Ухвала суду № 134403888, 26.02.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/220/26

Провадження № 2-з/513/1/26

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єлісєєва Надія Олексіївна, до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, Акціонерного товариства «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів електронних торгів та застосування наслідків недійсності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 -

у с т а н о в и в:

25 лютого 2026 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Єлісєєву Надію Олексіївну, звернувся до суду з вказаним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, Акціонерного товариства «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів електронних торгів та застосування наслідків недійсності, із заявою про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 6,197 га, кадастровий номер: 5124582400:01:001:0561, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням, обтяженням або зміною власника щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5124582400:01:001:0561; заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження, передачу в заставу/ іпотеку або іншим чином розпоряджатися вказаною земельною ділянкою до набранням рішенням суду у даній справі законної сили.

Вказану заяву обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість теперішньому власнику ОСОБА_2 , здійснити відчуження земельної ділянки на користь третіх осіб (продаж, дарування), або обтяжити її іпотекою, що унеможливить повернення майна у власність сім`ї позивача та змусить останнього ініціювати нові судові процеси проти «добросовісних набувачів».

Розгляд заяви про забезпечення позову проводиться у порядку ч.1 ст. 153 ЦПК України без виклику сторін.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, а також вивчивши додані до заяви письмові докази, якими вона обґрунтовується, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У ч. 10 ст. 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Разом з тим, суд бере до уваги і положення постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено наступне: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчуючись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувавши обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21).

Отже, забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання недійсними результатів електронних торгів та застосування наслідків недійсності, а саме: визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна земельної ділянки загальною площею 6,197 га, кадастровий номер 5124582400:01:001:0561, за адресою: Одеська область, Саратський район, Мирнопільська сільська рада, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проведені 06 січня 2026 року, результати яких оформлено протоколом про результати земельних торгів № LАЕ001-UA-20251201-85322 від 06 січня 2026 року, а також застосувати наслідки недійсності:

- визнати недійсним протокол про результати земельних торгів № LАЕ001-UA-20251201-85322 від 06 січня 2026 року, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 5124582400:01:001:0561;

- визнати недійсним акт про проведені торги від 06 січня 2026 року, складеним приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності, на підставі якого земельна ділянка з кадастровим номером 5124582400:01:001:0561, зареєстрована за ОСОБА_2 .

В порядку забезпечення позову представник позивача адвокат Єлісєєва Н.О. вважає необхідним накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 6,197 га, кадастровий номер: 5124582400:01:001:0561, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням, обтяженням або зміною власника щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5124582400:01:001:0561; заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження, передачу в заставу/іпотеку або іншим чином розпоряджатися вказаною земельною ділянкою до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись із заявою про забезпечення позову вказує на те, що торги із реалізації належного його майна проведені із грубим порушенням, зокрема не повідомлено боржника про вчинення виконавчих дій, спірне майно реалізовано за ціною яка є значно нижчою, порушено права співвласника.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22 за заявою щодо забезпечення позову про визнання недійсними електронного аукціону (торгів) з реалізації арештованого майна до подання позовної заяви, у якій заявник просив вжити заходи забезпечення шляхом: 1) зупинення реалізації арештованого майна; 2) заборони відповідачу-1 проводити розрахунки та здійснювати оплату за нежитлову будівлю на електронному аукціоні (торгах); 3) заборони відповідачам та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на оформлення результатів торгів, складання, підписання, надсилання протоколів та актів про торги; 4) заборони будь-яким особам (державним реєстраторам на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів) і органам (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним виконавцям, приватним виконавцям, ДП "Сетам" і відповідачу вчиняти будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо продажу, відчуження будь-яким іншим способом, у тому числі шляхом дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-яких обтяжень, передачу в іпотеку тощо, будь-якого іншого обтяження, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів стосовно нежитлової будівлі, наголошено, що норма пункту 6 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу майна, проте із застереженням - якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту.

Отже, у спорах про визнання недійсним електронного аукціону (торгів) з реалізації майна в межах виконавчого провадження такий захід забезпечення позову як заборона здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження (розпорядження) майном заборона державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи, фактично направлений на зупинення продажу (реалізації) арештованого майна, що відповідає положенням пункту 5 ч.1 ст.150 ЦПК України, що фактично є зупиненням продажу майна, оскільки перешкоджають його завершальній стадії - переходу права власності до переможця та видачі правовстановлюючого документу на придбане майно.

Тлумачення пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України, свідчить, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення з заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (у тому числі, й у разі, коли заяву про забезпечення позову подано разом з позовною заявою).

Позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру про визнання недійсними електронних торгів, та не зазначав, що має намір звертатись до суду із позовом про виключення майна з опису і про зняття з нього арешту тощо.

ОСОБА_1 до позовної заяви долучено протокол проведення електронних торгів від 06 січня 2026 року, згідно до якого визначено переможця торгів та встановлена дата, до якої переможець електронного аукціону повинен повністю сплатити ціну лота - до 27 січня 2026 року.

Разом з тим, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 року 910/11409/24, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 (провадження № 61-158сво21).

Також у пункті 40 постанови Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 918/792/21 зазначено таке: "40. Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту (див. пункт 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 у справі № 910/12525/20)".

Отже, враховуючи предмет позову і зміст позовних вимог так, як вони сформульовані позивачем, обраний захід забезпечення позову не є пропорційним та співмірним заявленим позовним вимогам і його застосування, на думку суду, призведе до порушення прав інших осіб.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, суд, дійшов висновку про те, що заявником не подано доказів того, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а також відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на вимоги п.5 ч.1 ст.150 ЦПК України.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, то, в силу приписів ст.154 ЦПК України підстави у застосуванні зустрічного забезпечення також відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 249, 353 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єлісєєва Надія Олексіївна, до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, Акціонерного товариства «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів електронних торгів та застосування наслідків недійсності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26 лютого 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова