Ухвала суду № 134418897, 26.02.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 26.02.2026Справа № 554/2762/25 Провадження № 2-др/554/23/26

УХВАЛА

Іменем України

26 лютого 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді Гольник Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Фесенко К.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві заяву представника відповідача адвоката Білика Володимира Олексійовича про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

16.02.2026 року до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Білика В.О. про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з позивача на користь відповідача понесенні судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10050 грн.

В обґрунтування вказаної заяви, представник відповідача адвокат Білик В.О. послався на положення до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, згідно яких у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Під час розгляду справи відповідачка понесла документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 050,00 гр.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, подав заяву про розгляд заяви про стягнення витрат на правову допомогу без його участі та участі відповідача, просив заяву задовольнити. Надав 20.02.2026 року на адресу суду пояснення на заперечення щодо розподілу судових витрат, в яких вказав, що законодавець чітко встановив імперативне правило: якщо особа ініціює судовий процес, пред`являє позовні вимоги, а згодом відмовляється від них (незалежно від мотивів такої відмови), вона несе процесуальний обов`язок компенсувати відповідачу всі витрати, понесені останнім на свій захист. Відмова позивача від позову фактично є визнанням безпідставності своїх позовних вимог на момент їх пред`явлення.

Доводи позивача про те, що вони діяли «добросовісно» і одразу відмовилися від позову після отримання відповіді з банку, є маніпулятивними і не звільняють їх від обов`язку відшкодувати витрати. Звертаючись до суду, позивач діяв на власний комерційний ризик. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суб`єкт господарювання, який придбаває кредитний портфель, зобов`язаний діяти обачно та перевіряти дійсність прав вимоги (зокрема, факт реального перерахування коштів конкретній особі) до моменту звернення до суду, а не в процесі розгляду справи за рахунок відповідача. Недоліки внутрішньої перевірки документів факторинговою компанією або первісним кредитором не можуть слугувати виправданням для подання необґрунтованого позову і, тим більше, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є спеціалізованою фінансовою установою, професійна діяльність якої полягає у придбанні прав вимоги (факторингу) та стягненні заборгованості. Просив задовольнити заяву про стягнення судових витрат.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши заперечення, у яких прохав відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу. Представник позивача зазначив, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач не довів, що позовна заява була подана внаслідок необґрунтований дій позивача, а також, що позивач діяв недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Представник позивача послався на судову практику. Спір виник через те, що невстановлена особа, скориставшись персональними даними відповідача. Звернули увагу суду, що всі персональні дані, які було використано при укладенні кредитних договорів, були в розпорядженні відповідача, який в першу чергу несе відповідальність за їх розголошення через власну недбалість. Водночас, матеріалами справи підтверджено, що жодних неправомірних дій як первісним кредитором, так і позивачем, вчинено не було, а тому витрати на правничу допомогу не можуть бути покладені на позивача.

Суд, дослідивши заяву та матеріали справи, встановив таке.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 13.05.2025 року, ухваленим у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договорами №2111821323782 від 28.04.2021 року та №2111821340861 від 28.04.2021 року у розмірі 126 491,21 грн, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2422,40 грн сплаченого судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 5422,40 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 09.10.2025 року заяву представника заявника Білика Володимира Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 13.05.2025 року, ухваленого у справі № 554/2762/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 12.02.2026 року прийнято відмову позивача від позову ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та закрито провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Повернуто ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у сумі 1211,20 грн.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до частини 2 статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

У статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 550/936/18).

Загальне правило щодо розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду передбачено частиною третьою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 21 квітня 2021 року в справі № 199/9188/16-ц, від 07 липня 2021 року в справі № 554/4353/17).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається, 10.09.2025 року між відповідачем ОСОБА_3 та адвокатом Біликом В.О. укладено Угоду про надання правової допомоги, предметом якої є надання правової допомоги у справі № 554/2762/25 за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що розглядається у Шевченківському районному суді м. Полтави, а також в інших органах державної влади, місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами. В Угоді визначено, що виконавцю сплачується гонорар, на підставі погоджених сторонами розрахунків суми гонорару, які оформлюються письмово та є невід`ємною частиною цієї Угоди (т.2, а.с.57-59).

Згідно з розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу від 16.10.2025 року загальна вартість послуг становить 10 050,00 грн. (т.2, а.с.60).

Відповідач сплатила за надання послуги з правової допомоги 10 050,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 16.10.2025 року (т.2, а.с.63) та актом здачі прийняття виконаних адвокатських послуг від 12.02.2026 року (т.2, а.с. 62).

Суд вважає, що вказаний розмір гонорару адвокату є співмірним з ціною позову, яка становить понад 126 000 грн., що для відповідача (фізичної особи) є, вочевидь, значною сумою, а також є співмірною з виконаною роботою адвоката. Окрім матеріального аспекту, справа мала для відповідача надзвичайне значення, оскільки стосувалася захисту від неправомірного звинувачення у наявності кредитної заборгованості, якої вона ніколи не створювала. Адвокат вступив у процес не на початку судового розгляду, а коли вже було ухвалене заочне рішення від 13.05.2025 року, що вимагало значно більших зусиль, зокрема, аналізу матеріалів справи, виявлення підстав для його скасування, підготовки заяви про поновлення пропущеного процесуального строку та заяви про перегляд заочного рішення, у подальшому написанні відзиву на позов та ін. Без активної позиції захисту судове рішення про стягнення 126 000 гривень було б звернено до примусового виконання.

Доводи заперечень представника позивача про те, що у відповідності до частини п`ятої статті 142 ЦПК України відповідачу слід було довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» були здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, є безпідставними, оскільки вказані у частині третій та у частині п`ятій статті 142 ЦПК України підстави відшкодування витрат на користь відповідача є різними за своєю правовою природою.

Тобто частина п`ята статті 142 ЦПК України вказує на можливість відшкодування понесених відповідачем витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача незалежно від підстав закриття провадження (частина перша статті 255 ЦПК України).

Частиною третьою статті 142 ЦПК України визначено безумовне право відповідача на відшкодування витрат лише у одному випадку, а саме при відмові позивача від позову. Дане право відповідача є обов`язковим, виникає виключно у єдиному випадку закриття провадження, а саме при відмові позивача від позову, і ніяким чином не пов`язується із наявністю чи відсутністю необґрунтованих дій позивача, як помилково вважає представник позивача.

Вказана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 755/3436/20.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10050,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 142, 255, 270, 352, 354 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву представника відповідача адвоката Білика Володимира Олексійовича про розподіл судових витрат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_3 витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 10050 (десять тисяч п`ятдесят) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 27 лютого 2026 року.

Відомості про учасників, які брали участь у справі:

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.В.Гольник