Постанова № 13434675, 25.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6621/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Києві апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка та управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Звенигородському Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка про визнання дій неправомірними щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсій та стягнення з відповідача коштів, виплачених як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі: основної пенсії 1612 грн. 70 коп. та 12 грн. 73 коп. витрат на доставку вказаної пенсії громадянину ОСОБА_1. за період з 01 вересня 2009 року по 30 листопада 2009 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови відобразити в акті щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, суму пенсії особи, яка отримала каліцтво або втратила годувальника на підприємстві колишнього СРСР за період з 01 вересня 2009 року по 30 листопада 2009 року, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На зазначену постанову суду позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

У апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області необхідно задовольнити частково, а апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка залишити без задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови відобразити в акті щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, суму пенсії особи, яка отримала каліцтво або втратила годувальника на підприємстві колишнього СРСР за період з 01 вересня 2009 року по 30 листопада 2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач хоча і не має повноважень щодо відшкодування коштів, зазначених в позовних вимогах, проте має обовязок стосовно включення зазначених коштів до актів звірки.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується з даним висновком з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області подало до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка акти щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з вересня 2009 року по листопад 2009 року.

Відповідно до даних актів, відповідач не прийняв до заліку та не відшкодував позивачеві пенсію особи, яка отримала каліцтво або втратила годувальника на підприємствах республік колишнього СРСР.

Не погоджуючись з відшкодуванням даних сум відповідачем складено таблиці розбіжностей у яких зазначено, що ним не враховані зазначені суми.

Відповідно до ст. ст. 8, 10, 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюються органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

Статтею 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року №1105-XIVпередбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобовязаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04 березня 2003року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків мають вирішуватися вимоги про стягнення відповідних сум в судовому порядку, а не вимоги про підписання актів звірки чи вчинення відповідних дії по прийняттю до заліку.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, повязаних з виконанням ними трудових обовязків.

Разом з тим, з досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що як на підставу для відмови у позові відповідач посилався на відсутність у нього обовязку з відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності особам, які отримали трудове каліцтво або професійне захворювання на підприємствах, розташованих на території колишнього СРСР та відсутність законодавчо врегульованого порядку проведення розрахунків між страховими фондами в рамках однієї держави.

Колегією суддів дані доводи відповідача не приймаються до уваги, оскільки ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та Угодою про гарантії прав громадян держав учасників СНД в області пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що здійснення пенсійного забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Обовязок доказування обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області виконало в повному обсязі. Натомість, відповідач доказів для підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення не надав.

З огляду на зазначене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області задовольнити.

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка залиши без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Енгельса, 131, код 25874421) на користь управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області заборгованість із виплати пенсії пенсіонерам, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам в розмірі 1625 грн. 43 коп. (одна тисяча шістсот двадцять пять гривень сорок три копійки).

В іншій частині у задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Звенигородському Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Звенигородка про визнання дій неправомірними та стягнення коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий:

Судді: