Рішення № 134298075, 24.02.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2026 Справа №607/16833/25 Провадження №2/607/1710/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Вароди Павла Борисовича до Тернопільської міської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 адвокат Варода П.Б. звернувся до суду із позовом до Тернопільської міської ради, у якому просить визначити йому додатковий строк у один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з лютого 2014 року по 06.07.2021 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний факт встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.01.2025 у справі №607/14726/24. На момент смерті ОСОБА_2 їй належала квартира АДРЕСА_1 . З метою оформлення права на спадщину за законом, як спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2 , позивач звернувся до нотаріуса. Проте йому було відмовлено через пропуск шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач вважає, що строк пропущено з поважних причин, оскільки на момент смерті спадкодавця і впродовж усього шестимісячного строку, у нього не було юридичного підтвердження статусу спадкоємця четвертої черги. Без підтвердження в судовому порядку юридичного факту перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, позивач був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини. Таким чином, до моменту встановлення рішенням суду юридичного факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2014 по 2021 рік існувала об`єктивна перешкода, яка унеможливлювала подання заяви у встановлений законом строк.

Ухвалою судді від 18.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У відзиві на позов представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити, оскільки зазначені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не є поважними.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 17.02.2026 не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача Тернопільської міської ради Мелех О.Р. в судове засідання 17.02.2026 не з`явилась, просить розглянути справу без участі уповноваженого представника, про що зазначила у прохальній частині відзиву.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10.50 год. 24.02.2026.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тернополі померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 06.07.2021.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.01.2025 у справі № 607/14726/24 встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, у період з лютого 2014 року по 06.07.2021.

Рішення набрало законної сили 10.03.2025.

Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 з 2014 року постійно проживав з покійною ОСОБА_2 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі адресою: АДРЕСА_2 , де вони вели спільний побут, тобто мали спільний бюджет, придбавали продукти харчування, побутову техніку, проводили ремонтні роботи, та мали взаємні права і обов`язки, що є ознаками фактичної сім`ї.

Згідно з реєстраційним посвідченням виданим 23.01.2004 Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 .

У відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , приватний нотаріус Кашанська М.І. повідомила (лист від 12.06.2025) про те, що ОСОБА_1 не подав до нотаріуса протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та не проживав з нею за однією адресою.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку, та доведення поважності причин пропуску строку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 проживав з нею за адресою АДРЕСА_2 .

Вказані обставини встановлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.01.2025 у справі №607/14726/24, яке набрало законної сили.

Згідно із ч. 4, 5 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17) зазначено, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

Частина третя статті 1272 ЦК України вказує на те, що суд може визначити спадкоємцю додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, лише у разі, якщо спадкоємець пропустив цей строк.

Проте, позивач спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 прийняв, так як постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини(ч. 3 статті 1268 ЦК України).

Тому позивач строк для прийняття спадщини не пропустив. І, як наслідок, суд не може визначати йому додатковий строк для прийняття спадщини.

З огляду на предмет та підстави позову, судом не встановлено наявності порушеного відповідачем права позивача.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Суд звертає увагу позивача на те, що дії (бездіяльність) нотаріуса можуть бути предметом судового оскарження, однак у даній справі позивач дії нотаріуса не оспорює.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Відповідач: Тернопільська міська рада, код ЄДРПОУ - 34334305, місцезнаходження вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль.

Рішення складено та підписано 24.02.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук