Постанова № 13439507, 01.12.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2010 р. Справа № 2а-7277/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання-Нероди Г.М.,

представника позивача - Береговець Р.М.,

представника відповідача - Шутько А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" (далі по тексту ТОВ «Сумифітофармація», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми), Головного управління Державного казначейства України у Сумській області (далі 2-й відповідач, ГУДКУ у Сумській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0000412306/0/28160 від 20.04.2010р. та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сумифітофармація» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009р. у розмірі 12857,00грн. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині зменшення заявленої ТОВ «Сумифітофармація» до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за листопад 2009р. у розмірі 12857,00грн. Позивач стверджує, що висновки відповідача суперечать пп.7.7.1., 7.7.2. п.7.7 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказаний Закон, на думку позивача, не містить обовязкової умови для відшкодування податку на додану вартість з бюджету, як підтвердження надходження цих сум до бюджету, за умови якщо платник виконав всі передбачені законом вимоги для отримання такого відшкодування, та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідач ДПІ в м. Суми, з позовом не погодився, обґрунтовуючи свою позицію тим, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету. Відсутність за місцезнаходженням підприємства ТОВ «Тритон ЛТД» - одного з постачальників позивачу сировини у перевіряємому періоді, на думку ДПІ в м. Суми, позбавляє податковий орган можливості отримати документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких сформовано бюджетне відшкодування, а тому і перевірки визначення правомірності податкових зобовязань з податку на додану вартість, і тим самим визначення відємного значення податку на додану вартість, у звязку з чим оскаржуване рішення вважав законним, обґрунтованим та просив у задоволенні позову відмовити (а.с.36-38).

Другий відповідач, ГУДКУ у Сумській області, надав відзив до суду, в якому зазначив, що ГУДКУ у Сумській області, як орган державної влади не наділений повноваженнями щодо контролю за нарахуванням та сплатою податку на додану вартість платниками даного податку та не порушило жодного нормативно-правового акта з питань відшкодування податку на додану вартість, тим самим не вчиняв незаконних дій по відношенню до позивача (а.с.55).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ДПІ в м. Суми, проти позову заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях (а.с.36-38), доповнив, що у податкового органу немає сумніву у реальності проведення операцій між позивачем та ТОВ «Вікторія», при цьому контрагент ТОВ «Тритон ЛТД» на момент вчинення зазначених операцій та станом на сьогодні є зареєстрованим як платник податку на додану вартість, однак, відсутність його за місцезнаходженням, унеможливлює отримати документи бухгалтерського та податкового обліку, для перевірки визначення правомірності сум заявлених до бюджетного відшкодування, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Представник 2-го відповідача - ГУДКУ у Сумській області, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.96), в судове засідання не зявився, про причини неявки, всупереч вимог ч.2 ст. 40 КАС України, суд не повідомив.

Заслухавши повноважних представника позивача, представника відповідача ДПІ в м. Суми, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Сумифітофармація» зареєстроване юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач взятий на податковий облік 22.06.2001 року в ДПІ в м. Суми, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 24.12.2002р. за №25770834, про що зазначено в акті про результати позапланової виїзної документальної перевірки від 25.01.2010р. №371/23-6/31397624 (а.с.72).

Відповідно до підпункту 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Судом встановлено, що ТОВ «Сумифітофармація» 21 грудня 2009р. подало до ДПІ в м. Суми податкову декларацію з податку на додану вартість разом з розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2009р. (а.с.10-15). У рядку 25 декларації за листопад 2009р. зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 170 902,00грн.

Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

ДПІ в м. Суми згідно вказаних вище норм було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сумифітофармація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за жовтень 2009р. За підсумками перевірки, результати якої зафіксовані в довідці від 25.01.2010р. №371/23-6/31397624 (а.с.72-83), було зроблено висновок, яким повністю підтверджено відображене ТОВ «Сумифітофармація» у декларації за листопад 2009р. бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 170902,00грн., при цьому зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку субєкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

13.04.2010року службовими особами ДПІ в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сумифітофармація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в жовтні 2009р., за наслідками якої складено акт від 13.04.2010р. №3000/23-610/31397624/69 (а.с.21-23). Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.10.2 ст.10, пп.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2009р. у розмірі 12857,00грн. За результатами перевірки 20.04.2010р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0000412306/0/28160 (а.с.20), яким ДПІ в м. Суми було зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009р. у розмірі 12857,00грн. Як вбачається з п.3 акта перевірки (а.с.21-22), підставою для зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування стало не підтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки в перевіреному підприємстві по ланцюгу постачання товарів позивачу, не виявлено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість. До вказаного висновку відповідач дійшов у зв'язку з неможливістю провести зустрічну перевірку одного з постачальника товару - ТОВ «Тритон ЛТД» (сума ПДВ за листопад 2009р. 12857,00грн.), через те, що згідно з отриманою інформацією суб'єкт господарювання ухиляється від проведення документальної невиїзної перевірки та має стан 10- запит на встановлення місцезнаходження (а.с.44-45).

Однак, суд не погоджується з даними висновкам відповідача та зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що в перевіряємому періоді одним із постачальників товару позивачу було ТОВ «Вікторія», з яким 14.08.2009р. за №14/08-09 був укладений договір купівлі-продажу товару згідно специфікації, що є невідємною частиною договору (а.с.84-86).

Відповідачем був направлений запит до Веселинівської МДПІ Миколаївської області від 11.12.2009р. №85872/7/23-610/863, на який отримано довідку про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вікторія» від 15.02.10р. №25-2301/20893980. За результатами перевірки не було встановлено розбіжностей з відомостями, отриманих від ТОВ «Сумифітофармація». Перевіркою ТОВ «Вікторія» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Сумифітофармація» (а.с.40-44). Також перевіркою було встановлено, що ТОВ «Вікторія» не є виробником товару, а є посередником, виробником товару є ТОВ «Тритон ЛТД».

При цьому на запит надісланого до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було надано відповідь від 17.03.2010р. за №357/07-100/35722883 (а.с.44-45), в якій зазначено, що провести зустрічну перевірку немає можливості, у звязку з тим, що стан платника - ТОВ «Тритон ЛТД» - 10 «запит на встановлення місцезнаходження». Разом з тим, згідно довідки вказаний контрагент станом на момент здійснення операцій з ТОВ «Вікторія» (жовтень 2009р.) був та є зареєстрованим платником податку на додану вартість, з обліку в органах ДПІ не знімався, крім іншого в лютому 2010р. ним були подані декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток (а.с.44-45).

Посилаючись на те, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому суд зазначає, що згідно п. 1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування є сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» існують декілька підстав для формування податкового кредиту, в тому числі наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній.

Так п 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Варто звернути увагу на те, що згідно договору купівлі-продажу за №14/08-09 від 14.08.2009р. (а.с.84-86), позивачем був придбаний товар «коріандр» від ТОВ «Вікторія», що підтверджується податковими накладними №105 від 26.10.2009р. на суму ПДВ 17000,00грн., №102 від 07.10.2009р. на суму ПДВ 27666,67грн. (а.с.60-61), видатковими накладними (а.с.63-64). Оплата за поставлений товар, з урахуванням податку на додану вартість, була здійснена позивачем у жовтні 2009р., що підтверджується платіжним дорученням №1721 від 06.10.2009р., випискою банку (а.с.90-92). Транспортування товару здійснювалось ТОВ «Сумифітофармація» (а.с.42), на підставі укладеного договору доручення №87 З-09/л про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом (а.с.66-71), за результатами чого складені акти виконаних-робіт (а.с.65).

Таким чином, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що на виконання зазначеного вище договору (а.с.84-86) між ТОВ «Сумифітофармація» та ТОВ «Вікторія», відбулась поставка товару на підприємство позивача, згідно специфікації, товар був оплачений позивачем. Дані обставини не заперечувались відповідачем як під час проведення перевірки так і в судовому засіданні, реальність здійснення даних операцій під сумнів податковим органом не ставилась. Таким чином, операція по придбанню товару за договором купівлі-продажу №14/08-09 від 14.08.2009р. носила реальний характер, що визнається відповідачем та була виконана сторонами належним чином. Із вказаного випливає, що суму податкового кредиту та, відповідно, суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару.

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом. З викладених норм вбачається, що відповідальність за правильність нарахування податку та обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість, відповідно до Закону, покладаються на самого платника податку та на відповідний податковий орган. При цьому, та обставина, що в ланцюгу постачальників платника податку, що заявив бюджетне відшкодування, виявлено підприємство, щодо якого існують сумніви у дотриманні ним податкового законодавства, не є підставою для позбавлення такого платника податку бюджетного відшкодування. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та подальшого відшкодування податку на додану вартість з бюджету, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачається обовязкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обставин, які б свідчили про порушення позивачем порядку визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідач суду не повідомив. Тому суд вважає, що ДПІ в м. Суми безпідставно зменшила заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за листопад 2009р. у розмірі 12857,00грн. На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.48, ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 органи Державного казначейства здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на рахунок зазначений у висновку податкового органу або в рішенні суду.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України на його користь суми бюджетного відшкодування.

На підставі ст.94 КАС України за рахунок Державного бюджету України на користь ТОВ «Сумифітофармація» належить стягнути судові витрати судовий збір в сумі 131грн. 97коп. (а.с.3,4), сплачений позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000412306/0/28160 від 20.04.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111030700002, ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, код 23636315, м. Суми, вул. Воскресенська,7) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009р. в розмірі 12 857,00грн. а також 131грн. 97коп. в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 06.12.2010року.