Ухвала суду № 134385624, 19.02.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12184/25 2/335/837/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання Кумер А.В., представника позивача Штабовенка Д.В., представника позивача Клепакова С.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Синєбок Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСББ «НД-58», в особі представника адвоката Штабовенка Д.В., до відповідача ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті внесків за утримання будинку за період з листопада 2024 року по листопад 2025 року у сумі 6 676,08 грн, а також понесені судові витрати судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Ухвалою суду від 18.12.2025 року справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

22.01.2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Разом із відзивом від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження по справі, в обґрунтування якого відповідач зазначає що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виходячи з матеріально-правового регулювання зазначених правовідносин, вони є господарськими за своєю природою, у зв`язку з чим, просить суд закрити проводження по даній справі.

Разом з тим, 22.01.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, за відсутністю предмету спору.

Також до відзиву додано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в обґрунтування зазначено, що позов подано особою, яка немає повноважень на ведення справи, у зв`язку із зазначеним посилаючись на п. 2 ч. 1 ст.257 ЦПК України просить суд позовну заяву ОСББ`НД-58» до ОСОБА_1 підписану та подану до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя адвокатом Штабовенком Д.В.- залишити без розгляду.

Крім того, 22.01.2026 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів. В якому відповідач просить витребувати у ОСББ «Н-58» наступні документи: 1. Оригінал та належним чином засвідчену копію статуту ОСББ «Н-58» від 2016 року. 2. Оригінал та належним чином засвідчені копії балансів ОСББ «НД-58» за спірний період ( з листопада 2024 по листопад 2025). 3. Оригінал та належним чином засвідчену копію рішення правління ОСББ «НД-58» про обрання правління Клепакова С.О. 4 Оригінал та належним чином засвідчені копії рішень правління ОСББ «НД-58» за період з 12.10.2021 року по 01.12.2025. 5 Належним чином засвідчену копію документа, який підтверджує, що ОСОБА_2 є співвласником ОСББ «НД-58».

18.02.2026 року надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_1 .

Під час судового засідання відповідач та його представник Синєбок Л.І. підтримала клопотання про закриття провадження, у зв`язку з відсутністю предмета спору та клопотання про закриття провадження у зв`язку із відсутністю предмета спору, просила їх задовольнити з підстав зазначених в письмових клопотаннях. Також під час засідання представник відповідача ОСОБА_3 просила задовольнити клопотання про витребування доказів, усно уточнивши щодо 4 пункту клопотання про витребування, вважає за необхідне витребувати оригінал та належним чином завірену копію рішення ОСББ «Н-58» №1/25 від 12.02.2025 року. Щодо залишення позову без розгляду представник відповідача просила суд розглянути дане клопотання, у разі задоволення судом клопотання про витребування, після того як надійдуть витребувані документи.

Відповідач ОСОБА_1 підтримав думку свого представника.

Представник позивача ОСОБА_4 під час судового засідання, заперечував щодо заявлених клопотань. Зазначив, що спір про стягнення внесків на утримання будинку є спором який виникає зі статутних правовідносин на підставі рішень вищого органу управління об`єднання (загальних зборів), а тому у разі невідповідності таких рішень закону, учасник об`єднання може звернутись до ОСББ з зустрічним позовом. В позивача наявні докази, які зазначені в позовній заяві, тому підстав для закриття провадження немає. Крім того, звертає увагу суду, що до клопотання про витребування доказів відповідачем не надано доказів неможливості отримання даного доказу самостійно.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи в межах вирішуваних питань, суд дійшов висновку.

З приводу клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (ч.1 ст.20 ГПК України).

Згідно зі ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що ОСББ це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищевказаний Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використанню їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Предметом позову є стягнення з відповідача на користь ОСББ «НД-58» заборгованості зі сплати внесків за утримання будинку, за період з листопада 2024 по листопад 2025 включно у розмірі 6 676,08 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що розгляд спорів господарськими судами про стягнення ОСББ внесків на утримання будинку з учасників об`єднання відповідає не тільки п.3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, а і принципу процесуальної економії, оскільки спір про стягнення внесків на утримання будинку є спором який виникає зі статутних правовідносин на підставі рішень вищого органу управління об`єднання (загальних зборів), а тому у разі невідповідності таких рішень закону, учасник об`єднання може звернутись до ОСББ з зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

Обґрунтування позовних вимог тим, що заборгованість, заявлена до стягнення, нарахована відповідачу на підставі рішень загальних зборів ОСББ та посилання в позові на положення статуту ОСББ та норми Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» саме по собі не наділяє спір про стягнення заборгованості ознаками корпоративного спору, який повинен бути безпосередньо пов`язаний з корпоративними правами.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Дійсно, ознаки корпоративних відносин між ОСББ та співвласником багатоквартирного будинку матимуть відносини, пов`язані з управлінням об`єднанням та реалізацією співвласником його прав, передбачених ст. 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до яких співвласник має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.

Натомість, предметом розгляду у даній справі є заборгованість відповідача за внесками на утримання будинку.

Відповідно до ст. 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний зокрема: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала висновки щодо розмежування спорів, що мають розглядатися за правилами цивільної та господарської юрисдикції.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №478/2192/13-ц, провадження №14-273цс18, зазначено, що до юрисдикції господарського суду відносяться справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством, та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи.

Відповідно до висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.10.2019 у справі №501/1571/16-ц, провадження №14-472цс19, до компетенції господарських судів віднесено спори у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, незалежно від суб`єктного складу такого спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №910/5179/20, провадження №12-38гс21, вказано, що спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції, повинен розглядатися господарськими судами.

В даній справі, предметом спору є стягнення заборгованості по сплаті обов`язкових внесків на відшкодування витрат на управління (утримання) будинком, пов`язаний з захистом інтересів позивача на отримання від співвласника коштів на утримання будинку, що є цивільно-правовим спором.

Спір про стягнення заборгованості зі сплати внесків співвласником багатоквартирного будинку не є спором у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, тобто, з огляду на характер спірних правовідносин, вказаний спір не є таким, що виник при здійсненні права управління юридичною особою.

Отже, цей спір неможливо віднести до спору, який випливає з корпоративних відносин, а тому, відповідно до положень статті 20 ГПК України, не відноситься до юрисдикції господарських судів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19), від 31 липня 2023 року (справа № 335/8285/22).

З практики ЄСПЛ випливає, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу juranovitcuria. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.06.2021 року по справі №662/397/15-ц.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом рішення по справі за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору пов`язується з тим, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем не була сплачена, та наявність неврегульованих спірних питань між сторонами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження.

Щодо клопотання про витребування доказів, суд дійшов наступного висновку.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Дослідивши матеріали справи та заявлене клопотання, суд доходить наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.4 ст.77 ЦПК України - суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.83 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 , 2 ст.83 ЦПК України - сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч.8 ст.83 ЦПК України - докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як роз`яснено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на те, що у витребуваних доказах містяться відомості, які можуть вплинути на вирішення спору по суті та сприятиме забезпеченню повноти та об`єктивності при вирішенні справи. Суд звертає увагу відповідача на те, що судом витребовуються належним чином завірені копії витребуваних документів, а оригінали таких документів будуть оглянуті у судовому засіданні.

З метою дотримання справедливого та неупередженого вирішення спору, у зв`язку надання можливості сторонам подати суду докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи. Розгляд клопотання відповідача щодо залишення позову без розгляду здійснити у наступному судового засідання.

На підставі наведеного, керуючись ст. 81, 255, 256, 259, 260, 274, 279, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України - відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України - відмовити.

Клопотання відповідача - ОСОБА_1 про витребування доказів задовольнити частково.

Витребувати у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НД-58» (69091, м. Запоріжжя, вул. Пластова, буд. 58, код за ЄДРПОУ 40378146) засвідчені належним чином:

- копію статуту ОСББ «Н-58» від 2016 року;

- копію рішення правління ОСББ «НД-58» про обрання правління Клепакова С.О.;

- копію рішення правління ОСББ «НД-58» №1/25 від 12.02.2025.

Оригінали вище зазначених документів надати суду для огляду у судовому засіданні при розгляді справи.

Витребувані документи надати суду до 18 березня 2026 року.

Роз`яснити, що відповідно до ст.84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Судове засідання відкласти на 18 березня2026 року о/об 13 год. 00 хв.

Ухвала в частині відмови у закритті провадження у справі та може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

З врахуванням безпекової ситуації у м. Запоріжжі повний текст ухвали виготовлений 26.02.2026 року.

Суддя В.К. Сиротенко