Рішення № 134418116, 26.02.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2761/25

Провадження № 2/382/425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 лютого 2026 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі судового засідання Матвієнко Ю. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/2761/25 за позовом акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 18.10.2019 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001430672101, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 84 900 грн, та 23.11.2020 укладено кредитний договір № 1001741644401, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 20 001 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, відповідач не надає своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та станом на 17.08.2025 року виникла заборгованість у розмірі 145673,53 грн, яка складається з наступного: по кредитному договору від 18.10.2019 року №2001430672101 135 372,47 грн., з яких: 72 405,66 грн. заборгованість за кредитом; 62 966,81 грн. заборгованість за процентами, по кредитному договору від 23.11.2020 № 1001741644401 10 301,06 грн., з яких: 6 320,23 грн. заборгованість за кредитом; 0,63 грн. заборгованість за процентами; 3 980,20 грн. заборгованість за комісією.

Ухвалою від 16.12.2025 року відкрито провадження за правила спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим суд зазначає таке.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2)день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідач відзиву на позов не надіслав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, згідно з вимогами ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Тож відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи. Будь-яких клопотань чи заяв від нього не надходило.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про правовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

У судовому засіданні встановлено, що 18.10.2019 року ОСОБА_1 підписала заяву № 2001430672101 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у Банку, відповідно до якої відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 84900 грн, на строк 12 місяців, розмір процентної ставки 0% річних.

А також 23.11.2020 року ОСОБА_1 підписала заяву № 1001741644401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у Банку, відповідно до якої відповідач отримав споживчий кредит у розмірі 20 001 грн, на строк 36 місяців, розмір процентної ставки 0,01% річних та 1.99% комісії за обслуговування кредиту.

Згідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Крім того, згідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, відповідач отримала кредит у розмірі 84 900 грн. (за договором № 2001430672101 від 18.10.2019 року), що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту та 20 001 грн. (за договором № 1001741644401 від 23.11.2020 року), що підтверджується платіжною інструкцією № TR.45677593.894088810 від 23.11.2020 року.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування", у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Так, у матеріалах справи міститься письмова вимога (повідомлення) від 20.08.2025 року № КНО-44.2.1/1945, відповідно до якої Банк повідомив ОСОБА_1 про наявність заборгованості та пред`явив вимогу про виконання зобов`язання, відтак позивач набув права вимоги повернення споживчого кредиту.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості, у відповідача наявна заборгованість станом на 17.08.2025 у розмірі 145 673,53 грн, яка складається з наступного: по кредитному договору від 18.10.2019 року № 2001430672101 135 372,47 грн., з яких: 72 405,66 грн. заборгованість за кредитом; 62 966,81 грн. заборгованість за процентами, по кредитному договору від 23.11.2020 № 1001741644401 10 301,06 грн., з яких: 6 320,23 грн. заборгованість за кредитом; 0,63 грн. заборгованість за процентами; 3 980,20 грн. заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами, відповідач не подав належних письмових доказів сплати заборгованості та власного контррозрахунку за кредитним договором, не спростував наявність фактичних та правових підстав звернення позивача з позовом до суду у цій справі. Суд враховує, що розрахунок заборгованості відповідачем не оспорювався і доказів погашення кредитної заборгованості відповідачем суду не подано. Тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами в розмірі 141 693,33 грн підлягають задоволенню.

Щодо заявленої Банком вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

10.06.2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України"Про захистправ споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Такі висновки суду зроблено у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно п. п. 4.2.11. ч. 4 "Загальні права сторін" договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, банк має право контактувати з клієнтами, використовуючи доступні канали зв`язку: "сервіс SMS-банкінг", поштова розсилка, повідомлення електронною поштою, SMS-повідомлення, повідомлення у/на банкоматах та платіжних терміналах, на квитанціях (чеках, сліпах тощо), розміщуючи інформацію та/або повідомлення на сайті банку тощо.

Відповідно до п. п. 5.2.5. частини 5 "Загальні обов`язки сторін" договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, банк зобов`язаний забезпечити консультацію та прийом усних звернень за телефонами центру обслуговування клієнтів банку у разі виникнення питань з обслуговування карткового рахунку та користування карткою.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України "Про споживче кредитування", розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) та від 13.07.2022 року у справі 363/1834/17 (провадження №14-53цс21).

Отже, суд дійшов висновку, що встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць.

Встановивши у заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорті споживчого кредиту сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1,99% від суми кредиту, щомісячно, банк не роз`яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, відповідні дії банку вносять дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими.

Аналогічних висновків щодо дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими дійшов Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 року у справі № 199/7014/20 (провадження №61-17825св21).

Тож суд вважає, що наявні підстави для висновку про те, що положення кредитного договору в частині встановлення комісії є нікчемними відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, оскільки кошти фактично отримані відповідачем у добровільному порядку позивачу не повернуті, а будь-яких доказів, які б підтверджували повернення коштів у вказаному розмірі та/або спростовували наявні у матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідачем не надано, відтак вимоги у частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами підлягають задоволенню.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.11.2023 року у справі № 382/1621/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених обставин, аналізуючи зміст кредитного договору, суд дійшов висновку про те, що положення кредитного договору в частині комісії є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована плата за комісію не підлягає стягненню, а тому в цій частині в позові необхідно відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.141, 258-259, 265, 268, 279, 280-284, 289, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" 141 693, 33 грн заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" 2356,21 грн судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .

Суддя М. М. Нарольський