Постанова № 13439068, 29.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 грудня 2010 року Справа № 2а-8161/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Чиркіна С.М.,

при секретарі судового засідання Лисенко Є.М.

за участю

представника позивача Кіндірова Є.К. ( довіреність від 27.10.2010)

представника відповідача Борзенко Н.О. ( довіреність №27/10 від 22.02.2010)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерне товариство «Союз Трейд Компані» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення за формою «Р» №00017002310/0 від 21.10.2010 , -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Союз Трейд Компані» (далі - позивач) звернулось з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення №00017002310/0 від 21.10.2010.

В обґрунтування позову зазначив, що в жовтні 2010 року поштою отримали акт невиїзної документальної перевірки №748/23/24189114 від 20.10.2010, в якому зазначено про порушення пп. 7.2.4 п.7.2 пп. 7.4.5 п.7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1933574 грн., в тому числі по періодах червень 2009 року на суму 1099813 грн., липень 2009 року на суму 833761 грн.

На підставі вищенаведеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №00017002310/0 від 21.10.2010, яким донараховано суму податку на додану вартість 1933574,00 грн. та штрафні санкції на суму 966787,00 грн.

З висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі повідомленням - рішенням не згодні, оскільки зазначені на відомостях про порушення кримінальної справи відносно засновника ТОВ «ЛУГАПОРТ» за фактом фіктивного підприємництва за ознаками складу злочину, відповідальність за який передбачено ст. 205 КК України. Наполягав на необґрунтованості висновків акту перевірки, які базуються на припущеннях та не дослідженням відповідачем документів, які підтверджують правомірність заявленого податкового кредиту. На спростування доводів відповідача про порушення кримінальної справи відносно засновника ТОВ «Лугапорт», посилався на підписання податкових накладних директором підприємства Гориніним В.Б., якому не висувались звинувачення у здійснені злочину.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому зазначив, що за висновками акту перевірки встановлені порушення п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - закон № 168), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну 1 933 574 грн.

З посиланням на вимоги п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України наполягав на недійсності правочинів, укладених позивачем з фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ «Лугапорт» (постачальником), відносно засновника якого - ОСОБА_4, прокуратурою Ленінського району м. Луганська порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

В судовому засіданні сторони надали пояснення тотожні даним, викладеним в позові та запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи субєкта господарської діяльності та зареєстрований в якості платника податку на додану вартість (а.с. 23-35).

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -закон № 2181).

Підстави і порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок, умови допуску посадових осіб до проведення планових виїзних перевірок регламентовані ст. 111, ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі - закон № 509).

Відповідно до п.9 ч.1 ст. З КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - закон № 168) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися у тому числі на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку.

На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, Наказу Державної податкової адміністрації України № 166, позивачем були подані відповідачу податкові декларація по податку на додану вартість за червень, липень 2009 року та розшифровка податкових зобовязань, в яких зазначена сума податкового кредиту (а.с.118-131)

За червень, липень 2009 року Позивачем було задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 4 373 640 грн.

Факт подання декларацій підтверджується відповідною реєстрацією у відповідача та визнається сторонами.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок № 327).

Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

У період з 14.10.2010 до 18.10.2010 уповноваженою особою відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за липень 2009 року, за наслідками якої складено акт від 20.10.2010 (далі - акт № 748, а.с.9-22).

Позивачем не оспорюється наявність права у відповідача проводити перевірку.

В акті перевірки № 748 зазначено про порушення пп. 7.2.4 п.7.2 пп. 7.4.5 п.7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1933574 грн., в тому числі по періодах червень 2009 року на суму 1099813 грн., липень 2009 року на суму 833761 грн.

В обґрунтування виявленого порушення, відповідачем зазначено укладання Позивачем правочину з ТОВ «Лугапорт» на загальну суму 11 601,4 тис. грн., який вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним та не вплинув на обєкт оподаткування.

В акті перевірки № 748 зазначено про завищення позивачем податкового кредиту в межах поставки товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ «Лугапорт» за червень, липень 2009 року в сумі 1 933 574 грн., по періодах - червень 2009 року в сумі 1099 813 грн., липень 2009 року в сумі 833 761 грн.

Підставою для таких висновків зазначено встановлення взаємовідносин з фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ «Лугапорт» - постачальником, відносно засновника якого, ОСОБА_4, прокуратурою Ленінського району м. Луганська порушено кримінальну справу за ч.2 ст.205 КК України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом були застосовані заходи по витребуванню у сторін додаткових доказів.

На вимогу суду відповідач крім заперечень проти позову надав додаткові наявні документи стосовно кримінальної справи порушеної прокуратурою Ленінського району м. Луганська 17.09.2010 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Лугапорт» № 02/10/9135, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України відносно ОСОБА_4, зокрема постанову про порушення кримінальної справи, процесуальні документи про проведення та призначення обшуку, довідку про рух по справі (а.с.72-73, 152, далі - справа № 9135).

З пояснень сторін та довідки начальника слідчого відділу, наданої представником відповідача, убачається, що по кримінальній справі № 9135 станом на момент складання акту № 748 та розгляду адміністративної справи проводиться досудове слідство, відповідно відсутній вирок стосовно посадових осіб ТОВ «Лугапорт».

Сторони просили розглянути справу на підставі наявних доказів.

Згідно із п.п. «б» пункту 4.2.2 Закону України № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.10 № 0001702360/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ з урахуванням штрафних санкцій на суму 2 900 361,0 грн.(а.с.7).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає у тому числі реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Сторонам були розяснення вимог статей 69-72 та наслідки їх невиконання.

Відповідно до п. 7.2. Закону нарахування податкового кредиту здійснюється «за наявності вірно оформленої податкової накладної, за винятком тих випадків, коли підставою для нарахування податкового кредиту є інші первинні документи (ВМД, касові чеки, транспортний квиток, готельний рахунок тощо)». Згідно п.п. 7.2.8. Закону № 168 «Платники податків зобов'язані вести окремий облік операцій поставки та придбання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню дим податком, а також те, що не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податків веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно з п. 7.4.1. Закону №168 «Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі товари (послуги) та основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду»;

Згідно з п. 7.4.5. Закону № 168 «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені додатковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)»

Згідно з п. 7.5.1 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З пояснень представників сторін та акту № 748 убачається, що під час перевірки не досліджувались та не витребовувались від позивача передбачені законодавством документи на підтвердження наявності або відсутності права на податковий кредит.

На підтвердження здійснення господарської операції, позивачем надані податкові накладні за спірний період, видані позивачу продавцем товару -Товариством «Лугапорт», на підставі яких було заявлено податковий кредит, які підписані керівником товариства Гориніним В.Б. (а.с.77-116).

Згідно із реєстраційними документами та наказом про призначення, директором ТОВ «Лугапорт» у звітний період був Горінин В.Б. (а.с.37-40).

ТОВ «Лугапорт» станом на момент виникнення спірних правовідносин та час розгляду справи зареєстровано в якості субєкта господарської діяльності та платника податку на додану вартість, питання щодо припинення юридичної особи в судовому порядку остаточно не вирішено (а.с.36-39, 63-71).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надані платіжні доручення про перерахування коштів, у тому числі податку на додану вартість на користь ТОВ «Лугапорт» (а.с.140-151).

На виконання вимог ч.2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав даних на спростування фактичного виконання позивачем укладених господарських операцій та достовірність даних викладених у податкових накладних.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Зокрема, згідно п.18 Порядку заповнення податкової накладної всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності субєкта господарської діяльності повинен бути встановлений відповідно до вимог законодавства, у тому числі вироком суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, а не матеріалами досудового слідства.

Таким чином в межах розслідування кримінальної справи не встановлювалась правомірність вищезазначених угод та легітимність документів.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, до яких відноситься відповідач, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Враховуючи наявність у відповідача під час проведення перевірки, передбачених діючим законодавством первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та відповідної сплати податків до бюджету, та приймаючи відсутність у відповідача на момент проведення перевірки та прийняття оскарженого рішення обєктивних даних вчинення позивачем порушень вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для винесення оскарженого податкового повідомлення рішення

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00017002310/0 від 21.10.2010.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, у звязку із задоволенням позову, судові витрати необхідно стягнути на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Союз Трейд Компані» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» №00017002310/0 від 21.10.2010 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську №00017002310/0 від 21.10.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерне товариство «Союз Трейд Компані» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 (три гривні 40 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2010 року

СуддяС.М. Чиркін