Постанова № 13434262, 01.12.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-3525/10/1970

"01" грудня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Дудар М.В.

за участю:

представника позивача - Лози В.М..;

представників відповідача - Савки Н.В., Онищук С.Є.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Торгово-виробничого закритого акціонерного товариства «Ексімп»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2010 року №0000672306/0 та №0000682306/0,-

ВСТАНОВИВ:

Торгово-виробниче закрите акціонерне товариство «Ексімп» (далі по тексту позивач або ТВ ЗАТ «Ексімп») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач або Тернопільська ОДПІ) про часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2010 року №0000672306/0 та №0000682306/0.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновок, який наведений в акті перевірки, що стосується достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не ґрунтується на відповідних доказах і без врахувань всіх обставин справи.

Зокрема, на думку позивача, податковим органом не враховано те, що Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту зазначених Законом чи будь-яким іншим актом вищої юридичної сили, не передбачено. Тому позивач вважає, що правомірність бюджетного відшкодування у сумі 15 750,00 грн. підтверджується належним чином предявленими податковими накладними.

Також позивач пояснив, що подорожній лист заповняється міжнародним перевізником у довільній формі для внутрішнього використання. Довільне заповнення транспортним підприємством усіх перелічених в Акті граф подорожнього листа, на думку позивача, не має ніякого відношення до бюджетного відшкодування заявленого підприємством, оскільки нормативні акти, що регулюють міжнародні перевезення вантажів та Закон, на підставі, якого здійснене нарахування суми бюджетного відшкодування мають абсолютно відмінний предмет регулювання, а тому застосування приписів інших правових норм, аніж ті, які регулюють нарахування податкового кредиту та бюджетного відшкодування, є надуманим, а з точки зору Закону України «Про податок на додану вартість»- незаконним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, що викладені в адміністративному позові.

Представники відповідача у судовому засіданні позову не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Свою позицію обґрунтували тим, що подорожні листи оформлені з порушенням вимог нормативних документів, які регламентують порядок виготовлення та застосування первинної транспортної документації для перевезення вантажів (відсутні обов'язкові реквізити, які не дають можливості використання пального в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності), а тому ТВ ЗАТ «Ексімп»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за липень місяць 2010 року - 15 750,0 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за серпень в сумі 15 750,0 грн.

Враховуючи вищенаведене, Тернопільська ОДПІ вважає свої дії правомірними, а податкові повідомлення-рішення від 19.10.2010 р. № 0000672306/0 та № 0000682306/0 прийнятими на підставі та у спосіб, визначений законом.

Крім пояснень представників сторін судом досліджені письмові докази подані представником позивача та представниками відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що працівниками державної податкової служби з 07.10.2010р. по 18.10.2010р. проведено виїзну позапланову перевірку ТВ ЗАТ «Ексімп»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість "на рахунок платника у банку" за липень місяць 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року, за серпень місяць 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року,

За результатами проведеної перевірки, оформленої актом від 18.10.2010р. №10717/23-06/14035315, встановлено порушення:

-пп. 7.7.1, 7.7.2, п.7.7, та пп. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами і доповненнями, а саме, ТВ ЗАТ «ЕКСІМП»завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на 72307,0 грн., та занижено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на 55 831,0 грн. та червень 2010 року на 13 686,0 грн.; -пп. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами і доповненнями, а саме, ТВ ЗАТ «ЕКСІМП»завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на 15 750,0 грн.

На підставі даного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2010р. № 0000672306/0 форми «В1», згідно якого ТВ ЗАТ «ЕКСІМП»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 88057 грн. ( в тому числі по звітних періодах: за 7 міс.2010 р. 72307 та 8 міс.2010 р. 15750 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 19.10.2010р. № 0000682306/0, згідно якого ТВ ЗАТ «ЕКСІМП» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 69517 грн. ( в тому числі по звітних періодах: за 2 міс.2008 р. 55 831 та 6 міс. 2010 р. 13 686 грн.)

Керуючись вимогами ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає дану справу не інакше як за поданими позовними вимогами та оцінює правомірність податкових повідомлень рішень Тернопільської ОДПІ від 19 жовтня 2010 року №0000672306/0 в частині ТВ ЗАТ «ЕКСІМП»завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на 15 750,0 грн. та №0000682306/0 в частині завищення податкового кредиту за червень 2010 року в сумі 2790 грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»одаткова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виходячи з приписів наведених норм, підтверджується правомірність бюджетного відшкодування у сумі 15750,00грн. та правомірність визначення податкового кредиту за червень у сумі 2970,00грн., зокрема, належним чином пред'явленими податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що платник податку мав усі підстави на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за наявності податкової накладної.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що подорожні листи оформлені з порушенням вимог нормативних документів, які регламентують порядок виготовлення та застосування первинної транспортної документації для перевезення вантажів (відсутні обов'язкові реквізити, які не дають можливості використання пального в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності). Оскільки, подорожній лист заповняється міжнародним перевізником у довільній формі для внутрішнього використання, відповідно до ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», він не включений до переліку обов'язкових документів, необхідних для здійснення міжнародних перевезень вантажів. А тому, довільне заповнення транспортним підприємством усіх перелічених в Акті граф подорожнього листа не має ніякого відношення до бюджетного відшкодування заявленого підприємством, оскільки нормативні акти, що регулюють міжнародні перевезення вантажів та Закон, на підставі, якого здійснене нарахування суми бюджетного відшкодування мають абсолютно відмінний предмет регулювання.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що податковим органом не доведено, факт виявлених порушень, визначених в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення суд приходить до висновку, що вони частково прийняті з порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», тобто без урахування всіх обставин справи.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0000672306/0 та №0000682306/0 порушують права позивача, а тому суд приходить до переконання про захист цих прав шляхом скасування податкових повідомлень-рішень №0000672306/0 в частині визначеної суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в сумі 15 750 грн. та №0000682306/0 в частині визначеної суми безпідставно завищеного податкового кредиту за червень 2010 року у сумі 2 790 грн.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 69, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0000672306/0 від 19 жовтня 2010 року в частині визначеної суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в сумі 15 750 грн.

3.Скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0000682306/0 від 19 жовтня 2010 року в частині визначеної суми безпідставно завищеного податкового кредиту за червень 2010 року у сумі 2 790 грн.

4. Повернути з державного бюджету на користь Торгово-виробничого закритого акціонерного товариства «Ексімп»3 гривні 40 копійок судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. А в разі складення постанови в повному обсязі ~ з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 грудня 2010 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.