Рішення № 134388838, 25.02.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/1364/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

- скасувати постанову АСВП №79609024 від 17.11.2025 про арешт коштів боржника, винесену старшим державним виконавцем Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шевчуком Миколою Анатолійовичем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у порушення норм чинного законодавства державним виконавцем накладено арешт на заробітну плату та позбавлено позивача єдиного джерела доходу, оскільки арешт був накладений на усі кошти на рахунку для виплати заробітної плати, чим порушено права позивача на мирне володіння своїм майном та на оплату праці.

Ухвалою суду від 06.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з призначенням розгляду справи на 18.02.2026 о 12 год. 00 хв. у порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

17.02.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судове засідання, призначене на 17.02.2026, відкладено на 25.02.2025.

25.02.2026 суд, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що в провадженні Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження АСВП №79609024 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №44471 від 01.09.2025 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , штрафу в сумі 34000,00грн.

17.11.2025 старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику для виконання.

Також 17.11.2025 старшим державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено для виконання до банківських установ, які підключені до автоматизованої системи виконавчого провадження.

В резолютивній частині постанови про арешт коштів боржника державним виконавцем чітко визначено: "Накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти /електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику".

21.11.2025 АТ "Універсал Банк" перерахувало з рахунку боржника на рахунок Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 403,57 грн. та 25.11.2025 - 6160,00 грн. для виконання стягнення у ВП №79609024.

В подальшому, за заявою представника боржника, 25.11.2025 старшим державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій, якою визначено поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Універсал Банк", для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, та направлено вказану постанову для виконання до АТ "Універсал Банк".

24.11.2025 представник позивача звернувся до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою, якою просив скасувати арешт коштів - отриманої заробітної плати, що перебувають на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "Універсал Банк". До заяви долучено довідку АТ "Універсал Банк" від 21.11.2025 про рух коштів, згідно якої на вказаний рахунок зараховується заробітна плата.

Позивач вважаючи, що у відповідача не було законних підстав для стягнення боргу з рахунку, який, як він зазначає, відкритий для надходження заробітної плати, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, зі змісту вищевказаних норм вбачається, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, вид рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац 2 частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відтак, частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина 3 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частинами 2 та 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що із пенсії боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Таким чином, виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання належних виплат та достойні умови життя.

26 березня 2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 "Про внесення змін до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №2129-IX), яким Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону доповнено пунктом 10-2, що містить, зокрема положення про те, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації) та визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Абзацом вісімнадцятим пункту 10-2 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону (який доповнено згідно із Законом України від 27.07.2022 "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" (далі - Закон №2455-IX) встановлено, що у період дії воєнного стану приватний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи, за умови наявності об`єктивних підстав, має право своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ (або їх частину), винесені ним у виконавчому провадженні.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема, на відкриті банківські рахунки боржника. Проте статтею 48 Закону №1404-VIII встановлено заборону для виконавця на звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, на спеціальних рахунках та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Крім того, із набранням чинності Законом №2129-IX тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Отже, враховуючи обмеження у зверненні стягнення та накладенні арешту, передбачені Законом, та зважаючи на наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на заробітну плату, виконавець перед накладенням арешту на банківські рахунки зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що знаходяться на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі № 340/3042/19.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац 2 частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 в справі №756/8815/20 викладено висновки про те, що, передбачене абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Суд звертає увагу, що постанова ВП №79609024 від 17.11.2025 про арешт коштів боржника містить відповідне застереження для банків про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.

При цьому позивачем додана довідка АТ "Універсал Банк" від 17.02.2026, зі змісту якої встановлено, що дійсно на вказаний рахунок надходить заробітна плата позивача від ТОВ "Нова пошта", однак зазначений рахунок не має спеціального режиму використання.

З огляду на викладене, залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання позивачем будь-якої частини заробітної плати, як джерела інсування, та порушує його право на отримання винагороди за працю.

Доказів того, що на цей рахунок зараховувались будь-які інші кошти, які не є заробітною платою позивача, відповідачем суду не надано.

Водночас, згідно зі статтею 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (частина перша).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі №756/8815/20 зазначила, що природа походження коштів на рахунку боржника має значення для вирішення питання про накладення чи зняття арешту на кошти на такому рахунку.

Отже, арештовані карткові рахунки позивача в АТ "Універсал Банк", в якому позивач отримує заробітну плату, що підтверджується відповідними доказами, є підставою зняття арешту з коштів боржника (позивача) в частині надходжень заробітної плати на вказаний банківський рахунок.

У даному випадку, кошти, які отримує особа в якості заробітної плати, мають особливу правову природу та захищені законодавцем від звернення на них стягнення у повному обсязі, тому дія арешту, накладеного на картковий рахунок особи, на який надходить заробітна плата, порушує гарантоване Конституцією України право на одержання винагороди за працю та ставить під загрозу засоби існування такої особи.

Відповідно до частин першої-другої статті 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Враховуючи наведене та оскільки матеріалами справи підтверджується, що рахунок, на який накладений арешт постановою державного виконавця (картковий рахунок, відкритий в АТ "Універсал Банк" № НОМЕР_1 ), використовується для зарахування заробітної плати ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що наявні підстави для зняття арешту із вказаного рахунку в частині надходжень заробітної плати.

З метою ефективного захисту прав позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом часткового визнання протиправною та скасування постанови Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 17.11.2025 ВП №№79609024.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Київська, 9, м. Звягель, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11707) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 17.11.2025 ВП №№79609024, накладений на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Універсал Банк", в частині надходжень заробітної плати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 532,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко

25.02.26