Ухвала суду № 134389068, 26.02.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про задоволення заяви про самовідвід судді

26 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/7228/23

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Виконавчий комітет Виноградівської міської ради про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 КАСУ у справі за його позовом до Виконавчий комітет Виноградівської міської ради про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій просить:

1. визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради щодо неналежного розгляду звернення №ЛА-15960669.

2. Визнати протиправним рішення у формі листа Виноградівською міською радою від

15.02.2024 року за №02.1-15/742 та неналежним виконання судового рішення по суті

3. винести окрему ухвалу суду за фактами виявлених порушень.

Вивчивши подану заяву з доданою до неї інформацією про виконавче провадження 75234610 суд констатує наступне.

28 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся через систему Електронний суд до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених субєктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі № 260/7228/23. Додатки : квитанція про надсилання стороні виконавчий комітет Виноградівської міської ради Закарпатської області.

09 лютого 2026 року заявник ОСОБА_1 через систему Електронний суд подав заяву про відвід судді Калинич Я.М., , під головуванням якої постановлено рішення по даній справі .

09 лютого 2026 року ухвалою ЗОАС задоволено заяву про відвід судді Калинич Я.М.

10 лютого 2026 року відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному судді головуючою по справі визначено суддю Плеханову З.Б.

12 лютого 2026 року ухвалою ЗОАС заяву було повернуто заявнику , оскільки позивачем не дотримано вищевказаних вимог, оскільки станом на день подання заяви ним не вказано про хід виконавчого провадження, а зазначеним ним у заяві "інформація про хід виконавчого провадження міститься в матеріалах справи" - не передбачено ч. 2 ст. 383 КАСУ, у звязку з чим заява не відповідала вищевказаним вимогам і на підставі абзацу другого частини п`ятої статті 383 КАСУ - підлягала поверненню.

Врахувавши даний недолік заявник на наступний день 13.02.26 року знову подав заяву в порядку ст. 383 КАСУ, додавши інформацію про виконавче провадження 75234610 станом на 13.02.26 року з аналогічними вимогами .

16 лютого 2026 року суд ухвалою повернув заяву ОСОБА_1 від 13.02.26 року з підстав пропуску 10-денного строку звернення визначеного ст. 384 КАСУ.

На наступний день 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 знову подав заяву в порядку ст. 383 КАСУ, додавши інформацію про виконавче провадження 75234610 станомна 13.02.26 року з аналогічними вимогами .

24 лютого 2026 року ухвалою ЗОАС суддю Плехановою З.Б. було розглянуто заяву від 17.02.26 року та відмовлено у її задоволенні з обгрунтуванням мотивів та посиланням на норми права.

На наступний день 25.02. 26 року ОСОБА_1 знову подав заяву в порядку ст. 383 КАСУ, додавши інформацію про виконавче провадження 75234610 станом на 13.02.26 року з аналогічними вимогами та коментуючи ухвалу судді від 24.02.26 року , зазначаючи наступне:

-У судовому рішенні від 24 лютого 2026 року:1. Судом встановлено , що станом на дань подання заяви виконавче провадження, триває, а останні процесуальні рішення у ВП 75234610датовані 07.04.26 року. Тобто суддя має дар передбачення і надіється, що через три місяці буде вчинено якісь дії державним виконавцем. Я більш песимістичний, адже згідно матеріалів справи та виконавчого провадження державний виконавець не вчиняє жодних дій в межах ВП. Це те саме, що суд би відкрив судове провадження і забув за нього на два роки. Відкрите виконавче провадження, як аналогічно відкрите судове провадження - не захищає особу чиї права порушені. Перебування виконавчого листа на виконанні у ДВС протягом двох років і неможливість забезпечити виконання судового рішення свідчить про повну імпотентність ДВС і відсутність бажання виконувати свою роботу. 2. Суд посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 сформовано висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, коли заявник не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним. При цьому суд не зазначає, які ж можливості виконання рішення суду на підставі ЗУ Про виконавче провадження я не використав. Всі можливості виконання судового рішення в межах виконавчого провадження я використав і вони не ефективні, оскільки державні органи влади не мають бажання забезпечувати виконання судових рішень по суті. Також згідно позиції Верховного суду по справі №9901/235/20 зазначено: Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Я використав всі можливості передбачені Законом №1404-VII і рішення суду залишається не виконаним. В контексті справи №9901/235/20 стягувач не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону № 1404-VIII.3. Дані про закриття провадження відсутні, тобто, здійснювалось виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цій справі.

Станом на 24.02.2026 року відсутня інформація про те, що державний виконавець вчиняв будь які процесуальні дії в межах ВП, крім відкриття провадження. Також в межах виконавчого провадження відсутня інформація про те, що Боржник (відповідач по справі) виконав судове рішення по суті. 4. Отже подана в порядку статті 383 КАСУ заява є передчасною. Прошу розяснити які дії я повинен ще зробити перед подачею заяви в порядку ст.383 КАСУ щоб заява не була передчасною.

Суддя вже висловила свою позицію щодо дотримання заявником порядку подання , строків подання та форми подання заяв , які були ним подані 28 січня 2026 року та 13 лютого 2026 року, про що зазначеною нею в ухвалах . 24 лютого 2026 року суддею була розглянута заява позивача від 17 лютого 2026 року, і в ухвалі викладено мотиви, з яких заява не підлягала задоволенню, а отже розгляд аналогічної заяви може бути обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (Рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строк)' незалежним і безстороннім судом.

Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи, зовнішня незалежність судді не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких прихильностей чи упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довір) до судової влади може бути підірвано». Отже є тісний зв`язок між незалежністю і об`єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом («Фіндлі проти Сполученого Королівства»).

Важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повніші вселяти населенню («Саінер проти Туреччини»), Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається («Кларк проти Сполученого Королівства»). Визначаючи, чи є суд незалежним. Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очалан проти Туреччини»). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Суддя, у відношенні якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід («Веттстейн проти Швейцарії», «Кастілло Альгар проти Іспанії». «П`єрсак проти Бельгії»).

За наведеного, лише розгляд справи судом, об`єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом, є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Положення зазначеної коментованої статті випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КАСУ суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єкти вності судді.

Приймаючи до уваги наведене, на підставі п.4 ч.1 ст.36 КАС України та з урахуванням вимог ст.39 КАС України, суд прийшов до висновку, що з метою дотримання балансу інтересів між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів сторін і цілями, для досягнення яких буде спрямоване рішення по справі, а також для унеможливлення обставин які б викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді під час розгляду даної справи подана заява судді про самовідвід є вмотивованою , а заявлений самовідвід підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 36, 39, 40, 248 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

Заяву судді Плеханової З.Б. . про самовідвід задовольнити.

Адміністративну справу за №260/7228/23 передати до відділу документального забезпечення для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя З.Б.Плеханова