Рішення № 134361301, 24.02.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1414/25

Провадження № 2/467/38/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

03.10.2025 року представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №1632172 від 15.07.2024 року у розмірі 128040,00 грн та витрати на оплату судового збору 2422,40 грн.

Обґрунтовано позов тим, що 15.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1632172 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору ТОВ «Селфі Кредит» надає позичальнику (споживачу) кредит в гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту.

Вказує, що ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в загальній сумі 22000,00 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України.

29.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-09/25, за яким ТОВ «Селфі Кредит» відступило права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Селфі Кредит», визначеними в Реєстрі боржників, у тому числі, за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Селфі Кредит» за кредитним договором №1632172 від 15.07.2024 року в розмірі 128040,00 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1632172 від 15.07.2024 року становить: заборгованість по тілу 22000,00 грн; заборгованість по відсотках 95040,00 грн, пеня 11000,00 грн. Загальна заборгованість 128040,00 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1632172 від 15.07.2024 року в розмірі 128040,00 грн та судові витрати.

Ухвалою судді від 06.10.2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи визначено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

01.12.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс» відмовити. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що позивачем не надано належних доказів виконання умов договору про надання фінансового кредиту первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» щодо здійснення безготівкового переказу грошових сум на банківський рахунок відповідача. Надане позивачем підтвердження здійснення переказу грошових коштів від ТОВ «Пейтек» на суму 22000,00 грн не є належним доказом так як не містить даних про власника банківської карти, на яку перераховувались грошові кошти та повних даних карти, окремі цифри номеру карти позначені «*» та посилання щодо здійснення переказу грошових коштів на не ідентифіковану карту не містить доказової інформації. Зазначене повідомлення не є первинним документом бухгалтерського обліку. Також позивачем не надано доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Пейтек». Додані до позовної заяви розрахунки заборгованості не є первинними документами, що підтверджують наявність заборгованості. Крім того, ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, з 2019 року бере безпосередню участь у заходах щодо захисту територіальної цілісності та суверенітету України в умовах збройної агресії з боку російської федерації, з 2021 року йому надано статус учасника бойових дій відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з 2024 року несе службу безпосередньо на бойових позиціях. За таких обставин вимоги в частині стягнення процентів, пені, штрафів є безпідставними, з огляду на вимоги п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги за кредитним договором від 15.07.2024 року №1632172 від первісного кредитора до ТОВ «Свеа Фінанс», оскільки суду не надано належно оформленого реєстру боржників до договору факторингу, наявна копія не містить відомостей щодо передачі прав вимоги саме за договором з ОСОБА_1 , витяг з реєстру боржників не відповідає вимогам до такого реєстру, визначеним, зокрема, умовами договору факторингу (п.2.3).

Ухвалою суду від 19.12.2025 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, справу просив розглядати без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 15.07.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі кредит» укладено договір №1632172 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (далі кредитний договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 кредитного договору ТОВ «Селфі Кредит» надає споживачу кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 22000,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту.

Пунктом 2.1. кредитного договору сторонами узгоджено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е145.

Отримання коштів ОСОБА_1 коштів в сумі 22000,00 грн 15.07.2024 року на картку маска картки № НОМЕР_1 підтверджується повідомленням надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек» вих. №20250508-91 від 08.05.2025 року.

29.04.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-09/25, відповідно до умов якого до ТОВ «Свеа фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1632172 від 15.07.2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-09/25 від 29.04.2025 року ТОВ «Селфі кредит» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 128040,00 грн, з яких: 22000,00 грн сума основного боргу за кредитом; 95040,00 грн сума нарахованих процентів; 11000,00 грн сума штрафних санкцій.

Відтак, у відповідності до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» за плату прийняло належні клієнтам права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача.

Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений між сторонами та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, тобто його укладання між сторонами підтверджено належними та допустимими доказами.

На підтвердження переказу грошових коштів позичальнику позивачем надано повідомлення надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек».

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 ЗУ «Про платіжні послуги» після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію:

1) відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості);

2) суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції;

3) суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);

4) курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти);

5) дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Враховуючи, що первісний кредитор ТОВ «Селфі Кредит» є фінансовою, а не банківською установою, тому зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», підтвердження про здійснення переказу грошових коштів є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Повідомлення надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек» вих. №20250508-91 від 08.05.2025 року містить посилання на укладений між ним та ТОВ «Селфі Кредит» Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 01.04.2024 року, відомості щодо отриманої ліцензії від Національного банку України, які можуть бути перевірені за даними, розміщеними на сайті Національного банку України.

Заперечуючи отримання кредитних коштів на свій рахунок від первісного кредитора, відповідач виписку по власному банківському рахунку не надав, відповідного клопотання про витребування відомостей з банківської установи не заявляв.

За таких умов суд вважає доведеним, що ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 22000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку, вказану відповідачем, отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку, договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків. Доказів визнання кредитного договору недійсним до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів повернення відповідачем коштів у повному обсязі.

Відступлення права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення 29.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» договору факторингу.

Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

В постанові від 18.10.2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно наведених у договорі факторингу №01.02.-09/25 від 29.04.2025 року термінів, Реєстр боржників - погоджений сторонами перелік боржників, їх кредитних договорів, договорів забезпечення, права вимог за якими відступаються за цим договором, особистих даних і розмірів грошових зобов`язань кожного з них із зазначенням суми заборгованості, а також інших даних у разі їх наявності у клієнта, за формою, наведеною в Додатку №1 до цього договору.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що Реєстр боржників на паперовому носії (з основною інформацією за кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід`ємною частиною цього договору. Реєстр боржників у формі електронного документа передається клієнтом фактору на електронному носії (з додатковою інформацією за кредитними договорами) і повинен повністю відповідати Реєстру боржників на паперовому носії, підписаному сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі боржників на паперовому носії та Реєстрі боржників на електронному носії, перевагу має інформація Реєстру боржників на паперовому носії.

Пунктом 5.1 договору факторингу передбачено, що клієнт зобов`язаний у день підписання цього договору передати фактору у формі електронного документу Реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку №1 до цього договору, з усіма заповненими даними.

Відповідно до п. 5.2, 5.3 договору факторингу передбачено, що документацію клієнт зобов`язаний передати фактору протягом 90 днів з моменту передачі Реєстру боржників, факт чого засвідчується сторонами актом приймання-передачі документації.

Суд враховує, що до позовної заяви долучено Додаток №1 Реєстр боржників до договору факторингу №01.02.-09/25 від 29.04.2025 року, а саме: першу та останню сторінку Реєстру, яка свідчить що він підписаний керівниками обох сторін договору та скріплений печатками.

Також позивачем долучено витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №01.02.-09/25 від 29.04.2025 року, згідно якого під №80 у Реєстрі значиться вимога до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1632172 в сумі 128040,00 грн, що включає в себе суму основного боргу за кредитом 22000,00 грн, суму нарахованих процентів 95040,00 грн та суму штрафних санкцій 11000,00 грн. Вказаний витяг підписаний керівником ТОВ «Свеа Фінанс» та скріплений печаткою товариства.

Крім того, позивачем долучено платіжну інструкцію кредитового переказу коштів щодо переказу 30.04.2025 року на рахунок первісного кредитора коштів, в якості оплати фінансування згідно договору факторингу №01.02.-09/25 від 29.04.2025 року.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами набуття ним права вимоги за спірним кредитним договором, а відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими.

За розрахунком заборгованості станом на 29.04.2025 року, виконаним ТОВ «Селфі кредит», за кредитним договором №1632172 від 15.07.2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 128040,00 грн, що включає в себе суму основного боргу за кредитом 22000,00 грн, суму нарахованих процентів 95040,00 грн та суму штрафних санкцій 11000,00 грн.

Встановивши неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів, суд зробив висновок про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс», як правонаступника первісного кредитора, заборгованості за основною сумою боргу 22000,00 грн.

Водночас, позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами та штрафними санкціями суд не задовольняє, з наступних підстав.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає, що відноситься до категорії осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Стаття 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» доповнена п. 15 згідно із Законом № 1275-VII від 20.05.2014 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024 року, який набрав чинності 18.05.2024 року, внесено зміни до ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та пункт 15 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в

районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Указами Президента України №№ 64/2022, 65/2022, 69/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З урахуванням вказаних положень Закону, з 24.02.2022 року на всій території Україні діють умови особливого періоду.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок щодо переліку необхідних документів на підтвердження статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 31.03.2021 року має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_4 від 23.06.2015 року ОСОБА_1 з 27.02.2017 року перебуває на військовій службі за контрактом. У складі в/ч НОМЕР_5 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України в період часу з 15.03.2019 року по 08.06.2020 року, з 14.04.2021 року по 17.04.2023 року та з 29.04.2023 року по 04.02.2023 року.

Відповідно довідки №1962 від 16.07.2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 .

Оскільки ОСОБА_1 на час укладення кредитного договору, нарахування відсотків та штрафів був і є військовослужбовцем, на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», отже вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафів не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» суд задовольняє в частині основного боргу в розмірі 22000,00 грн.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов ТОВ «Свеа Фінанс» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 416,22 грн, виходячи з розрахунку: 22000,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 128040,00 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1632172 від 15.07.2024 року в розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 416 (чотириста шістнадцять) гривень 22 копійки витрат на оплату судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, поштовий індекс 04070;

Відповідач: ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І.О.Догарєва