Ухвала суду № 134371687, 16.10.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1394/21

провадження № 1-кп/753/351/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

у судовому засіданні в залі суду в м. Києві у об`єднаному кримінальному провадженні, внесених до ЄРДР за № 12020100020002106 та №12020100020004996, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, суд,

встановив:

Вступ

У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження на стадії доповнень.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні 16 жовтня 2025 року заявив клопотання, в якому просив суд вийти за межі висунутого обвинувачення в частині правової кваліфікації дій обвинуваченого і змінити їх із ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України із одночасним звільненням ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності, які визначені у ст. 49 КК України та закриттям вказаного кримінального провадження.

Зміст клопотання сторони захисту

Захисник мотивував клопотання тим, що за наслідками досліджених у судовому засіданні доказів ним встановлено відсутність кваліфікуючої ознаки шахрайства, яка інкримінується ОСОБА_5 , а саме вчинення його шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Як зазначав захисник, фактичні обставини інкримінованих епізодів говорять про заволодіння коштами потерпілих шляхом обману або зловживання довірою, однак не містять ознак здійснення саме незаконних операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки у розумінні закону про кримінальну відповідальність та правових висновків Верховного Суду.

Захисник вважав, що використання мобільного телефону чи мережі інтернет для спілкування з потерпілими саме по собі не утворює відповідної кваліфікуючої ознаки.

Виходячи з наведеного, сторона захисту стверджує, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 190 КК України. При цьому захисник звертає увагу, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, є нетяжким, а тому відповідно до ст. 49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності становить п`ять років. З огляду на те, що останнє інкриміноване обвинуваченому діяння, за версією сторони обвинувачення, було вчинене 17 липня 2020 року, захисник вважав, що станом на жовтень 2025 року строк давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності закінчився.

У зв`язку з цим, захисник ОСОБА_4 просив суд змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченого на ч. 2 ст. 190 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Позиції учасників судового провадження щодо заявлених клопотань

Захисник ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 під час судового засідання зазначав, що клопотання сторони захисту є безпідставними та таким, що не підлягає задоволенню.

Мотиви суду

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 1 та ч. 4 ст. 286 КПК України).

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК України).

Зі змісту ст. 49 КК України вбачається, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового розслідування або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину.

Норма ст. 49 КК України передбачає, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки. Обчислити відповідні строки давності можливо лише після визнання факту, що така особа вчинила кримінальне правопорушення.

Відповідно до висунутого обвинувачення, ОСОБА_5 у межах розгляду об`єднаного кримінального провадження № 12020100020002106 від 06.04.2020 та 12020100020004996 від 05.12.2020 ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у заволодінні чужим майном шляхом обману із використанням електронно-обчислювальної техніки, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України (загалом 100 епізодів).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 32 КК України продовжуване кримінальне правопорушення складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним кримінально протиправним наміром. Продовжуваний злочин вважається закінченим з моменту вчинення останньої злочинної дії (епізоду), об`єднаної єдиним злочинним наміром та метою, після якої діяльність припиняється.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відтак, у разі вчинення тяжкого злочину особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років (п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України).

Як вбачається зі змісту висунутого обвинувачення, останній із епізодів інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, за версією сторони обвинувачення, мав місце 17 липня 2020 року.

З огляду на те, що останній епізод, який інкримінується обвинуваченому, датований 17 липня 2020 року, станом на жовтень 2025 року десятирічний строк визначений у п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України не сплинув, а відтак підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не вбачається.

Що стосується наполегливих доводів сторони захисту про можливість зміни судом кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 з ч. 3 на ч. 2 ст. 190 КК України на цій стадії судового розгляду, суд зазначає таке.

За змістом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 291 КПК України обвинувальний акт має містити, окрім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5).

Згідно із частиною 1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Наведені правові норми у їх системному зв`язку указують на те, що «межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта» (частина 1 статті 337 КПК) визначаються не тільки «формулюванням обвинувачення», але й викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункт 5 частини 2 статті 291 КПК), оскільки «формулювання обвинувачення» є підсумком кримінально-правової оцінки фактичних обставин, а тому безпосередньо та нерозривно з ними пов`язане.

Отже, суд здійснює розгляд у межах висунутого обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 190 КК України, викладеного стороною обвинувачення в обвинувальному акті.

Дійсно, ч. 3 ст. 337 КПК України передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо така зміна покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Однак, суд робить наголос на те, що питання щодо можливої зміни кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого в бік покращення його становища може бути вирішене виключно під час ухвалення остаточного судового рішення у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи сторони захисту про необхідність та можливість зміни кваліфікації є передчасними та не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону.

Спираючись на все викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження.

Керуючись ст. 12, 49, 190 КК України, ст. 284 КПК України, суд,

постановив:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_6