Постанова № 13439292, 28.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2010 р. № 2а-7722/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Григоренко Н.Б.;

представника відповідача Копняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сихівського районного відділу м. Львова Головного управління МНС України в Львівській області до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Сихівський районний відділ м. Львова Головного управління МНС України в Львівській області звернувся до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати п. 1 висновків акту від 11.08.2010 року № 000385 в частині отримання необґрунтованої виручки за період з 25.08.2009 року по 27.07.2010 року на суму 2809 грн. 84 коп.; визнати протиправним та скасувати рішення від 17.08.2010 року № 254 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків та рішення відповідача у звязку з тим, що експертиза проектної та іншої документації на відповідність нормативно-правовим актам з пожежної безпеки та видача дозволів провадиться органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оцінка (експертиза) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи органом державного пожежного нагляду може проводитись виключно на добровільних засадах за заявою юридичних та фізичних осіб, а тарифи на проведення органом державного пожежного нагляду вказаної оцінки затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи». У звязку з тим, що проведення експертизи проектно-кошторисної документації, а також визначення тарифів на її проведення здійснювало позивачем в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вважає рішення відповідача протиправним.

Ухвалою судді від 27.08.2010 року у відкритті провадження в адміністративній справі № 2а-7722/10/1370 за позовом Сихівського районного відділу м. Львова Головного управління МНС України в Львівській області до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області в частині визнання протиправним та скасування п. 1 висновків акту від 11.08.2010 року № 000385 в частині отримання необґрунтованої виручки за період з 25.08.2009 року по 27.07.2010 року на суму 2809 грн. 84 коп. відмовлено.

Відповідачем подано до суду заперечення від 04.10.2010 року, в якому зазначає, що проведеною перевіркою на предмет ціноутворення при наданні платних послуг підрозділами Державної пожежної охорони МНС України встановлено безпідставне стягнення позивачем з громадян плати за проведення експертизи протипожежного стану обєктів та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи. Заперечення обґрунтовує тим, що постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи»не може бути підставою для стягнення плати за проведення експертизи з громадян, оскільки встановлює плату за вказані послуги лише для субєктів господарювання, до яких громадяни, які не є субєктами підприємницької діяльності не належать.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на підстави, викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що розмір тарифів, в тому числі їх граничні розміри на проведення дозвільними органами обстежень (експертиз), які є підставою для видачі документів дозвільного характеру, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Такий вид надання платних послуг як експертиза проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи здійснюється позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи». У звязку з викладеним вважає, що позивачем не порушено державної дисципліни цін. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Вважає, що доводи, наведені позивачем в позовній заяві є необґрунтованими та не базуються на нормах чинного законодавства. Додатково пояснив, що норми Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності»поширюються виключно на дозвільні органи, адміністраторів та субєктів господарювання, а документ дозвільного характеру дає субєкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності. З огляду на зазначене вважає, що Кабінетом Міністрів України встановлено тарифи на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, яка не потребує висновку комплексної державної експертизи, виключно для субєктів господарювання. Надання послуг з вказаної вище експертизи населенню має здійснюватись на безоплатній основі. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2010 року, відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції з контролю за цінами»від 13.12.2000 року № 1819, Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області проведено планову перевірку Сихівського районного відділу м. Львова Головного управління МНС України в Львівській області на предмет ціноутворення при наданні платних послуг підрозділами Державної пожежної охорони МНС України, за результатами якої складено акт перевірки від 11.08.2010 року № 000385 та винесено припис від 17.08.2010 року № 142 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

Згідно з вказаним актом перевірки Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області дійшла висновку, що внаслідок безпідставного стягнення з населення (громадян) плати за послуги з оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи, в порушення ст. 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Сихівським районним відділом м. Львова Головного управління МНС України в Львівській області необґрунтовано отримано виручку за період з 25.08.2009 року по 27.07.2010 року в сумі 2809 грн. 84 коп. Внаслідок невірно визначених коефіцієнтів коригування при розрахунках витрат часу на проведення експертизи протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення необґрунтована виручка за період з 12.11.2009 року по 05.01.2010 року склала 10 грн. 26 коп. Загальна сума необґрунтовано отриманої виручки за період з 25.08.2009 року по 27.07.2010 року становить 2820 грн. 10 коп.

На підставі акту перевірки від 11.08.2010 року № 000385, Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області прийнято рішення від 17.08.2010 року № 254 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого, керуючись ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вирішено вилучити у Сихівського районного відділу м. Львова Головного управління МНС України в Львівській області в дохід Держбюджету Сихівського району м. Львова суму коштів в розмірі 8460 грн. 30 коп.

Спір між сторонами виник стосовно правомірності прийняття Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - Сихівський районний відділ м. Львова Головного управління МНС України в Львівській області, що знаходиться за адресою: 79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 11, зареєстрований державним виконавцем Виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа, ідентифікаційний код 08797268, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 382203, та є структурним підрозділом Головного управління МНС України в Львівській області.

Під час проведення перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області встановлено, що позивачем, в порушення ст. 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», в період з 13.01.2009 року по 27.07.2010 року безпідставно стягувалась плата з громадян за надання послуг з експертизи проектно-кошторисної документації, внаслідок чого необґрунтовано отримано виручку. Крім того, в акті перевірки відповідач зазначає про невірне застосування позивачем визначених коефіцієнтів коригування при розрахунку витрат часу на проведення експертизи протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення, внаслідок чого необґрунтовано отримана виручка за період з 12.02.2009 року по 05.01.2010 року склала 10 грн. 26 коп.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів, а також організація контролю за їх дотриманням на території України визначається Законом України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.1990 року № 507-ХІІ. Згідно з ст. 1 цього Закону, законодавство в Україні про ціноутворення складається з цього закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення»вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Стаття 8 вказаного Закону передбачає, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін визначається ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення», згідно з якою державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. А в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.

Частиною 1 ст. 190 ГК України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно стягувалась плата з громадян за послуги з експертизи проектно-кошторисної документації, оскільки Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», на виконання якого було прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи» від 31.05.2006 року № 774, поширюється лише на субєктів господарювання.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»від 6 вересня 2005 року №2806-IV, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, державних адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Розмір тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи»від 31.05.2006 року №774.

Загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності регулюються Законом України «Про пожежну безпеку»від 17.12.1993 року№ 3745-XII.

Згідно з ч. 22 ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку», експертиза проектної та іншої документації на відповідність нормативно-правовим актам з пожежної безпеки та видача дозволів проводяться органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання цього Закону та Указу Президента України від 27.01.2003 року № 47 «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій»наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 23.11.2004 року № 186, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2004 року за № 1515/10114, затверджено Порядок проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації.

Частиною 3 п. 8 вказаного Порядку передбачено, що державна експертиза проектів будівництва щодо пожежної безпеки, затвердження яких не потребує висновку комплексної державної експертизи, а також іншої документації органом держпожнагляду може проводитися виключно на добровільних засадах за заявою юридичних або фізичних осіб. Вартість робіт, повязаних з проведенням державної експертизи проектів будівництва щодо пожежної безпеки, які не потребують висновку комплексної державної експертизи, визначається згідно з Тарифами на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року № 774.Перелік обєктів, затвердження проектів будівництва яких у межах законодавства України не потребує висновку комплексної державної експертизи, затверджений наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 12.11.2003 року № 187 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08.12.2003 року за № 1129/8450.

Як вбачається з наведеного нормативно-правового акту, дія такого не обмежується субєктами господарювання. А відтак, висновок відповідача про надання послуг з експертизи проектно-кошторисної документації населенню на безоплатній основі суперечить вказаному Порядку.

Крім того, позивач при визначенні вартості послуг з проведення експертизи проектно-кошторисної документації на замовлення громадян керувався Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи»від 31.05.2006 року № 774 і Методикою розрахунку витрат часу та вартості проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за № 444 від 13.07.2006 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2010 року за № 134/17429.

Згадана Методика, серед вказаних найменувань обєктів та спеціальних робіт визначає такі, які передбачають звернення лише фізичних осіб. Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено надання на безоплатній основі населенню послуг з експертизи проектно-кошторисної документації, а навпаки надання згаданих послуг на платній основі передбачено Порядком проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації.

Суд додатково суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, однією з підстав господарської відповідальності, як і застосування адміністративно-господарських санкцій є наявність вини.

Відповідно до п. 7 Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року №1539, МНС у межах повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти МНС підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Рішення МНС, прийняті у межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Враховуючи те, що позивачем вартість послуг для населення з експертизи проектно-кошторисної документації визначалась у відповідності до Порядку проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації, в його діях відсутня вина, як одна із підстав застосування адміністративно-господарських санкцій. З огляду на викладене, суд вважає, що позивач діяв у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області від 17.08.2010 року № 254 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

3.Присудити на користь Сихівського районного відділу м. Львова Головного управління МНС України в Львівській області (місцезнаходження: 79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 11, код ЄДРПОУ 08797268) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 грудня 2010 року.

Суддя Гулик А.Г.