Рішення № 134378465, 26.02.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9138/25-Е

Провадження № 2/522/2733/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 14 116,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 14 116,62 грн.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначив, що 16.07.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 146623, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн (6 000,00 грн тіло кредиту та 2 000,00 грн комісія) зі сплатою процентів за користування кредитом.

10.10.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 10102024, за умовами якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача, що підтверджується реєстром боржників за договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру № 3 до договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 та платіжною інструкцією № 5179 від 12.12.2024, яка свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за вищевказаним договором факторингу.

Посилаючись на набуття ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 146623 від 16.07.2024, позивач зазначає загальну суму заборгованості: 8 000,00 грн заборгованості по кредиту (6 000,00 грн тіло кредиту та 2 000,00 грн комісія); 5 615,62 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 501,00 грн комісія за кредитним договором, а всього 14 116,62 грн.

05.05.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач повідомлявся судом про розгляд даної справи належним чином однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. ст. 178, 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

03.07.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази.

28.07.2025 на виконання ухвали суду від 03.07.2025 від ПАТ «БАНК ВОСТОК» надійшла відповідь, згідно якої фінансовий номер телефону за ПК № 5168130720772732 - +380964480334; надано рух коштів по рахунку за період з 16.07.2024 по 21.07.2024; крім того наявна інформація щодо безготівкового зарахування згідно транзакції № 1440354264 від 16.07.2024 у сумі 6 000,00 грн.

Судом встановлено, що 16.07.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 146623, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн на строк 84 дні, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 460,00 % річних. За надання кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 25,00% від суми кредиту, що складає: 2 000,00 грн. Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісії за управління та обслуговування кредиту, яка складає 1,00 гривень (за зниженим тарифом) або 100,00 гривень ( за стандартним (базовим) тарифом).

Також сторонами було підписано Паспорт споживчого кредиту.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Згідно Довідки №12 від 29.01.2025 року Вих. № 162/29-01, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» зобов`язання за кредитним договором від 16.07.2024 року № 146623виконало, перерахувавши 16.07.2024 на номер картки № НОМЕР_1 грошову суму у розмірі 6 000,00 гривень.

10.10.2024 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 10102024, за умовами якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача, що підтверджується реєстром боржників за договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру №3 до договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 та платіжною інструкцією № 5179 від 12.12.2024, яка свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за вищевказаним договором факторингу.

Пунктом 2.1. Договору Факторингу визначено, що згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору Факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Згідно Акт приймання-передачі Реєстру № 3 до Договору Факторингу № 10102024 від 10.10.2024 року від ТОВ «ФК « КРЕДІПЛЮС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 146623 від 16.07.2024.

Відповідно до Договору про споживчий кредит № 146623 кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (пункт 2.1.).

Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит (пункт 2.2.).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після у кладення Договору в наступному порядку: у розмірі 6000.00 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 2000.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (пункт 2.2.1.).

Відповідно до пункту 1.4. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичну дату оплати процентів, а саме: «01» серпня 2024р., та на кожний 15 день після цієї дати протягом Строку кредитування.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 460,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний (пункт 2.3.).

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 00,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (пункт 2.4).

Комісія за надання кредиту складає 2 000,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (пункт 2.5.).

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 84 днів з 16.07.2024 (дата надання кредиту) по 08.10.2024 (пункт 2.6.).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України в становлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами - не виконав.

Доказів зворотного відповідачем надано - не було.

Згідно Виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 146623 наданої позивачем у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 14 116,62 грн, з яких:

- 8 000,00 грн за сумою кредиту (6 000,00 грн тіло кредиту та 2 000,00 грн комісія);

- 5 615,62 грн за процентами;

- 501,00 грн за комісією;

Суд не погоджується із зазначеним розрахунком з огляду на наступне.

Щодо розміру нарахованих процентів, суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору чітко визначено проценту ставку, за якою нараховуються відсотки за користування кредитним договором 460 % (річна процентна ставка) або 1,28 (денна процентна ставка) та визначено строк користування кредитом 84 дні.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024року - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в перехідних положеннях є неправомірним.

Оскільки, кредитний договір, за яким ініціюється стягнення заборгованості було укладено 16.07.2024 року, тобто, після набрання чинності законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", умови такого кредитного договору повинні у повній мірі відповідати п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що первісний кредитор здійснював нарахування відсотків за встановленою у договорі розмірі процентної ставки 1,28 % за весь період кредитування.

Проте, таке нарахування не відповідає умовам п.17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки, з 20 серпня 2024 року максимально допустимий розмір процентної ставки, що підлягав застосуванню до зазначеного кредитного договору не повинен був перевищувати 1%.

Встановлений у кредитному договорі від 16.07.2024 року розмір відсотків за користування кредитом порушує умови закону та обмежує права споживача, а тому, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору в частині встановлення відсотків за користування кредитним договором є нікчемними.

Таким чином, до зазначеного договору підлягає застосуванню максимально допустимий розмір відсотків, встановлений Законом України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу на те, що кредитор є фінансовою компанією, що здійснює надання грошових коштів в кредит (позику), а тому, в силу цього повинен був бути обізнаний із п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», які на момент укладання договору уже встановлювали граничний розмір відсотків з урахуванням перехідного періоду до 20 серпня 2024 року.

Відповідно до п. 2.3. договору про споживчий кредит № 146623 проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Тому, у період з 17.07.2024 року по 19.08.2024 року підлягали застосуванню проценти у розмірі 1,28 %, а в подальшому, з 20.08.2024 року по 08.10.2024 року у розмірі 1 %.

Розрахунок відсотків за період з 17.07.2024 року по 19.08.2024 року:

Тіло кредиту 6 000,00 гривень.

Період нарахування 17.07.2024 року по 19.08.2024 року.

Кількість днів у періоді 34.

Відсоткова ставка 1,28 %.

Розмір відсотків 2 611,20 гривень (6 000 (тіло кредиту)*1,28 % (проценти) * 34 (кількість днів у періоді)).

Розрахунок відсотків за період з 20.08.2024 року по 08.10.2024 року:

Тіло кредиту 6 000,00 гривень.

Період нарахування 20.08.2024 року по 08.10.2024 року.

Кількість днів у періоді 50.

Відсоткова ставка 1 %.

Розмір відсотків 3 000,00 гривень (6 000 (тіло кредиту)*1 % (проценти) * 50 (кількість днів у періоді)).

За таких обставин, загальний розмір відсотків за користування кредитними коштами у період з 17.07.2024 року по 08.10.2024 року становить 5 611,20 гривень.

Щодо вимог про стягнення 2 000,00 грн комісії за надання кредиту та 501,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2.1. Договору про споживчий кредит № 146623 сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після у кладення Договору в наступному порядку: у розмірі 6000.00 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 2000.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (пункт 2.2.1.).

Комісія за надання кредиту складає 2 000,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (пункт 2.5.).

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 00,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (пункт 2.4).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У Постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку про те, що за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов`язання, в тому числі і обов`язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню.

ОП КЦС ВС у постанові дійшла до висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У разі, якщо договір та додаткові угоди до нього не містять переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредитних коштів, вимога про стягнення комісії є безпідставною та порушує ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені висновки також наведені у постанові КЦС ВС від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.

У постанові Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у справі №498/1859/24, зроблено висновок про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки комісії в розмірі 209,48 грн не підлягають задоволенню, оскільки, в укладеному сторонами кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які надаються позивачу та за які ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» встановлена комісія. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору про встановлення комісії за видачу кредиту у розмірі 15, 00 % від суми виданого кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що умови кредитного договору від 16.07.2024 року № 146623 не містять переліку основних, додаткових та супутніх послуг, пов`язаних із наданням кредитної заборгованості, які також не зазначені у позові, а позивачем не надано доказів на підтвердження надання будь-яких послуг, пов`язаних із наданням кредиту, суд вважає, що нарахування позивачем комісії є безпідставною та порушує ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому, зазначена вимога задоволенню не підлягає.

Тому, розмір заборгованості за кредитним договором від 16.07.2024 року № 146623 повинен виглядати наступним чином:

- тіло кредиту 6 000,00 гривень;

- проценти 5 611,20 гривень.

А всього 11 611,20 гривень.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 16.07.2024 року № 146623 у розмірі 11 611,20 гривень.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач просить суд відшкодувати йому витрати на професійну правову допомогу у сумі 7000,00 грн.

Згідно з приписами ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ВП ВС у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС», додаткову угоду до вказаного договору № 30 від 04.02.2025, а також Акт прийому передачі наданих послуг від 04.02.2025, відповідно до якого вартість наданих послуг у суді першої інстанції становить 7 000,00 грн та складається з:

- 5 000,00 грн складання позовної заяви;

- 1 000,00 грн вивчення матеріалів справи;

- 500,00 грн підготовка адвокатського запиту;

- 500,00 грн підготовка та подача клопотань.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

У постановах Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 127/9918/14-ц та від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 вказано, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

КГС ВС у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 01.06.2018 у справі №904/8478/16 вказав, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Щодо витрат пов`язаних з ознайомленням справи, то постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.

Тому, на думку суду, ознайомлення з матеріалами та документами є одним із елементів процедури складання заяв по суті справи (позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а тому, не підлягають окремій оцінці.

Щодо складання адвокатського запиту, то відповідно до ч. 1 ст. 1076 ЦК України, банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

У статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», встановлено вичерпний перелік осіб, яким може бути розкрита інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю. При цьому, адвокати не включені до кола осіб, на запити яких така інформація буде розкрита, тобто, представник позивача в будь-якому випадку не міг її самостійно отримати.

Тому, суд вважає, що така дія є виключною ініціативою представника позивача, а тому, такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Щодо витрат, пов`язаних зі складання та подання позову та клопотання про витребування доказів, то суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання.

Разом із позовом до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів, яке було частково задоволене судом та яке за своїм обсягом складається з 2 аркушів та за своєю суттю є типовим документом, який не вимагає від адвоката значного проміжку часу для його складання.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання - це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви та клопотання про витребування доказів, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 3 000,00 гривень.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1 992,42 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог на 82,25 %).

Керуючись ст. ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 12 116,62 грн задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005) 6 000,00 гривень заборгованості по тілу кредиту та 5 611,20 гривень заборгованості по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором № 146623 від 16.07.2024, а всього 11 611,20 гривень.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005) 1 992,42 грн витрат по сплаті судового збору та 3 000,00 грн витрат на надання правничої допомоги.

В решті вимог витрат на правничу допомогу відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Суддя І. А. Павлик