Постанова № 13434259, 29.12.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-3644/10/1970

"29" грудня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарях Твердохліб Н.В. та Дудар М.В..

за участю:

представників позивача - Криль М.П., Блажка Р.П. ;

представника відповідача Костишин Л.В., Ковальковського А.В.

прокурора Свачій М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»

до державної податкової інспекції у Гусятинському районі

про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»№0000252300/0 від 21 жовтня 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»(далі по тексту ТОВ «Хоростківський цукровий завод»або позивач) звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Гусятинському районі (далі по тексту ДПІ в Гусятинському районі або відповідач) про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Гусятинському районі, які полягають у зменшенні відповідно до акту планової виїзної перевірки від 15.10.2010 № 452/23-35218790 на 376 670,00 грн. задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»у 2009 році від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств та у зменшенні на підставі цього ж акту перевірки на 4 252 764, 00 грн. задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»у 2009 році від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ, зобовязання Державну податкову інспекцію у Гусятинському районі враховувати при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»за 2009 рік від'ємне значення об'єкту оподаткування цього податку у сумі 20 237 790, 00 грн. та враховувати при визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»за 2009 рік від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у розмірі 4 693 593, 00 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 21.10.2010 № 0000252300/0, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 322 174,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що повністю не погоджується з позицією податкового органу щодо кваліфікації договорів ТОВ «Хоростківський цукровий завод»як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вважає, що факт виконання господарських операцій з його контрагентами підтверджується первинними документами, які оформленні до вимог чинного законодавства. Позивач зокрема наголошує на тому, що такий документ як товарно-транспортна накладна у випадку здійснення перевезення ТМЦ власним транспортом і для власних потреб не є обовязковим.

З цих же мотивів позивач не погоджується з висновком податкового органу про завищення позивачем амортизаційних відрахувань на суму 52 4448 грн., оскільки вважає, що договір між ТОВ «Хоростіквський цукровий завод»та ТОВ «ТАКТ»про придбання центрифуг від 8 травня 2009 року №2/09 був реальним та дійсним.

Стосовно формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у інших податкових періодах, то позивач пояснив, що відсутні законодавчі обмеження щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у інших податкових періодах.

Позивач наголосив на тому, що ні Закон про ПДВ, зокрема, норми пунктів 7.4. і 7.5. ст. 7 цього закону, якими регулюються питання, пов'язані із формування податкового кредиту платника податку на додану вартість, ні інші акти податкового законодавства не містять обмежень щодо нарахування платником податків податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, складених контрагентами такого платника податку в інших податкових періодах, а тому вважає, що зазначені в Акті перевірки обмеження щодо включення до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, складеними в інших податкових періодах, є необгрунтованим і обмежує гарантоване Законом про ПДВ право Позивача на податковий кредит.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю з мотивів, що викладені в позовній заяві та додатково пояснили, що податковий кредит Позивачем було збільшено у тому податковому періоді, коли було отримано від контрагентів податкові накладні, а не з запізненням, як це зазначено в Акті перевірки. Представники наголосили на тому, що Позивач не міг збільшити податковий кредит, який не підтверджений податковими накладними, - підпунктом 7.4.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Представники позивача пояснили, що дати отримання податкових накладних підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, які були складені відповідно до вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 за № 244 та надані Відповідачеві разом з податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди, а також журналами реєстрації вхідної кореспонденції.

Вважають безпідставними посилання Відповідача на Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 за № 799 (далі - «Порядок № 799»), з метою обґрунтування того, що податкові накладні як розрахункові документи повинні були направлятися Позивачу листами з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомленням про вручення. Відповідно, Відповідач стверджує, що Позивач мав би право на збільшення податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, лише за умови, що у нього наявні докази, а саме лист із рекомендованим повідомленням про вручення Позивачеві податкових накладних у звітному, а не попередніх податкових періодах.

На спростування позиції відповідача представники позивача зазначають, що Закон про ПДВ не передбачає можливості формування податкового кредиту лише у випадку наявності у платника податків доказів направлення йому податкової накладної листом із оголошеною цінністю і з рекомендованим повідомлення про вручення. Передбачений Порядком № 799 спосіб направлення розрахункових документів не є єдиним можливим способом направлення податкової накладної платнику податків. Оскільки законодавство не зобов'язує направляти податкові накладні листами з оголошеною цінністю та рекомендованими повідомленнями про вручення, контрагент має повне право передати податкові накладні нарочним. Крвм того зазначили, що Порядок № 799 взагалі не застосовується до відправлення податкових накладних контрагентам, а визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень податкових декларацій платниками податку до відповідних податкових органів відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181.

Також представники позивача вважають безпідставним посилання податкового органу на п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, оскільки вважають що відповідно до даної норми подання заяви зі скаргою на постачальника є виключно правом, а не обовязком покупця платника податку.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, мотиви виклали в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Представники відповідача наголосили, що проведеною перевіркою не встановлено, а посадовими особами для перевірки не надано підтвердження своєчасного звернення ТОВ «Хоростківський цукровий завод»до ДПІ у Гусятинському і районі зі скаргою на дії постачальників щодо відмови від надання податкових накладних.

На думку податкового органу, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05. N 244 „Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", із змінами та доповненнями та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Також представники відповідача вважають, що оскільки податкова накладна згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 N 799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою „Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення, а тому документальним підтвердженням у покупця - платника податку на додану вартість ври включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля (за умови дотримання інших вимог вакону щодо формування податкового кредиту).

Щодо фіктивності договорів податковий орган зазначив, що під час перевірки не виявлено документів, по яких відбувся би рух товарів від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару. На думку податкового органу в даній справі про відсутність реального характеру господарських опєрацій свідчать наступні доводи обставини:

- Відсутність товарно - транспортних накладних з відмітками про перевезення: та отримання товарів, що передбачено статтею 48 Закону України автомобільний транспорт»від 05.04.2001р №2344-111, пунктами 11.1., 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568;

- Відсутність шляхових листків, які б підтверджували перевезення товарів власним транспортом;

- Відсутність документів, які б підтверджували факт відправлення товарів на залізничних станціях, відсутні перевізні документи щодо руху товарів залізничних станціях до яких належить накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція на приймання вантажу, що передбачено п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084;

- Відсутність документів, які підтверджують виконання договорів: акти прийому-передачі товарів, довіреності на отримання товару;

- Відсутність товарно-супровідної документації, яка підтверджує відповідність, стандартизацію, сертифікацію товару.

Також представники відповідача заперечили проти позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Гусятинському районі, які полягають у зменшенні відповідно до акту планової виїзної перевірки від 15.10.2010 № 452/23-35218790 на 376 670,00 грн. задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»у 2009 році від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств та у зменшенні на підставі цього ж акту перевірки на 4 252 764, 00 грн. задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»у 2009 році від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ, зобовязання Державну податкову інспекцію у Гусятинському районі враховувати при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»за 2009 рік від'ємне значення об'єкту оподаткування цього податку у сумі 20 237 790, 00 грн. та враховувати при визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»за 2009 рік від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у розмірі 4 693 593, 00 грн., оскільки вважають, що акт перевірки не є тим рішенням суб»єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обовязковий характер для субєктів відносин, та відповідно, міг бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник прокуратури Тернопільської області повністю підтримала позицію відповідача та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін та прокурора, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.10.2010 Державною податковою інспекцією у Гусятинському районі було складено акт № 452/23-35218790 (далі по тексту - Акт перевірки) за результатами проведеної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року.

Актом перевірки зафіксовані наступні порушення:

1) завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2009 року на суму 376 670 00 грн, яке виникло в результаті порушення Позивачем п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.З., п. 5.9 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

2) завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ у 2009 році на загальну суму 4 252 764, 00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 1 548 116, 00 грн., які виникли в результаті порушення Позивачем п. 1.4. ст.1, пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1. п. 7.3, пп. 7.4.1. та пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі Акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 21.10.2010 № 0000252300/0, яким Позивачу було визначене податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 322 174,00 грн., у тому числі основний платіж 1 548 116,00 грн. та штрафні санкції - 774 058,00 грн.

Не погодившись з Податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку (скарга від 02.11.2010 № 7/185). Рішенням ДПІ в Гусятинському районі про результати розгляду первинної скарги, скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2010 року без змін.

Не використовуючи право на подальше адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ в Гусятинському районі, позивач звернувся з позовом до суду.

Аналізуючи підстави для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у інших податкових періодах, суд виходив з наступного:

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану і вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку:

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних. матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або доставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Правила, які передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податковий кредит покупця в одному звітному періоді та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування свого податкового кредиту, встановлено прямими нормами Закону №168/97-ВР.

Так, згідно підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 схат;гі 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінач податкової накладної надасться покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). При цьому ні даним пунктом Закону ні будь-якими іншими не передбачено жодних причин для отримання можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна має бути надана покупцю у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця за правилом „першої події", встановленим підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно з вимогами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів з банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, шо засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов»язаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну. Тобто, на дату визначену підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звергатися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби відповідно до вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР.

Зокрема абзацом 2 п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Суд погоджується з позицією позивача з приводу того, що даною нормою встановлено право, а не обовязок на подання скарги, тобто не заборонено можливості для платника податків приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з врахуванням того, що оформленні належним чином податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту, а тому законом не заборонено включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів в межах термінів позовної давності.

Відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.05 N 244. зі змінами та доповненнями, отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Отже, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг-) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05. N 244 „Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", із змінами та доповненнями та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, позивачем відображено отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді.

Крім того, позивачем надано журнал реєстрації вхідної кореспонденції за 2009 рік, оглядом якого встановлено надходження на адресу позивача протягом січня грудня 2009 року податкових накладних, що виписані в липні-грудні 2008 року.

Суд не бере до уваги посилання ДПІ в Гусятинському районі на Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799 (далі по тексту - Порядок № 799), з метою обґрунтування того, що податкові накладні як розрахункові документи повинні були направлятися Позивачу листами з оголошеною цінністю та рекомендованим повідомлення про вручення, і що Позивач мав би право на збільшення податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, лише за умови, що у нього наявні докази, а саме лист із рекомендованим повідомленням про вручення, того, що ці податкові накладні було одержано від контрагента у звітному, а не попередніх податкових періодах, виходячи з наступного:

- передбачений Порядком № 799 спосіб направлення розрахункових документів не є єдиним можливим способом направлення податкової накладної платнику податків. Зокрема, законодавство не зобов'язує направляти податкові накладні листами з оголошеною цінністю та з рекомендованими повідомленнями про вручення, тому контрагент має повне право передати податкові накладні нарочним ( на що вказували представники позивача);

- Порядок № 799 визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону № 2181, яка регулює порядок подання податкових декларацій і не регулює порядку надання податкових накладних. З врахуванням цього, суд приходить до висновку, що Порядок № 799 взагалі не застосовується до податкових накладних.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач прийшов до необґрунтованого висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 4325187 грн.

Аналізуючи підстави для визнання нікчемними договорів, що укладалися ТОВ «Хоростківський цукровий завод»з іншими субєктами господарювання, суд виходив з наступного:

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган стверджує, що ряд договорів Позивача є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків. У зв'язку з цим вважає, що Позивачем неправомірно сформовано на підставі таких договорів валові витрати та валовий дохід в частині оподаткування податком на прибуток підприємств і податковий кредит та податкове зобов'язання в частині оподаткування ПДВ.

Такі твердження, у свою чергу, дали можливіть Відповідачеві зробити висновок про завищення Позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств, завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ та заниження Позивачем суми ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету.

Відповідач вважає, що ТОВ «Хоростківський цукровий завод» було укладено наступні договори, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків:

1. договори, за якими позивач здійснював реалізацію товарів контрагентам (доходні договори):

- ТОВ «Самсар»:Договір поставки від 09.10.2008 № 2008/10/09-4-П (Предмет договору: цукор-пісок (цукор білий кристалічний);

- ТОВ «Поліпром НТ»: Договір у формі окремого документа не укладався. Поставка здійснювалася на підставі видаткових накладних від 01.10.2009 № рн-0002040, від 01.10.2010 № РН- 0002041, від 06.10.2009 № РН-0002042 та від 12.10.2009 № РН 0002043. Предмет договору: цукор білий кристалічний;

- ТОВ «Такт»/Договір купівлі-продажу №48/11-09 від 25.11.2009 Предмет договору: цукор білий кристалічний у мішкотарі;

- ТОВ «Цукровий завод Борщів»/ Договір купівлі-продажу ТМЦ від 31.07.2009 №03/07-09. Предмет договору: труба нержавіюча;

- ТОВ «Цукровий завод Бучач»/ Договір купівлі-продажу ТМЦ від 01.07.2009 № 12/07-09. Предмет договору: труба нержавіюча;

- ТОВ «Цукровий завод Збараж»/ Договір купівлі-продажу ТМЦ від 25.06.2009 № 04/09-09. Предмет договору: труба нержавіюча;

- ТОВ «Цукровий завод Козова»/ Договір купівлі-продажу ТМЦ від 10.06.2009 № 13/07-09. Предмет договору: труба нержавіюча;

- ТОВ «Цукровий завод Ланівці». Поставка здійснювалася на підставі видаткової накладної від 02.12.2009 № РН-000299. Предмет договору: труба нержавіюча.

Таким чином, у зв'язку із твердженням Відповідача, що вищевказані (доходні) договори є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, останнім було встановлено, що Позивач завищив у 2009 році валовий доход на суму 3 711 364, 00 грн. (п. 3.1.1 Акту перевірки - сторінка 8) та завищив податкове зобов'язання на суму 742 271, 00 грн. (п. 3.2.1. Акту перевірки - сторінка 24).

2. договори, за якими позивач закупляв товари у контрагентів (витратні договори):

- ТОВ «Самсар»/Договір купівлі- продажу від 06.03.2009 № 2009/03/06-1. Предмет договору: цукор-пісок;

- ТОВ «Жавель»/ договір поставки продукції №СТ08/12 від 8 грудня 2008 року..Предмет договору: труба нержавіюча;

- ТОВ «Торговий дім «М Трейд»/Договір поставки продукції від 21.10.2008 № 21/10/08. Предмет договору: комплект меблів для офісу;

- ТОВ «Такт»/ Договір купівлі- продажу № 2/09 від 08.05.2009. Предмет договору: центрифуги;

- ТОВ «Поліпром НТ»/Договір у формі окремого документа не укладався. Поставка здійснювалася на підставі видаткової накладної від 22.10.2009 №26210. Предмет договору: труба нержавіюча;

- ТОВ «Мрія Центр «/Договір поставки від 21.07.2009. Предмет договору: будівельні матеріали.

Таким чином, у зв'язку із твердженням Відповідача, що вищевказані Витратні договори є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, останнім було зазначено, що Позивач завищив у 2009 році валові витрати на 4 035 586, 00 грн. (п. 3.1.2 Акту перевірки - с. 11-12) та завищив податковий кредит на суму 2 168 450, 00 грн. (п. 3.2.2. Акту перевірки - с. 39-40).

Стверджуючи, що вищенаведені договори є такими, що не спрямовані на настання правових наслідків, податоквий орган виходив з того, що товарний характер вказаних договорів не знайшов свого підтвердження наявними документами і Позивачем та контрагентами Позивача перераховувалися кошти за цими договорами виключно з метою заниження об'єкту оподаткування. З позиції податкового органу це доводиться наступними обставинами:

-проведеною перевіркою не виявлено, а Позивачем не надано для перевірки товарно-транспортні накладні (форми № 1 ТНН), у яких би зазначались юридичні реквізити контрагентів за вищевказаними договорами (наприклад, сторінки 8, 12, 24, 39 Акту перевірки);

-перевіркою наданих Відповідачу товарно-транспортних накладних форми № 1 - ТТН не встановлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які зазначені у графі «вантажовідправник»(наприклад, сторінки 24, 29 Акту перевірки);

-Позивачем не надано для перевірки первинних документів (актів приймання), на підставі яких зафіксовано факти поставки товару (наприклад, сторінки 8, 12, 24, 39 Акту перевірки);

- Позивачем не надано, а перевіркою не виявлено регістрів, що б відповідали вимогами п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які б дали змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх Складанні (наприклад, сторінки 8, 12, 24, 39 Акту перевірки);

- відсутність у Позивача власного майна для досягнення результатів відповідних господарських операцій, зокрема відсутність у Позивача (1) управлінського, технічного і робітничого персоналу, (2) власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, (3) власного або орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання і устаткування, (4) можливостей фактичного здійснення операцій з урахуванням реального часу, оперативності проведення операцій в залежності від місця знаходження майна контрагентів та місця виконання зобов'язань (наприклад, сторінки 12, 24, 39 Акту перевірки).

На підставі наведеного ДПІ в Гусятинському районі робить висновок про порушення Позивачем статей 202, 203, 205, 206, 207, 215, 216, 228, 532, 626, 628, 638, 655, ч.І. ст. 656, 662, 689, 908, 909, 1011, 1012, 1018, 1022, 1032 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 4, 8 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і вважає, що зазначені вище договори Позивача є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного:

З аналізу договрів вбачається, що умови постачання в більшості з них визначались на підставі Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 рику) видання МТП N 560 (далі - Правила ІНКОТЕРМС), які застосовувались Позивачем на підставі ст. 265 ГК України.

Згідно з умовами Дохідних договорів (Позивач - Продавець), за виключенням договору з ТОВ «Самсар», де постачання товару здійснювалось залізничним транспортом, поставка здійснювалась на умовах ЕХW (ЕХ WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця). Термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

В п. А.3 правил Інкотермс зазначено, що за поставкою згідно базису ЕХW у продавця відсутні зобов'язання щодо перевезення товару після його поставки у визначене базисом поставки місце, а в п. А.8 зазначено, що докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення - немає зобов'язань.

Відтак, при постачанні товарів контрагентам на умовах ЕХW Позивач виконав свій обов'язок з постачання ТМЦ на своїх виробничих площах і не був зобов'язаний перевозити товар та складати транспортні документи, адже питанням перевезення мали опікуватись покупці товарів.

За умовами Витратних договорів (Позивач - Покупець) - постачання товару здійснювалось на умовах самовивозу або FСА (FREE CARRIER(... named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... yазва місця). Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

У даному випадку Позивач як власник вантажу уповноважував своїх працівників отримати вар, на що вказують відповідні накладні.

Таким чином суд вважає. що зміст умов договорів постачання свідчить про відсутність необхідності та обов'язку зі складання транспортної документації у Позивача.

З приводу нікчемності укладеного договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд вважає, що податковим органом, у відповідності до вимог ст.ст.69, 70 КАС України, не доведено факту нікчемності ні витратних ні доходних договорів позивача.

Факт виконання господарських операцій, підверджується наданими під час перевірки первинними документами позивача, а саме: видатковими накладними, актами прийому-передачі, які доводять факт передання товару за договорами, що не позволяє кваліфікувати дані правочини як фіктивні.

Посилання Відповідача на відсутність у Позивача необхідних ресурсів (майнових, людських, часових тощо) для здійснення відповідних господарських операцій спростовуються тим, що на сторінці 50 Акту перевірки у п. 3.5.6 «Перевірка правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»перевіркою встановлено, що Позивач за період перевірки мав на балансі транспортні засоби в кількості 48 одиниць. До кількості вказаних автомобілів входять також вантажні авто, якими і здійснювалась доставка придбаного товару від контрагентів.

Також суд враховує, що факт наявності вантажних автомобілів доводять копії свідоцтв про державну реєстрацію автомобілів, які долучені представниками позивача до матеріалів справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що при проведенні перевірки відповідач не врахував, що системний аналіз первинних документів щодо передання майна, наявность власного майна для досягнення результатів відповідних господарських операцій, транспортних засобів, відповідних працівників (водіїв та вантажників у штаті Позивача), мети придбання та реалізації майна, і навіть змісту самого Акту перевірки однозначно підтверджує факт передавання товарів за правочинами і виключає штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій.

Судом також не береться до уваги посилання позивача на те, що відсутність товарно-транспортної накладної є свідченням відсутності реального характеру господарських операцій, оскільки податковий орган лишив поза увагою те, що товарно-транспортні накладні оформляються лише у тих випадках, коли для перевезення товару залучається перевізник, який надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Якщо ж товар перевозиться власним автомобільним транспортом учасниками правовідносин для власних потреб товарно-транспортні накладні не оформляються.

До такого висновку суд прийшов аналізуючи ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-Ш, який прямо вказує на те, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на -транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Тобто вказаний Закон вказує на наявність альтернативи у переліку підтверджуючих документів на вантаж: товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

В свою чергу законодавством, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2009 р. № 207, затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення интажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - «Перелік № 207»), У п. 2 даного Переліку зазначено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

При цьому Перелік № 207 передбачає, що у водія юридичної особи або фізичної особи підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, повинна бути товарно- анспортна накладна (п.1), але не передбачає подібної вимоги для водія юридичної особи або ичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб (п. 2).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки перевезення товару за Витратними та Доходними договорами здійснювалося або власним транспортом позивача чи його контрагентів, або з використанням залізничного транспорту, Позивачем не були порушені вимоги законодавства щодо обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних.

Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними висновки податкового органу, щодо завищення позивачем у 2009 році валового доходу на суму 3 711 364, 00 грн. та завищив податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 742 271, 00 грн., а також завищення позивачем у 2009 році валових витрат на 4 035 586, 00 грн. та завищення податковий кредит на суму 2 168 450, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення суд приходить до висновку, що воно прийняте в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що оспорюваним податковим повідомленням-рішенням порушуються права позивача, а тому суд приходить до переконання про захист цих прав шляхом скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Гусятинському районі від 21.10.2010 № 0000252300/0, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»на загальну суму 2 322 174, 00 грн., у тому числі основний платіж - 1 548 116,00 грн., штрафні санкції - 774 058, 00 грн.

Приходячи до переконання про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Гусятинському районі, які полягають у зменшенні відповідно до акту планової виїзної перевірки від 15.10.2010 № 452/23-35218790 на 376 670,00 грн. задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»у 2009 році від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств та у зменшенні на підставі цього ж акту перевірки на 4 252 764, 00 грн. задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»у 2009 році від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ, суд виходив з наступного:

Як вбачається зі змісту ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з висновком контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача по складанню такого акту буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про визнання протиправними дії податкової інспекції, які полягають у зменшенні відповідно до акту планової перевірки, на 376 670 грн. задекларованого Позивачем у 2009 році від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств, та у зменшенні на підставі цього ж акту перевірки на 4 252 764 грн. задекларованого Позивачем у 2009 році від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ.

Зважаючи на те, що відповідачем податкове повідомлення-рішення не приймалась, обраний Позивачем спосіб захисту права шляхом оскарження дій щодо зменшення задекларованого Позивачем у 2009 році від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств, та у зменшенні на підставі цього ж акту перевірки задекларованого Позивачем у 2009 році від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ відповідає його змісту.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а тому враховуючи вимоги даної норми суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в частині зобовязання Державної податкової інспекції у Гусятинському районі враховувати при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»за 2009 рік від'ємне значення об'єкту оподаткування цього податку у сумі 20 237 790, 00 грн. та враховувати при визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»за 2009 рік від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у розмірі 4 693 593, 00 грн.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області, які полягають у зменшенні відповідно до акту планової виїзної перевірки від 15.10.2010 № 452/23-35218790 на 376 670,00 грн. задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»у 2009 році від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств та у зменшенні на підставі цього ж акту перевірки на 4 252 764, 00 грн. задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»у 2009 році від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Гусятинському районі Тернопільської області враховувати при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»за 2009 рік від'ємне значення об'єкту оподаткування цього податку у сумі 20 237 790, 00 грн. та враховувати при визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»за 2009 рік від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у розмірі 4 693 593, 00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р»Державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області від 21.10.2010 № 0000252300/0, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»на загальну суму 2 322 174,00 грн., у тому числі основний платіж - 1 548 116,00 грн., штрафні санкції - 774 058, 00 грн.

Повернути з державного бюджету України на користь ТОВ «Хоростківський цукровий завод» 3 гривні 40 копійок судових витрат

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 4 січня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.