних прокурором та слідчої ризиків, з числа, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим не доведено, що не вжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді обрання підозрюваній запобіжного заходу, про який заявлено клопотання, зумовить невиконання нею покладених на неї процесуальних обов`язків при пред`явленні підозри та негативно вплине на дієвість цього провадження.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на вказане, беручи до уваги Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України» у якому вказано, що ризик того, що особа примушуватиме свідків давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних.

Враховуючи те, що у матеріалах, які долучені до вказаного клопотання про обрання запобіжного заходу та надані слідчому судді, відсутні переконливі дані про те, що підозрювана може незаконно впливати на когось із осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою змусити їх змінити покази, а також те, що свідки під час їх допиту у ході досудового розслідування підлягають повідомленню про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, а під час судового провадження будуть приведені до присяги та повторно повідомлені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, а також потерпілий якій також вже допитаний досудовим слідством, доводи прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підлягають критичній оцінці слідчим суддею.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Хайредінов проти України» вказано, що ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Слідчим суддею критично оцінюється ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, спростовується тим, що до нього раніше застосовувались запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, які він не порушував, а також, що після того, як йому було вручено підозру та клопотання він одразу з`явився на виклик суду.

Прокурором та слідчої, окрім того, не підтверджено ризиків передбачених п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, щодо вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки спростовується тим, що підозрювана не знятих та непогашених судимостей, а також про вчинення ним у минулому адміністративних та кримінальних правопорушень, по яким ухвалено вирок, відомості відсутні.

Окрім того, прокурором не підтверджено можливість підозрюваної вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а тому відсутні підстави вважати, що відносно ОСОБА_6 дієвим буде лише запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, враховуючи, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, а саме: особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий запобіжний захід є співмірним з існуючим ризиком ч. 2 ст. 177 КПК України, а саме із пред`явленою підозрою, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 195, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого начальником Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у кримінальному провадженні №42023112340000086 від 28.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України відмовити.

Застосувати до підозрювану ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, маючої дві вищі освіти, заміжньої, яка здійснює діяльність як Фізична особа підприємець, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрювану ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- повідомляти прокурора, слідчого, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в разі невиконання покладених обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням ухвали покласти на відділ поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області.

Строк дії ухвали складає два місяці з дня її проголошення та до «20» квітня 2026 року, включно.

На ухвалу протягом п`яти діб з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголошено 27.02.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1