Ухвала суду № 134395243, 25.02.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/179/25

25 лютого 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 її захисника адвоката ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх представників адвоката ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони захисту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про надання судового доручення та долучення доказів,

в с т а н о в и в :

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням про доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент.

У клопотанні зазначено, що в матеріалах кримінального провадження наявні суперечності між висновками судових експертиз щодо місця наїзду на пішохода, моменту виникнення небезпеки для руху та наявності у водія технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, один із експертних висновків виходить із того, що небезпека для руху виникла з моменту появи пішохода в полі зору водія, у зв`язку з чим зроблено висновок про можливість запобігти наїзду шляхом екстреного гальмування. Водночас інші експертні дослідження вказують, що небезпека для руху виникла в момент вибігання пішохода на проїзну частину, а за таких вихідних даних водій не мав технічної можливості уникнути наїзду.

Захисник також посилається на показання свідків та матеріали огляду місця події, які не дозволяють однозначно встановити метричне та кутове розташування транспортного засобу в момент наїзду, а також точне місце зіткнення. У зв`язку з цим сторона захисту вважає за необхідне відтворити обстановку та обставини події з метою уточнення фактичних даних.

Посилаючись на ч. 1 ст. 240 КПК України, захисник просить доручити органу досудового розслідування провести слідчий експеримент за участю обвинуваченої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10 , із використанням автомобіля BMW X3, безпосередньо на ділянці дороги, де сталася ДТП, з метою встановлення розташування автомобіля відносно елементів проїзної частини в момент наїзду, точного місця наїзду та характеру (темпу) руху пішохода перед подією.

Крім того, захисник обвинуваченої ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів кримінального провадження додаткових доказів на підтвердження позиції сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У клопотанні зазначено, що відповідно до ст. 84, 85, 91, 93, 99, 101, 242 КПК України сторони кримінального провадження мають право збирати та подавати докази, зокрема документи, висновки експертів і матеріали відеозапису, які можуть підтверджувати або спростовувати обставини, що підлягають доказуванню.

Захисник просить долучити до справи копії супровідних листів та висновків експертів Львівського НДІСЕ від 19.09.2025 року № 3707-Е та Тернопільського відділення Київського НДІСЕ від 03.12.2025 року № 855/25-22, отриманих під час судового розгляду, а також відеозапис від 06.10.2025 року на електронному носії.

За твердженням сторони захисту, у зазначених експертних висновках містяться дані про те, що небезпека для руху водію автомобіля BMW X3 виникла в момент вибігання пішохода на проїзну частину, а за заданих вихідних даних водій не мав технічної можливості уникнути наїзду шляхом своєчасного гальмування. Крім того, відеозапис, виконаний із використанням аналогічного автомобіля BMW X3 з положенням сидіння, зафіксованим після ДТП, на думку захисту, підтверджує можливість свідка ОСОБА_10 безперешкодно зайняти місце водія та керувати транспортним засобом у відповідному положенні.

Захисник зазначає, що додаткові матеріали відкриті сторонам у порядку ч. 11 ст. 290 КПК України, та просить суд долучити їх до матеріалів кримінального провадження як докази на підтвердження позиції захисту.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_4 підтримали доводи заявлених клопотань просили їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення заявленого клопотання.

Зазначила, що доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент за участю обвинуваченої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10 на даній стадії судового розгляду є недоцільним та необґрунтованим.

Прокурор звернула увагу суду на те, що кримінальне провадження тривалий час перебуває на розгляді суду, сторонам повністю відкриті матеріали досудового розслідування, досліджено значний обсяг доказів, у тому числі висновки експертів та показання свідків. За таких обставин проведення слідчого експерименту із залученням обвинуваченої та її чоловіка, які обізнані зі змістом доказів сторони обвинувачення, може поставити під сумнів об`єктивність отриманих результатів.

На думку прокурора, існує ризик формування вихідних даних для відтворення обстановки події з урахуванням уже відомих матеріалів справи, що може призвести до спотворення фактичних обставин та вплинути на подальші експертні висновки. Прокурор зазначила, що слідчий експеримент у такому випадку не матиме належної доказової цінності, а його результати можуть бути спрямовані на підтвердження версії сторони захисту щодо технічної неможливості уникнення ДТП та перекладення відповідальності на потерпілу.

Крім того, прокурор зазначила, що 21 листопада 2024 року під час досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_4 подала письмову заяву про відмову від участі у проведенні слідчого експерименту. Таким чином, сторона захисту, маючи можливість ініціювати та взяти участь у проведенні відповідної слідчої (розшукової) дії на стадії досудового розслідування, фактично відмовилась від її проведення.

На думку прокурора, повторне ініціювання проведення слідчого експерименту вже на стадії судового розгляду, після дослідження значної частини доказів та за наявності повної обізнаності сторони захисту зі змістом матеріалів провадження, свідчить про відсутність об`єктивної необхідності у такій слідчій дії та спрямоване на зміну процесуальної позиції захисту.

З огляду на викладене прокурор просила відмовити у задоволенні клопотання.

Щодо клопотання про долучення додаткових доказів прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти його задоволення.

Прокурор зазначила, що подані стороною захисту копії висновків експертів Львівського НДІСЕ від 19.09.2025 № 3707-Е та Тернопільського відділення Київського НДІСЕ від 03.12.2025 № 855/25-22, а також відеозапис від 06.10.2025 не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у розумінні ст. 84, 86, 99, 101 КПК України.

На думку прокурора, зазначені експертні висновки отримані не у порядку, передбаченому КПК України, оскільки вони не були призначені у встановленому процесуальному порядку слідчим, прокурором або судом, а виконані за ініціативою сторони захисту поза межами передбаченої законом процедури, що ставить під сумнів їх допустимість як доказів. Крім того, прокурор вказала, що відеозапис від 06.10.2025 року створений стороною захисту самостійно, без дотримання процесуального порядку фіксації доказів, без участі сторони обвинувачення та без забезпечення незмінності умов його проведення. За таких обставин, на думку прокурора, неможливо перевірити достовірність відтворених на ньому умов та відповідність їх фактичним обставинам події. Прокурор також зазначила, що подані матеріали фактично спрямовані на формування нової версії захисту після тривалого судового розгляду та дослідження доказів сторони обвинувачення. З огляду на викладене прокурор просила відмовити у задоволенні клопотання про долучення зазначених матеріалів до справи.

Потерпілі та їх представники у судовому засіданні погодились з доводами прокурора просили суд відмовити у задоволенні клопотань сторони захисту, як в частині проведення слідчого експерименту, так і долучення доказів.

Суд вислухавши учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання та подані прокурором заперечення, приходить до наступних висновків.

В частині клопотання про проведення слідчого експерименту.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України слідчий експеримент є слідчою (розшуковою) дією, що проводиться з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 333 КПК України під час судового розгляду суд має право доручити проведення слідчої (розшукової) дії лише у разі необхідності встановлення або перевірки обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, та якщо такі обставини не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом.

У судовому засіданні захисник та обвинувачена не надали суду переконливих пояснень щодо причин незаявлення відповідного клопотання на стадії досудового розслідування.

Захисник пояснив, що обвинувачена, реалізуючи право, гарантоване ст. 63 Конституції України, відмовлялася від надання показань під час досудового розслідування, а тому логічно відмовилась і від участі у проведенні слідчого експерименту.

Суд не ставить під сумнів право особи не свідчити проти себе та своїх близьких. Разом з тим, реалізація цього права є проявом обраної стороною захисту процесуальної тактики та не може слугувати підставою для відкладення ініціювання відповідних процесуальних дій без об`єктивних причин.

Відповідно до засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження (ст. 22, 26 КПК України) сторони є вільними у використанні наданих їм процесуальних прав, однак несуть ризик настання процесуальних наслідків обраної поведінки. Обставини, на які сторона захисту посилається у клопотанні, зокрема щодо фактичного перебування за кермом іншої особи, не є новими або такими, що стали відомі лише під час судового розгляду. Обвинувачена та її чоловік як безпосередні учасники події володіли цією інформацією з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди.

Незважаючи на це, під час досудового розслідування такі обставини не заявлялися, відповідні клопотання не подавалися, а навпаки 21 листопада 2024 року обвинувачена письмово відмовилась від участі у проведенні слідчого експерименту.

Лише під час судового розгляду вперше була озвучена версія про те, що транспортним засобом керувала інша особа. За таких обставин заявлене клопотання об`єктивно пов`язане зі зміною процесуальної позиції сторони захисту.

Суд звертає увагу, що доручення проведення слідчої (розшукової) дії на стадії судового розгляду є винятковим процесуальним інструментом, застосування якого можливе лише за наявності об`єктивної необхідності та неможливості встановлення відповідних обставин іншим шляхом. Судом встановлено, що наведені стороною захисту доводи стосуються переоцінки наявних доказів та формування альтернативної версії події, що підлягає перевірці та оцінці судом під час ухвалення вироку, а не шляхом повторного ініціювання слідчих дій.

Крім того, кримінальне провадження перебуває на завершальній стадії судового розгляду: досліджено докази, допитано обвинувачену та свідків. За відсутності нових обставин, які об`єктивно не могли бути заявлені раніше, проведення слідчого експерименту на цьому етапі суперечило б принципам розумності строків судового розгляду та процесуальної економії.

За таких обставин суд доходить висновку, що підстав, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК України, для доручення органу досудового розслідування проведення слідчого експерименту не встановлено, у зв`язку з чим клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

В частині долучення доказів сторони захисту слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 84, 93 КПК України сторони кримінального провадження мають право подавати суду докази.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

Статтею 89 КПК України передбачено, що питання допустимості доказів вирішується судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення, за винятком випадків очевидної недопустимості.

Подані стороною захисту документи (копії висновків експертів, супровідні листи, відеозапис) за своєю формою відповідають ознакам документів як джерела доказів у розумінні ст. 99 КПК України. Ознак їх очевидної недопустимості на цій стадії судового розгляду судом не встановлено.

Разом з тим, питання їх належності, допустимості, достовірності та доказового значення підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами під час ухвалення вироку в нарадчій кімнаті відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

З огляду на викладене, клопотання про долучення зазначених письмових доказів підлягає задоволенню, при цьому їх оцінка буде надана судом під час ухвалення остаточного судового рішення.

Таким чином, суд вважає клопотання сторони захисту таким, що підлягає частковому задоволенню - в частині долучення письмових доказів та відмові в частині проведення слідчого експерименту.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 89, 94, 240, 333, 350, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Клопотання сторони захисту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 про надання судового доручення та долучення доказів - задовольнити частково.

У задоволенні клопотання про доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент - відмовити.

Долучити до матеріалів кримінального провадження подані стороною захисту письмові докази, а саме: копію супровідного листа Львівського НДІСЕ від 19.09.2025 № 1961/09/вих.-25/ЛЕП; копію висновку експерта Львівського НДІСЕ від 19.09.2025 № 3707-Е; копію супровідного листа Тернопільського відділення Київського НДІСЕ від 03.12.2025 № 1836/1473-13-25/22; копію висновку експерта Тернопільського відділення Київського НДІСЕ від 03.12.2025 № 855/25-22; електронний носій із відеозаписом від 06.10.2025 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: