Рішення № 134356888, 24.02.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 рокусправа № 380/10229/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у поновленні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як внутрішньо переміщеної особи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити за фактичним проживанням ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, починаючи з 31.03.2022.

Ухвалою від 27.05.2025 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

Представник позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у поновленні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 31.03.2022 як внутрішньо переміщеній особі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії як внутрішньо переміщеній особі з 31.03.2022 та виплатити заборгованість.

Ухвалою від 03.10.2025 суд прийняв до розгляду уточнену позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 отримував пенсію як особа з інвалідністю 2 групи, офіцер запасу по місцю свого проживання у м. Ялта в АР Крим. Однак з 2014 року у зв`язку з анексією АР Крим росією, позивачу була призупинена виплата пенсії. Позивач в 2017 році переїхав проживати у м. Львів і є вимушено переміщеною особою (ВПО), взятою на облік 20.05.2018. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі № 380/9185/22 , ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянуло заяву позивача та рішенням від 30.12.2024 повторно відмовило у поновленні виплати пенсії за вислугу років, з покликанням на позбавлення можливості здійснити запит до органів Пенсійного фонду російської федерації за пенсійною справою заявника за попереднім місцем отримання пенсії, у зв`язку з чим виплату пенсії позивачу не поновлено. Отже, Пенсійний орган мотивував свою відмову неможливістю витребування в пенсійного органу російської федерації пенсійної справи позивача з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації, а також недотримання позивачем встановленого порядку звернення за поновленням виплати пенсії.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 12.06.2025 (вх. № 10511ел), у якому зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплату пенсії ОСОБА_1 не припиняло, оскільки як отримувач пенсії за вислугу років на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області не перебував. Отже, в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області відсутні матеріали пенсійної справи позивача. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не припиняло виплату пенсії позивачу та не відмовляло у її поновленні, тим паче рішення з цього приводу не приймало.

Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. Відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованого територією внаслідок збройної агресії російської федерації визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. У період дії правового режиму воєнного стану в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для поновлення виплати пенсії особам, які отримували пенсійні виплати на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. З урахуванням зазначеного, органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості здійснити до органів Пенсійного фонду російської федерації запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву від 20.06.202 (вх. № 51249), у якій зазначає, що відповідач неправильно та упереджено тлумачить норми Порядку і Закону, намагаючись безпідставно застосувати вимоги, що не стосуються правової ситуації позивача, з метою ухилення від виконання покладених на нього обов`язків. Зокрема абзац 4 пп 3 п. 2.8 Порядку 22-1, на який посилається Відповідач, стосується виключно громадян України, які проживають на території тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Ця норма не поширюється на внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані та фактично проживають на контрольованій території України, зокрема у Львівській області. Таким чином, вимога подання позивачем заяви про відсутність громадянства рф, а також довідки про припинення виплати пенсії органами рф, є абсолютно безпідставною та суперечить меті й змісту Порядку 10-1 та постанови КМУ № 637. Навпаки, саме на відповідача - Головне управління ПФУ у Львівській області, покладено обов`язок виконати всі дії щодо витребування пенсійної справи, якщо вона зберігається в іншому територіальному органі ПФУ або в архіві. Таким чином, усі посилання відповідача на норми, що регулюють порядок поновлення пенсій для мешканців окупованого Криму - штучно притягнуті до ситуації позивача, який є внутрішньо переміщеною особою, що проживає у Львові, і не має жодного відношення до території АРК чи м. Севастополя.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 призначено пенсію за інвалідністю з 01.03.1998 згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.03.1998.

Згідно з довідкою Львівської міської ради від 10.05.2018 № 0000533256 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що фактично проживає у м. Львові.

Позивач 31.03.2022 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відновлення виплати пенсії.

Відповідач листом від 27.04.2022 відмовив в відновленні виплати пенсії у зв`язку із введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні Указом Президента України № 64/2022, із зазначенням, що відповідачем будуть вживатися заходи для забезпечення виплати пенсії після завершення воєнного стану.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 25.10.2022 № 380/9185/22 визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у прийнятті рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) вирішити питання про поновлення виплати пенсії за фактичним проживанням ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) за заявою від 31.03.2022 з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні інших вимог відмовив.

На виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 30.12.2024 відмовило у поновленні виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

У рішенні зокрема вказано, що відповідно до статті 3 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії російської федерації визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного станув в Україні» (зі змінами), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. З урахуванням зазначеного, органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості здійснити до органів Пенсійного фонду російської федерації запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. Таким чином, ОСОБА_1 не дотримав встановленого порядку звернення за поновленням пенсії згідно з Законом № 2262 та Порядком № 10-1 щодо представлення необхідного пакету документів.

Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 21.03.2025 про поновлення виплати пенсії.

Відповідач листом від 27.03.2025 повідомив, що у період дії правового режиму воєнного стану в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для поновлення виплати особам, які отримували пенсійні виплати на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Зазначив, що в Головному управлінні відсутні будь-які документи, які б дали змогу поновити пенсію.

Вважаючи протиправним рішення та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії як внутрішньо переміщеної особи, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Згідно з частиною 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

У Рішенні Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 зазначено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.10.2020 у справі № 540/450/19 зазначив, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.

Отже, право особи на отримання пенсійних виплат у належному розмірі не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати повноваження щодо перевірки обґрунтованості їх видачі чи прийнятих рішень на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою та матеріали справи не містять рішення уповноваженого органу Пенсійного фонду України про припинення виплати пенсії позивачеві з підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за перерахунком пенсії, поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 від 25.11.2005 передбачений перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ як атестат про припинення пенсії відсутній.

Водночас, згідно з підпунктом 9 пункту 2.1 Порядку № 22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації).

Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.

Також, пунктом 4.12 Порядку № 22-1 від 25.11.2005 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що саме на орган уповноважений на призначення пенсії покладається обов`язок у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці направити запит про витребування пенсійної справи до відповідного органу, який здійснював призначення пенсії за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.

Суд зауважує, що позивач є громадянином України та з 01.03.1998 отримує пенсію за інвалідністю яка призначена відповідно до законодавства України, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.03.1998.

Позиція Пенсійного органу суперечить принципу верховенства права, оскільки обов`язок щодо витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного фонду України за попереднім місцем проживання (реєстрації) покладається саме на орган, що здійснює призначення або поновлення пенсії. Позбавлення можливості направити запит не може розглядатися як правомірна підстава для відмови у поновленні пенсійних виплат.

Право на поновлення пенсії не залежить від таких обставин, як припинення дипломатичних відносин між державами, а також відсутність або неможливість витребування пенсійної справи чи отримання атестату про припинення виплати пенсії.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач, як громадянин України, має право на отримання пенсії, призначеної йому відповідно до законодавства України, за місцем своєї фактичної реєстрації або проживання.

Така позиція узгоджується із висновками Верховному Суду, викладеними в постанові від 22.09.2021 у справі № 308/3864/17, відповідно до яких відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.

Крім того, відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його права на пенсію в Україні.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/424/23.

Враховуючи наведене, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у поновленні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб протиправним, а тому його необхідно скасувати.

З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії починаючи з 31.03.2022.

Щодо бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 31.03.2022 як внутрішньо переміщеної особи та виплату заборгованості, то суд зазначає, що сам факт зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії починаючи з 31.03.2022 зумовить виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення виплати пенсії позивача. Оскільки у суду відсутні підстави вважати, що такий обов`язок відповідачем не буде виконано, а також зважаючи на те, що захисту підлягає лише порушене право особи, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв`язку з їх передчасністю.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у поновленні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії починаючи з 31.03.2022.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 24.02.2026.

Суддя Кедик М.В.