Ухвала суду № 134424118, 25.02.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/48/26

25 лютого 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Куценка О.О., з участю секретаря судового засідання Чорній К. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

19 січня 2026 року до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №29.01.2023-100001654 від 29 січня 2023 року у розмірі 6280 грн та судових витрат.

Ухвалою від 21 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача Лисенко О. С. в судове засідання не з`явилася, 18 лютого 2026 року на адресу суду направила заяву про закриття провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки відсутній предмет спору. В заяві зазначає, що відповідачем 18 лютого 2026 року повністю сплачено заборгованість за кредитним договором №14.04.2023-010000231 у розмірі 6285 грн, але витрати понесені на сплату судового збору не компенсовані, а тому просить стягнути понесені судові витрати з відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи належно повідомлена про дату та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши заяву представника позивача, перевіривши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Законодавець у ст. 12 ЦПК України визначив, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 2). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4).

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3).

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі N 953/803/20).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

У заяві представника позивача від 18 лютого 2026 року остання вказує, що відповідачкою 18 лютого 2026 року повністю сплачено заборгованість за кредитним договором №14.04.2023-010000231 у розмірі 6285 грн, але витрати понесені на сплату судового збору не компенсовані, а тому просить стягнути понесені судові витрати з відповідачки, а провадження у даній справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Разом з тим, судом встановлено, що номер кредитного договору, зазначений у позовній заяві не співпадає з номером кредитного договору, на який посилається позивач у поданому клопотанні як на підставу для закриття провадження. Попри те, що сума погашеної заборгованості відповідає розміру заявлених позовних вимог, подані матеріали не свідчать про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України за відсутністю предмета спору, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено тотожність зобов`язання, що є предметом розгляду у даній справі, та зобов`язання за яким здійснено погашення.

Водночас, із змісту поданого клопотання вбачається, що позивач фактично не наполягає на подальшому розгляді справи та просить закрити провадження, одночасно заявляючи вимогу про стягнення з відповідача судових витрат.

За таких обставин клопотання представника позивача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору є необґрунтованим.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року по справі N 638/3792/20).

З урахуванням наведеного, суд розцінює клопотання представника позивача, як відмову позивача від позову, а тому приходить до переконання, що провадження у справі слід закрити з підстав відмови позивача від позову на підставі п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову є добровільною, подана уповноваженою особою, оскільки представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" - Лисенко О. С. наділена повноваженнями згідно з довіреністю №3112/25-12, яка діє з 01.01.2026 року до 31.12.2026року, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим підлягає прийняття судом.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат з відповідачки суд зазначає, що у разі закриття провадження у справі у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову питання розподілу судових витрат вирішується з урахуванням положень статті 142 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду з позовом майнового характеру позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №НА00002816 від 16 січня 2026 року.

Як зазначено вище, суд прийшов до висновку про закриття провадження у вказаній справі, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Разом з тим, у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно вимог ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням викладеного, оскільки позивач відмовився від своїх вимог до початку розгляду справи по суті йому слід повернути з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, а решту суми стягнути з відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст. 13, 49, 182, 142, 255, 256, 258-261, 273, 352, 353 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника позивача задовольнити частково.

Прийняти відмову представника позивача від позову.

Закрити провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із відмовою позивача від позову.

Зобов`язати Головне Управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області повернути ТОВ "Споживчий центр" 1331,20 грн судового збору, що становить 50 відсотків, сплаченого судового збору за платіжною інструкцією №НА00002816 від 16 січня 2026 року.

Стягнути з відповідачки на користь ТОВ "Споживчий центр" 50 відсотків судового збору в розмірі 1331,20 грн, сплачений позивачем згідно платіжної інструкції №НА00002816 від 16 січня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення.

Суддя