Рішення № 134406899, 25.02.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1849/26

Справа №754/19308/25

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

Головуючої-судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сарнавського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2025 представник позивача ТОВ «Ел.Ен.Груп» - Сердюк Л.Ю., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0223/82/0505749 від 11.01.2018 р. у розмірі 141 876,91 грн., а також судові витрати у розмірі 13 028, грн., з яких 3 028 грн. судовий збір та 10 000,00 грн. витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.01.2018 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0223/82/0505749. Згідно з умовами Договору Банк зобов`ячався надати Позичальнику грошові кошти на умовах кредиту в межах погодженого ліміту у розмірі 72 537,71 грн. строком на 72 місяці під 35,3 % річних. Кінцевий строк погашення кредитних зобов`язань - 11.01.2024 р. 09.04.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Ел.Ен.Груп» було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-311-F. Згідно розрахунку заборгованості Первісного кредитора станом на 17.12.2020 р. заборгованість Відповідача за Кредитним договором №014/0223/82/0505749 від 11.01.2018 р. складала 70 965,57 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 65 470,75 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 5494,82 грн. У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань з повернення кредиту Позивачем, як Новим кредитором нараховано, згідно умов укладеного Кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами з 18.12.2020 по 11.01.2024 р. за ставкою 35,3% річних і скаладає 11.01.2024 р. - 70 911,34 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складає : 141 876,91 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 65 470,75 грн.; прострочена заборгованість за процентами за період 11.01.2018-17.12.2020 - 5 494,82 грн.; прострочена заборгованість за процентами за період 18.12.2020-11.01.2024 року - 70 911,34 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 17.11.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

19.12.2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечує щодо викладеного у повному з огляду на таке. По перше, щодо відступлення права вимоги, то зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісних кредиторів до позивача, Позивачем не надано підтвердження сплати первісним кредитором коштів за Договорами факторингу. Витяг з реєстру боржників за кредитним договором не підписаний первісним кредитором, оскільки вказаний витяг містить підпис лише представника позивача, який сформував цей витяг, тому є одностороннім та не містить будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор, в тому числі і за кредитним договором. Також зазначає, що Відповідач повідомлення про зміну кредитора не отримувала. По-друге, заперечує стягнення суми заборгованості у розмірі 141 876,91 грн. Зазначає, зо на підставі виписки Відповідачка сплачувала платежі до грудня 2020 року, загальною сумою більше 60 000 грн. При цьому, на момент передачі прав вимоги 17.12.2020 року борг був 70 965,57 грн. і далі зріс на 70 911,34 грн. Вказує, що зазначений розрахунок заборгованості не можна покласти в основу рішення у справі, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеної позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду, тобто даний розрахунок не є належним доказом. Окрім того, Позивачем було реалізовано стягнення боргу з Відповідачки на суму 86 865,67 грн. через виконавчий напис нотаріуса, який наразі оскаржується у справі №754/15741/25. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, у разі часткового задоволення позовних вимог зменшити правничу допомогу до 3000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, подали до суду відзив на позовну заяву в якому обґрунтували свою позицію.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

11.01.2018 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0223/82/0505749 (далі кредитний договір).

Відповідно до базових умов кредитування підпунктів статті 1 Договору: Розмір Поточного ліміту Кредиту на дату укладення Договору складає: 72 537,71 гривень; строк протягом якого Клієнт користується та здійснює погашення Кредиту - 72 місяців, що починається з 11.01.2018 та закінчується 11.01.2024

Відповідно до підпунктів 1.3.-1.4. Договору, Процентна ставка за користування Кредитом - фіксована 35,3% річних.

09.04.2020 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» (далі ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп») укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-31-F, у відповідності до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» приймає належне ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» право вимоги за кредитним договором 014/0223/82/0505749.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/0223/82/0505749 від 11.01.2018 у розмірі 141 876,91 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 65 470,75 грн.; прострочена заборгованість за процентами за період 11.01.2018-17.12.2020 - 5 494,82 грн.; прострочена заборгованість за процентами за період 18.12.2020-11.01.2024 року - 70 911,34 грн.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд установив, що 11.01.2018 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0223/82/0505749 (далі кредитний договір).

Відповідно до базових умов кредитування підпунктів статті 1 Договору: Розмір Поточного ліміту Кредиту на дату укладення Договору складає: 1000,00 ( одна тисяча гривень 00 копійок) гривень, в подальшому встановлюється та визначається відповідно до статті 10 Договору; строк протягом якого Клієнт користується та здійснює погашення Кредиту - 48 місяців, що починається з 27.12.2012 та закінчується 27.12.2016.

Суд вважає, що на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до Позивача, останнім подано копію витягу з Договору факторингу, копію актів прийому-передачі реєстрів боржників за договором факторингу, копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу. Однак Позивачем не надано підтвердження сплати первісним кредиторам коштів за Договором факторингу.

Так, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гc21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов?язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як вже зазначалося, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов?язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Відтак, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідні послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гc18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв?язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов?язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов?язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов?язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гc18, пункт 106).

Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року (справа № 301/2368/14-ц) зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов?язань за договором.

Також суд зауважує, що витяг з реєстру боржників за кредитним договором не підписаний первісний кредитором, тому є одностороннім та не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор, в тому числі і за кредитним договором.

Суд зауважує на тому, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач (складений АТ «Райффайзен Банк Аваль» вже після відступлення права грошової вимоги), не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

В постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №759/11453/20 зроблено правовий висновок про те, що виписка за картковим рахунком, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №910/3105/21 розрахунок заборгованості складений банком в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки не відповідає вимогам встановленим зазначеною нормою для первинних документів. Тобто розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України позивач повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та, відповідно, на умовах встановлених договором.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним ним з АТ «Райффайзен Банк Аваль». При цьому з розрахунку заборгованості, який складений ТОВ «Ел.Ен.Груп», взагалі не можливо встановити, на якій правовій підставі та з урахуванням якого пункту кредитного договору, нараховано відсотки.

У суду відсутній обов`язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Ел.Ен.Груп», що має наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко