Постанова № 13433684, 17.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2010 року Справа № 2а-5931/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Ковальової Т.І.

при секретарі: Скрипкіної А.О.,

за участю сторін:

представник позивача: Цукер І.Б.

представник відповідача: Назаренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов приватного підприємства «Луг-Відінформ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління державного казначейства в Луганській області про визнання недійсним та скасування повідомлення-рішення №0000502360/0 від 16.07.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Луг-Відінформ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління державного казначейства в Луганській області про визнання недійсним та скасування повідомлення-рішення №0000502360/0 від 16.07.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

15.07.2010 р. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Луг-Відінформ» з питання обґрунтованості нарахування сум бюджетного відшкодування в розрахунках бюджетного відшкодування ПДВ до декларацій ПДВ за січень 2010р.

Результати перевірки відображені в Акті № 526/23-616/33472954 від 15.07.2010 року.

На підставі зазначеного Акта відповідачем видано податкове повідомлення № 0000502360/ 0 від 16.07.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2010 року на 1418224,00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення з'явилося, на думку відповідача, порушення позивачем норм Закону про ПДВ, а саме його п.п. 1.8,7.3.1,7.7.2. у формі неможливості проведення зустрічних перевірок, що призвело до неможливості підтвердження факту надмірної сплати суми ПДВ по даній ланцюгу постачальників до державного бюджету України. Так, на думку відповідача, неможливість проведення зустрічних перевірок, неможливість встановлення факту сплати ПДВ до бюджету контрагентами позивача є підставою для відмови йому у наданні бюджетного відшкодування.

Позивач вважає, що податкове повідомлення видано безпідставно, на підставі припущень, а тому підлягає визнанню недійсними та скасування

Представник позивача в судове засідання зявився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську в судове засідання зявився, позовні вимоги не визнав, підтримав доводи викладені у запереченнях, просив суд відмовити в задоволені позову за необґрунтованістю.

Представник відповідача - Головного управління державного казначейства в Луганській області в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

ПП «Луг-Відінформ» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 06.05.2005 року за номером 1382102 0000 004234, і.к. 33472954, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, Красна площа, 1 (а.с. 27).

15.07.2010 р. Ленінської МДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Луг-Відінформ» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року. За результатами перевірки було складено акт № 526/23-616/33472954 від 15.07.2010 року (а.с. 9-16).

На підставі зазначеного акта Ленінської МДПІ видано податкове повідомлення № 0000502360/0 від 16.07.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2010 року на 1418224,00 грн. (а.с. 8).

Позивач є платником ПДВ, тобто зобов'язаний нараховувати податкові зобов'язання, має право зменшити податкові зобов'язання на суму податкового кредиту та зобов'язаний вносити до бюджет позитивну різницю між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом (податкові зобов'язання з ПДВ у широкому сенсі).

Приватним підприємством «Луг-Відінформ» було укладено договори про придбання товару: договір поставки № 02 \ 08-09У від 01.08.2009 року (постачальник - ПП «Епос-Транзит»), договір поставки № 03 \ 08-09У від 02.08.2009 року (постачальник - ПП «Лугадонцветмет»), договір поставки № 04 \ 08-09У від 04.08.2009 року (постачальник - ТОВ «Луганський торговий дім« Веста ») (а.с. 121-129). За придбаний товар платіжними дорученнями проведено перерахування коштів(аркуш справи 47-64) та видані податкові накладні (аркуш справи 65-80).

Приватним підприємством «Луг-Відінформ» було укладено договори про продаж товару: контракт № 30 \ 08-09У від 30.07.2009 року (покупець фірма «Волтон ЛЛП», Великобританія), контракт № 04 \ 06У-09 від 04.06.2009 року (покупець фірма «Волтон ЛЛП», Великобританія) (а.с. 130-141).

Факт продажу товару підтверджується

ВМД № 506000002 \ 9 \ 002384 від 01.09.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 506000002 \ 9 \ 002388 від 02.09.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 506000002 \ 9 \ 002412 від 03.09.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 506000002 \ 9 \ 002413 від 03.09.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 506000002 \ 9 \ 002668 від 30.09.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 506000002 \ 9 \ 002669 від 30.09.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 506000002 \ 9 \ 002670 від 30.09.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 506000002 \ 9 \ 002672 від 30.09.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 506000002 \ 9 \ 002676 від 01.10.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 506000002 \ 9 \ 002738 від 07.10.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 506000002 \ 9 \ 002739 від 07.10.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 506000002 \ 9 \ 002741 від 07.10.2009 року, оформлена Ізмаїльської митницею; ВМД № 703070506 \ 9 \ 603228 від 14.09.2009 року, оформлена Маріупольської митницею (а.с. 142-225).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п. 7.1 Закону України « Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

При продажу товарів на митній території України, сума ПДВ сплачується покупцем на рахунку постачальника разом з сумою поставки.

У разі отримання грошових коштів в якості передоплати, одно поставки товарів (послуг), постачальник зобов'язаний суму ПДВ від такого постачання відобразити у складі податкових зобов'язань з ПДВ у податковому періоді, в якому здійснилася така передоплата або поставка, а покупець в цьому податковому періоді має право відобразити таку суму ПДВ у складі податкового кредиту. У будь-якому випадку кожен платник податку веде податковий облік самостійно і самостійно ж несе відповідальність за правильність нарахування та внесення до бюджету ПДВ.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Відповідно 7.4.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно зі п.п. 7.5.1 Закону України « Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій;

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з цього підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття "бюджетне відшкодування" та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Висновок про порушення ПП «Луг-Відінформ» п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» також безпідставний, тому що при продажі товарів на митній території України, сума ПДВ сплачується покупцем на рахунки постачальника разом з сумою постачання, а не окремо до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у п.п. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Добросовісний платник податку, який в силу покладеного на нього обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає в звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо встановлено законом.

Неможливість здійснення перевірок контрагентів позивача, несплата ними податків та не звітування перед податковими органами самі по собі не призвели до недійсності всіх угод укладених з позивачем та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Товарність угод підтверджується угодами купівлі-продажу товару, податковими накладними, , вантажно-митними деклараціями, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів за товар, по угодам та за виконанні роботи.

З вищезазначеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем на суму бюджетного відшкодування.

На думку суду предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету.

ДПІ ухвалюючи податкове повідомлення-рішення про недійсність якого заявлено позов, виходила з того, що не встановлено надмірної сплати контрагентами ПДВ по другому, третьому ланцюгу постачання..

Ленінська МДПІ у м. Луганську не надала доказів, що наведені в податковій накладній відомості не відповідають дійсності та не довело суду про безтоварність операцій.

Оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті в бюджет, то це не тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, вказана обставина не є підставою для позбавлення податківця права на відшкодування податку на додатну вартість в разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови відносно отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердженні розміри свого податкового кредиту.

В акті перевірки Ленінської МДПІ № 526/23-616/33472954 від 15.07.2010 року не виявлено порушень у визначенні суми від'ємного значення ПДВ за грудень 2009 року, непогашеної податковими зобов'язаннями за січень 2010 року, а також суми ПДВ, сплаченої постачальникам ПП «Луг-Відінформ» у складі ціни придбання товарів і послуг впродовж попередніх до січня 2010 року податкових періодів.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Луг-Відінформ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління державного казначейства в Луганській області про визнання недійсним та скасування повідомлення-рішення №0000502360/0 від 16.07.2010 року задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2010 року на суму 1418224,00 грн. №0000502360/0 від 16.07.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Луг-Відінформ»1418 224 грн. в якості бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Луг-Відінформ» держмито у сумі 1703 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 22 листопада 2010 року.

СуддяТ.І. Ковальова