Рішення № 134405833, 26.02.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 26.02.2026Справа № 554/14864/25 Провадження № 2/554/881/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Тімошенко Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Тоцької К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2025 року Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.05.2018 року по 31.08.2025 року в сумі 9134,88 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП «ЖЕО №2» надає послуги за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі є власниками (співвласниками) та споживачами послуг у квартирі АДРЕСА_2 за вказаною адресою, проте свої зобов`язання з оплати належним чином не виконують.

Позивач наголошує, що факт відсутності письмового договору не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати фактично надані послуги.

Також Позивач вказує, що перебіг позовної давності переривався частковою оплатою послуг відповідачами у травні-липні 2018 року, а в подальшому строки були продовжені у зв`язку з дією карантину та воєнного стану.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави Тімошенко Н.В. від 03 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

01 грудня 2026 року відповідачі подали до суду відзив, у якому позовні вимоги визнали частково. Вони вказали, що є власниками вказаної квартири ОСОБА_1 належить 2/3 частини, ОСОБА_2 1/3.

Свою відмову від оплати мотивували тим, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території фактично не надавалися.

Крім того, Відповідачі подали окрему заяву про застосування строку позовної давності тривалістю у три роки, посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до суду за період з 01.05.2018 по 31.08.2022 року. Відповідачі погодилися сплатити борг лише в межах останніх трьох років у розмірі 3478,68 грн.

Позивач подав відповідь на відзив, де зазначив, що предметом спору є стягнення заборгованості, а не якість послуг. Позивач вказав, що відповідачі не надали жодних належних доказів (актів-претензій) про ненадання послуг, як того вимагає законодавство. Щодо позовної давності Позивач наголосив на зупиненні та продовженні її перебігу через карантин та воєнний стан.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідачі також надали заяву про розгляд справ и у їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло та свідоцтва про право на спадщину.

КП «ЖЕО №2» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за вказаною адресою згідно з рішеннями Виконавчого комітету Полтавської міської ради, зокрема №68 від 04.04.2018 та №226 від 21.10.2021.

Вартість послуг за вказаною квартирою становила 114,45 грн на місяць до листопада 2021 року, а після зміни тарифів 96,63 грн на місяць. Згідно з розрахунком заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за період з 01.05.2018 року по 31.08.2025 року за Відповідачами утворилася заборгованість у розмірі 9134,88 грн.

Відповідачі зазначають про відсутність договірних відносин. Проте, відповідно до сталої практики правозастосування норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Ця правова позиція неодноразово підтверджена Великою Палатою Верховного Суду та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду (постанова ВП ВС від 07.07.2020 у справі 712/8916/17, постанова КЦС ВС від 20.11.2024 у справі № 463/6799/18). Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, і цей обов`язок включає несення витрат на оплату комунальних та інших наданих послуг. Отже, Відповідачі, як співвласники квартири, зобов`язані оплачувати надані послуги незалежно від наявності підписаного паперового договору.

Відповідачі стверджують, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території не надавалися.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця для перевірки.

За результатами такої перевірки складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем. У разі неприбуття виконавця, акт-претензія є дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Матеріали справи не містять доказів звернення Відповідачів до КП «ЖЕО №2» із претензіями та складання відповідних актів-претензій.

Відповідно до висновку Верховного Суду (постанова від 07.02.2018 у справі № 521/6969/15-ц), за відсутності доказів складання акта-претензії, доводи про те, що послуги не відповідають вимогам або не надавалися, вважаються не підтвердженими належним чином. Тому суд відхиляє ці заперечення Відповідачів як безпідставні.

Відповідачі заявили про застосування позовної давності (тривалістю у три роки) та просили відмовити у стягненні заборгованості за період з 01.05.2018 по 31.08.2022. Суд вважає цю заяву такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого права.

За загальним правилом, така давність становить три роки. Однак, згідно з частиною 1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Як встановлено судом з наданого розрахунку та підтверджено матеріалами справи, Відповідачі у травні-липні 2018 року здійснювали часткові оплати за послуги. Часткова сплата боржником основного боргу є дією, що свідчить про визнання боргу та перериває строк позовної давності (Постанова ВСУ від 07.06.2018 у справі № 668/8830/15-ц та Постанова ВС від 22.01.2019 у справі № 437/2726/13-ц). Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Далі, перебіг позовної давності зазнав впливу спеціальних законодавчих норм, введених в Україні. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 на всій території України було встановлено карантин. Законом України від 30.03.2020 №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин тривав до 30 червня 2023 року.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні було введено воєнний стан. Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану строки позовної давності також продовжуються на строк його дії.

Таким чином, оскільки після переривання строку давності у 2018 році трирічний строк не встиг спливти до запровадження карантину (березень 2020 року), його перебіг був законодавчо продовжений спочатку у зв`язку з карантином, а потім - у зв`язку з воєнним станом.

Відтак, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для стягнення заборгованості за весь заявлений період з 01.05.2018 року Позивачем не пропущено.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Оскільки послуги надавалися щодо єдиного об`єкта нерухомості (квартири), що перебуває у спільній власності відповідачів, і рахунок є єдиним, заборгованість підлягає стягненню з них солідарно.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, витрати Позивача по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн підлягають стягненню з Відповідачів у рівних частках по 1514,00 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 256, 257, 264, 322, 360, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити повністю.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 13961729, адреса: 36040, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 30) заборгованість за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.05.2018 року по 31.08.2025 року у загальному розмірі 9134 (дев`ять тисяч сто тридцять чотири) гривні 88 копійок.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради понесені витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, тобто по 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.В.Тімошенко