Рішення № 134405267, 26.02.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4793/25

Провадження №2/367/1434/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.

при секретарі Колодезній В.В.

представника позивача адвоката Кумко О.Д.

позивача ОСОБА_1

відповідача Пінішкевич О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м.Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кумко Оксана Дмитрівна, до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком,-

ВСТАНОВИВ:

28.04.2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява, в якій представник позивача адвокат Кумко О.Д., яка діє від імені та у інтересах позивача ОСОБА_2 , просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_2 самостійно виховує та утримує малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог та підстав звернення вказує, що 31 серпня 2013 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був зареєстровано шлюб, який рішенням Ірпінського міського суду Київської області в у справі №369/3824/19 був розірваний. Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у подружжя народився син ОСОБА_4 .

Вказує, що після розірвання шлюбу спільний малолітній син певний час проживав зі своєю матір`ю, проте, у жовтні 2020 року відповідач привела малолітнього сина до місця проживання позивача і залишила його там без будь-яких пояснень.

З того часу, дитина постійно проживає разом з батьком за місцем його проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , та навчається у 5-Д класі Бучанського ліцею № 3 а позивач опікується дитиною, утримує його, виховує, купує все необхідне для комфортної життя сина, піклується про нього коли той хворіє, допомагає виконувати домашні завдання.

В цей же час, відповідачка не бере участі у житті дитини, вихованням не займається, не цікавиться його особистим життям, не спілкується з ним, не слідкує за його успішністю в навчальному закладі та не забезпечує дитину рівнем піклування. Впродовж останніх п`яти років дитина проживає виключно з батьком, знаходиться на його повному утриманні. Позивач сплачує витрати на освіту і розвиток дитини, на охорону здоров`я, відпочинок і дозвілля, відвідування різного роду спортивних секцій/ наукових гуртків, на розвиток дитини, як особистості.

01 грудня 2020 року рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області № 901 надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , де він постійно проживає.

Депутатом Бучанської міської ради по виборчому округу № 5 Валяр Н.В. встановлено, що гр. ОСОБА_2 , 1985 р.н. проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із сином ОСОБА_4 , 2014 р.н., а мати ОСОБА_3 участі у вихованні дитини не приймає, що підтверджується Актами депутата Бучанської міської ради про встановлення факту проживання від 07 лютого 2024 року та від 23 квітня 2025 року на звернення ОСОБА_2 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21.05.2024 року по справі №367/2676/24 вирішено стягнути аліменти з матері дитини - ОСОБА_3 , що ще раз засвідчує покладення обов`язку утримання дитини саме на батька та підтверджує факт самостійного утримання малолітнього сина.

21 квітня 2025 року Бучанським ліцеєм № 3 Бучанської міської ради Київської області надано відповідь № 01-17/52 на адвокатський запит б/н від 17.04.2025 р. в якій зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається у Бучанському ліцеї № 3 у 5-Д класі. Контакт з батьком учня підтримує класний керівник 5-Д класу та вирішує всі питання з батьком учня. Зі слів класного керівника мати ОСОБА_4 у ліцеї жодного разу не була, батьківські збори не відвідує, станом навчання та поведінкою сина не цікавиться.

21 квітня 2025 року також отримано відповідь № 308 Бучанського центру первинної медико-санітарної допомоги Комунального некомерційного підприємства Бучанської міської ради на адвокатський запит б/н від 14.04.2025 р. з якої вбачається, що декларація про вибір лікаря укладена батьком дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 . За інформацією лікаря відомо, що з моменту укладення декларації по теперішній час, дитину ОСОБА_4 до медичного закладу супроводжували батько ОСОБА_6 разом із своєю матір`ю (бабусею дитини).

Зазначає, що позивач забезпечує свого малолітнього сина всім необхідним для його повноцінного фізичного, ментального та розумового розвитку, сприяє задоволенню усіх його потреб та створенню належних умов життя, що в сукупності свідчить про самостійне виховання ним свого сина.

Факт самостійного виховання та утримання малолітнього сина позивачем, також підтверджується актами обстеження житлово-побутових умов проживання від 15.03.2024 р. та від 24.02.2025 р. за адресою: АДРЕСА_2 , в якому зазначено, що гр. ОСОБА_2 , 1985 р.н. проживає за вказаною адресою разом із сином ОСОБА_4 , 2014 р.н. Мати ОСОБА_3 участі у вихованні дитини не приймає та хактеристиками Бучанського ліцею № 3 в якій зазначено, що цікавляться навчанням ОСОБА_7 тільки бабуся і тато, а мати хлопчика контакту зі школою не підтримує, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.

З огляду на те, що дитина знаходиться на одноособовому вихованні та утриманні позивача, а примусити матір брати участь у вихованні дитини позивач не може, оскільки такий спосіб захисту чинним законодавством не передбачений, виникає необхідність у встановленні юридичного факту самостійного виховання дитини.

Встановлення факту має для позивача важливе юридичне значення, оскільки підтвердить статус «одинокого батька» і дасть можливість позивачу оформити документи щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховуються тільки одним із батьків, змінити місце проживання дитини без документального оформлення на те згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною, переміщуватися разом із малолітнім сином без документального оформлення згоди матері, користуватись гарантіями у сфері трудових відносин та військових прав.

Додає, що 01 квітня 2025 року позивач отримав від ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв`язку з відсутністю документів про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного.

З урахуванням викладеного, з огляду на триваючий воєнний стан та мобілізацію, встановлення в судовому порядку цього юридичного факту є єдиною можливістю для захисту прав дитини, яка може залишитися без батьківського догляду, а також реалізації права позивача на відстрочку.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.04.2025 року відмовлено у відкритті провадженні у справі за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кумко Оксана Дмитрівна, до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, яку постановою Київського апеляційного суду від 14.07.2025 року було задоволено, вищевказану ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30.04.2025 року було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду 23.09.2025 року відкрито провадження по справі у загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.11.2025 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 45379474) на Відділ служби у справах дітей та сім`ї центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради (код ЄДРПОУ 04360586, місцезнаходження за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Енергетиків, 12).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області суду від 28.01.2026 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кумко О.Д. просила встановити юридичний факт, з підстав, викладених у позовній заяві та наданих доказів.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що майже три роки проживає за адресою: АДРЕСА_3 , яку винаймає у своєї подруги за 8000 гривень на місяць, натомість жодних підтверджень не надала, та відмовилась в судовому за засіданні підтвердити факт проживання у вказаній квартирі шляхом телефонного дзвінка орендодавцю.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, 12.02.2025 року подав до суду заяву про розгляд справи без участі, повідомив, що ознайомившись з позовними вимогами, не заперечував щодо їх задоволення.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 , який є батьком позивача, повідомив суду, що відповідачка разом з ними не проживає, зі своїм сином бачиться можливо один раз на рік. Додав, що його син (позивач) самостійно утримує дитину.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача, повідомила суду, що відповідачка з першого року навчання дитини у школі не проживає разом з ними. Додала, що з 5 років ОСОБА_3 бачилась зі своєю дитиною 3 рази.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_8 , яка є матір`ю відповідачки, повідомила суду, що мало спілкується зі своєю дочкою, і їй невідомо чи спілкується остання зі своєю дитиною, проте, їй відомо, що відповідачка вже 6 років не проживає зі своїм сином.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_9 , повідомив суду, що знає як позивача так і відповідачку, вони є сусідами, а остання це колишня дружина позивача. Додав, що дитина з 2020 року проживає разом із батьком. Повідомив, що відповідачку він не бачить, вихованням займається батько, а мати сплачує аліменти.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_10 , повідомив суду, що позивач христив його старшого сина, а ОСОБА_11 колишня дружина останнього. Вказав, що з 2020 року не бачив матері дитини, причина йому невідома, з початку війни жодного разу не зателефонувала дитині, адже, зі слів свідка, захотіла спробувати інше життя. Додав, що дитина проживає разом із батьком. Вказав, що наскільки йому відомо, відповідачка не надає допомоги на утримання дитини, при цьому вони майже не спілкуються, випадків невиконання батьківських обов`язків не було. Дитину до школи водить батько, у дитини є власна кімната та особисті речі.

Малолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні висловив своє бажання проживати разом із батьком.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.08.2019 року у справі №369/3824/19, яке набрало законної сили 12.09.2019 року, встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 13.08.2013 року. Шлюб зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис 107. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказаним рішенням суду, шлюб, зареєстрований 13.08.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис 107, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , був розірваний.

Поруч з цим, з рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21.05.2024 року у справі №367/2676/24, яке набрало законної сили 21.06.2014 року, вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради № 901 від 01 грудня 2020 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 та затверджено висновок служби у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини. Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати дитини ОСОБА_3 , 01 серпня 1993 року не заперечувала щодо визначення місця проживання сина разом з батьком та службою було враховано думку ОСОБА_4 , який виявив бажання проживати зі своїм батьком. Вищевказаним висновком вирішено за доцільне, щоб малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав разом з батьком ОСОБА_2 в м. Буча.

Відповідно до акту депутата Бучанської міської ради від 07 лютого 2024 року ОСОБА_2 ,1985 року народження проживає за адресою: АДРЕСА_4 / разом із сином ОСОБА_4 , 2014 року народження.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного Управлінням соціальної підтримки Бучанської міської ради від 15 березня 2024 року вбачається, що будинок з адресою: АДРЕСА_2 охайний, є опалення, водопостачання, світло та їжа, зокрема для дитини є окрема кімната, спальне місце та місце для навчання, є речі за віком та сезоном.

Згідно характеристики, виданої Бучанським ліцеєм № 3, ОСОБА_4 навчається в ліцеї з першого класу. За час навчання зарекомендував себе, як здібний, старанний та відповідальний учень, має хороші здібності по засвоєнню навчального матеріалу. Навчанням ОСОБА_7 цікавляться тільки бабуся та тато. Вони відповідально ставляться до виховання дитини в сім`ї, реагують на зауваження класного керівника, регулярно відвідують школу. Мати хлопчика контакту зі школою не підтримує, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.

Вказаним рішенням суду, стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 24.02.2025 року, складеного головним спеціалістом ВССДС УССУСП БМР на підставі звернення ОСОБА_2 від 18.02.2025 року вбачається, що будинок з адресою: АДРЕСА_2 , розміщений на 1 поверсі одно поверхового будинку та складається із двох кімнат, наявне опалення та гаряча вода (газовий котел), водопостачання. Умови проживання у вказаному будинку відповідають санітарно-гігієнічним нормам, будинок облаштований необхідними меблями та побутовою технікою. Для виховання та розвитку дитини створені необхідні умови, серед яких окреме спальне місце, робоче місце для навчання розвитку, шафа для речей, наявні речі по віку та сезону.

З відповіді Бучанського ліцею № 3 Бучанської міської ради Київської області від 21.04.2025 року за №01-17/52, наданої на адвокатський запит представника позивача адвоката Кумко О.Д. вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається у Бучанському ліцеї № 3 у 5-Д класі. Контакт з батьком учня підтримує класний керівник 5-Д класу та вирішує всі питання з батьком учня. Зі слів класного керівника мати ОСОБА_4 у ліцеї жодного разу не була, батьківські збори не відвідує, станом навчання та поведінкою сина не цікавиться.

З наданої представником позивача адвокатом Кумко О.Д. відповіді від КНП «Бучанський центр первинної медико-санітарної допомоги», наданої у на адвокатський запит останньої від 14.04.2025 року, встановлено, що декларація про вибір лікаря укладена батьком дитини ОСОБА_5 06.08.2021 р. За інформацією лікаря відомо, що з моменту укладення декларації по теперішній час, дитину ОСОБА_4 до медичного закладу супроводжували батько ОСОБА_6 разом із своєю матір`ю (бабусею дитини).

Матеріалами справи встановлено, що станом на день розгляду справи позивач та відповідач проживають окремо, кожен веде самостійне життя, що не заперечувалось сторонами.

Згідно з частинами 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до п. 6 Декларації прав дитини, затвердженої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку його особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року, заява N 2091/13, у справі "М. С. проти України" Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у спорі, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

За ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Що стосується вимоги позивача про встановлення юридичного факту, а саме, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області, дата видачі: 11 вересня 2001 року) самостійно виховує та утримує малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до ст.15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі N 201/5972/22 (провадження N 14-132цс23)).

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У цій справі позивач просить встановити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини, потребує дослідження й врахування інтересів дитини.

У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на викладене ця справа пов`язана з вирішенням спору про право, зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дитини.

Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане із встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (пункти 87-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі N 201/5972/22, провадження N 14-132цс23).

Визначена ч. 1 ст. 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання та утримання дитини.

Надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, однак жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини.

Саме по собі проживання матері окремо та проживання неповнолітнього сина разом з батьком не може розцінюватися, як самостійне виховання та утримання дитини її батьком без участі матері.

З матеріалів справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що матір дитини позбавлена фактичної змоги виконувати свої батьківські обов`язки.

При цьому, суд бере до уваги рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21.05.2024 року у справі №367/2676/24, відповідно до якого із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_9 повідомили суду, серед іншого, і те, що відповідачка сплачувала аліменти на утримання дитини, що з урахуванням викладеного, свідчить про факт утримання ОСОБА_3 своєї дитини, що в свою чергу спростовує викладені у позові обставини та заявлені відповідно ним вимоги, щодо самостійного утримання позивачем малолітнього ОСОБА_4 ..

Основним критерієм для фактичного визначення статусу одинокого батька є виховання та утримання дитини без участі матері. Отже, суду мають бути надані докази, які з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини.

Враховуючи закріплений в сімейному законодавстві принцип невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання та утриманні дитини, суд вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду для цілей визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" можливо коли особа самостійно виховує дитину з інших підстав, які прямо не визначені в ст. 23 вказаного закону та за умови, що такі підстави пов`язані із об`єктивною неможливістю іншим з батьків виконувати свої батьківські обов`язки, наприклад, тривала хвороба, зникнення безвісти до визнання судом безвісно відсутніми, перебування на тимчасово окупованій території, тощо.

У цій справі встановлено, що матір батьківських прав відносно малолітнього сина не позбавлена, жодних перешкод у спілкуванні з дитиною її колишній чоловік не здійснює, при можливості вона має безперешкодний доступ у спілкуванні з дитиною.

Наведене свідчить, що матір бере участь у вихованні дитини шляхом спілкування із нею, а тому не можна дійти висновку, що позивач самостійно, без будь-якої участі матері виховує та утримує дитину.

Обов`язок утримувати дитину покладено законом на її батьків (ст. 180 СК України).

На переконання суду у такій справі має бути доведено не лише відсутність участі у вихованні, а й в утриманні дитини, що визначено положеннями ст. 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку".

Докази на підтвердження обставин за яких мати дитини була б позбавлена можливості спілкування, виховання та утримання малолітнього сина суду не надано, мати дитини не позбавлена обов`язку щодо виховання та піклування про дитину, а тому, суд вважає, що відсутні підстави для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері.

З аналізу положень ст. 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" вбачається, що законодавець у пункті 4 ч. 1 наведеної норми встановив право на відстрочку від призову на військову службу для осіб, які самостійно виховують та утримують дитину за встановлених судом відповідних обставин для підтвердження такого факту, які можуть бути різними у різних життєвих ситуаціях, однак безумовно такі обставини мають бути об`єктивними, дійсними та непереборними, як то: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки з виховання та утримання дитини, у той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо.

У цій справі позивачем факту самостійного виховання та утримання дитини без участі матері не доведено, тому підстав для задоволення вказаних вимог немає.

При цьому слід звернути увагу, що приватно - правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі N 638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19)).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні поданого позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 76, 77, 81, 89, 263-265, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-285, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кумко Оксана Дмитрівна, до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області, код ЄДРПОУ 45379474, місцезнаходження за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Буча, бульвар Б.Хмельницького, будинок 5/5-А, поверх 3, каб.24,25.

Повне рішення виготовлено 26.02.2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий