Рішення № 134348616, 25.02.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1757/24

провадження № 2/492/25/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 154099,94 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 18 липня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1001925777501. Також, 11 лютого 2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1002091546601. АТ «ПУМБ» виконало свої обов`язки за кредитними договорами, однак всупереч умовам кредитних договорів відповідачка не здійснила своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості за кредитом і процентами. У порушення умов кредитних договорів відповідачка свої зобов`язання не виконала, в результаті в неї виникла заборгованість за кредитним договором № 1001925777501 у розмірі 83852,67 грн, кредитним договором № 1002091546601 у розмірі 70247,27 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки, оскільки остання ухиляється від добровільного погашення заборгованості.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Варгаракі С.М.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 25 грудня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сповіщення сторін

Представниця позивача про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, однак у судове засідання не з`явилася, але у позовній заяві просила суд про розгляд справи за її відсутності, у разу повторної неявки в судове засідання відповідачки не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка про дату, час і місце судового засідання двічі повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній», тому відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України відповідачка вважається повідомленою належним чином. Відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подала. Інших заяв і клопотань від відповідачки на адресу суду не надходило.

Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачеві до суду за місцем його реєстрації призводять лише до затягування розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до статті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

З урахуванням позиції Верховного Суду, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи та справу можливо розглянути за її відсутності.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представниці позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 (а.с. 9), відповідачка у справі, 18 липня 2021 року підписала заяву № 1001925777501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписанням якої підтвердила, що прийняла Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті Договору, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилася з тим, що може обирати будь-які передбачені договором послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених умовах (а.с. 7-8). Відповідно до умов договору сума кредиту 70000 грн., строк 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2, 99 %, розмір процентної ставки 0,01 % річних.

Згідно з платіжною інструкцією № TR.50787826.16853.8810 від 18 липня 2021 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 70000 грн (а.с. 29).

Аналогічні умови містяться у паспорті споживчого кредиту, підписаного сторонами (а.с. 8 зворот).

Крім того, 11 лютого 2022 ОСОБА_1 звернулася до АТ «ПУМБ» із заявою № 1002091546601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій вказувала, що підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в повному обсязі та просить надати їй споживчий кредит в сумі 51322 грн на строк 24 місяці зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,22 % та зі сплатою відсотків в розмірі 0,010 % річних (а.с. 10 зворот-11).

Аналогічні умови містяться у паспорті споживчого кредиту, підписаного сторонами (а.с. 12).

Згідно з платіжною інструкцією № TR.55916557.9118.8810 від 11 лютого 2022 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 51322 грн (а.с. 29 зворот).

Позивачем на підтвердження своїх вимог було також надано Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (редакція діє з 15 березня 2021 року) (а.с. 14-26).

Свої зобов`язання банк перед відповідачкою виконав, що також підтверджується виписками з особового рахунку відповідачки за період з 18 липня 2021 року по 06 жовтня 2024 року та за період з 11 лютого 2022 року по 06 жовтня 2024 року (а.с. 33-35, 35 зворот -36).

Із наданого АТ «ПУМБ» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1001925777501 від 18 липня 2021 року встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у неї станом на 06 жовтня 2024 року утворилася заборгованість, яка становить у загальному розмірі 83852,67 грн, та складається із заборгованості: по сумі кредиту - 49584,54 грн; за відсотками 12,77 грн; по комісії 34255,36 грн (а.с. 30-31).

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1002091546601 від 11 лютого 2022 року, наданого АТ «ПУМБ», у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у неї станом на 06 жовтня 2024 року утворилася заборгованість, яка становить у загальному розмірі 70247,27 грн, та складається із заборгованості: по сумі кредиту - 51322 грн; за відсотками 12,68 грн; по комісії 18912,59 грн (а.с. 32 -33).

Позивачем на адресу відповідачки 07 жовтня 2024 року було надіслано письмову вимогу (повідомлення) щодо досудового врегулювання спору та погашення заборгованості за кредитними договорами № 1001925777501 від 18 липня 2021 року у розмірі 83852,67 грн та № 1002091546601 від 11 лютого 2022 року у розмірі 70247,27, а всього у розмірі на загальну суму 154099,94 грн (а.с. 26 зворот-27).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.

Тобто положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договорів споживчого кредиту № 1001925777501 від 18 липня 2021 року та № 1002091546601 від 11 лютого 2022 року. Зазначені договори недійсним не визнано.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність договорів кредиту № 1001925777501 від 18 липня 2021 року та № 1002091546601 від 11 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ», оскільки банком за допомогою належних доказів доведені обставин, які підтверджують укладення з відповідачкою ОСОБА_1 договорів-приєднання з погодженням усіх суттєвих умов, які нею підписані у заяві-приєднанні, зокрема, суми кредиту, процентів та умов повернення кредитних коштів лише з можливістю договірного списання.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що між ПАТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, укладено договори, у рамках яких банк надав відповідачці кредити. Заява № 1001925777501 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 18 липня 2021 року підписана працівниками банку і позичальником ОСОБА_1 .

Також, 11 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір № 1002091546601 у вигляді заяви на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб.

Підписавши заяви на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб, відповідачка ОСОБА_1 погодилася, що строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмірі мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО).

Відповідно до умов вказаних договорів відповідачці ОСОБА_1 18 липня 2021 року видано кредит у розмірі 70000 грн, а 11 лютого 2022 року у розмірі 51322 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи.

З виписок про по особовому рахунку відповідачки ОСОБА_1 за період часу з 18 липня 2021 року по 06 жовтня 2024 року та з 11 лютого 2022 року по 06 жовтня 2024 року вбачається, ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами.

Відповідачка допустила неналежне виконання своїх зобов`язань за кредитними договорами, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість станом на 06 жовтня 2024 року за кредитним договором № 1001925777501 від 18 липня 2021 року у загальному розмірі 83852,67 грн, за кредитним договором № 1002091546601 від 11 лютого 2022 року у загальному розмірі 70247,27 грн.

З метою до судового врегулювання спору банком на адресу відповідачки було направлено письмову вимогу (повідомлення) від 07 жовтня 2024 року з вимогою сплатити заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 154099,94 грн.

Однак, відповідачка заборгованість за вказаними кредитними договорами не сплатила.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем до суду не надано.

Щодо розміру заборгованості за кредитними договорами суд зазначає наступне.

У пунктом 5 заяви № 1001925777501 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,99 %, що згідно з графіком платежів складає 2093 грн щомісячно, усього за 24 місяці 50232 грн.

Позивач долучив до позовної заяви витяг з Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 15 березня 2021 року).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5.7.3 публічної пропозиції AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредит), розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредит), надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цін Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

Проте, банк не надав належних та допустимих доказів того, що саме з цією редакцією публічної пропозиції AT «ПУМБ» була ознайомлена відповідачка ОСОБА_1 та погодилася з нею, відтак відсутні підстави вважати, що сторони договору належним чином обумовили та визначили умови та порядок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 5 заяви № 1002091546601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,22 %.

Необхідність внесення плати (комісії) за обслуговування кредиту передбачена в розділі «Графік платежів». Розмір такої комісії за кредитним договором № 1002091546601 становить 1139,35 щомісячно, усього за 24 місяці 27344,40 грн.

Однак, у Заявах № 1001925777501, № 1002091546601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 5 заяви № 1001925777501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 18 липня 2021 року, пункту 5 заяви № 1002091546601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 11 лютого 2022 року щодо обов`язку позичальниці сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

У зв`язку з викладеним, відсутні підстави стягувати нараховану позивачем заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № 1001925777501 від 18 липня 2021 року у сумі 34255,36 грн та за кредитним договором № 1002091546601 від 11 лютого 2022 року у сумі 18912,59 грн.

З урахування наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1001925777501 від 18 липня 2021 року у розмірі 49597,31 грн та за кредитним договором № 1002091546601 від 11 лютого 2022 року у розмірі 51334,68 грн, а всього у загальному розмірі 100931,99 грн.

Щодо судових витрат

У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково, що становить 65,50 % (100931,99*100/154099,94) від загальної ціни позову, а отже з відповідачки ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1586,67 грн (2422,40 х 65,50 %).

На підставі статей 11, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 1049, 1054 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. № 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за кредитним договором № 1001925777501 від 18 липня 2021 року у розмірі 49597 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) гривень 31 копійка, за кредитним договором № 1002091546601 від 11 лютого 2022 року у сумі 51334 (п`ятдесят одна тисяча триста тридцять чотири) гривні 68 копійок,а всього у розмірі 100931 (сто тисяч дев`ятсот тридцять одна) гривня 99 копійок.

У задоволенні вимог Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про стягнення заборгованості по комісії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. № 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 14282829) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1586 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят шість) гривень 67 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.