Ухвала суду № 134410871, 24.02.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6502/24

Провадження № 1-кп/204/427/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023041030002840, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2023, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, з вищою освітою, який перебуває у цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України,

УСТАНОВИВ:

Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

У дане судове засідання прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України,які продовжують існувати та на даний час не зменшились. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п. 1,2, 3, 5 ст. 177 КПК України, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, більш м`який, не встановлено. Застосований на підставі ухвали суду від 12.01.2026 запобіжний захід щодо обвинуваченого відповідає конкретним підставам і меті запобіжного заходу, обставинам даного провадження, виду і розміру покарання, яке може загрожувати в разі визнання його винуватим, що також свідчить про можливість переховування від суду. На теперішній час у даному кримінальному провадженні триває судовий розгляд, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об`єктивної істини у справі, не досліджені письмові докази та не допитані свідки.

Так, ураховуючи майновий стан ОСОБА_4 , існує ризик того, що обрання більш м`якого запобіжного заходу створить ризик виїзду останнього за межі України або іншим чином переховуватись від суду, що у подальшому унеможливить притягнення останнього до встановленої законом кримінальної відповідальності. Також ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 161, ч. 2 ст. 436-2 КК України та тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України. Злочин передбачений ч. 3 ст. 436-2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майно або без такої.

Таким чином, тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень та суворість покарання за їх вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від суду.

Крім того, ризик переховування від суду об`єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану, обвинувачений, розуміючи складність проведення судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України, може переховуватися від суду, у тому числі шляхом виїзду на непідконтрольну територію.

Під час досудового розслідування ОСОБА_4 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та надалі 09.07.2024 під час підготовчого судового засідання запобіжний захід ОСОБА_4 змінено з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатись з м. Дніпра та Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні. У подальшому запобіжний захід 06.09.2024 продовжено до 06.11.2024. Надалі, у порушення вимог ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 ,будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судових засідань, до суду не з`являвся, про причини неприбуття заздалегідь суд не повідомляв. Таким чином, обвинувачений порушив умови застосованого до нього раніше запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, стало ухилявся від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, переховувався від суду, внаслідок чого з великою імовірністю у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, може вдатися до вчинення дій, направлених на переховування від суду.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи не під вартою, може знищити, сховати або спотворити речі, які в подальшому будуть предметом розгляду в суді. Зокрема, ОСОБА_4 може особисто або у змові з іншими особами видалити відеозаписи з відеохостингу «YouTube» (https://www.youtube.com)та сторінки соціальної мережі «Facebook»(https://www.facebook.com/).Про наявність такого ризику свідчить те, що після обшуку за місцем проживання останнього з метою знищення доказів обвинувачений або інша особа за його сприяння видалив з власного стільникового (мобільного) телефону всю інформацію, привівши його до заводського стану, що унеможливило огляд інформації, яка там зберігалась.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, ОСОБА_4 перебуваючи не під вартою, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, шляхом застосування до останніх методів залякування, підкупу, шантажу, фізичного впливу. Покази свідків у зазначеному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище обвинуваченого, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, у тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання під час судового розгляду та/або змінити свої показання, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Про наявність даного ризику також свідчить поведінка ОСОБА_4 у судових засіданнях, де обвинувачений погрожував розправою учасникам судового розгляду. Таким чином, ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то він обґрунтовується тим, що обвинувачений має стійкі та сформовані проросійські погляди, не підтримує діючу владу на території України. Дії обвинуваченого свідчать про стійкі проросійські погляди та схильність до ідеології, що виправдовує агресію проти України. ОСОБА_4 , маючи доступ до публічного або медіа-простору, соціальних мереж та інших платформ отримає можливість до продовження протиправної діяльності з поширення відповідних матеріалів з виправдовування збройної агресії проти України.

Ураховуючи те, що Україна перебуває в умовах повномасштабної війни - будь-які публічні заперечення агресії РФ чи глорифікація її учасників мають підвищену суспільну небезпеку. За таких умов навіть поодинокі прояви подібної поведінки можуть мати масштабний резонанс та наслідки, що свідчить про існування ризику продовження кримінального правопорушення, або його рецидиву.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні. При цьому судовий розгляд кримінального провадження не завершений, у зв`язку з чим, з метою запобігання вчиненню ОСОБА_4 позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки наявні обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, оскільки у такий спосіб буде забезпечено пропорційність дотримання балансу між гарантіями виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, дотриманням належної правослухняної поведінки, усуненням негативних ризиків для кримінального провадження.

Окрім того, за час перебування в розшуку, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а саме грабежу, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні №12025042150001426 від 11.11.2025. Таким чином, викладене підтверджує ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення обвинуваченим незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив звільнити його з-під варти. Вказав, що кожен абзац обвинувачення є неправдивим, його вина не доведена і доведена бути не може.

У дане судове засідання захисник ОСОБА_5 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що у даному судовому засіданні буде захищати себе самостійно без участі та залучення захисника.

Вислухавши клопотання прокурора, заперечення обвинуваченого ОСОБА_4 , суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст.29 Конституції України кожному гарантоване право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно Розділу ІІ КПК України визначено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК, віднесено також запобіжні заходи.

Відповідно до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 4 ст. 199 КПК України, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, крім випадків передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Розглядаючи подане клопотання, перевіряючи наявність ризиків, якимипрокурор обґрунтовує наявність підстав для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд виходить з того, що раніше встановлені ризики на даний час не зменшилися та своєї актуальності не втратили, при цьому також необхідно також ураховувати попередню поведінку обвинуваченого, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, обставини справи, тощо. Слід також зазначити, що при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення дійсних ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України при наявності обґрунтованої підозри.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинуваченим інкримінованих злочинів, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватими, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Судом також враховується наявність об`єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою, та те, що раніше встановлені ризики на даний час не зменшилися, продовжують існувати та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою. При цьому, застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід не виходить за межі розумного строку тривалості, відповідає чинним підставам, меті його застосування та кореспондується із суспільним інтересом.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, одне з яких відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої. При цьому, злочини у вчиненні, яких обвинувачується ОСОБА_4 відносяться до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку, мають високий рівень суспільної небезпеки, а з урахуванням умов воєнного стану суспільна небезпека таких злочинів посилюється.

Відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).

Також ризик переховування у даному кримінальному провадженні оцінюється судом,ураховуючи характер особи, її моральність, місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки та усі види зв`язку з країною, в якій особа піддається кримінальному переслідуванню, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі. Як встановлено судом ОСОБА_4 є раніше не судимим, має постійне місце проживання, одружений, на утриманні нікого не має. Водночас неодноразово висловлені обвинуваченим у судових засіданнях заяви про невизнання ним держави Україна, громадянства держави, діючих законів, а також судової системи, свідчить про відсутність в обвинуваченого стримуючих факторів, здатних забезпечити його належну процесуальну поведінку під час судового розгляду. При цьому, слід зазначити, що вказана позиція обвинуваченого залишається незмінною протягом усього часу судового розгляду кримінального провадження. А ураховуючи введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою переховування від суду та уникнення кримінальної відповідальності у разі визнання винуватим судом, обвинувачений, ураховуючи вищевикладену ним позицію, може переховуватися від суду, у тому числі шляхом виїзду за межі області та України.

Крім того, оцінюючи ризик переховування, судом враховано, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10.01.2024 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого у подальшому було продовжено. Далі ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2024 обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби, з покладенням, строком до 09.09.2024, наступних обов`язків: не відлучатися з м. Дніпра та Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні. Ухвалою суду від 06.09.2024 застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відносно ОСОБА_4 було продовжено строком на два місяці.

Однак, у подальшому в підготовчі судові засідання, призначені на: 17.09.2024, 24.10.2024, 04.11.2024, 14.11.2024, 25.11.2024, 25.12.2024, обвинувачений ОСОБА_4 не з`явився. Судові засідання були відкладені, у зв`язку з хворобою обвинуваченого та його перебуванні на стаціонарному лікуванні.

У судові засідання, призначені на: 05.06.2025, 16.06.2025, 30.06.2025, 08.07.2025, 22.07.2025, обвинувачений не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 22.07.2025 до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано привід. Згідно рапорта ДОП СП ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Д/о під час виконання ухвали суду шляхом опитування свідків встановлено, що ОСОБА_4 вибув до Київської області, де перебуває станом на 27.08.2025.

Ухвалою суду від 27.08.2025 обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено в розшук. Судове провадження до розшуку обвинуваченого зупинено та відновлено згідно ухвали суду від 18.11.2025, у зв`язку з отриманням інформації про місце знаходження ОСОБА_4 .

Отже обвинувачений ОСОБА_4 порушив умови раніше застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, ухилявся від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, переховувався від суду, а тому з великою імовірністю у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, обвинувачений може вдатися до вчинення дій направлених на переховування від суду.

Таким чином, з викладеного слідує, що раніше встановлений ризик переховування є обґрунтованим, існуючим, а зменшення його інтенсивності не встановлено.

Також на даний час, залишається актуальним та не зменшився ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 перебуваючи на свободі може знищити,сховати або спотворити речі, які в подальшому будуть предметом розгляду в суді. Так, ОСОБА_4 може особисто або за допомогою інших осіб вчинити дії направлені на видалення відеозаписів з відеохостингу «YouTube» (https://www.youtube.com) та сторінки соціальної мережі «Facebook» (https://www.facebook.com/).Про вказане, зокрема свідчить те, що ОСОБА_4 або інша особа за його сприяння, видалив зі свого мобільного телефону всю інформацію, привівши його до заводського стану, що унеможливило огляд інформації, яка там зберігалась.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, то оскільки судове провадження у кримінальній справі по суті не розпочато,перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, що є вагомим психологічним фактором, ОСОБА_4 може впливати свідків, які не допитані в судовому засіданні.

Також, при встановленні ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні насамперед суду належить враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

Згідно ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.

Таким чином, оскільки кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду та по суті не розпочато, свідки судом не допитані, на даний час продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який не зменшився.

Поряд із наявністю вказаних ризиків у даному кримінальному провадженні залишається існуючим ризик вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачений має стійкі сформовані погляди, які заперечують діючу владу на території України, її закони, заперечення легітимності правосуддя в Україні. При цьому, при застосуванні до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ОСОБА_4 маючи доступ до публічного або медіа-простору, соціальних мереж та інших платформ зможе продовжити протиправну діяльності з поширення відповідних матеріалів.

Окрім цього, при оцінці даного ризику вагомим залишається встановлений факт, що під час перебування ОСОБА_4 у розшуку, останньому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме грабежу, у кримінальному провадженні №12025042150001426 від 11.11.2025. Таким чином, викладене підтверджує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 нового

кримінального правопорушення.

Щодо доводів обвинуваченого про необхідність звільнення його з-під варти, то такі судом не приймаються, оскільки, а ні в даному судовому засіданні, а ні в минулих засіданнях стороною захисту не доведено існування обставин, які б вказували на зменшення наведених, існуючих ризиків, або наявності обставин, які б унеможливлювати тримання під вартою обвинуваченого. При цьому, слід також вказати, що незгода обвинуваченого з застосуванням відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може бути підставою для зміни запобіжного заходу.

Щодо доводів обвинуваченого про недоведеність та неможливість доведення обвинувачення відносно нього, суд зазначає, що на даний час, зважаючи на стадію кримінального провадження, суд позбавлений можливості давати оцінку сукупності доказів про вчинення обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень, а тому не приймаються.

Ураховуючи сукупність наведених обставин, суд уважає підтвердженим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,2, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які у своїй сукупності обґрунтовано зумовлюють необхідність продовження раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу.

Окрім того, суд зазначає, що ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою неодноразово були предметом перегляду судом апеляційної інстанції, за наслідками якого, залишені без змін.

Щодо застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання.

При визначенні запобіжного заходу, який підлягає застосуванню, судом враховано: (1) суспільна небезпека та тяжкість пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення; (2) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може: переховуватися від суду;знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення ; (3) інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, ураховуючи у сукупності встановлені ризики, неодноразове порушення обвинуваченим покладених на нього обов`язків, його поведінку у судових засіданнях, інший запобіжний захід, а ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження, у тому числі належного виконання процесуальних обов`язків. Відтак клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою суду від 19.11.2025, судом з урахуванням:вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820), положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначено заставу стосовно обвинуваченого у розмірі1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3028000 гривень, вказаний розмір застави визначено, як такий, який буде відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, ураховуючи усі вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що раніше визначений розмір застави у сумі 3028000 гривень, слід залишити незмінним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 314-317, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 24 квітня 2026 року включно.

Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 3028000 (три мільйона двадцять вісім тисяч) гривень.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної застави у розмірі 3028000гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 24 квітня 2026 року виконувати наступні обов`язки: прибувати за першим викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У задоволенні клопотання сторони захисту про обрання більш м`якого запобіжного заходу - відмовити.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 27 лютого 2026 року.

Суддя ОСОБА_1