Постанова № 13440957, 11.11.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2010 р.Справа № 2-а-6752/09/1470 Категорія: 2.11.8Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А.П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Шеметенко Л.П.

при секретарі Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 травня 2010 року у справі за приватного торговельного підприємства «Черемош»до Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області, старшого ревізор-інспектора Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції Музюкін Д.Ю., старшого ревізор-інспектора Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції Чепок Т.А., про часткове скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

ПТП «Черемош»звернулося до суду з позовом до Снігурівської міжрайонної ДПІ Миколаївської області, старшого ревізор-інспектора Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції Музюкін Д.Ю., старшого ревізор-інспектора Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції Чепок Т.А., про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 10 липня 2009 року № 0000202308/0 в частині накладення фінансових санкцій за невідповідність суми готівки на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів зазначеній в Х-звіті (6737,5 гривень).

Свої позовні вимоги ПТП «Черемош»обґрунтувало наступним. Підприємство за 10 днів не було попереджено про перевірку. Перевірка проводилася у відсутності директора-продавця ОСОБА_1 Особа зазначена в акті перевірки (ОСОБА_2) не є працівником підприємства, працює на ПП ОСОБА_3, який здійснює продаж своїх товарів у магазині підприємства. Під час перевірки усі гроші з каси були зазначені в акті перевірки, як сума готівки наявна на місці проведення розрахунків, без урахування того, що частина цих грошей належить зазначеному ПП ОСОБА_3

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року вищенаведений позов задоволено. Скасовано спірне рішення відповідача в частині застосування штрафних санкцій за невідповідність суми грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі зазначеній в Х-звіті.

В апеляційній скарзі Снігурівська міжрайонна ДПІ Миколаївської області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив перевірку з порушенням передбаченого діючим законодавством порядку таких перевірок та зазначив в акті перевірки обставини, що не відповідають дійсності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

7 липня 2009 року працівниками відповідача була проведена перевірка господарської одиниці позивачки (магазину) щодо готівкових розрахунків, результати якої відображені в акті перевірки № 0053/14/13/23/20867729 /а.с. 45-46/.

Актом перевірки встановлено порушення позивачкою п. 9, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зміст порушення полягав у не щоденному друкуванні на РРО фіскальних звітних чеків та не забезпеченні їх зберігання в КОРО, а також у невідповідності суми готівки на місці проведення розрахунків сумі зазначеній в Х-звіті.

На підставі наведеного акту перевірки відповідач прийняв рішення від 10 липня 2009 року № 0000202308/0 про застосування до позивачки штрафних санкцій на суму 7757,5 гривень, за не щоденне друкування фіскальних звітних чеків та не зберігання їх в КОРО, невідповідність суми готівки на місці проведення розрахунків сумі зазначеній в Х-звіті /а.с. 25/.

Постановою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2009 року, яка набрала законної сили, накладено на продавця ПТП «Черемош»- ОСОБА_2 адміністративне стягнення (ч. 1 ст. 155-1 КпАП України). Зміст порушення полягав у не забезпеченні 7 липня 2009 року відповідності готівки на місці проведення розрахунків сумі зазначеній в Х-звіті РРО /а.с. 41/.

Постановою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2009 року, яка набрала законної сили, накладено на директора ПТП «Черемош»- ОСОБА_1 адміністративне стягнення (ч. 1 ст. 155-1 КпАП України). Зміст порушення полягав у не забезпеченні 7 липня 2009 року відповідності готівки на місці проведення розрахунків сумі зазначеній в Х-звіті РРО /а.с. 42/.

Вищенаведені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, на думку колегії суддів, факт не забезпечення 7 липня 2009 року відповідності суми готівки на місці проведення розрахунків сумі зазначеній в Х-звіті позивачем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, тобто даний факт не підлягає доведенню у межах даної справи.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що перевірка була проведена у відсутності директора-продавця ОСОБА_1; особа зазначена в акті перевірки (ОСОБА_2) не є працівником підприємства, працює на ПП ОСОБА_3, який здійснює продаж своїх товарів у магазині підприємства; сума грошових коштів наведених в акті перевірки, як сума невідповідності готівки на місці проведення розрахунків сумі зазначеній в Х-звіті, належить ПП ОСОБА_3, який здійснює продаж своїх товарів у магазині разом з позивачем у звязку з наступним.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 п. 1.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005 року № 327 та зареєстрованим в МЮ України 25.08.2005 року № 925/11205 - акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки є належним та допустимим доказом у справі.

В п. 2.2.13 акта перевірки чітко зафіксовано, що невідповідність суми грошових коштів на місці проведення розрахунків складає 1347,5 гривень; п. 2.2.14 не забезпечено відповідності суми грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі зазначеній в Х-звіті /а.с. 46/. В п. 4.1 акта перевірки є записи, що продавець ОСОБА_2 та директор ОСОБА_1 ПТП «Черемош»зауважень до акта перевірки не мають /а.с. 46 зворотний бік/.

Акт перевірки підписаний від ПТП «Черемош» зазначеними директором та продавцем /а.с. 46 зворотний бік/. Підписи директора ідентичні її ж підпису на позовній заяві, а продавця на розписці, якою була оремо задокументована зазначена невідповідність готівки /а.с. 8, 27, 46 зворотний бік/.

Отже, на час проведення перевірки у позивача ніяких заперечень не було, тобто ОСОБА_2 була продавцем ПТП «Черемош», перевірка проводилась у присутності директора і готівка на суму якої встановлена вищенаведена невідповідність належала позивачу, а не іншому субєкту підприємницької діяльності.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги те, що акт перевірки наданий позивачем до суду не містить підписів директора та продавця, які наявні в примірнику акта наданого відповідачем /а.с. 20-21, 45-46/.

Отже, колегія суддів розцінює вищенаведені доводи позивача, як намагання уникнути відповідальності за допущені порушення діючого законодавства.

Щодо міркувань суду першої інстанції про протиправність дій працівників відповідача в ході проведення перевірки позивача.

Діючим законодавством не передбачено попередження за 10 днів субєктів підприємницької діяльності про початок їх перевірки щодо застосування РРО.

Відповідно до частини першої статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу ДПС вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки .

Отже, у разі невиконання працівником податкового органу зазначених вимог Закону платник податків має право не допустити працівника до проведення такої перевірки. Наданим законом правом позивач не скористався, тобто підстав для висновку про порушення відповідачем початку проведення перевірки не має.

Законодавство не містить заборони органам ДПС проводити контрольну закупівлю товару. Враховуючи те, що можливість виявлення окремих порушень при проведенні перевірки з питань дотримання законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу іншим методом, ніж здійснення контрольної закупівлі, є неможливим, колегія суддів вважає можливим та доцільним застосування саме такого методу працівниками ДПС. Тому цей факт не може бути підставою для визнання дій працівників ДПА протиправними чи скасування спірного рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на думку колегії суддів, відповідач за допомогою належних та допустимих доказів довів вчинення відповідачем порушення норм діючого законодавства щодо застосування РРО та правомірності накладення на нього штрафних санкцій за порушення останнього, а позивач в свою чергу не навів беззаперечних доказів на підтвердження своїх доводів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущені таки порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, і постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 травня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову приватного торговельного підприємства «Черемош»до Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області, старшого ревізор-інспектора Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції Музюкін Д.Ю., старшого ревізор-інспектора Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції Чепок Т.А., про часткове скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 10 липня 2009 року № 0000202308/0 відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 15.11.2010 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/Л.П. Шеметенко/