Рішення № 134404221, 26.02.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/26712/25

Провадження № 2/161/1744/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:головуючого судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судового засідання Маєвської Х.Ю.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2025 року позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свій позов мотивує тим, що 11 листопада 2022 року між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем був укладений кредитний договір №3269957, у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. на строк 359 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 99 % на день. Позивач вказує, що за договором факторингу набув права вимоги за цим договором. Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 23835, 30 грн., яка складається з: 3000 - тіло кредиту; 20835, 30 грн. - відсотки, а також судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині заяви просив розглядати справу у його відсутності.

У судовому засіданні відповідач заявлені вимоги визнав частково в частині стягнення тіла кредиту. Щодо стягнення відсотків заперечував, оскільки 30 січня 2023 року ним було укладено контракт на проходження військової служби, а відтак такі підлягають списанню.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11 листопада 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3269957, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 99% на день. Договір був підписаний з використанням електронного підпису.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК».

28 листопада 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (зараз ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-77/23, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3269957 від 11 листопада 2022 року в розмірі 23835, 30 грн., яка складається з: 3000 - тіло кредиту; 20835, 30 грн. - відсотки.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов?язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення вищезазначених правових норм та умов договору позичальник своєчасно не повертає кредит, тобто порушує свої зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 3000 грн. слід задовольнити.

Разом з тим, позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредитного договору, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 20835, 30 грн., які нараховані за період з 11 листопада 2022 року по 06 листопада 2023 року.

Суд погоджується з доводами сторони відповідача про наявність у нього пільг, передбачених ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи з такого.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію військового квитка серії НОМЕР_2 та копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №31 від 30 січня 2026 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 з 30 січня 2023 року по 30 січня 2026 року проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України.

Враховуючи наведене, виходячи з положень ст. 3 «Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на відповідача поширюється дія даного Закону, тому cуд дійшов висновку про можливість застосування до даних правовідносин пільг, передбачених ст. 14 Закону.

Отже, за таких умов, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за відсотками за кредитним договором за період з 11 листопада 2022 року по 29 січня 2023 року, що становить 4776 грн. (3000 х 1, 99% х 80 днів).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення відсотків підлягає до задоволення частково у розмірі 4776 грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3269957 від 11 листопада 2022 рокупідлягають задоволенню частково у загальному розмірі 7776 грн. (3000 грн. тіло кредиту; 4776 грн. відсотки).

Крім того, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 790, 28 грн. судового збору (7776 грн. х 2422, 40 грн. / 23835, 30 грн.).

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №3269957 від 11 листопада 2022 рокув загальному розмірі 7776 (сім тисяч сімсот сімдесят шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати по справі, а саме: 790 (сімсот дев`яносто) грн. 28 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», адреса місцезнаходження: 04078, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ: 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення у повному обсязі складено 26 лютого 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій