Рішення № 134420931, 23.02.2026, Оболонський районний суд міста Києва

23.02.2026 Справа № 756/14727/25

Справа №756/14727/25

Провадження №2/756/1419/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Тихої О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Косянчук Н.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вони з відповідачем перебували у шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2021 шлюб між сторонами розірвано. Син проживає разом з нею та повністю знаходиться на її утриманні.

Судовим наказом Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.05.2019 по справі № 243/3083/19 з ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Сплачувати аліменти у належному розмірі відповідач відмовляється, має заборгованість по аліментам.

З початку червня 2020 року відповідач ігнорує свої обов`язки щодо участі в матеріальному забезпеченні, не спілкується з сином, не займається його вихованням, не цікавиться станом здоров`я, не створив жодних умов для його фізичного та духовного розвитку; не піклується, не забезпечує необхідними продуктами харчування та речами, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та його навчання, не забезпечує медичного нагляду, чим порушує право дитини на належне утримання, виховання, турботу про фізичний та духовний розвиток з боку батька.

Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина, участі у його вихованні та утриманні не приймає, навчанням та здоров`ям дитини не цікавиться, позивач просить позбавити його батьківських прав щодо їхнього сина ОСОБА_4 , що буде відповідати інтересам дитини.

Ухвалою судді від 03.11.2025 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

14.11.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що судовим наказом Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.05.2019 по справі № 243/3083/19 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина. На підставі вказаного судового наказу було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4. Вказане виконавче провадження до 30.09.2025 перебувало на виконанні Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Постановою державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Осиновика Є.М. від 30.09.2025 виконавче провадження № НОМЕР_4 було передано до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за фактичним місцем реєстрації та проживання боржника. Проте, станом на 12.11.2025 ОСОБА_3 та його представником - адвокатом Горбовим В.А., ще не було отримано постанови державного виконавця Оболонського ВДВС про прийняття виконавчого провадження до свого провадження. Відповідач у 2014 році приєднався до добровольчого батальйону «СІЧ», а в подальшому у липні 2024 року ОСОБА_3 було призначено на посаду міліціонера полку міліції особливого призначення «СІЧ» Головного Управління МВС України у м. Києві. У зв`язку з реформуванням поліції з 16.07.2024 ОСОБА_3 перебуває на посаді старшого інспектора-снайпера відділення снайперів полку поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у м. Києві. Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві із заробітної плати (грошового забезпечення) відповідача здійснює утримання аліментів. Крім аліментів на утримання спільного з позивачкою сина ОСОБА_4 , з відповідача за судовими рішеннями також стягуються аліменти на позивачку ОСОБА_2 у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно, починаючи з 24 грудня 2020 року на час інвалідності ОСОБА_2 ; на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно; на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною ОСОБА_7 трирічного віку у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно. Тому твердження позивача про те, що відповідач не сплачує аліменти чи відмовляється їх сплачувати є необгунтованими. Крім того, відповідач мав та має бажання спілкуватися з сином, приймати участь у його вихованні, і у 2021 році звертався до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, який був залишений без розгляду за заявою ОСОБА_3 . Після цього Службою у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області відповідачу визначено дні для спілкування з сином, проте спілкування не відбувається через те, що позивач чинить цьому перешкоди, не дає спілкуватися та бачитися з сином. Крім того, просив суд врахувати той факт, що ОСОБА_3 є військовим та приймає участь у бойових діях. 08.07.2025 отримав поранення, проходить реабілітацію. Той факт, що ОСОБА_3 приймає участь у бойових діях, напряму впливає на його об`єктивну неможливість брати активну участь у вихованні сина, відвідувати школу та гуртки, проте відповідач не відмовляється від сина, бажає приймати у часть у його вихованні та утриманні.

10.12.2025 представником позивача подана відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначила, що після отримання відповідачем графіку спілкування із сином, він жодного разу не з`явився, не відвідував сина та не дзвонив. Жодних скарг від відповідача про те, що позивач перешкоджає у спілкуванні з дитиною згідно з графіком органу опіки та піклування від відповідача не надходило, що свідчить про відсутність перешкод з боку позивача у спілкуванні з сином, відповідач сам не мав наміру бачитися із сином.

Ухвалою суду від 11.12.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що підстави, зазначені в позовній заяві, є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Відповідач спілкується з сином та має бажання приймати участь у його вихованні, проте, у зв`язку з тим, що він приймає безпосередню участь у бойових діях, не завжди має можливість приділяти час сину.

Представник Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області у судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила ухвалити рішення з урахуванням наданого висновку.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивач та її представник були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, проте у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, беручи до уваги те, що сторонами у заявах по суті висловлені доводи в обгрунтування своїх позовних вимог та заперечень проти позову, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони позивача з урахуванням доводів, викладених у заявах по суті, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01.03.2017 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2021, яке набрало законної сили 07.05.2021, шлюб між сторонами розірвано.

Малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом з матір`ю у м.Слов`янську Донецької області.

Судовим наказом Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.05.2019 у справі № 243/3083/19 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27.03.2019 і до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Донецькій області відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання судового наказу № 243/3083/19.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зробленого державним виконавцем Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що ОСОБА_3 з вересня 2019 року щомісяця сплачуються аліменти за судовим наказом від 07.05.2019, разом с тим станом на 31.05.2024 заборгованість по аліментам становила 123 211,25 грн.

30.09.2025 постановою державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції передано виконавчий документ - судовий наказ Слов`янського міськрайонного суду від 07.05.2019 у справі № 243/3083/19, до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

ОСОБА_3 звертався до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , у свою чергу, звернулася до ОСОБА_3 з зустрічним позовом про позбавлення батьківськиї прав, проте ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2021 первісний та зустрічний позов залишені без розгляду за заявами позивачів.

Відповідно до довідки від 20.07.2025, виданої директором школи «Logika», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 02.03.2025 по липень 2025 року проходив навчання з програмування та англійської на курсах Logika, оплату за навчання за весь період вносила ОСОБА_2 .

У довідці КНП Слов`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Слов`янська» № 01.1-09/277 від 25.07.2025 зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має декларацію з лікарем ОСОБА_8 . Зі слів лікаря умови проживання дитини задовільні. Матір з дитиною поводиться добре. Батько з дитиною на прийом не приходив. Згідно нормативних документів МОЗ в медичній документації фіксувати, ким здійснюється супровід дитини не є обов`язковим.

Згідно з довідкою № 26/06/25/1 від 26.06.2025, виданою Загальноосвітнім навчальним закладом «Школа-дитячий садок «Джерело», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 жовтня 2024 року по 28 травня 2025 року здійснював навчання у вказаному навчальному закладі на освітній програмі для 3 класу мережевої форми навчання. Організацією доступу до навчання займалася мати ОСОБА_2 , інформацією про батька заклад не володіє.

Відповідно до характеристики № 155 від 24.06.2025, наданої Дніпровською гімназією № 11 Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 навчається у вказаній гімназії з першого класу, з другого класу переведений на індивідуальну сімейну форму навчання. На зв`язок з класним керівником завжди виходить мати. Батько ОСОБА_3 за час навчання сина в гімназії не відвідував навчальний заклад. На зв`язок з класним керівником не виходив, не цікавився успіхами у навчанні сина, його поведінкою та емоційним станом.

Згідно з висновком від 31.10.2025 за № 01.01-14/1415 орган опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області вважає недоцільним позбавляти батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Органом опіки та піклування встановлено, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом з матір`ю ОСОБА_2 на території Слов`янської міської територіальної громади. Мати займається вихованням та утриманням сина, піклується про його фізичний і духовний розвиток. Батько ОСОБА_3 також займається утриманням сина, офіційно працює, щомісяця сплачує аліменти на утримання малолітнього сина, проходить курс лікування та реабілітації в госпіталі після поранення. Батько бажає спілкуватися з сином, підтримувати родинні відносини, неодноразово звертався до Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області з питання встановлення графіку спілкування з дитиною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Відповідно до статей 150, 155 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Частиною 1 статті 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE), заява № 10383/09, пункт 100, ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (SAVINY V. UKRAINE), заява № 39948/06, пункт 51).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг вказувати про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (HUNT c. UKRAINE), заява № 31111/04, пункти 57, 58).

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.

Отже, з огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли батьки свідомо та умисно не здійснюють батьківських прав та ухиляються від їх виконання.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз`єднання.

Реалізація взаємного спілкування між матір`ю чи батьком і дитиною становить засадову складову сімейного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позбавлення батьківських прав скасовує зв`язок одного з батьків з дитиною і позбавляє його всіх батьківських прав щодо неї, у тому числі права на контакт. Поділ сім`ї є дуже серйозним втручанням (рішення ЄСПЛ від 18 червня 2019 року у справі «Хаддад проти Іспанії» (HADDAD V. SPAIN), заява № 16572/17, пункт 54).

Позбавлення особи батьківських прав є особливо далекосяжним заходом, який позбавляє одного з батьків сімейного життя з дитиною, і не відповідає меті їх возз`єднання. Ця сфера особливо потребує захисту від свавільного втручання (рішення ЄСПЛ від 08 січня 2013 року у справі «S.S. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 96).

Позбавлення одного з батьків батьківських прав щодо дітей є втручання у його право на повагу до сімейного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції. Таке втручання є порушенням, якщо воно не здійснюється «відповідно до закону», не переслідує одну із законних цілей згідно з пунктом 2 статті 8 і може вважатися необхідним у демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 2015 року у справі «Йованович проти Швеції» (JOVANOVIC V. SWEDEN), заява № 10592/12, пункт 74, від 08 січня 2013 року у справі «С. С. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 79).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина, позивач посилається на те, відповідач тривалий час не спілкується з сином, не цікавиться його життям, не приймає у житті дитини ніякої участі, матеріально не забезпечує.

Разом з тим, доводи позивача, частково спростовані під час розгляду даної справи. Так судом встановлено, що відповідач звертався до суду з позовом про усунення перешкод щодо його участі у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , органом опіки та піклування визначався графік побачень батька з дитиною, що не заперечували сторони. Відповідач офіційно працює та сплачує аліменти на утримання сина. Вказане свідчить про бажання батька спілкуватися з сином, а також про його участь в утриманні дитини шляхом сплати аліментів. Судом також враховано, що позивач з сином проживають у м. Слов`янську Донецької області, у той час як відповідач проживає у м. Києві, тобто на значній відстані від сина. Крім того, відповідач служить у поліції на посаді старшого інспектора-снайпера та примає безпосередню участь у відсічі та стримуванні збройної агресії рф проти України, є учасником бойових дій, а отже, на переконання суду, за таких умов не може приймати таку ж активну участь у вихованні сина як позивач, з якою проживає дитина. Відомості про те, що дитина не бажає спілкуватися з батьком, у матеріалах справи відсутні.

У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року № 553/449/20 вказано, що «очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

Під час розгляду даної справи суд не вбачає існування вказаних ризиків. Під час розгляду справи судом не встановлено, що батько не відповідає вимогам, необхідним для виховання свого сина, або що він коли-небудь заподіював шкоду останньому, становив загрозу для здоров`я та розвитку дитини, або що спілкування із батьком могло порушити відповідні права дитини, не встановлені інші виняткові обставини, які могли б виправдати позбавлення дитини можливості зберегти зв`язок зі своїм біологічним батьком.

Аргументи позивача, що відповідач має заборгованість по аліментам не мають вирішального значення при встановленні підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та оцінюється у сукупності з іншими доказами. Наявність заборгованості зі сплати аліментів тягне за собою відповідальність цієї особи, встановлену законом, та є підставою для стягнення такої заборгованості, а також штрафних санкцій у судовому порядку.

Таким чином, враховуючи бажання відповідача спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні, співставляючи інтереси окремої особи, в право якої здійснюється втручання, враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, суд дійшов висновку про те, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створить додаткових умов щодо його безпечного виховання, захисту його здоров`я та не сприятиме захисту його прав взагалі, а невжиття такої процедури створює умови для дитини і батька для належного спілкування і його розвитку, особливо в тій ситуації, коли батько виявляє таке бажання, що створить умови для додаткових гарантій для дитини.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, про позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Служба у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, код ЄДРПОУ - 44451345, місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 2.

Дата виготовлення повного судового рішення - 23.02.2026.

Суддя О.О. Тиха