Рішення № 134419824, 18.02.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6463/25

Провадження № 2/645/379/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Мартинової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кривченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» про визнання протиправним наказу, -

в с т а н о в и в:

22.09.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волкова І.М., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ №1290814 від 19.09.2025 року, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», якою просить суд: - визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за п. 4 ст. 40 протиправним, вчиненими з порушенням трудового законодавства без повного та всебічного з`ясування обставин; - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» внести зміни до наказу №17/к/тр від 15.09.2025 р. «про припинення трудового договору» ОСОБА_1 в частині причини звільнення, замінивши текст «п.4 ст. 40 КЗпП України» на «ст. 38 КЗпП України». Крім того, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 24000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ", на посаду начальника охорони автотранспортних засобів та був звільнений наказом від 15.09.2025 року № 17/к/тр на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, тобто за прогул без поважних причин. З даним наказом ОСОБА_1 не згоден, оскільки відповідач діяв всупереч закону, та невірно застосував при звільненні п. 4 ст. 40 «прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин». Представник зазначив, що ОСОБА_1 , як працівник за весь час своєї трудової діяльності, жодного разу не порушував трудової дисципліни з усіма роботодавцями, з якими був у трудових відносинах, завжди сумлінно виконував посадові обов`язки. За час роботи і до моменту звільнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягався. При цьому представник вказав, що мати у своїй трудовій біографії факт звільнення за прогул без поважних причин для ОСОБА_1 є ганебним та дуже його пригнічує, так як позивач вважає це неприпустимим для нього, є порушенням його трудових прав, та свавіллям з боку роботодавця. Разом з тим, представник позивача звернув увагу, що про бажання припинити трудові обов`язки ОСОБА_1 повідомив роботодавця заздалегідь, просив його звільнити ще з 01.09.2025 року, так як він мешкає в зоні ведення активних бойових дій, а саме в Золочівській селищній територіальній громаді селі Чорноглазівка, яке знаходиться поряд з кордоном з країною агресором та на цій території є обмеження в виїзді транспорту, а іноді без власного авто неможливо виїхати взагалі. Оскільки, автомобіль ОСОБА_1 зламався, та нажаль можливості прибувати вчасно на роботу з зони активних бойових дій він не мав змоги, тому і подав заяву про звільнення, з метою не зловживання довірою роботодавця. ОСОБА_1 пояснив це роботодавцю, однак з невідомих причин, відповідач вирішив фактично зганьбити позивача, безпідставно звільнивши його за прогул. 15.09.2025 року ОСОБА_1 подзвонили та попросили забрати наказ про звільнення. При цьому, ОСОБА_1 мав розумні очікування, що відповідач його звільнить з роботи за власним бажанням, на підставі раніше поданої заяви, однак ознайомившись з наказом 16.09.2025 року позивач був приголомшений підставами звільнення, так як він був звільнений за порушення трудової дисципліни без поважних причин. Однак про саме поважні причини його відсутності були обґрунтованими вмотивованими та роботодавець знав про них. Також звернув увагу, що відповідач жодним чином не виконав вимоги трудового законодавства, щодо встановлення поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі, та в протиправний спосіб прийняв неправомірне рішення - звільнення за прогул. Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана. Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: зателефонувати працівнику або членам його родини; написати працівнику в доступні месенджери; надіслати листа на особисту електронну скриньку; відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності. Жодного з вищезгаданого відповідачем не було зроблено взагалі. Відповідач знехтував особливостями положення ОСОБА_1 , який постійно мешкає в зоні активних бойових дій, в період військового часу, знехтував тією особливістю, що позивач з поважних причин не може прибути на робоче місце через активні бойові дії, знав про прохання позивача звільнити його, однак вчинив протиправно. В зв`язку з чим, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 01.10.2025 року провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.10.2025 року через систему «Електронний суд» від керівника ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» - Кірносова В.М. наді йшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху.

17.10.2025 року представником позивача - адвокатом Волковим І.М. подано квитанцію про сплату судового збору.

16.10.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» - Кірносова В.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке. 03.10.2019 року наказом № 140-к ОСОБА_1 було прийнято на посаду контролера КПП у ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», наказом від 18.02.2020 року № 188-к ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника охорони. З 15.08.2025 року по 27.08.2025 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному. 27.08.2025 ОСОБА_1 у телефонному режимі за допомогою месенджера «Viber» надіслав текстове повідомлення інспектору відділу кадрів Товариства Селицькій Оксані, у якому повідомив про закриття листка непрацездатності цього ж дня, а також про те, що має намір звільнитись з роботи. Просив звільнити його з 27.08.2025 року. У відповідь інспектор відділу кадрів зазначила ОСОБА_1 , що 28.08.2025 року йому необхідно стати до роботи, а для проведення процедури звільнення необхідна його особиста присутність на підприємстві для подачі письмової заяви про звільнення та оформлення відповідних документів. Проте ОСОБА_1 повідомив, що наразі перебуває поза межами м. Харкова та після повернення прибуде на роботу з метою оформлення усіх необхідних документів, пов`язаних зі звільненням. 28.08.2025 року ОСОБА_1 на роботі не з`явився, відповідну письмову заяву про звільнення не надав. Інспектор відділу кадрів декілька разів телефонувала йому на мобільний телефон НОМЕР_1 , але ніхто не відповідав. Протягом дня ОСОБА_1 за допомогою месенджера «Viber» надіслав повідомлення інспектору відділу кадрів, що буде на роботі 1 чи 2 вересня 2025 року. 29.08.2025 року ОСОБА_1 на роботі також був відсутній. У табелі обліку робочого часу за 28.08.2025 року та 29.08.2025 року зроблено відмітки про неявку ОСОБА_1 з нез`ясованих причин. Разом з цим зазначає, що 01 вересня 2025 року до Товариства прибув представник ОСОБА_1 за довіреністю, посвідченою 29.08.2025 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. за реєстровим № 911, Волков Іван Миколайович , який подав від імені ОСОБА_1 заяву про його звільнення за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України з 01.09.2025 року. Заяву було прийнято юрисконсультом Товариства Велічко Д.О., про що зроблено відмітку на примірнику позивача. Вказану заяву було подано без дотримання передбаченого частиною першою статті 38 КЗпП України двотижневого строку попередження. Юрисконсульт Велічко Д.О. повідомила представнику позивача - Волкову І.М. про те, що ОСОБА_1 має бути присутнім на своєму робочу місці протягом двох тижнів після подання заяви про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Також, про таку необхідність було безпосередньо повідомлено самому ОСОБА_1 інспектором відділу кадрів Селицькою О. у телефонній розмові 01.09.2025 року, але позивач відповів, що виходити на роботу не буде, повідомляти підстави відмовився, про що було складено відповідний акт. Після подання заяви ОСОБА_1 на роботу більше не вийшов. Відсутність на роботі з 28.08.2025 року по 15.09.2025 року підтверджується доповідною запискою інспектора відділу кадрів Селицької О. від 28.08.2025 року, актом про відвідування ОСОБА_1 вдома від 28.08.2025 року та актами про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 28.08.2025 року, 29.08.2025 року, 01.09.2025 року - 05.09.2025 року, 08.09.2025 року - 12.09.2025 року, а також від 15.09.2025 року. Відповідно до вказаних актів ОСОБА_1 з 28.08.2025 року по 15.09.2025 року на роботі не з`являвся, від надання пояснень щодо відсутності на роботі відмовився. У зв`язку із цим 15 вересня 2025 року наказом № 17/к/тр ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника охорони на підставі, передбаченій пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України - за прогул без поважних причин. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим, оскільки після подання заяви він самовільно припинив виходити на роботу, не надавши при цьому жодних доказів поважних причин для скорочення двотижневого строку попередження, передбаченого статтею 38 КЗпП України. Невихід на роботу без поважних причин у період, коли працівник зобов`язаний виконувати свої трудові обов`язки (до моменту фактичного звільнення), є прогулом і слугує підставою для звільнення з ініціативи роботодавця. Окремо представник відповідача вказав, що твердження представника ОСОБА_1 про необхідність перед звільненням за прогул спочатку оголосити за це догану є таким, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства України. Також вказав, що подання заяви про звільнення за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України не звільняє працівника від обов`язку виходити на роботу та виконувати передбачені трудовим договором обов`язки. Однак ОСОБА_1 , маючи зобов`язання продовжувати виконання своїх трудових обов`язків протягом двотижневого строку, передбаченого статтею 38 КЗпП України, припинив виходити на роботу, про причини нез`явлення на роботі з 28.08.2025 року по 15.09.2025 року керівництво ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» не повідомив, жодних документів, підтверджуючих наявність поважних причин, не надав. Зі свого боку керівництвом товариства було здійснено ряд дій для з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, а саме: телефонні дзвінки, листування у Viber, відвідування вдома, про що свідчать відповідні акти та доповідні записки працівників Товариства. Таким чином, твердження представника позивача про те, що відповідачем не було здійснено жодних дій для з`ясування підстав відсутності ОСОБА_1 , є таким, що не відповідає дійсності. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» мав усі законні підстави для звільнення ОСОБА_1 за прогул на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Разом з тим, представник відповідача також вказав ОСОБА_1 ніколи ані особисто засобами телефонного зв`язку, ані через представників не звертався до ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» з повідомленням про обставини, які він зазначає у позовній заяві як поважні причини своєї відсутності, а саме: поломка особистого автомобіля та неможливість виїзду з території ведення активних бойових дій. Більш того, після припинення виходу на роботу з 28.08.2025 року ОСОБА_1 не інформував роботодавця про причини своєї відсутності, на телефонні дзвінки директора ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» - Кірносова В.М. не відповідав. При цьому контакт з Товариством ОСОБА_1 здійснював лише через інспектора відділу кадрів, без надання будь-яких пояснень чи документів, що підтверджують поважність причин його відсутності. Такі дії свідчать не про наявність об`єктивних перешкод, а про умисне ухилення від виконання трудових обов`язків. Також окремо звернув увагу, що згідно із Витягом з електронного реєстру листків непрацездатності під час перебування на лікарняному з 15.08.2025 року по 27.08.2025 року ОСОБА_1 звертався до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 20» Харківської міської ради, що розташоване за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 179, отже, знаходився у місті Харкові, оскільки мав необхідність відвідувати лікаря для оформлення медичного висновку про тимчасову непрацездатність та листка непрацездатності. Крім того, представник відповідача наголосив, що 29 серпня 2025 року ОСОБА_1 особисто перебував у місті Харкові, що підтверджується довіреністю, виданою ним на ім`я Волкова І.М. для представлення його інтересів щодо звільнення, яку було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. За даними єдиного реєстру нотаріусів приміщення, яке є робочим місцем Карафетової К.В. , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, незважаючи на фактичну можливість прибути до місця роботи, ОСОБА_1 до ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» не з`явився та свої трудові обов`язки не виконував. Таким чином, посилання сторони позивача на неможливість з`являтися на роботу є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами. Разом з тим, відповідно до паспортних даних ОСОБА_1 адресою місця реєстрації його проживання є АДРЕСА_2 . Однак, під час прийняття на роботу ОСОБА_1 у своїй особистій заяві зазначив місцем свого фактичного проживання адресу: АДРЕСА_3 . При цьому вказав, що за весь час роботи ОСОБА_1 жодного разу не повідомляв роботодавця та не надавав документи щодо зміни його місця проживання. Крім того, у розмовах зі співробітниками завжди зазначав, що разом із сім`єю мешкає у місті Харкові. Також окремо вказав, що ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», де працював ОСОБА_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786) Харківська міська територіальна громада відносилась до території активних бойових дій з 24.02.2022 року до 15.09.2022 року, а після 15.09.2022 року відноситься до території можливих бойових дій. Таким чином, положення частини 3 статті 5 Закону № 2136-IX на ОСОБА_1 не поширюються, оскільки його робоче місце знаходиться поза межами території активних бойових дій. Отже, твердження сторони позивача про неможливість прибути на роботу з поважних причин є безпідставними, недоведеними та суперечать фактичним обставинам справи. Відсутність ОСОБА_1 на роботі без пояснення причин та без документального підтвердження об`єктивних перешкод обґрунтовано кваліфіковано керівництвом ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» як прогул без поважних причин, що відповідає положенням пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Разом з тим, представник відповідача заперечував проти заявленого ОСОБА_1 розміру судових витрат, які той поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті, та просив суд зменшити витрати на правничу допомогу, заявлені позивачем, у розмірі 24 000,00 грн, оскільки вони є неспівмірними зі складністю справи, завищеними та необґрунтованими. Беручи до уваги вищенаведене, представник ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Кірносов В.М. просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Також представник зазначив, що очікує понести судові витрати орієнтовно у розмірі 15000,00 гривень, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи. Відповідні докази щодо розміру та розрахунок фактично понесених судових витрат будуть подано у строк, передбачений чинним процесуальним законодавством України.

23.10.2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Волковим І.М. подано відповідь на відзив, в яких представник зазначає наступне. Так, ОСОБА_1 було звільнено за прогул з 16.09.2025 року, за те що він з 01 по 15 вересня 2025 року не з`являвся на роботі начебто не хоча, проте сам відповідач достеменно знав про бажання ОСОБА_1 звільнитись з 01.09.2025 року, через подальшу неможливість відвідувати роботу з поважних та незалежних від нього підстав. Керівництво ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» був обізнаний про місце мешкання ОСОБА_1 , так як у нього було в розпорядженні копія паспорта позивача з значенням місця проживання. При цьому вказав, що доводи про те що у заяві про прийняття на роботу вказана адреса в місті Харкові є неспроможними, так як в 2019 році ОСОБА_1 дійсно тимчасово мешкав в місті Харкові, однак з того часу минуло 6 років, і фактичне місце мешкання зазначено саме в Золочівській територіальній громаді Харківської області. Зазначив, що у ОСОБА_1 на утриманні перебуває мати похилого віку, яка мешкає разом з ним саме в селі Чорноглазівка Золочівської територіальної громади, перевезти її в інше місце мешкання у позивача не має можливості, тому до подання заяви про звільнення, ОСОБА_1 їздив на роботу з Золочівської територіальної громади до міста Харкова, їздив машиною до міста, однак через загострення бойових дій, перебування регіону його мешкання в зоні активних бойових дій. Після того як ОСОБА_1 залишився без власного транспорту через його несправність, фактично виїжджати з зони активних бойових дій стало майже не можливо. При цьому представник позивача наголосив, що ОСОБА_1 пояснив це роботодавцю усно, просив звільнити його з 01 вересня 2025 року, щоб роботодавець міг прийняти на його місце іншого працівника, саме з метою щоб роботодавець не мав незручностей через відсутність позивача. Окремо представник позивача вказав, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 (зі змінами). Станом на сьогодні дія воєнного стану продовжується. Загально відомим фактом є, то що в Харківській області точаться бої, частина регіонів Харківської області окупована ворогом. Золочівська територіальна громада у складі якої знаходиться село Чорноглазівка, дане село знаходиться у 20 км від кордону з країною агресора, дана місцевість віднесена до зони активних бойових дій, що є загальновідомим фактом. Відсутність працівника на роботі в період дії воєнного стану не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини. Якщо з таким працівником відсутній зв`язок, до з`ясування причин і обставин його відсутності за ним зберігаються робоче місце та посада, трудові відносини не припиняються, однак час таких неявок не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, та в загальному порядку не підлягає оплаті. Роботодавець повинен мати докази того, що відсутність працівника на роботі є саме без поважних причин. Якщо працівник відсутній, потрібно надіслати йому на домашню адресу рекомендований лист з повідомленням про вручення, в якому слід вимагати письмові пояснення щодо відсутності на роботі. Всього цього ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» не зробив. При цьому представник відповідача звернув увагу на практику Верховного Суду, який наголошує на необхідності оформлення роботодавцем акту про відсутність працівника та фіксації в ньому точного часу неявки, а також на обов`язковості отримання пояснень від працівника перед звільненням за прогул. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини 1,2 статті 149 КЗпП України). Також наголосив, що неможливість відвідування роботи, бажання звільнитись як найшвидше, обізнаність роботодавця з об`єктивними обставинами неможливості відвідувати роботу, є підставою для звільнення саме за ст. 38 КЗпП, та виключає підставу звільнення за прогул. Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 відвідував місто Харків та дав довіреність на ім`я Волкова І.М. підтверджує те, що позивач спеціально уповноважив людину, так як не мав можливості відвідувати місто Харків регулярно, через повідомлені вище обставини. Все вищевикладене свідчить про протиправність дій керівництва ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» та обґрунтовані позовні вимоги ОСОБА_1

29.10.2025 року через систему «Електронний суд» представником ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Кірносовим В.М. подано заперечення (на відповідь на відзив), в яких представник вказав наступне. Так, позивач посилається на положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та практику Верховного Суду, зазначаючи, що відсутність працівника на роботі під час воєнного стану не може бути кваліфікована як прогул без поважних причин. Однак, аналізуючи висновки судової практики, стає очевидним, що ці положення застосовуються виключно у випадках, коли роботодавець об`єктивно не має зв`язку з працівником і не може з`ясувати обставини його відсутності. У наведеній представником позивача постанові Верховного Суду від 6 червня 2024 року у справі №367/569/23 зазначено, що трудові відносини з працівником, який відсутній на роботі в період дії воєнного стану, не припиняються до з`ясування причин і обставин його відсутності, якщо з ним відсутній зв`язок. Проте з доказів, наданих відповідачем, та зауважень самого ОСОБА_1 вбачається, що зв`язок з позивачем існував постійно, що підтверджується таким: - 27.08.2025 року позивач у телефонному режимі за допомогою месенджера «Viber» повідомив інспектора відділу кадрів про закриття лікарняного та про свій намір звільнитися; - 28.08.2025 року позивач у телефонному режимі за допомогою месенджера «Viber» повідомив інспектора відділу кадрів, що з`явиться на роботі 1 або 2 вересня, не пояснюючи причин неприбуття 28 та 29 серпня 2025 року; - 01.09.2025 року у телефонній розмові позивач прямо зазначив, що на роботу виходити не буде, від пояснення причин своєї відсутності відмовився. Таким чином, зв`язок у роботодавця та працівника був, але ОСОБА_1 жодного разу не повідомив відповідача про наявність перешкод у прибутті на роботу, не надав документального підтвердження таких обставин та не обґрунтував поважності причин своєї неявки. При цьому представник відповідача зазначив, що 01.09.2025 року представник позивача Волков І.М. подав заяву про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням з 01.09.2025 року відповідно до статті 38 КЗпП України. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника роботодавець може звільнити працівника в день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення. Однак, у своїй заяві про звільнення позивачем не було зазначено будь-яких поважних причин, які б могли бути підставою для скорочення двотижневого строку попередження, як це прямо передбачено частиною першою статті 38 КЗпП України. Отже, позивач не скористався своїм правом обґрунтувати неможливість продовження роботи, а тому був зобов`язаний продовжувати виконання трудових обов`язків до дати фактичного звільнення. Його самовільне припинення виходу на роботу з 28.08.2025 року по 15.09.2025 року є прогулом без поважних причин. Посилання ОСОБА_1 на неможливість відвідування роботи у зв`язку з відсутністю транспорту є непідтвердженими. Позивач не довів факту звернення до відповідача із повідомленням про зазначені обставини чи подання будь-яких пояснень у встановленому порядку. Зафіксований факт спілкування з інспектором відділу кадрів свідчить лише про намір звільнитися, але не про наявність перешкод для продовження роботи. Твердження ОСОБА_1 про неможливість виїзду з с. Чорноглазівка для прибуття на роботу спростовується тим, що 27.08.2025 року та 29.08.2025 року він особисто перебував у місті Харкові, де відвідував лікаря та приватного нотаріуса, що виключає наявність непереборних перешкод у пересуванні. Більше того, за весь період дії воєнного стану, з моменту його запровадження з 24.02.2022 року й до вересня 2025 року, ОСОБА_1 регулярно прибував на роботу, зазначаючи, що мешкає саме у м. Харкові, не повідомляв про будь-які перешкоди, пов`язані з бойовими діями чи небезпекою пересування, що свідчить про відсутність непереборних перешкод у виконанні трудових обов`язків. Отже, твердження ОСОБА_1 про неможливість пересування саме з вересня 2025 року виглядає надуманим і суперечливим, оскільки умови безпеки та доступу до місця роботи залишалися аналогічними до попередніх місяців. Разом з тим, представник відповідача звернув увагу на те, що ОСОБА_1 намагається пояснити факт свого перебування у м. Харкові 29.08.2025 року (у день видачі нотаріальної довіреності) тим, що він нібито «уповноважив представника саме тому, що не мав можливості регулярно приїжджати до Харкова». Однак це пояснення не витримує критики ні з фактичної, ні з юридичної точки зору, оскільки спростовується сукупністю доказів та логікою подій. Видача нотаріальної довіреності вимагає особистої присутності довірителя у нотаріуса, а тому сам факт посвідчення довіреності 29.08.2025 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу свідчить про перебування ОСОБА_1 у місті Харкові саме в цей день. Отже, твердження про «неможливість приїхати до Харкова» спростовується самим фактом вчинення нотаріальної дії. Якщо ОСОБА_1. міг приїхати до Харкова для посвідчення довіреності, він так само міг прибути до робочого місця, розташованого у цьому ж місті, для виконання трудових обов`язків. Крім того, надання представнику повноважень не звільняє працівника від обов`язку виходити на роботу до моменту фактичного припинення трудових відносин. Подання заяви про звільнення за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України не припиняє трудових прав та обов`язків працівника до дати звільнення. Позиція позивача є непослідовною: з одного боку, він стверджує про неможливість приїзду до Харкова, з іншого - регулярно відвідує лікаря під час перебування на лікарняному, зокрема, 27.08.2025 року закриває листок непрацездатності, а також визнає факт свого перебування в місті 29.08.2025 року для вчинення нотаріальної дії. Такі твердження взаємовиключні та свідчать про спробу штучно створити видимість поважних причин відсутності на роботі. Представник відповідача наголосив, що відповідачем було повністю дотримано порядок застосування дисциплінарного стягнення, визначений нормами Кодексу законів про працю України. Відповідач вживав усіх можливих заходів для з`ясування причин відсутності позивача - телефонні дзвінки, листування у Viber, відвідування за місцем проживання. Дисциплінарний проступок у вигляді прогулу було виявлено та зафіксовано відповідачем відповідними актами про відсутність позивача на робочому місці, актом про відвідування позивача за місцем проживання, актом про відмову позивача надавати пояснення щодо його відсутності на робочому місці. Позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження існування об`єктивних перешкод, які б унеможливлювали його присутність на роботі з 28.08.2025 року по 15.09.2025 року. Відтак, відсутність ОСОБА_1 на роботі у вказаний період обґрунтовано кваліфікована відповідачем як прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Отже, вказані ОСОБА_1 обставини не підтверджені жодними доказами, суперечать фактичним обставинам справи і не можуть визнаватися поважними причинами відсутності на роботі відповідно до КЗпП України. На підставі вищенаведеного, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

02.12.2025 року через систему «Електронний суд» представником ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Кірносовим В.М. подано клопотання про долучення доказів.

08.12.2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача -Волковим І.М. подано клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 08.12.2025 року клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху - залишено без задоволення.

22.01.2026 року через систему «Електронний суд» представником ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Кірносовим В.М. подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

27.01.2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача -Волковим І.М. подано клопотання про долучення доказів.

10.02.2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача - Кірносовим В.М. подано заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, якою просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» витратити на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 гривень.

17.02.2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача - Волковим І.М. подано заперечення на клопотання, яким останній просив суд відмовити представнику відповідача у відшкодуванні витрат на правничу допомогу як не доведеної.

В судовому засіданні 08.12.2025 року та 27.01.2026 року представник позивача - Волков І.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в ній позовних вимог та просив їх задовольнити, після чого 12.02.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача надав заяву, якою останній просив розглядати справу без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Велічко Д.О. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, письмових поясненнях та запереченнях, просила залишити позовні вимоги без задоволення. Після чого, 03.02.2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Кірносов В.М. надав заяву, якою просив розглядати справу без участі представника ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» та у задоволенні позовних вимог відмовити.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вислухавши думку сторін та дослідивши подані докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», що не заперечується сторонами.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 02.10.2019 року останній просив прийняти його на роботу в ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» з 03.10.2019 року на посаду контролера на контрольно-пропускному пункті (а.с. 39).

Заявою від 01.09.2025 року адресованою керівнику ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» позивач ОСОБА_1 просив звільнити його за власним бажанням з 01.09.2025 року відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с. 5).

Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» №17/к/тр від 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника охорони (пожежної, сторожової та ін.) за прогул без поважних причин за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6).

Як вбачається зі змісту вищезазначеного наказу про звільнення, підставою для звільнення позивача стало те, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 28.08.2025 р. по день звільнення. З даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений через свого представника - адвоката Волкова І.М. 15.09.2025 року, що підтверджується його власноручною розпискою.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач посилається на те, що ним написана заява про звільнення з роботи за власним бажанням, а тому він вважав себе звільненим з 01.09.2025 року.

Так дійсно, в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1 про звільнення з роботи за власним бажанням.

Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У статті 38 КЗпП України чітко вказано, що звільнення працівника за власним бажанням може бути з поважних причин або ж без поважних причин. Різниця між ними полягає в тому, що звільнення з поважних причин не зобов`язує працівника повідомити роботодавця про звільнення за два тижні, тобто працівник має право звільнитись навіть у день подання відповідної заяви. Звільнення без поважних причин зобов`язує працівника за два тижні до звільнення повідомити роботодавця у відповідній письмовій заяві.

Отже, наведеними вище положеннями КЗпП України визначено, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець може звільнити працівника у день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення (переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість тощо).

У поданій позивачем заяві про звільнення не зазначено поважної причини, яка зумовила неможливість продовжувати роботу, тому у відповідача відсутній був обов`язок звільнити позивача у вказаний у заяві день, тобто у день подання заяви.

Відповідно у відповідача не було жодних правових підстав застосовувати виключення, в порядку другого речення ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Після подання заяви про звільнення ОСОБА_1 на роботу більше не вийшов, що не заперечується самим позивачем та підтверджується наступними доказами.

Так, з доповідної записки інспектора відділу кадрів ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Селицької О. від 28.08.2025 року вбачається, що 28.08.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 не з`явився на роботі, про причини відсутності не повідомив. Додатково вказано, що з 15.08.2025 року по 27.08.2025 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному. 27.08.2025 року ОСОБА_1 надіслав інспектору текстове повідомлення у месенджері «Viber», у якому повідомив про закриття листка непрацездатності цього ж дня, а також про те, що має намір звільнитися з роботи, при цьому просив звільнити його з 27.08.2025 року. У відповідь інспектор зазначила ОСОБА_1 , що 28.08.2025 року йому потрібно стати до роботи, а для проведення процедури звільнення необхідна його особиста присутність на підприємстві для подачі письмової заяви про звільнення та оформлення відповідних документів. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що він наразі перебуває поза межами міста Харкова та після повернення прибуде на роботу з метою оформлення усіх необхідних документів, пов`язаних зі звільненням. Однак станом на 28.08.2025 року відповідна письмова заява про звільнення від ОСОБА_1 не надходила. Разом з тим, інспектор зазначила, що цього ж дня за допомогою месенджера «Viber» ОСОБА_1 повідомив, що буде у понеділок або у вівторок (тобто 1 чи 2 вересня 2025 року). У табелі обліку робочого часу за 28.08.2025 року зроблено відмітку про неявку ОСОБА_1 з нез`ясованих причин. Також інспектор просила вжити заходів для встановлення причин неявки ОСОБА_1 на роботі та здійснення додаткової фіксації факту його відсутності (а.с.40).

Сторонами не заперечується, що 27.08.2025 року, 28.08.2025 року та 01.09.2025 року ОСОБА_1 підтримував зв`язок з інспектором відділу кадрів ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Селицькою О. за допомогою месенджера «Viber», що підтверджується відповідним скріншотом месенджера «Viber» (а.с. 56-59).

Як вбачається з витягу з електронного реєстру листків непрацездатності №6784 7379 8341 2717 ОСОБА_1 у період з 15.08.2025 року по 27.08.2025 року перебував на лікарняному (а.с. 60).

Зі змісту доповідної записки юрисконсульта ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Велічко Д. від 01.09.2025 року вбачається, що 01.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1. не з`явився на роботі. Проте в цей день до ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» прибув Волков І.М. , який діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 29.08.2025 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. за реєстровим №911, та подав від імені ОСОБА_1 заяву про його звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України з 01.09.2025 року. Заяву було прийнято юрисконсультом особисто, про що зроблено відмітку на примірнику заяви, який залишився у представника ОСОБА_1 . Під час прийняття заяви юрисконсульт запитала у представника ОСОБА_1 про причини відсутності останнього на робочому місці, проте Волков І.М. повідомив, що йому про це не відомо. Додатково юрисконсульт проінформувала представника, що ОСОБА_1 зобов`язаний перебувати на робочому місці до моменту вирішення питання щодо припинення з ним трудових відносин, оскільки в іншому випадку його може бути звільнено за прогул відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. На зазначене зауваження Волков І.М. коментарів не надав (а.с.41).

Згідно змісту акту №1 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 28.08.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 28.08.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00. З метою з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, ними здійснено телефонний дзвінок на гучному зв`язку на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 . За вказаним номером мобільного ніхто не відповів. За допомогою месенджера «Viber» о 13:15 ОСОБА_1 повідомив текстовим повідомленням Селицьку О. , що він буде на роботі у понеділок або у вівторок (тобто 1 чи 2 вересня 2025 року). З`ясувати причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 28.08.2025 року не вдалось (а.с. 42).

Разом з тим, зі змісту акту №2 про відвідування вдома ОСОБА_1 від 28.08.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю. та начальником відділу збуту Смирновим О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 28.08.2025 року об 11 год. 15 хв. відвідано вдома за адресою проживання: АДРЕСА_3 начальника охорони ОСОБА_1 , з метою з`ясування причин його відсутності на робочому місці 28.08.2025 року. Встановити, чи перебуває вдома ОСОБА_1 не вдалось можливим, оскільки двері ніхто не відчинив. Виїхати за адресою місця реєстрації ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , неможливо, у зв`язку із тим, що на території Золочівської територіальної громади ведуться активні бойові дії (а.с. 43).

Зі змісту акту №3 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 29.08.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 29.08.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00. Про причини відсутності ОСОБА_1 нікого не повідомляв (а.с. 44).

Також зі змісту акту №4 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 01.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. , юрисконсульта Велічко Д. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 01.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00. З метою з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, декілька разів було здійснено телефонні дзвінки на гучному зв`язку на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 . Об 11:16 ОСОБА_1 перетелефонував на номер Селицької О. та повідомив, що має намір звільнитися та протягом 30 хвилин приїде на роботу для подання відповідної заяви. Проте особисто він не з`явився, а прибув його представник за довіреністю Волков І.М. , який від імені ОСОБА_1 подав заяву про звільнення останнього. Про причини відсутності на роботі ОСОБА_1 представник не повідомив. О 12:10 Селицька О. знову зателефонувала ОСОБА_1 на гучному зв`язку, повідомила йому, що, незважаючи на подання заяви про звільнення, він зобов`язаний перебувати на робочому місці до вирішення питання щодо припинення трудових відносин, а також поцікавилася причинами його відсутності. На поставлене запитання ОСОБА_1 відповіді не надав, зберігаючи мовчання. Лише відповів, що виходити на роботу не буде. Таким чином, зясувати причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці не вдалось, оскільки від надання пояснень він відмовився (а.с. 45).

Окрім того, зі змісту акту №5 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 02.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 02.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 46).

Також, зі змісту акту №6 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 03.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 03.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 47).

Разом з тим, зі змісту акту №7 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 04.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 04.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 48).

Крім того, зі змісту акту №8 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 05.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 05.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 49).

Також, зі змісту акту №9 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 08.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 08.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 50).

Окрім того, зі змісту акту №10 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 09.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 09.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 51).

Разом з тим, зі змісту акту №11 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 10.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 10.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 52).

Також, зі змісту акту №12 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 11.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 11.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 53).

Крім того, зі змісту акту №13 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 12.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 12.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 54).

Разом з тим, зі змісту акту №14 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 15.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 15.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 55).

Відповідно до витягу з табелю обліку використання робочого часу ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» за 28.08.2025 року, 29.08.2025 року, 01.09.2025 року, 02.09.2025 року, 03.09.2025 року, 04.09.2025 року, 05.09.2025 року, 08.09.2025 року, 09.09.2025 року, 10.09.2025 року, 11.09.2025 року, 12.09.2025 року та 15.09.2025 року зроблено відмітки про неявку ОСОБА_1 з нез`ясованих причин (а.с.61-62).

Також, позивач у позовній заяві зазначає, про необхідність оголошення догани перед звільненням за прогул.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (ст. 147 КЗпП України).

Відповідно до частини другої 2 статті 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Ця норма відповідає правилу частини першої статті 61 Конституції України, яка забороняє за одне й те саме порушення двічі притягати до юридичної відповідальності одного і того ж виду.

Таким чином, твердження позивача про необхідність перед звільненням за прогул спочатку оголосити за це догану є таким, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства України.

У відповідності із п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

У п. 4 ст. 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути підставою звільнення працівника.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

Варто зазначити, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Повертаючись до обставин цієї справи суд відзначає, що ОСОБА_1 , маючи зобов`язання продовжувати виконання своїх трудових обов`язків протягом двотижневого строку, передбаченого статтею 38 КЗпП України, припинив виходити на роботу, про причини нез`явлення на роботі з 28.08.2025 року по 15.09.2025 року керівництво ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» не повідомив, жодних документів, підтверджуючих наявність поважних причин, не надав.

Зі свого боку стороною відповідача було здійснено ряд дій для з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, а саме: телефонні дзвінки, листування у Viber, відвідування вдома, за адресою зазначеною в заяві при прийнятті на роботу: АДРЕСА_3 , про що свідчать відповідні акти та доповідні записки працівників ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ».

Разом з тим, стосовно посилань ОСОБА_1 про наявність поважних причин неприбуття на роботу, а саме проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до території активних воєнних (бойових) дій, а також хвороба його матері ОСОБА_1 та несправність особистого автомобіля, слід зазначити наступне.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 (зі змінами). Станом на сьогодні дія воєнного стану продовжується.

Наказами головнокомандувача Збройних Сил України №318 від 04.07.2025 року та №4 від 03.01.2026 року визначено райони ведення воєнних (бойових) дій, в тому числі Харківська область, Золочівська селищна територіальна громада (а.с.12).

Відповідно до копії паспорта позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7-9).

При цьому за вищевказаною адресою також зареєстрована мати позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорта останньої (а.с. 84-87).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 02.01.2019 року про прийняття на роботу в ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» вбачається, що місцем проживання останній зазначив адресу: АДРЕСА_3 , що також підтвердив в судовому засіданні представник позивача та наголосив, що позивач за вказаною адресою мешкав разом зі своєю сім`єю (дружиною та дітьми), однак станом на серпень-вересень 2025 року ОСОБА_1 мешкав за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 .

З повідомлення т.в.о. начальника підполковника поліції А. Головленкова №285739-2025 від 30.10.2025 року вбачається, що відповідно до відомостей старости Калиновецького старостинського округу Коваль Л.В., гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак на теперішній час за вказаною адресою гр. ОСОБА_1 не мешкає близько 5 років. Фактичне місце проживання гр. ОСОБА_1 наразі не відоме (а.с. 109).

Зі змісту акту, складеного 07.12.2025 року сусідами: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , вбачається, що позивач ОСОБА_1 мешкає разом з матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 (а.с. 100).

Проте, вищезазначений акт свідчить про проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою станом на 07.12.2025 року.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, ОСОБА_1 не довів та не надав доказів проживання у період з серпня 2025 року по вересень 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до території активних воєнних (бойових) дій.

Разом з тим, стороною позивача також не надано належних та допустимих доказів про обставини поважності своєї відсутності на роботі в період з 28.08.2025 року по 15.09.2025 року, а саме: хвороба матері позивача - ОСОБА_1 та несправність особистого автомобіля.

Окремо слід відзначити, що у період дії воєнного стану особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності визначаються Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Закон № 2136-IX)..

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 2136-IX у період дії воєнного стану працівник, робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій, який відсутній на роботі, не підлягає звільненню на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Час відсутності на роботі такого працівника не підлягає оплаті та не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, у цій статті Закону № 2136-IX чітко вказано, що така можливість виникає лише у зв`язку з веденням бойових дій у районі, у якому розташоване підприємство.

Так, ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», де працював ОСОБА_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відповіддю №1842153 від 01.10.2025 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 17-18).

Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786) Харківська міська територіальна громада відносилась до території активних бойових дій з 24.02.2022 до 15.09.2022, а після 15.09.2022 відноситься до території можливих бойових дій.

Враховуючи вищенаведене, положення ч. 3 ст. 5 Закону № 2136-IX на позивача не поширюються, оскільки його робоче місце знаходиться поза межами території активних бойових дій.

Крім того, 29.08.2025 року ОСОБА_1 особисто перебував у місті Харкові, що підтверджується довіреністю, виданою ним на ім`я Волкова І.М. для представлення його інтересів щодо звільнення, яку було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. (а.с. 63)

За даними єдиного реєстру нотаріусів приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Карафетової К.В., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 64).

Отже, незважаючи на фактичну можливість прибути до місця роботи, ОСОБА_1 до ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» не з`явився та свої трудові обов`язки не виконував.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 на неможливість з`являтися на роботу є недоведеними та спростовуються фактичними обставинами справи.

У постанові Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу)».

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 без поважних причин був відсутній на робочому місці у період з 28 серпня 2025 року по 15 вересня 2025 року, що не заперечується й позивачем, то його звільнення відповідає пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Натомість, враховуючи загальну тривалість прогулу позивача, а також вищеописані обставини та причини такого прогулу, суд доходить висновку, що вчинені позивачем дії з 28 серпня 2025 року по 15 вересня 2025 року не можуть свідчити про повноцінне виконання ним своїх посадових обов`язків у вказаному періоді.

Тож варто констатувати, що відсутність позивача на роботі є триваючим порушенням трудової дисципліни, яке розпочалось ще 28 серпня 2025 року, оскільки достатньою тривалістю прогулу працівника для його звільнення є 3 години.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було здійснено відповідно до норм чинного законодавства, а тому його вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, у зв`язку із відмовою в задоволені позову ОСОБА_1 , суд вважає, що сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268,273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» про визнання протиправним наказу- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», ЄДРПОУ: 37998891, м.Харків, вул. Єнакіївська, буд. 7,

Суддя О.М. Мартинова