Ухвала суду № 134374010, 25.02.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/972/26

Провадження № 2-о/484/62/26

Ухвала

іменем України

25.02.2026 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Максютенко О.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересована особа: Каховська міська військова адміністрація Каховського району Херсонської області про встановлення факту належності на праві сумісної власності квартири

в с т а н о в и в

заявники звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства із заявою про встановлення факту належності заявникам на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.06.2000 року та зареєстрованим Каховським державним бюро технічної інвентаризації 06.07.2000 року у реєстрі за № 7345/29 на праві приватної спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50.5 кв м, житловою площею 27.3 кв м.

Суддя, дослідивши заяву та додані до неї матеріали вважає, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Нормою п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України вбачається, що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

У судовому порядку підлягають встановленню факти: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий та судовий.

Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 213/3417/23 зазначив, що суддя, приймаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Отож судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

Заявник у своїй заяві вказує, що з метою реєстрації свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50.5 кв м, житловою площею 27.3 кв м, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно ВК Первомайської міської ради Миколаївської області.

У результаті розгляду документів державним реєстратором Марченко Т.О. прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №82596766 від 24.12.2025 року через те, що державний реєстратор позбавлений можливості підтвердити у встановленому законом порядку проведену до 01.01.2013 року державну реєстрацію права власності на квартиру.

Як визначено статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як визначив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Також Верховним Судом у постанові від 13 травня 2019 року у справі № 905/494/18 зазначено, що у разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

У даному випадку правовстановлюючі документи на квартиру у заявників не втрачені, натомість фактично відсутня можливість отримати документи, які зберігаються у ВК Каховської міської ради та посвідчують державну реєстрацію права власності заявників на нерухоме майно.

Саме через відсутність цих документів заявникам відмовлено у державній реєстрації його права власності на будинок. Отже державою не визнається факт набуття заявниками права власності на нерухоме майно, тому він має звернутися до суду з позовом про визнання за ним цього права або оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення державного реєстратора.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

З огляду на викладене, факт, який заявники просять встановити суд, не може встановлюватись в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавством передбачено інший порядок його встановлення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи викладене, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересована особа: Каховська міська військова адміністрація Каховського району Херсонської області про встановлення факту належності на праві сумісної власності квартири слід відмовити.

Водночас суд роз`яснює заявникам, що вони вправі оскаржити в порядку адміністративного судочинства дії державного реєстратора про відмову внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Керуючись ст. 186, 260, 293 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в

відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересована особа: Каховська міська військова адміністрація Каховського району Херсонської області про встановлення факту належності на праві сумісної власності квартири.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: