Рішення № 134400512, 26.02.2026, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/40/26

Провадження №2/713/252/26

РІШЕННЯ

іменем України

26.02.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Мілоан» Остапченко О.В. звернулася в суд з позовом ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

У позові вказувала, що 05.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом введення одноразового ідентифікатора укладено договір про споживчий кредит, за умовами якого: сума кредиту - 25000,00 грн; строк - 345 днів; денна процентна ставка - 0,93%; комісія за надання кредиту - 3125,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,5% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) - 77000,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду).

Факт перерахування коштів за договором №8356804 від 05.12.2024 підтверджується довідкою №7/11476 від 03.06.2025, з якої вбачається, що 05.12.2024 платником ТОВ «Мілоан» було перераховано 25000,00 грн на картку № НОМЕР_1 .

У зв`язку з порушеннями зобов`язань заборгованість за договором №8356804 становить 61000,00 грн і складається з: 25000,00 грн - заборгованість за кредитом; 28000,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування; 8000,00 грн - сума заборгованості за пенею (штрафами).

Відповідач прострочила виконання зобов`язання з 19.02.2025, відтак період, який підлягає обрахунку інфляційних витрат становить: 19.02.2025- 01.10.2025 і складає: 61000,00 x 1.03950498 - 61000,00 = 2409,80 гривень.

Загальна сума заборгованості відповідачки з інфляційним збільшенням за договором №8356804 становить 63409,80 гривень.

Просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованість за договором №8356804 від 05.12.2024 у розмірі 63409,80 грн, з яких: 25000,00 грн - заборгованість за кредитом; 28000,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування; 8000,00 грн - сума заборгованості за пенею (штрафами); 2409,80 грн - сума інфляційного збільшення, а також судові витрати у розмірі 12662,40 гривень.

У судове засідання представник позивача Остапченко О.В. не з`явилася, бувши повідомленою про місце, день та годину слухання справи належним чином. У позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

До початку судового розгляду справи по суті надіслала через систему «Електронний суд» відповідь на відзив на позов, у якій зазначила, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті позивача в мережі Інтернет та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», та після здійснення акцепту позичальником оферти Товариства, Товариство наклало на оригінал Договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал Договору був завантажений в Особистий кабінет Клієнта.

Тобто договір про споживчий кредит №8356804 підписано лише після волевиявлення та активних дій відповідачки, спрямованих на підписання договору та отримання кредитних коштів.

Відповідачкою неодноразово здійснювались погашення заборгованості, а саме: 22.12.2024, 05.01.2025, 07.01.2025, 21.01.2025, 07.02.2025.

Погашення кредитної заборгованості було б неможливим, якби кредитний договір не укладався і грошові кошти на його виконання не були б отримані відповідачкою.

У даному конкретному випадку нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит є правомірними та підлягають сплаті боржником.

Відповідачка, підписавши договір та отримавши кредитні кошти, підтвердила свою згоду з усіма його умовами, у тому числі щодо сплати комісії. Факт отримання грошових коштів та користування ними свідчить про прийняття умов договору в повному обсязі.

Комісія за обслуговування кредиту не є штрафною санкцією чи прихованою формою відповідальності. Вона є складовою плати за фінансову послугу, що включає дії кредитодавця з адміністрування договору, обліку заборгованості, інформаційного супроводу та інших операцій, пов`язаних із виконанням кредитного договору.

Відповідачкою не доведено: що інформація про комісію не була надана до укладення договору; що її розмір визначений нечітко або змінювався в односторонньому порядку; що така умова прямо заборонена законом.

Жодна норма чинного законодавства не встановлює нікчемність умови про сплату комісії за обслуговування кредиту як такої. Сам по собі факт встановлення комісії не свідчить про порушення прав споживача.

Фактично доводи відповідачки спрямовані на односторонню відмову від виконання погодженого грошового зобов`язання та зменшення розміру заборгованості.

Оскільки умова про сплату комісії погоджена сторонами, її розмір та порядок нарахування визначені договором, закон не містить прямої заборони на встановлення такої плати, відповідачка користувалася кредитними коштами, нарахування комісії за обслуговування кредиту є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Просила залишити без задоволення вимоги відповідачки, позов задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, належно повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомила.

До початку судового розгляду справи по суті представник відповідачки адвокат Кравинська Ю.В. надіслала через систему «Електронний суд» відзив на позов, у якому зазначила, що відсутні докази укладання між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №8356804 від 05.12.2024 у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З доданих до позовної заяви електронних доказів укладання між кредитором та відповідачкою договору про споживчий кредит №8356804 від 05.12.2024 неможливо встановити обставини щодо укладення зазначеного договору в електронній формі та його підписання в електронній формі за допомогою електронного підпису, в тому числі одноразовим ідентифікатором, зокрема дійсних доказів передачі кредитором відповідачці засобом зв`язку, вказаним ним під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Мілоан», одноразового ідентифікатора 968319 та доказів отримання відповідачкою зазначеної алфавітно-цифрової послідовності.

Одноразовий ідентифікатор 968319 зазначений лише на титульній сторінці самого договору. Натомість повністю відсутні будь-які позначення підписання з боку будь-якої зі сторін додатку №1 до Договору (графіку платежів) та додатків 2 і 3.

Тобто договір про споживчий кредит №8356804 від 05.12.2024 містить лише формально ознаки підписання електронним цифровим підписом сторонами.

Жодних відомостей з урахуванням вимог ч.2 ст.78 ЦПК України щодо підписання відповідачкою вказаного договору матеріали даної справи не містять, оскільки (окрім зазначених вище невідповідностей) також не містять відомостей щодо логування дій відповідачки у інформаційно-комунікаційній системі відповідного кредиторів у вигляді електронного доказу - log-файлу з інформаційно-комунікаційної системи тощо.

Якщо суд вважатиме укладеним на наданих позивачем умовах договору про споживчий кредит №8356804 від 05.12.2024, то категорично заперечують щодо вимог про стягнення заборгованості за пенею (штрафами) - 8000,00 грн, втрат від інфляції (інфляційне збільшення) - 2409,80 грн, оскільки їх нарахування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Також, якщо суд вважатиме укладеним на наданих позивачем умовах договору про споживчий кредит №8356804 від 05.12.2024, то категорично заперечують щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 28000,00 грн, оскільки вимоги договору про стягнення комісії є нікчемними відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Позивачем було нараховано, а відповідачкою сплачено комісію у загальному розмірі 13625,00 грн, а саме: 22.12.2024 - сплата комісії за надання кредиту 3125,00 грн; 05.01.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту 1900,00 грн; 07.01.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту 1600,00 грн; 21.01.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту 3500,00 грн; 07.02.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту 3500,00 гривень.

Наслідком недійсності нікчемної умови щодо нарахування та списання з відповідачки комісії має бути зменшення суми заборгованості відповідачки перед позивачем на суму коштів, яка незаконно була нарахована та списана в якості комісії - 13625,00 гривень.

Таким чином сума, яка може стягуватись з відповідачки за договором про споживчий кредит №8356804 від 05.12.2024 не має перевищувати 11375,00 грн суми основного боргу, в іншій частині вимог позивачу просять відмовити в позові.

Окрім пропорційного зменшення витрат позивача на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, окремо висловлюють також заперечення них, які полягають в тому, що сума витрат правової допомоги за складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду у даній справі є необґрунтованою і за даних обставин значно завищеною.

За даних обставин справи вважають справедливою суму послуг правової допомоги, яку може бути стягнуто з відповідачки на користь позивача 2000,00 грн, які підлягають зменшенню пропорційно задоволеним вимогам.

На виконання норм п.8 ч.3 ст.178 ЦПК України вказують, що залишають за собою право заявити про розподіл судових витрат в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.

Просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

А у разі, якщо суд вважатиме доведеними визначені позивачем обставини укладання кредитного договору і факт його укладання на умовах, які заявляються, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині, що перевищує заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 11375,00 грн, що вирахувано зменшенням на суму незаконно стягнутої з відповідачки комісії, та відмовити у задоволенні заявлених вимог за комісією за обслуговування кредиту 28000,00 грн, за пенею (штрафами) 8000,00 грн, втратами від інфляції (інфляційним збільшенням) 2409,80 грн.

Розглянути дану справу за відсутності відповідачки та її представника.

Ухвалою суду від 30.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначеного судовий розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 30.01.2026 за клопотанням представника позивача витребувано з АТ «ПУМБ» (код ЄДРПОУ: 14282829, юридична адреса: вул. Андріївська, 4, м. Київ): інформацію, чи емітована платіжна карта № НОМЕР_1 , на яку були перераховані кредитні кошти на ім`я відповідачки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 за період з 05.12.2024 до 08.12.2024; інформацію, чи міститься у анкетних даних ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 номер телефону « НОМЕР_3 » та відомості про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за 05.12.2024.

Ухвала виконана 13.02.2026.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідачки, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ТОВ «Мілоан» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

На підтвердження позовних вимог представником позивача надано такі докази:

копію листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» №7/11476 від 03.06.2025, яким ТОВ «Мілоан» повідомлено, що 05.12.2024 на ім`я ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 25000,00 грн, карта № НОМЕР_1 ;

копію договору про споживчий кредит №8356804 від 05.12.2024 з додатками до нього, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит у розмірі 25000,00 грн, строк кредитування 345 днів, а позичальник зобов`язалася повернути кошти та сплатити відсотки у розмірі 0,93% на день та комісію у розмірі: 3125,00 грн за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 12,5% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1 договору); комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) - 77000,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду) (п.1.5.2 договору), а також штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зі сплати платежів за договором (п.4.1 договору). Договір укладений в електронному вигляді та містить надпис, що підписаний ОСОБА_1 05.12.2024 о 14.47 год. одноразовим ідентифікатором 968319;

копію платіжного доручення №144082912 від 05.12.2024, згідно якого - ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 кошти в сумі 25000,00 грн згідно договору №8356804;

копію відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан», згідно якої - за період строку кредитування з 05.12.2024 до 22.05.2025 нараховувалися комісія за надання кредиту та комісія за обслуговування кредиту, а також штраф згідно п.4.1 договору, а також відображено сплату комісії, зокрема: 22.12.2024 - сплата комісії за надання кредиту 3125,00 грн; 05.01.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту 1900,00 грн; 07.01.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту 1600,00 грн; 21.01.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту 3500,00 грн; 07.02.2025 - сплата нестандартної комісії за обслуговування кредиту 3500,00 грн;

копію хронології вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину №8356804 від 05.12.2024.

З витребуваної за клопотання представника позивача у АТ «ПУМБ» інформації за №КНО-07.8.5/2306БТ від 13.02.2026 вбачається, що: у Банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_4 до рахунку № НОМЕР_5 y гривні. У Банку за ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_6 ) закріплений фінансовий номер телефону: НОМЕР_7 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_4 за 05.12.2024 p. У анкеті ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_2 ) вказано номер телефону НОМЕР_7 .

Також надано виписку по рахунку № НОМЕР_8 у гривні, карта № НОМЕР_4 , у якій відображене надходження 05.12.2024 коштів у сумі 25 000,00 гривень.

Невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення кредитора - ТОВ «Споживчий центр» з даним позовом до суду.

На підтвердження заперечень проти позову відповідачка та її представник доказів суду не надали.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Мілоан» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10 ЗУ «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.

У статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З наданих позивачем та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що:

05.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8356804, в електронному вигляді та підписаний одноразовим ідентифікатором 968319, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 25000,00 грн на строк кредитування 345 днів та зобов`язалася повернути кошти та сплатити відсотки у розмірі 0,93% на день та комісію у розмірі: 3125,00 грн за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 12,5% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1 договору); комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) - 77000,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду) (п.1.5.2 договору), а також штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зі сплати платежів за договором (п.4.1 договору);

05.12.2024 ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» № НОМЕР_8 , карта № НОМЕР_4 кошти в сумі 25000,00 грн;

ОСОБА_1 не виконувала умов кредитного договору №8356804 від 05.12.2024, внаслідок чого її заборгованість становить у розмірі 63409,80 грн, з яких:

25000,00 грн - заборгованість за кредитом;

28000,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування;

8000,00 грн - сума заборгованості за пенею (штрафами);

2409,80 грн - інфляційних витрат.

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлений ним строки не виконала, то з неї підлягає стягненню на користь ТОВ «Мілоан» заборгованість у розмірі 25000,00 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №8356804 вбачається, що за період з 05.12.2024 до 22.05.2025 нараховано заборгованість з комісії за обслуговування кредиту у розмірі 28000,00 гривень.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Умовами кредитного договору встановлено, що комісія за надання кредиту становить 3125,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,5% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1 договору), а комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) - 77000,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду) (п.1.5.2 договору).

Враховуючи, що відповідачці встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пунктів 1.5.1 та 1.5.2 кредитного договору №8356804 від 05.12.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту та за обслуговування кредиту є нікчемними.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 28000,00 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Тому підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором сплачені відповідачкою кошти на погашення заборгованості у сумі 13625,00 грн, а саме:

22.12.2024 - сплачена комісія за надання кредиту 3125,00 грн;

05.01.2025 - сплачена нестандартна комісія за обслуговування кредиту 1900,00 грн;

07.01.2025 - сплачена нестандартна комісія за обслуговування кредиту 1600,00 грн;

21.01.2025 - сплачена нестандартна комісія за обслуговування кредиту 3500,00 грн;

07.02.2025 - сплачена нестандартна комісія за обслуговування кредиту 3500,00 грн.

Щодо вимог про стягнення неустойки суд зазначає таке.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Умовами п.4.1 кредитного договору №8356804 від 05.12.2024 встановлено, що неустойка у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зі сплати платежів за договором.

Позивачем нараховано неустойку у розмірі 8000,00 грн, що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 8000,00 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З цих же підстав не підлягає задоволенню вимога про стягнення 2409,80 грн інфляційних витрат.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню із стягненням з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 11375,00 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що згідно платіжної інструкції №276 від 19.12.2025, позивачем при зверненні з даним позовом до суду через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 434,58 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (17,94% від заявленого позову).

До позову не додано попереднього розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, детального розрахунку таких витрат, акту приймання-передачі наданих послуг, платіжної інструкції чи іншого фінансового документу, який би підтверджував сплату позивачем на користь адвоката Остапченко О.В. витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 10000,00 гривень.

Тому правових підстав для стягнення даних витрат з відповідачки на користь позивачки суд не знаходить.

На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованість за кредитним договором №8356804 від 05.12.2024 у розмірі 11375,00 грн (одинадцять тисяч триста сімдесят п`ять гривень 00 коп.), які є заборгованістю за кредитом, а також судовий збір у розмірі 434,58 грн (чотириста тридцять чотири гривні 58 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», юридична адреса: вул. Багговутівська, 17-21, м. Київ, код ЄДРПОУ: 40484607.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Іван ПИЛИП`ЮК