Ухвала суду № 134313121, 24.02.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань встановлення судового контролю

Справа № 500/7496/24

24 лютого 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивачки про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.02.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.12.2024 № 961140146735 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058- IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2024 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, зарахувавши період роботи з 13.05.1994 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби до стажу державної служби.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень, 60 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

16.02.2026 до суду надійшла заява представника позивачки про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області надати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 500/7496/24. За наслідками розгляду звіту ГУ ПФУ в Тернопільській області про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування поданої заяви представник вказала, що рішення суду, яке набрало законної сили, станом на день подання цієї заяви до суду, тобто більше трьох місяців відповідачем протиправно не виконується.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд враховує наступне.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відповідно до частини першої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

З аналізу норми частини першої статті 382 КАС України слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду.

З цього приводу Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звернув увагу на те, що застосування статті 382 КАС України, яка до внесення змін Законом № 4094-IX від 21.11.2024 називалася "Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах", має на меті забезпечення належного виконання судових рішень. Підставами для її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

З наведеного слідує, що подання звіту про виконання судового рішення може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі.

Подібна позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 800/592/17.

Таким чином, з аналізу правових позицій Верховного Суду випливає, що зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Даючи оцінку виконанню відповідачем постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 у даній справі, суд встановив, що на виконання постанови позивачці проведено перерахунок пенсії із урахуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Суд зазначає, що неналежне, на думку позивачки, виконання рішення суду не тягне за собою право на звернення до суду для встановлення судового контролю, оскільки стадія виконання рішення суду завершилась, що свідчить про відсутність підстав для звернення до суду в порядку статті 382 КАС України. Вказане свідчить про неналежний спосіб захисту та відсутність підстав для звернення до суду в порядку статті 382 КАС України, що унеможливлює подання звіту за вже виконане рішення суду.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", та відсутності підстав вважати, що відповідачем не буде виконуватись дане рішення суду, суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.

За таких обставин, враховуючи ненаведення позивачем обґрунтованих підстав та ненадання доказів на обґрунтування заяви про встановлення судового контролю, зокрема, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України, у зв`язку з чим у задоволенні заяви представника позивачки слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у адміністративній справі № 500/7496/24 - відмовити.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 24 лютого 2026 року.

Головуючий суддя Юзьків М.І.