Рішення № 134418899, 27.02.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.02.2026Справа № 554/14822/25 Провадження № 2-др/554/15/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі

судді - Блажко І.О.

при секретарі Перевалової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 , за ордером адвоката Бибик Володимира Анатолійовича про розподіл судових витрат у цивільній справі №554/14822/25 за позовом адвоката Бибик Володимира Анатолійовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги , -

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебувала цивільна справа №554/14822/25.

07.01.2026 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 , за ордером адвоката Бибик В.А. В котрій, крім того зазначив, що заява про розподіл судових витрат буде подана у строки та спосіб передбачений ЦПК України.

05.02.2026 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 , за ордером адвоката Бибик В.А. про розподіл судових витрат. В якій прохав : постановити додаткове рішення суду згідно якого вирішити питання судових витрат, шляхом стягнення із відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України вартість наданих правничих послуг адвокатом Бибик В.А. позивачу у справі ОСОБА_1 у Шевченківському районному суді м. Полтави у справі № 554/14822/25 в сумі 22000 грн. Повідомив суд, що орієнтовна сума понесених витрат зазначена при поданні позовної заяви. А також 07.01.2026 через підсистему «Електронний суд» було подано відповідну заяву.

09.02.2026 до суду надійшли заперечення на заяву ОСОБА_2 від 04.02.2026 про розподіл судових витрат у справі № 554/14822/25 від представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Іщенко Ю.С. В яких прохали : у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 04.02.2026 про розподіл судових витрат у справі №554/14822/25 відмовити повністю. Оскільки, відповідно до умов договору від 06.10.2025 про надання правової допомоги між адвокатом Бибиком В.А. та ОСОБА_1 , клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правничі послуги клієнту щодо підготовки позовної заяви та представництво інтересів у суді першої інстанції у справі з предметом про стягнення заробітної плати, що є відмінним від предмету у справі №554/14822/25. Даний договір не є бути доказом надання ОСОБА_2 ОСОБА_1 правничої допомоги у справі №554/14822/25. Так, згідно квитанції 1/2 від 04.02.2026 прийнято від ОСОБА_1 гонорар 22 000,00 грн. за правничі послуги згідно договору від 06.10.2025. Як наголошувалось у розділі І відзиву, договір від 06.10.2025 про надання правової допомоги між адвокатом Бибиком В.А. та ОСОБА_1 не є підтверджує надання правничих послуг клієнту саме у справі про стягнення матеріальної допомоги №554/14822/25, а, відтак, і квитанція 1/2 від 04.02.2026 не є підтвердження оплати клієнтом адвокату гонорару за надання правничої допомоги у справі № 554/14822/25. З урахуванням того, що договір від 06.10.2025 між адвокатом Бибиком В.А. та ОСОБА_1 про надання правової допомоги у справі про стягнення заробітної плати не підтверджує надання правничих послуг клієнту саме у справі про стягнення матеріальної допомоги №554/14822/25, опис складений після ухвалення рішення у справі №554/14822/25, то складання опису після ухвалення рішення є по суті намаганням «підігнати» перелік послуг та розмір гонорару адвоката під ціну того договору, який даної справи не стосується, та під хід справи №554/14822/25. Всупереч вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача не надано доказів про надання правничої допомоги саме у цій справі та про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Присутність адвоката в судовому засіданні сама по собі не є безумовною підставою для відшкодування витрат, оскільки стягненню підлягають лише документально підтверджені, обґрунтовані та пропорційні витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги. Вважають, що заявлена до стягнення сума 22 000,00 грн. в будь-якому випадку є завищеною, доказів надання представником позивачеві правничої допомоги у даній справі не надано, відтак відсутні підстави для задоволення заяви.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлений.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бибик В.А. не з`явився, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлений.

В судовому засіданні представник відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за довіреністю Іщенко Ю.С. прохала відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення суду.

Судом встановлено, що 03.02.2026 рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави у справі №554/14822/25 позов адвоката Бибик В.А. в інтересах позивача ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064) на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу в розмірі 205 437 грн. гривень 00 копійок. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь держави судовий збір у розмірі 2 054 гривні.

Таким чином, судом при винесенні рішення від 03.02.2026 не вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача ОСОБА_1 .

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч.1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.1 ст.26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зроблено висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Встановлено, що 07.01.2026 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 , за ордером адвоката Бибик В.А. В котрій, крім того зазначив, що заява про розподіл судових витрат буде подана у строки та спосіб передбачений ЦПК України.

05.02.2026 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 , за ордером адвоката Бибик В.А. про розподіл судових витрат. В якій прохав : постановити додаткове рішення суду згідно якого вирішити питання судових витрат, шляхом стягнення із відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України вартість наданих правничих послуг адвокатом Бибик В.А. позивачу у справі ОСОБА_1 у Шевченківському районному суді м. Полтави у справі №554/14822/25 в сумі 22000 грн. Повідомив суд, що орієнтовна сума понесених витрат зазначена при поданні позовної заяви. А також 07.01.2026 через підсистему «Електронний суд» було подано відповідну заяву.

Згідно з детального опису наданих правничих послуг у цивільній справі №554/14822/25 : у відповідності до угоди про надання правничої допомоги від 06.10.2025 між ОСОБА_1 і адвокатом Бибик В.А., із врахуванням розумності і складності справи клієнту було надано, а клієнтом було прийнято, погоджено і оплачено правничі послуги по справі № 554/14822/25 в Шевченківському районному суді м. Полтави, а саме: надання консультацій: 1)первинна при ознайомленні із письмовими доказами - 1000 грн; 2) періодичні консультації при розгляді справи - 1000 грн.; 3) після отримання відзиву на позовну заяву 1000 грн.; складання процесуальних документів: 1) позовна заява 8000 грн.; участь у судових засіданнях 4000 грн.; ознайомлення із відзивом - 3000 грн.; вивчення судової практики ВС по даній категорії, що приєднані до матеріалів справи 3000 грн.; всього: 22000 грн.

Згідно копії квитанції 1/2 від 04.02.2026 ОСОБА_1 сплатив адвокату Бибик В.А. гонорар у розмірі 22 000 грн.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.9.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі №922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Витрати на правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції цілком пов`язані з розглядом справи, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, є неминучими (у зв`язку з виконанням умов договору про правничу допомогу), розмір яких є обґрунтованим та пропорційним предмету спору. Витрати відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №726/1142/22.

Представник позивача додав до матеріалів справи докази направлення учасникам справи заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу від 04 лютого 2026 року.

09.02.2026 до суду надійшли заперечення на заяву ОСОБА_2 від 04.02.2026 про розподіл судових витрат у справі № 554/14822/25 від представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Іщенко Ю.С. В яких прохали : у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 04.02.2026 про розподіл судових витрат у справі №554/14822/25 відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 , за ордером адвоката Бибик В.А. про розподіл судових витрат у цивільній справі №554/14822/25. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн. В іншій частині заяви відмовити, зменшити розмiр таких витрат з урахуванням принципiв розумностi та спiвмiрностi надания таких послуг.

Керуючись ст.ст.212, 270, 354 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 , за ордером адвоката Бибик Володимира Анатолійовича про розподіл судових витрат у цивільній справі №554/14822/25 за позовом адвоката Бибик Володимира Анатолійовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривні.

В іншій частині заяви відмовити.

Позивач громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, місце знаходження 08324, Київська область, Бориспільський район, територіальна громада Гірська, «Украерорух», масив, будинок 1, код ЄДРПОУ 19477064.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня вручення, отримання, доставлення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Повний текст додаткового рішення складено 27 лютого 2026 року.

Суддя І.О. Блажко