Рішення № 134387123, 26.02.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/856/25

Провадження №2/951/66/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі позивач, ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора було укладено електронний договір №4436758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за змістом якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2000 грн; строк кредиту: 363 дні з 02.03.2024 по 28.02.2025; періодичність платежів зі сплати процентів: кожні 11 днів. На пільговий строк 11 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,125 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов, відтак застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в пункті 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення договору. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі та надано їй кредит у розмірі 2000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк». Ураховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 23.09.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. До позивача відповідно до укладеного договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №4436758 від 02.03.2024, загальна сума заборгованості складає 13300,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2000,00 грн, заборгованість за процентами - 10300,00 грн, заборгованість за нарахованим штрафам/неустойкам - 1000,00 грн.

Станом на дату укладення договору факторингу від 23.09.2024 №23/09/2024, строк дії договору №4436758 від 02.03.2024 не закінчився. Тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 23.09.2024 донараховано відсотки за 157 календарних днів: 2000 грн х 2,5 % = 50 грн х 157 календарних днів = 7850 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №4436758 від 02.03.2024 становить 20150,00 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4436758 від 02.03.2024 у сумі 20150,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за кредитом, 10300,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором, 7850,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції», сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3:100:365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою судді від 18.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 13.01.2026.

Ухвалою суду від 13.01.2026 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 10.02.2026.

Ухвалою суду від 10.02.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю. Розгляд справи відкладено на 26.02.2026.

24.02.2026 на виконання ухвали суду від 10.02.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшла витребувана інформація (а.с. 153).

У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позовної заяви розгляд справи просив проводити без його участі, не заперечував щодо ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом надіслання ухвал суду про відкриття провадження у справі, про відкладення розгляду справи та судових повісток про виклик в судове засідання до електронного кабінету ОСОБА_1 (а.с. 140 зворот, 147, 147 зворот, 152). Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася, про причини неявки в судове засідання не повідомила, жодних заяв чи клопотань до суду не подавала.

Ураховуючи наведене, ухвалою суду від 26.02.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4436758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі Договір № 4436758), відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 2000,00 грн шляхом переказу коштів на платіжну картку строком на 363 дні, зі сплатою відсотків за користування кредитом. У свою чергу, позичальник зобов`язалась своєчасно повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом у визначені договором строки, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору. Договір № 4436758 про надання кредиту було підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора 62473 (а.с. 21-31).

Пунктом 1.4.1. Договору № 4436758 передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 Договору.

Згідно з пунктом 1.3 Договору № 4436758 строк кредитування становить 363 дні.

Пунктом 1.4.2 Договору № 4436758 передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,13 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до 12.03.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до пункту 4.1. Договору № 4436758 сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в пункті 4.3. Договору.

Підписуючи цей договір, споживач підтвердила, що з укладенням цього договору їй в чіткій та зрозумілій формі надана інформація вказана відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» та розміщена на Вебсайті. Позичальник ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику.

02.03.2024 позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 62473 був підписаний Додаток № 1 до договору № № 4436758 від 02.03.2024, інформаційне повідомлення (додаток № 2 до Договору № № 4436758 від 02.03.2024) (а.с. 31 зворот, 32).

02.03.2024 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 23747 підписала Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, згідно з якими: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 2000,00 грн; строк кредитування - 363 дні; мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; спосіб та строк надання кредиту - у безготівковій формі шляхом перерахування кредитодавцем коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобі (платіжної картки), зазначеної споживачем, не пізніше двох днів від дати укладення договору; стандартна процентна ставка, відсотків річних: 912,50 % річних (або 2,50 % в день); знижена процентна ставка відсотків річних: 410,63 річних (або 1,13 % в день); тип процентної ставки - фіксована; реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою: 372887,84% річних; реальна річна процентна ставка (з урахуванням зниженої процентної ставки): 163195,73 % річних (а.с.17-19).

Відповідно до довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» від 03.10.2024 №20241003-2393 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ПЕЙТЕК» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 03012024-1 від 03.01.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 02.03.2024 о 12:22:15 на суму 2000,00 грн, картка НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 44367581709374930 (а.с. 43).

З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260212/98039-БТ від 17.02.2026, наданої на виконання ухвали суду від 10.02.2026, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Також у відповіді повідомлено, що по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 2000,00 грн 02.03.2024, призначення: FUIB MoneyTransfer, Visa Direct (а.с. 153).

За даними розрахунку заборгованості за Договором №4436758 від 02.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, сформованого ТОВ «Лінеура Україна» станом на 23.09.2024, заборгованість позичальника ОСОБА_1 за вказаним договором за період з 02.03.2024 до 23.09.2024 включно становить 13300,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2000,00 грн, заборгованість за процентами - 10300,00 грн, штрафні санкції - 1000,00 грн (а.с.60-64).

З розрахунку заборгованості за Договором №4436758 від 02.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за 157 календарних днів (24.09.2024 27.02.2025), сформованого ТОВ «Українські фінансові операції», вбачається, що сума нарахованих процентів за користування ОСОБА_1 грошовими коштами за вказаним договором становить 7850,00 грн (а.с. 58).

23.09.2024 між ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №23/09/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Українські фінансові операції» права грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників, в тому числі до відповідача за Договором №4436758 про надання споживчого кредиту від 02.03.2024 (а.с. 90-94).

Відповідно до пункту 1.2. договору факторингу №23/09/2024 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до пункту 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

За змістом пункту 1.3. договору факторингу №23/09/2024 ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms-повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт), клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 4493, після чого, з урахуванням пункту 1. 2 договору факторингу №23/09/2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 98 зворот).

Платіжною інструкцією №42 від 25.09.2024 підтверджується факт оплати ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 у сумі 1601559,81 грн (а.с. 100).

Зі змісту Витягу з реєстру боржників від 23.09.2024 встановлено, що до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №4436758 від 02.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 13300,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2000,00 грн, заборгованість за процентами - 10300,00 грн, заборгованість за штрафами 1000,00 грн (а.с. 56-57).

Листом від 24.09.2024 ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача про відступлення права грошової вимоги за Договором та передачу персональних даних ТОВ «Українські фінансові операції» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам (а.с. 39).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи підтверджується, що Договір №4436758 від 02.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений сторонами в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 62473 (а.с. 21-31).

З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, п`ятою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору №4436758 від 02.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідачу наданий кредит у сумі 2000,00 грн. На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором №4436758 від 02.03.2024 позивач надав інформацію ТОВ «Пейтек Україна» від 03.10.2024 про підтвердження здійснення успішної оплати (а.с. 43). Вказане вбачається також з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260212/98039-БТ від 17.02.2026, наданої на виконання ухвали суду від 10.02.2026, з якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) 02.03.2024 відбулось зарахування коштів на суму 2000,00 грн, призначення: FUIB MoneyTransfer, Visa Direct (а.с. 153).

Разом з тим з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не виконувала свої зобов`язання за Договором №4436758 від 02.03.2024, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 27.02.2025 складає 21150,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2000,00 грн; заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Лінеура Україна» 10300,00 грн, заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 7850,00 грн.

Ураховуючи, що відповідач не з`явилася у судове засідання та доказів на спростування доводів позивача не надала, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №4436758 від 02.03.2024.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №4436758 від 02.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на підставі договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 90-94), акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 (а.с. 98 зворот), реєстру боржників від 23.09.2024 (а.с. 56-57), платіжної інструкції №42 від 25.09.2024 (а.с. 100).

Відтак наявні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за Договором №4436758 від 02.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в частині стягнення заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 2000,00 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 10300,00 грн та заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 7850,00 грн, слід зазначити наступне.

Так, пунктом 1.8 Договором №4436758 від 02.03.2024 встановлено, що мета отримання кредиту: споживчі (особисті) цілі.

Відповідно до пунктів 1.4.1, 1.4.2 Договору №4436758 від 02.03.2024 стандартна процентна ставка, яка становить 2,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 Договору. Знижена процентна ставка, яка становить 1,13 % в день та застосовується на наступних умовах: якщо Клієнт до 12.03.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за Договором №4436758 від 02.03.2024, здійсненого ТОВ «Лінеура Україна», встановлено, що заборгованість за процентами в розмірі 10300,00 грн, про стягнення якої просить ТОВ «Українські фінансові операції», утворилася в період з 02.03.2024 по 23.09.2024. Нарахування процентів за період з 02.03.2024 по 12.03.2024 включно здійснено із щоденним нарахуванням відсотків за ставкою 1,13%, що становить 22,50 грн в день, у період з 13.03.2024 по 23.09.2024 включно із щоденним нарахуванням відсотків за ставкою 2,50%, що становить 50,00 грн в день (а.с. 60-64).

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за Договором №4436758 від 02.03.2024, здійсненого ТОВ «Українські фінансові операції», встановлено, що заборгованість за процентами в розмірі 7850,00 грн, про стягнення якої просить ТОВ «Українські фінансові операції», утворилася в період з 24.09.2024 по 27.02.2025. Проценти ТОВ «Українські фінансові операції» в період з 24.09.2024 по 27.02.2025 нараховувало за процентною ставкою визначеною пунктом 1.4.2. договору, тобто 2,50% в день, що становить 50,00 грн в день (а.с. 58-59).

На підставі підпункту 6 пункту 5 Закону №3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон №3498-IX), стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Закон України № 3498-XI набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що кредитний договір №4436758 укладено 02.03.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Відтак у даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Таким чином, розмір нарахованих відсотків у межах строку дії вказаного договору за підрахунками суду становить:

- за період із 02.03.2024 по 12.03.2024 (включно) 247,50 грн (2000 х 1,13% х 11 днів),

- за період із 13.03.2024 по 22.04.2024 (включно) 2050,00 грн (2000 х 2,50% х 41 день),

- за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 (включно) 3600,00 грн (2000 х 1,5% х 120 днів),

- за період з 21.08.2024 по 27.02.2025 (включно) 3820,00 грн (2000 х 1,0% х 191 день).

Ураховуючи зазначене, сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача в межах строку дії кредитного договору, становить 9717,50 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом слід задовольнити частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 9717,50 грн.

Разом з тим щодо вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування органом (особою), яка здійснюватиме примусове виконання судового рішення, інфляційні витрат, 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та до моменту виконання рішення на підставі частини десятої статті 265 ЦПК України суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Із аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При цьому вказана стаття є нормою процесуального права, оскільки розміщена в процесуальному законі та не містить імперативного характеру, а тому у суду немає обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків до моменту виконання судового рішення.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд із урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Крім того, суд зазначає, що 24 лютого 2022 року Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану, який було неодноразово продовжено, та який триває станом на день ухвалення даного рішення.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ураховуючи наведене та те, що кредитний договір укладено у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час, на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відтак суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення, слід відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №4436758 від 02.03.2024 в розмірі 11717,50 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 2000,00 грн; заборгованість за процентами 9717,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 58,15% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 1408,63 грн (2422,40/100х58,15%).

Вирішуючи питання відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:

- договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 (а.с. 116-117);

- детальний опис робіт (наданих послуг) №4436758 від 25.11.2025 (а.с. 34),

- акт №4436758 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №4436758 від 02.03.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 на загальну суму 10000,00 грн (а.с. 33);

- заявку № 4436758 на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с. 35-36);

- свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10 від 24.03.2017, видане ОСОБА_2 (а.с. 122).

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі №648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Разом з тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надала.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 58,15% заявлених позовних вимог), слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 5815,00 грн (10000/100%х58,15%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4436758 від 02.03.2024 у розмірі 11717,50 грн (одинадцять тисяч сімсот сімнадцять гривень 50 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 1408,63 грн (одна тисяча чотириста вісім гривень 63 копійки) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 5815,00 грн (п`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», код ЄДРПОУ: 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 26.02.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк