Рішення № 134416080, 27.02.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/13126/25

2/212/2572/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарі Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 211/13126/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, 3-я особа: приватний нотаріус Шевера Олена Степанівна, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, адвокат Циганок А. В., звернулась до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є донькою спадкодавця, а ОСОБА_2 є дружиною спадкодавця, які, як спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 звернулись до нотаріуса про відкриття спадщини та 6 серпня 2004 року Торецькою державною нотаріальною конторою Донецької області була заведена спадкова справа № 546. Однак 01.09.2025 року ОСОБА_1 , яка також діяла за довіреністю від імені ОСОБА_2 , звернулась до приватного нотаріуса Шевера О. С. для оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_4 , однак постановою нотаріуса від 01.09.2025 р. позивачам відмолено у видачі свідоцтв про право на спадщину, оскільки відсутні відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо зареєстрованого права власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок. З відповіді Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області вбачається наявність довідки з архівів КП «Бюро технічної інвентаризації м. Торецьк», за якою станом на 01.01.2013 року за Генеральним планом земельної ділянки АДРЕСА_2 , а теперішня назва: АДРЕСА_1 , вбачається, що будинок за такою адресою зареєстрований за ОСОБА_3 , а згідно журналу внутрішніх обмірів та підрахунку площ приміщень, загальна корисна площа 71,2 кв. м., а житлова - 34,4 кв.м. Отже, позивачі не мають змоги оформити спадщину, оскільки за час свого життя ОСОБА_3 не встиг зареєструвати своє право власності на спадкове майно за діючим законодавством, а документи на вказаний житловий будинок були втрачені під час бойових дій, що унеможливлює отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса. Позивачі як спадкоємці померлого за законом мають право успадкувати спадкове майно у частині 1/2 частка на кожного з них, однак через відмову нотаріуса позбавлені можливості здійснити це в позасудовому порядку. Таким чином просила суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожною право власності на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 71,2 кв. м., житлова площа 34,4 кв. м.), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача, адвокат Циганок А. В., в судове засідання не з`явилась, надавши заяву з проханням вирішити справу за її відсутності, наполягаючи при цьому на задоволенні заявлених позовних вимог.

Представники відповідача, Торецької міської військової адміністрації Донецької області, у судове засідання також не з`явились, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, надавши заяву з проханням вирішити справу у їх відсутність відповідно до вимог закону.

Третя особа, приватний нотаріус Шевера Олена Степанівна, у судове засідання також не з`явилась, надавши заяву з проханням вирішити справу за її відсутності.

Суд при цьому зазначає, що за ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому згідно із ч. 3 ст. 223 ЦПК якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд зазначає, що неявка у судове засідання учасників процесу, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного обґрунтування.

Судом було встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 16 серпня 2024 року Амур-Нижньодніпровським відділом ДРАЦС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 153 від 15 липня 2004 року, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 66 років.

Згідно із свідоцтвом про шлюб, виданим повторно Амур-Нижньодніпровським відділом ДРАЦС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 212 від 17 грудня 1960 року, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 одружились 17 грудня 1960 року, внаслідок чого дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

На підставі свідоцтва про народження, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом ДРАЦС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 163 від 6 вересня 1974 року, вбачається, що ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Дзержинськ, батьками якої вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

За свідоцтвом про одруження, виданим виконкомом Кіровської селищної ради м. Дзержинськ Донецької області, актовий запис № 27 від 14 серпня 2002 року, вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 одружились 14 серпня 2002 року, внаслідок чого дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_9 .

Відповідно до відповіді від 1 вересня 2025 року Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області вбачається, що позивачам були надані копії журналу внутрішніх обмірів та генеральний план, що наявні у архівній справі відносно будинку за адресою: АДРЕСА_3 ), з яких видно, що будинок за такою адресою (загальна площа 71,2 кв. м., житлова площа 34,4 кв. м.) рахується за ОСОБА_3 з 5 серпня 1976 року та складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, сараю літ. З. сараю літ. Д, погребу літ. п/г, вбиральні літ. Г, огорожі літ. №.

Відповідно до витягу зі спадкового реєстру від 14 серпня 2025 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 546 Торецькою держаною нотаріальною конторою 6 серпня 2004 року.

При цьому відповідно до довідки від 14.08.2025 року приватного нотаріусу Шевера Олени Степанівни вбачається, що в проваджені такого нотаріусу мається спадкова справа № 546 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкоємцями якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які прийняли спадщину такого спадкодавця. Інші спадкоємці відсутні.

Однак 1 вересня 2025 року постановою приватного нотаріусу Шевера О. С. у видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину по спадковій справі № 546 було відмовлено, оскільки не були надані правовстановлюючі документи на спадкове майно, а також відсутні відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме спадкове майно щодо реєстрації на нього права власності за ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який набув чинності 1 січні 2004 року, передбачено, що такий ЦК застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.

Також за ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на спірний будинок набувалось в порядку, який існував на час оформлення на нього права власності, тобто станом на 1976 рік.

Суд вказує, що на той час право громадян на придбання та будівництво індивідуальних житлових будинків врегульовувалось нормами Указу Президії Верховної Ради CPCP від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», який був чинним до 22 лютого 1988 року, та постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків».

Так згідно зі ст. 1 Указу від 26 серпня 1948 року Президії Верховної Ради CPCP кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

За п. 2 Постанови від 26 серпня 1948 року Ради Міністрів СРСР земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

На підставі змісту п. 3 Постанови від 26 серпня 1948 року Ради Міністрів СРСР розмір ділянок визначався, зокрема, виконкомами районних Рад в залежності від розміру будинку та місцевих умов, та в межах наступних норм: в містах - від 300 до 600 кв. м.; поза містом від 700 до 1200 кв. м

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. При цьому ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 18 грудня 2013 року по справі № 6-137цс13.

За п. 1 «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, була передбачена реєстрація будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка проводилась бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад.

Як було встановлено судом реєстрація ОСОБА_3 5 серпня 1976 року житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ) в бюро технічної інвентаризації м. Торецьк (колишня назва - Дзержинськ) була доведена позивачами.

В цьому сенсі суд зауважує, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 350/1194/16-ц.

За змістом ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд в цьому сенсі також зазначає, що згідно із п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Також суд зауважує, що 5 серпня 1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449. Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Так за п. 78 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти.

Аналогічного змісту є лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року N 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року".

Таким чином суд за матеріалами справи встановив, що спадкодавець ОСОБА_3 у законний спосіб свого часу набув право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ) (загальна площа 71,2 кв. м., житлова площа 34,4 кв. м.), що складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, сараю літ. З. сараю літ. Д, погребу літ. п/г, вбиральні літ. Г, огорожі літ. №, що підтверджується копіями журналу внутрішніх обмірів та генеральним планом на такий житловий будинок від 5 серпня 1976 року, що наявні у архівній справі відносно такого будинку в бюро технічної інвентаризації м. Торецьк.

Згідно із ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 в разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч. 2 ст. 370 ЦК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Таким чином частка спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо спадку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/2 частка для кожної позивачки.

Суд зазначає, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, вбачається, що селище Північне, що відноситься до Торецької міської громади Бахмутського району Донецької області, віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Аналогічна правова позиці викладена Верховним Судом у постанові від 16.02.2022 року по справі № 752/3435/16.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином судом встановлено, що з метою оформлення спадщини позивачі після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 фактично прийняли спадщину такого спадкодавця, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом отримали відмову нотаріуса.

Отже, судом встановлено, що позивачі як спадкоємці за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 через обставини, що не залежать від них, не можуть отримати в поза судовому порядку свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, розташоване на тимчасово окупованій території України.

Натомість, у судовому засіданні повною мірою доведено належність на праві власності спадкодавцю, ОСОБА_3 , будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ) (загальна площа 71,2 кв. м., житлова площа 34,4 кв. м.), що складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, сараю літ. З. сараю літ. Д, погребу літ. п/г, вбиральні літ. Г, огорожі літ. №.

З огляду на викладене вмотивування, а також те, що до складу спадщини входять усі права, належні спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та які не припинилися внаслідок його смерті, то враховуючи, що до позивачів перейшли спадкові права померлого ОСОБА_3 , то відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 успадкували майно такого спадкодавця, внаслідок чого суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання за позивачками право власності по 1/2 частки за кожною на будинок за адресою: АДРЕСА_3 ) (загальна площа 71,2 кв. м., житлова площа 34,4 кв. м.), що складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, сараю літ. З. сараю літ. Д, погребу літ. п/г, вбиральні літ. Г, огорожі літ. №, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, 3-я особа: приватний нотаріус Шевера Олена Степанівна, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ) (загальна площа 71,2 кв. м., житлова площа 34,4 кв. м.), що складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, сараю літ. З. сараю літ. Д, погребу літ. п/г, вбиральні літ. Г, огорожі літ. №, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ) (загальна площа 71,2 кв. м., житлова площа 34,4 кв. м.), що складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, сараю літ. З. сараю літ. Д, погребу літ. п/г, вбиральні літ. Г, огорожі літ. №, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 27 лютого 2026 року.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а мешкає в АДРЕСА_4 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , а мешкає в АДРЕСА_6 .

Відповідач: Торецька міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ЄДРПОУ: 44272449, місцезнаходження: м. Торецьк, вул. Стуса Василя 24-А.

Суддя: Д. О. Козлов