Ухвала суду № 13440378, 12.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13913/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Василенка Я.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Пшегарницькій І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2010 року у справі за позовом дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києві з адміністративним позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000064120/0 від 11.02.2010 року; № 0000064120/1 від 07.05.2010 року; № 0000064120/2 від 08.07.2010 року; № 000064120/0 від 11.02.2010 року; № 0001894120/1 від 07.05.2010 року; № 0002324120/1 від 08.07.2010 року; № 0002324120/2 від 09.07.2010 року; № 0000064120/3 від 24.09.2010 року; № 0002324120/3 від 24.09.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2010 року позовні вимоги задоволенні.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не повністю відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП провела планову виїзну перевірку ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 21.01.2010 року №28/41-20/30019775.

На підставі висновків даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000064120/0 від 11.02.2010 року; № 0000064120/1 від 07.05.2010 року; № 0000064120/2 від 08.07.2010 року; № 000064120/0 від 11.02.2010 року; № 0001894120/1 від 07.05.2010 року; № 0002324120/1 від 08.07.2010 року; № 0002324120/2 від 09.07.2010 року; № 0000064120/3 від 24.09.2010 року; № 0002324120/3 від 24.09.2010 року.

Актом перевірки встановлено, що ДК «Укргазвидобування»порушено вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.З ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон) щодо віднесення до складу валових витрат за перевіряємий період по операціях з придбання баритового концентрату у ТОВ «Завод технологічних ліній»та в порушення пп.7.4.1, 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України «Про ПДВ») включили до складу податкового кредиту 6 095 880 грн. ПДВ. Крім того, в акті перевірки зроблено висновок, що угоди укладені між позивачем та ТОВ «Завод технологічних ліній»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

ДК «Укргазвидобування»оголосила про проведення відкритих торгів (Оголошення за №10066308 було опубліковане у Віснику державних закупівель №10 (134) від 10.03.2008 року, предмет закупівлі - елементи, кислоти та основи неорганічні (баритовий концентрат) та Оголошення за № 04907 було опубліковане у Віснику державних закупівель № 7(343) від 16.02.2009 р., предмет закупівлі - продукти хімічні неорганічні основні (баритовий концентрат) лот №1- Баритовий концентрат; лот №2-Баритовий концентрат.) та обрала переможця з числа учасників які подали свої тендерні пропозиції.

За результатами тендеру між позивачем та ТОВ «Завод технологічних ліній» укладено наступні договори від 16.05.2008 року № УГВ 8412/11-08 про постачання баритового концентрату. У відповідності до додаткової угоди №1 від 22.11.2008 року до договору від 16.05.2008 року № УГВ 8412/11-08, сторони дійшли згоди продовжити строк дії останнього до 31.03.2009 року.

26.03.2009 року між позивачем та ТОВ «Завод технологічних ліній»укладено Додаткову угоду до договору від 16.05.2008 року № УГВ 8412/11-08, якою узгоджено зміни умов оплати

Згідно Угоди від 29.04.2009 року про розірвання договору № УГВ 8412 /11-08 від 16.05.2008 року продавець і замовник дійшли згоди розірвати договір № УГВ 8412/11-08.

17.04.2009 року між позивачем та ТОВ «Завод технологічних ліній»укладено Договір №УГВ 10365/11-08 про постачання баритового концентрату.

Апелянт в своїй скарзі посилається на фіктивний характер договорів № УГВ 8412/11-08 від 16.05.2008 року та № УГВ 10365/11-08 від 17.04.2009 року. Судова колегія не може погодитися з такими доводами податкового органу, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року, яке набрало законної сили, ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору № УГВ 8412 /11-08 від 16.05.2008 року.

Виходячи з положень ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній... справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 2 ст. 255 КАС України - обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За таких обставин апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність угод, оскільки підстави для визнання їх недійсними спростовані судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Таким чином, позивачем при проведені процедури закупівлі баритового концентрату та при укладанні договорів із переможцем торгів ТОВ «Завод технологічних ліній»були дотримані вимоги діючого законодавства та тендерного законодавства, а отже, позивач є добросовісним набувачем товару, отриманого на підставі договорів № УГВ 8412/11-08 від 16.05.2008 року та № УГВ 10365/11-08 від 17.04.2009 року.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності (пп. 5.1 ст.5 Закону).

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше: або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг (пп. 11.2.1 п.11.2. ст.11 Закону)).

Отже, апеляційна інстанція знаходить безпідставними твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, на підставі нікчемної угоди.

Згідно вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з положень п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»визначається два випадки неможливості включення сплачених(нарахованих) сум податку до податкового кредиту звітного періоду: якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника; у разі не підтвердження суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону). При цьому, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, лише у випадку не підтвердження податкового кредиту, зазначеними пп. 7.2.6 документами.

Таким чином, колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що позивач правомірно відніс витрати на придбання товарів за договорами № УГВ 8412/11-08 від 16.05.2008 року та № УГВ 10365/11-08 від 17.04.2009 року у сумі 30 479 399,00 грн. до валових витрат та скористався податковим кредитом у сумі 6 123766,00 грн.

Щодо зазначення податковою інспекцією в акті перевірки, що угоди, укладені між ТОВ «Атлант-Сервіс груп»і ТОВ з II «ПЕТпласт», а в подальшому між ТОВ з II «ПЕТпласт»і ДК «Укргазвидобування»вчинені без наміру створення правових наслідків, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України є нікчемними, необхідно відмітити слідуюче.

Між позивачем та ТОВ з іноземними інвестиціями «ПЕТпласт»укладені договори БУ №351/013-07 від 19.07.2007 року та БУ № 505/013-08 від 23.09.2008 року на проведення проектних робіт по підсиленню конструкційних будівель та споруд БУ «Укрбургаз».

У відповідності до актів виконаних робіт до договору № 351/013-07 від 30.12.2007 року; №351/013-07 від 19.07.2007 року; № БУ 505/013 від 30.09.2008 року; № БУ 505/013 від 04.11.2008 року.

В акті перевірки зазначається, що ТОВ з ІІ «ПЕТпласт»з питань правових відносин з ТОВ «Атлант-Сервіс груп»за період грудень 2007 року - грудень 2008 року, встановлено, що ТОВ з II «ПЕТ пласт»укладено з ТОВ «Атлант-Сервіс груп»договори від 18.11.2007 року № 18.11 та від 10.07.2008 року № 10.07, предметом яких є виготовлення проекту та постачання насосів. На підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Атлант-Сервіс груп»(м. Київ), ТОВ II «ПЕТ пласт»включили до складу податкового кредиту 20 046,33 грн. ПДВ по вказаних договорах. Крім того, зазначено, що фактично згідно з податковою звітністю у ТОВ «Атлант-Сервіс груп»відсутні трудові ресурси, основні фонди, виробниче, транспортне і торгівельне обладнання, а також сировина і матеріали для здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи також вбачається, що ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва листом від 04.03.2009 року № 796/26-152 повідомили, що у провадженні ГСУ МВС України перебуває кримінальна справа № 24-1 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Досудовим слідством у справі встановлено, що ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленими особами у грудні 2007 року, з метою прикриття незаконної діяльності, створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі і ТОВ «Атлант-Сервіс груп».

Допитані у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 показали, що за грошову винагороду підписали реєстраційні документи зазначеного товариства, з метою мінімізації доходів реально діючих підприємств, після чого жодного відношення до діяльності ТОВ «Атлант-Сервіс груп»не мали, податкову звітність не готували та до органів податкової служби не подавали, хто дійсно працював на вказаному підприємстві, їм нічого невідомо, жодних угод не укладали, договорів та первинних документів не складали, не підписували та нікому не видавали, управління підприємством здійснювалося невідомими особами всупереч волевиявленню ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

З матеріалів справи також слідує, що у грудні 2008 року Господарський суд м. Києва визнав ТОВ «Атлант-Сервіс груп»банкрутом. У вересні 2009 року СВ ПМ ДШ Голосіївського р-ну м. Києва відносно посадових осіб ТОВ «Атлант-Сервіс груп»було порушено кримінальну справу № 71-00158 за фактом підроблення документів, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 366 КК України.

Укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо).

За таких обставин ДК «Укргазвидобування»не може нести відповідальність за зобовязаннями, в яких вони не приймали участі, та при укладенні вищезазначених договорів позивач є належним набувачем, а тому висновки, викладені в акті перевірки, є неправомірними, а донараховані зобовязання незаконними. Наведене, в свою чергу, свідчить про незаконність податкового повідомлення-рішення № 000064120/0 від 11.02.2010 року.

Слід зауважити, що Закон України «Про ПДВ» не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит. Положення п. 1.8 ст. 1 даного Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 29.10.2010 року № 21-14а10.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

За ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 17.01.2011 року.